Курсовая работа: Види пам’яті, їх суть, співвідношення та розвиток

Пам’ять лежить в основі здібностей людини, є умовою навчання, придбання знань, формування умінь і навичок. Без пам’яті неможливе функціонування ні особи, ні суспільства. Завдяки своїй пам’яті, її вдосконаленню, людина виділилася з тваринного царства і досягла таких висот, на яких він зараз знаходиться. Та її подальший прогрес людства без постійного поліпшення цієї функції немислимий.

Дата добавления на сайт: 10 августа 2024

Скачать работу 'Види пам’яті, їх суть, співвідношення та розвиток':

Міністерство науки і освіти України
Сумський Державний Педагогічний Університет ім. А.С. Макаренка
Кафедра психології
Курсова робота з психології
На тему: Види пам’яті, їх суть, співвідношення та розвиток
Підготувала: студентка 622 групи
природничо-географічного факультету
Бережна Оксана Петрівна
Перевірив
Анохін Євген Васильович
Суми - 2013 р.

Вступ
Пам’ять - сама довговічна з наших здатностей.
Пам’ять лежить в основі здібностей людини, є умовою навчання, придбання знань, формування умінь і навичок. Без пам’яті неможливе функціонування ні особи, ні суспільства. Завдяки своїй пам’яті, її вдосконаленню, людина виділилася з тваринного царства і досягла таких висот, на яких він зараз знаходиться. Та її подальший прогрес людства без постійного поліпшення цієї функції немислимий.
Пам’ять є в усих живих істот, але найбільш високого рівня свого розвитку вона досягає у людини. Такими мнемічними можливостями, які має людина, не розташовує ніяка інша жива істота у світі.
Індивідуальні відмінності завжди універсальні. У тваринному світі вони можуть перекривати видові відмінності, а у людей розмах цих відмінностей такий великий, що від них не можна відволікатися, оскільки конкретний прояв будь-якого загального закону завжди включає ” чинник особи “ і ” чинник індивідуальності “.
Навіть у звичайних групах людей індивідуальні відмінності пам’яті значні. Ці відмінності носять кількісні і якісні характеристики. Яка ж природа цих відмінностей і чим вони обумовлюються, природженими здібностями або властивостями людського мозку або ж звичної міри є продуктом систематичних тренувань або виробітку доцільних прийомів запам’ятовування.
Будучи найважливішою характеристикою усих психологічних процесів, пам’ять забезпечує єдність і цілісність людської особистості.
Кожному віку характерні відповідні особливості. Кардинальні зміни в процесі пам’яті відбуваються в підлітковому віці. Цей вік характеризується переходом від дитинства до дорослого життя. У зв’язку з цим відбуваються зміни в мисленні, увазі, розвиваються інтелектуальні здібності. Пам’ять лежить в основі психічних процесів.
Актуальність дослідження.
Пам'ять є одним з найцінніших властивостей людського життя . У психології вона вважається одним з основних пізнавальних процесів. Стародавні греки вважали богиню Мнемосіна матір'ю всіх муз. Саме з античності до нас прийшов поетичний образ слідів пам'яті як відбитків на воскових дощечках, які поміщені в наших душах. Якщо відбитки наших відчуттів і думок стираються з цих дощечок, то людина вже нічого не знає.
На сьогодні в психологічній та педагогічній практиці вивчення процесів пам'яті людини на різних вікових етапах її розвитку є досить актуальними, оскільки особливості виділених процесів впливають на показники успішності у навчальній діяльності. Пам'ять є одним з найцінніших властивостей людського життя. У психології вона вважається одним з основних пізнавальних процесів. Крім того - вона є своєрідною основою всякого пізнання. Для того, щоб піднятися на вищий ступінь розвитку, людина має засвоїти знання про навколишній світ, оволодіти нормами поведінки, набути певних навичок і вмінь. Все це пов’язано з роботою пам’яті. Якби людина не запам’ятовувала те, що сприймала, переживала, робила, її психічний розвиток був би неможливий.
