Курсовая работа: Аналіз психологічних засобів управління на підприємстві

Актуальність теми. Процеси прийняття рішень, які розуміють як вибір однієї з декількох можливих альтернатив, пронизують все людське життя. Більшість рішень ми приймаємо не задумуючись, оскільки існує автоматизм поведінки, відпрацьований багаторічною практикою. Є рішення, яким надається невелике значення, і тому мало задумуємось при здійсненні вибору. І на кінець, існують проблеми вибору, вирішуючи які, людина довго роздумує.

Дата добавления на сайт: 25 августа 2024

Скачать работу 'Аналіз психологічних засобів управління на підприємстві':

Зміст
Вступ
. Теоретичні засади дослідження психології прийняття управлінських рішень
.1 Сутність управлінських рішень та вплив психології на їх прийняття
.2 Психологічні аспекти прийняття управлінських рішень та методи їх дослідження
. Аналіз психологічних засобів управління на підприємстві
.1 Загальна характеристика підприємства
2.2 Аналіз психологічної ситуації на підприємстві
.3 Методики управління конфліктними ситуаціями в організації
. Вдосконалення психологічного клімату на підприємстві шляхом прийняття управлінських рішень
Висновки
Використана література

Вступ
Актуальність теми. Процеси прийняття рішень, які розуміють як вибір однієї з декількох можливих альтернатив, пронизують все людське життя. Більшість рішень ми приймаємо не задумуючись, оскільки існує автоматизм поведінки, відпрацьований багаторічною практикою. Є рішення, яким надається невелике значення, і тому мало задумуємось при здійсненні вибору. І на кінець, існують проблеми вибору, вирішуючи які, людина довго роздумує. Як правило, ці проблеми мають виключний характер, який не повторюється і пов’язані з розглядом цілого ряду альтернатив. В таких проблемах новим є або об’єкт вибору, або обставини, за яких здійснюється вибір.
Проблема прийняття управлінських рішень одна з найважливіших у менеджменті. Вона займає одне із центральних місць в соціології організації. Вважаючи організацію інструментом управління, багато соціологів і спеціалісти з теорії управління, починаючи з М. Вебера, прямо пов’язують її діяльність в першу чергу з підготовкою і реалізацією управлінських рішень. Ефективність управління багато в чому зумовлена якістю таких рішень. Інтерес соціологів до цієї проблеми зумовлений тим, що в рішеннях фіксується вся сукупність відносин, які виникають в процесі трудової діяльності і управління організацією. Через них заломлюються цілі, інтереси, зв’язки і норми. Характеризуючи повний цикл управлінської діяльності, який складається з цілепокладання, планування, організації, координації, контролю і коректування цілей, легко помітити, що він в кінцевому рахунку представлений у вигляді елементів управління: підготовки і здійснення управлінських рішень. Саме тому рішення - центральний елемент управління і організації.
Психологічне забезпечення управлінської діяльності сучасного керівника сформувалось на базі соціальних, педагогічних та психологічних положень, які висунули і розвинули у своїх працях Б. Г. Ананьєв, А. А. Бодальов, Л. С. Виготський, Є. А. Клімов, А. Н. Леонтьєв, С. Д. Максименко, А. К. Маркова, B. C. Мерлін, С. Л. Рубінштейн, В. В. Давидов, П. Я. Гальперін, А. І. Китов та інші.
Проблема прийняття управлінських рішень у різних умовах є предметом наукових досліджень багатьох вітчизняних та закордонних авторів, зокрема М. Мескона, Г. Саймона, Ф. Харрісона, И. Ансоффа, Б. Литвака, О. Віханського, А. Наумова, В. Колпакова, Р. Фатхутдинова та інших.
Метою даної роботи є аналіз психологічних аспектів ухвалення управлінських рішень та дослідження психологічного інструментарію забезпечення їх ефективності в умовах конфліктних ситуацій.
Завданнями даної курсової роботи, виходячи з мети, є аналіз різних підходів до психологічних особливостей прийняття управлінських рішень, визначення її функцій та дослідження класифікацій з позицій різних науковців; визначення наукових підходів до процесу прийняття управлінських рішень.
Об’єктом дослідження курсової роботи є психологічні аспекти прийняття управлінських рішень.
Предмет дослідження курсової роботи - психологія прийняття управлінських рішень у процесі управління підприємством.