Багато відомих психологів займалися вивченням пам’яті. Питаннями:"Що таке пам’ять?", "Як вона діє?", "Як її покращити?" - людство займалось давно. Вже в Древній Греції була розроблена мнемонологічна система. З древніх часів до нас надійшли поради щодо покращення пам’яті. Родоначальником наукового психологічного аналізу проблем пам'яті вважається Г. Еббінгауз. Він вперше поставив завдання експериментального дослідження пам'яті, розробив методи вимірювання мнемічних процесів і в ході своєї експериментальної роботи встановив закономірності, яким підкоряються процеси запам’ятовування, збереження, відтворення і забування.
А.О.Смірнова,З.М.Істоміна, М.М. Шардакова, О. М. Леонтьєва,П.І. Зінченко, Г.С.Костюк, А.В.Петровський у своїх працях говорили, що запам’ятовування не є відбитком предмета. Дослідження властивостей пам’яті виконувалися вченими: В.І. М’ясищевим, Р. Арткінсоном, П.І.Зінченком, Ф.Лазером та іншими. В.І. Самофанова, З.М. Істоміна, П.П. Пальцева, С.Г. Бархотова показали, що є певні відношення між повнотою, швидкістю і міцністю запам’ятовування. За А. Біне, А. А. Смірновим, Є. Мейманом, О.П. Нечаєвим змістова пам’ять має великі переваги порівняно з механічною.
Оскільки проблема вивчення процесів пам’яті хвилює багатьох, актуальним на сьогодні є продовження її детального вивчення. Отже, на сьогодні досліджують процеси пам‘яті людини багато сучасних вчених-психологів, зокрема П.І. Заіченко, Вольперт І.Е., Політов Ф.В., Лурія А.В., Смірнова А.О, Леонтьєва О.М.
Тому я вирішила дослідити види пам’яті, розвиток, її суть та співвідношення у учнів молодшого шкільного віку.
Гіпотеза.
З роками наша пам’ять змінюється. В залежності від її виду, зміни проходять по різному.
Протягом раннього віку змінюється продуктивність короткочасної вербальної пам'яті. Зазнають змін також короткочасні зорова і слухова пам'ять.
Активна розумова діяльність молодших учнів сприяє досягненню високих показників розвитку залучених у неї видів пам'яті.
Мета.
Провести методики для дослідження видів пам’яті та розвитку пам’яті учнів молодшого шкільного віку. Дослідити зорову, слухову, словесно-логічну, емоційну та інші види пам’яті та запам’ятовування. Розглянути процеси пам’яті молодших школярів (короткочасну та довготривалу пам’ять; запам’ятовування, збереження і відтворення).
Завдання.
. Розглянути та опрацювати наукову літературу про головні аспекти розвитку пам’яті.
. Розглянути питання про види та загальні характеристики пам’яті.
. Вивчити види, типи, форми та процеси пам’яті в учнів 2-4 класів.
. Вивчити розвиток пам’яті учнів молодшого шкільного віку.
. Провести якісний аналіз результатів експериментального дослідження.
. Написати висновки до результату експериментального дослідження різних видів пам’яті, їх співвідношення, та розвиток в учнів молодшого шкільного віку.
Практичне значення.
Результати дослідження можуть бути застосовані у розробленні конкретних психологічних рекомендацій та корекційних програм для студентів. Також, отримані дані можуть бути враховані під час організації навчально-виховного процесу у навчальних закладах, таких як: школи, ліцеї, гімназії.

Розділ I. Сучасні теорії пам’яті
.1 Теоретична сутність процесу запам’ятовування
Навчальний процес має свої закони й закономірності, які визначають порядок досягнення цілей й задач навчання, надають сприяння ефективному управлінню навчальною діяльністю, надають можливість передбачити результати навчально-виховної роботи, науково обґрунтувати та оптимізувати зміст, методи та форми навчання учням на сучасному етапі формування національної системи освіти. Накопичення індивідуального чуттєвого й раціонального досвіду, опора та інформаційний досвід суспільства є важливою умовою прогресивного розвитку психіки людини, поступового збагачення його діяльності. Діяльність людини більшою мірою залежить від багатства її пам’яті.
Все, що людина безпосередньо відображає за допомогою процесів відчуття і сприйняття, фіксується, упорядковується, зберігається в її мозку, утворюючи індивідуальний досвід, і за потреби використовується в подальшій діяльності.
Пам’ять забезпечує цілісність і розвиток особистості людини, посідає важливе місце в системі пізнавальної діяльності. Це одна з форм психічного відображення, у пам’яті індивід може закріплювати, зберігати і відтворювати свій життєвий досвід. Завдяки пам’яті людина може утримувати безліч змістовних зв’язків між явищами світу; при її відсутності створюються «болісні розриви» у всьому духовному житті людини, які можуть привести до хворобливих явищ.
Пам’ять - характеристика пізнавальної функції психіки, складова пізнавальних діяльності індивіда, причому не чутливою, а раціональною. Вона виконує функцію накопичення, збереження та використання наслідків її відчуттів, сприйняття, мислення, уяви. Отже, пам’ять забезпечує цілісність і розвиток особистості людини, посідає важливе місце в системі пізнавальної діяльності.
Пам’ять являє собою ряд складних психічних процесів, активне оволодіння якими надає людині здатності засвоювати і використовувати потрібну інформацію. Пам’ять включає такі процеси:
†запам’ятовування;
†зберігання;
†забування;
†відтворення.
Запам’ятовування і зберігання ґрунтуються на утворенні та закріпленні тимчасових нервових зв’язків, забування - на їх гальмуванні, відтворення - на їх відновленні.
Види пам’яті виділяють за такими критеріями: залежно від того, що запам’ятовується, яка діяльність переважає, пам’ять поділяють на:
рухову;
емоційну;
образну;
словесно-логічну.
За тривалістю закріплення і збереження матеріалу - на короткочасну (оперативну) і довгострокову; залежно від того, як процеси пам’яті включаються в структуру діяльності, як вони пов’язані з її цілями та засобами - на мимовільну і довільну; по усвідомлення (розуміння) змісту матеріалу пам’яті - на смислову і механічну. Особливістю пам’яті є те, що до її складу включаються разом з тим і автономні процеси. Процеси пам’яті треба розглядати в єдності, і не тільки в зовнішніх зв’язках і взаємній обумовленості, а й у більш тісних відносинах взаємного проникнення і закономірних переходах одного процесу в інший. Зрештою, без запам’ятовування і збереження не може бути відтворення і забування, бо треба щось запам’ятати, щоб потім відтворити чи забути. Отже, пам’ять являє собою складний, але єдиний і безперервний процес.
Запам’ятовування - це закріплення образів сприйняття, уявлень, думок, дій, переживань і зв’язків між ними. Процес запам’ятовування відбувається у трьох формах:
відбиття;
мимовільне;
довільне.
Мимовільне запам’ятовування виступає як продукт і умова здійснення пізнавальних і практичних дій або результат багаторазового повторення. Запам’ятовування здійснюється в процесі виконання завдань. Незважаючи на ефективність мимовільного запам’ятовування вважається довільне. Воно дає можливість запам’ятати те, що треба в даний момент, і настільки, щоб забезпечити успіхи в навчанні, розвитку, виконанні завдань. Щоб краще зберегти в пам’яті матеріал, учень повторює його, застосовує у своїй діяльності, логічно обробляє, вживає прийоми і залучає інші види запам’ятовування (читання вголос) і т.п.