. Теоретичні засади дослідження психології прийняття управлінських рішень
.1 Сутність управлінських рішень та вплив психології на їх прийняття
Аналіз сучасних психологічних умов управлінської діяльності в організаціях дозволяє стверджувати, що здійснити цю діяльність можливо лише за умов цілеспрямованого впливу суб’єкта управління на об’єкт у вигляді управлінських рішень та інших управлінських дій. Управлінське рішення - це вибір альтернативи, здійснений керівником у рамках його посадових повноважень і компетенції й спрямований на досягнення цілей організації [2, с. 11]. Саме рішення може приймати низку форм, а саме: стандартне рішення, при прийнятті якого існує фіксований набір альтернатив; бінарне рішення (так чи ні); поліваріантне рішення (є дуже широкий спектр альтернатив); інноваційне рішення, коли потрібно почати дії за відсутності прийнятних альтернатив. Основними завданнями менеджерської діяльності, які пов’язані з ухваленням управлінських рішень є: виділення функції прийняття управлінських рішень; координація діяльності осіб, що приймають рішення; створення умов для ефективної праці керівників.
У науковій літературі зустрічається як розширене, так і вузьке розуміння процесу ухвалення рішень в управлінні. У розширеному розумінні ухвалення рішень ототожнюється з усім процесом управління. Розширене розуміння охоплює не тільки процес прийняття їх, але і їх виконання та контроль результатів їх реалізації. У вузькому розумінні ухвалення рішень розглядається лише як вибір кращого з них із численних альтернатив. У процесі аналізу вузького розуміння необхідно враховувати, що альтернативні варіанти не виникають самі собою. Процес ухвалення рішень складається не тільки з вибору кращого варіанта, але й з пошуку альтернатив, установлення критеріїв оцінки, вибору способу оцінки альтернатив тощо.
Основними ознаками управлінських рішень, на думку науковців, запропоновано вважати такі: рішення передбачає наявність можливих варіантів дій та вибору одного з них відповідно до обставин, що існують, інтересів і потреб середовища; вибір варіанта дій є результатом свідомої, аналітичної діяльності керівного органу; необхідність та основний зміст рішення визначається метою спільної діяльності людей; управлінське рішення має активізуючу й організуючу силу; в основі управлінського рішення перебуває організаційна діяльність людей. Головною відмітною особливістю управлінських рішень є те, що їх метою є забезпечення оптимальних умов для спільної діяльності людей [1, с. 57].
Ухвалення рішень в організації являє собою свідомий вибір із наявних варіантів або альтернатив напрямку дій, що скорочують розрив між сьогоденням і майбутнім бажаним станом організації. Сам процес прийняття рішень включає безліч різних елементів, але неодмінно в ньому присутні такі елементи, як проблеми, цілі, альтернативи. Даний процес лежить в основі планування діяльності організації, тому що план - це набір рішень із розміщення ресурсів і напрямків їх використання для досягнення цілей організації. Ухвалення рішень - це «центр», навколо якого обертається життя організації. Їх можна розглядати як продукт управлінської праці, а їх ухвалення (прийняття) - як процес, що веде до появи цього продукту. Для успішного здійснення процесу вироблення управлінських рішень суб’єкту управління необхідно пройти вісім основних його стадій. На першій стадії головне завдання полягає в правильній постановці мети рішення. Друга стадія пов’язана з визначенням критеріїв його. На третій стадії суб’єкт управління проводить поділ критеріїв за принципом їх важливості для організації. На четвертій стадії здійснюється вироблення альтернатив.
П’ята стадія виокремлюється для порівняння вироблених на попередніх етапах альтернатив. На шостій стадії визначається ризик, який може бути в об’єкта управління під час вибору конкретної альтернативи. Сьома стадія - оцінка ризику. На восьмій стадії власне ухвалюється управлінське рішення.
Класифікація управлінських рішень необхідна для визначення загальних і конкретно-специфічних підходів до їх розробки, реалізації і оцінки, що дозволяє підвищити їх якість, ефективність і спадкоємність. УР можуть бути класифіковані найрізноманітнішими способами. Найбільш поширеними є наступні принципи класифікації:
по функціональному змісту;
по характеру вирішуваних задач (сфері дії);
за ієрархією управління;
по характеру організації розробки;
по характеру цілей;
з причин виникнення;
по початкових методах розробки;
по організаційному оформленню.
УР можуть бути класифіковані по функціональному змісту, тобто по відношенню до загальних функцій управління, наприклад:
а) рішення планові;
б) організаційні;
в) контролюючі;
г) що прогнозують.
Зазвичай такі рішення зачіпають в тій чи іншій мірі всі функції управління, проте в кожному з них можна виділити основне ядро, пов’язане з якоюсь основною функцією.
Інший принцип класифікації пов’язаний з характером вирішуваних задач:
а) економічних;
б) організаційних;
в) технологічних;
г) технічних;
д) екологічних і інших.
Частіше всіх УР пов’язані не з однією, а з поряд завдань, в тому або іншому ступені маючи комплексний характер.
По рівнях ієрархії систем управління виділяють УР на рівні БС; на рівні підсистем; на рівні окремих елементів системи. Зазвичай ініціюються загальносистемні рішення, які потім доводяться до елементарного рівня, проте можливий і зворотний варіант.
Залежно від організації розробки рішень виділяються наступні УР:
а) единоличные;
б) колегіальні;
в) колективні.
Віддання перевазі над способу організацією вироблення УР залежить від багатьох причин: компетентності керівника, рівня кваліфікації колективу, характеру завдань, ресурсів і т.д.
По характеру цілей схвалювані рішення можуть бути представлені як:
а) поточні (оперативні);
б) тактичні;
в) стратегічні.
З причин виникнення УР діляться на:
а) ситуативні, пов’язані з характером виникаючих обставин;
б) по розпорядженню (розпорядженню) вищестоящих органів;
в) програмні, пов’язані з включенням даного об’єкту управління в певну структуру програмно-цільових відносин, заходів;
г) ініціативні, пов’язані з проявом ініціативи системи, наприклад у сфері виробництва товарів, послуг, посередницької діяльності;
д) епізодичні і періодичні, витікаючи з періодичності відтворювальних процесів в системі (наприклад, сезонності сільськогосподарського виробництва, сплаву лісу по річках, геологічних робіт).
Важливим класифікаційним підходом служать початкові методи розробки УР. До їх числа можна віднести:
а) графічні, з використанням графоаналітичних підходів (мережевих моделей і методів, стрічкових графіків, структурних схем, декомпозиції великих систем);
б) математичні методи, що припускають формалізацію уявлень, відносин, пропорцій, термінів, подій, ресурсів;
в) евристичні, пов’язані з широким використанням експертних оцінок, розробки сценаріїв, ситуативних моделей.
По організаційному оформленню УР діляться на:
а) жорсткі, однозначно задаючи подальший шлях їх втілення;
б) орієнтуючі, такі, що визначають напрям розвитку системи;
в) гнучкі функціонування, що змінюються відповідно до умов, і розвитку системи;
г) нормативні, задаючи параметри протікання процесів в системі.
Оскільки рішення ухвалюються людьми, то їх характер багато в чому несе на собі відбиток особи менеджера, причетного до їх появи на світло. У зв’язку з цим прийнято розрізняти урівноважені, імпульсні, інертні, ризиковані і обережні рішення.
Урівноважені рішення ухвалюють менеджери, уважно і що критично відносяться до своїх дій, гіпотез, що висуваються, і їх перевірки. Зазвичай, перш ніж приступити до ухвалення рішення, вони мають сформульовану початкову ідею.
Імпульсні рішення, автори яких легко генерують найрізноманітніші ідеї в необмеженій кількості, але не в змозі їх як слід перевірити, уточнити, оцінити. Рішення тому виявляються недостатньо обґрунтованими і надійними, приймаються “з наскоку”, “ривками”.
Інертні рішення стають результатом обережного пошуку. У них навпаки контрольні і уточнюючі дії переважають над генеруванням ідей, тому в таких рішеннях важко виявити оригінальність, блиск, новаторство.
Ризиковані рішення відрізняються від імпульсних тим, що їх автори не потребують ретельного обґрунтування своїх гіпотез і, якщо упевнені в собі, можуть не злякатися будь-яких небезпек.
Обережні рішення характеризуються ретельністю оцінки менеджером всіх варіантів, надкритичним підходом до справи. Вони в ще меншому ступені, чим інертні, відрізняються новизною і оригінальністю.
Класифікація рішень дає можливість керівникам глибше зрозуміти зміст і значення своєї діяльності , раціональніше розподілити час на виконання окремих видів робіт. Для кожного виду рішень розробляють систему інформації, що орієнтує керівників у підготовці рішень, при виборі кращого варіанта і реалізації прийнятого рішення.