Якщо ж ми не використовуємо якийсь вивчений нами матеріал, він вважається непотрібним, і поступово зникає з нашої пам’яті (забувається). Забування - процес, протилежний збереженню. Цей процес ґрунтується на явищі гальмування умовно - рефлекторних зв’язків під впливом різних факторів і згасання слідів, які утворилися раніше. Забування може бути: тривалим і тимчасовим. Тривале забування виникає тоді, коли придбані людиною знання не використовуються з різних причин в наступній його роботі. Менш стійке, а також тимчасове забування може бути пов’язано з дією негативної індукції.
Звідси випливають такі висновки:
†по-перше - при переході від роботи з одного матеріалу до роботи над іншим необхідно робити невелику перерву, відпочити від розумової роботи;
†по-друге - потрібно готувати школяреві уроки один за іншим, по можливості менш схожі змістом.
Забування не залежить від обсягу матеріалу який ти запам’ятав. Однак забування не зводиться суто кількісним зменшення обсягу перш сприйнятого матеріалу. У процесі збереження та відтворення закріпленого в пам’яті матеріал піддається певним якісним змінам.
Відтворення - процес відновлення збереженого матеріалу пам’яті для використання в діяльності та спілкуванні. Розрізняють два види відтворення:
†впізнавання;
†згадування.
Впізнавання - це відтворення якого-небудь об’єкта в умовах повторного його сприйняття.
Згадування - це відтворення попередньо набутих навичок, знань, вмінь відповідно до змісту та завдання діяльності: мимовільне або довільне.
.2 Обґрунтування існуючих видів пам’яті
Оскільки пам’ять включена в усі різноманіття життя й діяльності людини, то й форми її прояву надзвичайно різноманітні. Розподіл пам’яті на види повинен бути обумовлений, насамперед, особливостями самої діяльності, у якій здійснюються процеси запам’ятовування і відтворювання. Це справедливо й для тих випадків, коли той або інший вид пам’яті виступає в людини як особливість його психічного складу. Адже перш ніж певна психічна властивість у діяльності проявляється, вона в ній формується. Як найбільш загальна підстава для виявлення різних видів пам’яті виступає залежність її характеристик від особливостей діяльності, у якій здійснюються процеси запам’ятовування й відтворення.
Також можна сказати, що у різних видів діяльності можуть переважати різні види психічної активності: моторна, емоційна, сенсорна, інтелектуальна. Кожен із цих видів активності виражається у відповідних діях й їхніх продуктах: у рухах, почуттях, образах, думках, обслуговуючі специфічні види пам’яті одержали в психології відповідні назви: рухова, емоційна, образна і словесно-логічна.
Всі види пам’яті підпорядковані своїй даній класифікації. Тому й існують різні класифікації видів пам’яті.
Класифікації видів пам’яті:
. Класифікація за участю волі в процесі запам’ятовування;
. Класифікація за психічною активністю, яка переважає в діяльності;
. За тривалістю збереження інформації;
. По суті предмета і способу запам’ятовування.
.За характером участі волі пам’ять поділяють на мимовільну і довільну.
†Мимовільна пам’ять означає запам’ятовування і автоматичне відтворення, без будь-яких зусиль. У цьому випадку запам’ятовування відбувається без будь-яких зусиль „автомати-ний”.
Тобто, запам’ятовування певної інформації без свідомого рішення її запам’ятати та без спрямованих зусиль у цьому напрямі (іноді навіть супроти своєї волі), то це вияв мимовільної пам’яті.
†Довільна пам’ять передбачає випадки коли присутня конкретна задача, і для запам’ятовування використовуються вольові зусилля. Тобто, це тоді коли ж у наслідок власного рішення робимо свідомі зусилля, щоб щось запам’ятати.
У даному виді пам’яті велику роль відіграє мета. Доведено, що мимоволі запам’ятовується матеріал який цікавий для людини, яка має велике значення. Можна також сказати те, що обидва види необхідні для повноцінного людського життя. Прояви довільної пам’яті з’являються ще в дітей дошкільного віку, але її значення з роками стрімко зростає.
. За характером психічної діяльності, за допомогою якої людина запам’ятовує інформацію, пам’ять поділяють на рухову, емоційну (афективна), образну і словесно-логічну.
†Рухова (кінетична) пам’ять - запам’ятовування і збереження, а при необхідності відтворення різноманітних складних рухів. Цей вид пам’яті відіграє активну участь у розвитку рухових (трудових, спортивних) умінь і навичок. Усі ручні рухи людини пов’язані з цим видом пам’яті. Цей вид виявляється у людини раніше за все, і вкрай необхідна для нормального розвитку дитини. Ця пам’ять є необхідною для малої дитини, коли вона вчиться використовувати предмети щоденного побуту, та при вивченні письма, спортсмену, який прагне вдосконалити свої досягнення, а також кожному, хто навчається використовувати різноманітні інструменти й пристрої в професійній діяльності.
†Емоційна пам’ять - пам’ять на переживання. Особливо цей вид пам’яті проявляється в людських взаєминах. Як правило, те що викликає у людини емоційні переживання, запам’ятовується їм без особливих зусиль і на тривалий термін. Як вже було згадано, приємні події більш міцно відкладаються в пам’яті ніж неприємні. Даний вид пам’яті грає важливу роль у мотивації людини, а проявляє себе ця пам’ять дуже рано: близько 6 місяців. Пережиті та збережені в пам’яті почуття виступають у вигляді сигналів, або спонукають до дії, або утримують від дії, що викликають в минулому негативні переживання. При цьому вторинні почуття можуть не тільки не відповідати своїм оригіналам (спочатку випробуваним почуттям) за силою і смисловому змісту, але і міняти свій знак на протилежний.
†Словесно-логічна пам’ять - це різновид запам’ятовування, коли велику роль у процесі запам’ятовування відіграє:
. Слово;
. Думка;
. Логіка.
У даному випадку людина намагається зрозуміти засвоювану інформацію, пояснити термінологію, встановити всі смислові зв’язки в тексті, і тільки після цього запам’ятати матеріал. Людям з розвиненою словесно-логічною пам’яттю легше запам’ятовувати словесний, абстрактний матеріал, поняття, формули. Цим типом пам’яті, у поєднанні зі слуховою, мають вчені, досвідчені лектори, викладачі вузів і т. д. У словесно-логічній пам’яті головна роль належить другій сигнальній системі. Спираючись на розвиток інших видів пам’яті, словесно-логічна пам’ять стає провідною по відношенню до них, і від її розвитку залежить розвиток всих інших видів пам’яті. Словесно-логічній пам’яті належить основна роль в засвоєнні знань учнем в процесі навчання.
Оскільки наші думки можуть бути втілені в різну мовну форму, то відтворення їх можна орієнтувати на передачу або тільки основного змісту матеріалу, або його буквального словесного оформлення, тобто за ступенем участі мислення в словесно-логічній пам’яті виділяють:
Механічну пам’ять;
Логічну пам’ять.
Механічна пам’ять - це та пам’ять, в якій процеси запам’ятовування, збереження, згадування і впізнавання інформації ґрунтуються виключно на багаторазовому, механічному, бездумному повторенні відповідного матеріалу.
Тут діють наступні два закони. Перший закон: без повторення матеріалу процеси пам’яті не працюють. Другий закон: чим більше число разів повторюється матеріал, тим краще він запам’ятовується, довше зберігається, легше пригадується і швидше впізнається. Цей вид пам’яті є у дітей раннього віку, і саме на даний вид пам’яті спираються її процеси протягом усього часу шкільного навчання дітей. З віком можливості механічного запам’ятовування матеріалу погіршується, і десь після 30-40 років механічна пам’ять у людини перестає розвиватися, а після 50-60 років у більшості людей вона починає поступово погіршуватися.
Логічною пам’яттю називають пам’ять, в якій всі зазначені вище процеси базуються на осмисленні і глибокому розумінні матеріалу, що запам’ятовується. Тут не потрібне повторення, достатньо розуміння того, що необхідно запам’ятати, - і відповідний матеріал відразу ж опинитися у довготривалій пам’яті людини. Логічна пам’ять при її тренуванні дає...

Похожие материалы:

Реферат: ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ ТА ЇХ УРАХУВАННЯ В ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ

Курсовая работа: Депресивні стани в підлітковому середовищі, їх причини та профілактика

Дипломная работа: Теоретико–методологічні засади вивчення особистості, її формування та розвиток

Курсовая работа: Психологічні особливості видів пам'яті та їх прояви в процесі діяльності та поведінці

Курсовая работа: КОНФЛІКТИ ТА ШЛЯХИ ЇХ РОЗВ’ЯЗАННЯ СПЕЦІАЛІСТАМИ У ЦЕНТРАХ ЗАЙНЯТОСТІ