.2 Психологічні аспекти прийняття управлінських рішень та методи їх дослідження
Управління підприємством - процес, в основі якого лежить вплив на колектив підприємство та всі сторони його діяльності з метою отримання максимальних результатів. Такий вплив на кожному підприємстві та організації виконують управлінські кадри. А отже, ефективний процес управління на підприємстві обумовлює результативність діяльності всього підприємства. Але процес управління виконують люди, а отже ефективність процесу управління залежить від ефективності діяльності управлінського персоналу підприємства, яка в свою чергу складається з ефективності діяльності окремих груп працівників та груп працівників різного рівня освіти, кваліфікації, тощо. Менеджмент організації, що працює в умовах ринку, висуває високі вимоги до управлінського персоналу. Сучасний управлінець - це людина, яка володіє як загальними основами науки управління, так і специфічними знаннями та вміннями в області стратегії управління, інновацій, маркетингу, управління персоналом та виробництвом. Для того, щоб виконувати свої складні функції, менеджери повинні мати специфічні знання та володіти здатністю використовувати їх у повсякденній роботі по управлінню підприємством. Вимоги до їх професійної компетенції можна умовно розділити на дві групи. Першу складають знання та вміння (мистецтво) виконувати професійну роботу в такій спеціальності як менеджмент. Вони складаються з:
вміння обґрунтовувати та приймати рішення в ситуаціях, для яких характерні висока динамічність та невизначеність;
високу інформованість - «інформація - це знання» - з питань розвитку галузі, в якій працює підприємство: стан досліджень, техніки, технології, конкуренція, динаміка попиту та продукцію, тощо;
знайомство з досвідом менеджменту на інших підприємствах та в інших галузях;
здатність управляти ресурсами, планувати та прогнозувати роботу підприємства, володіти засобами підвищення ефективності управління;
вміння використовувати сучасну інформаційну технологію, засоби комунікації та зв'язку;
вміння відбирати методи та засоби досягнення найкращих результатів виробничої господарської діяльності при найменших фінансових, енергетичних та трудових затратах;
наявність спеціальних знань в галузі організації та управління виробництвом (теоретичних основ, передових сучасних методів та форм, рекомендацій сучасної вітчизняної та закордонної науки управління), а також вміння використовувати їх у своїй практичній діяльності;
вміння раціонально підбирати та розташовувати кадри;
вміння мобілізувати колектив на вирішення поставлених завдань;
здатність та вміння підтримувати дисципліну та відстоювати інтереси справи;
вміння доцільно планувати роботу апарату управління;
розподіляти права, повноваження та відповідальність серед підлеглих;
координувати діяльність всіх служб та підрозділів як єдиної системи управління організацією;
вміння планувати та організовувати особисту діяльність, поєднувати у ній основні принципи управління, використовувати в залежності від ситуації найбільш доцільні та ефективні методи та стиль роботи;
вміння проявляти високу вимогливість до себе та підлеглих;
конкретність та чіткість у вирішенні оперативних питань та повсякденних справ;
враховувати та контролювати результати своєї діяльності та роботи колективу;
стимулювати працівників брати на себе відповідальність у виконання своїх рішень.
Ці та багато інших знань та вмінь набуваються в процесі вивчення управлінської науки, її законів, принципів, методів, засобів роботи з інформацією. Менеджер, який працює професійно, обов'язково використовує ті досягнення науки в галузі процесів, методів, форм управлінської діяльності, які підвищують ефективність господарювання. Друга група вимог до професійної компетенції менеджерів пов'язана зі здатністю працювати з людьми та управляти собою. В процесі виконання своїх функцій менеджери вступають у взаємодію з широким колом осіб - колегами, підлеглими, керівниками , вищими адміністраторами, акціонерами, постачальниками, тощо. Щоб працювати з людьми, що настільки відрізняються одне від одного, менеджер повинні мати багато специфічних особистих якостей, які підсилюють довіру та повагу з боку тих, з ким вони вступають в контакт. Це, насамперед:
високе почуття обов'язку та відданості справі;
чесність у відносинах з людьми та довіра до партнерів;
поважливе відношення та піклування про людей, не зважаючи на їх положення в ієрархії підприємства;
здатність швидко відновлювати свої фізичні та душеві сили та критично оцінювати свою діяльність.
В роботі ряду організацій методичні матеріали містять у собі перелік таких якостей управлінських працівників, як: чесність, справедливість, вміння працівника налагодити доброзичливі стосунки з підлеглими, витриманість й тактовність при будь-яких обставинах, цілеспрямованість, рішучість у прийнятті управлінських рішень, а також наполегливість, енергійність в їх реалізації, вміння відстоювати свої погляди, самокритичність при оцінюванні своїх дій та вчинків, вміння вислуховувати поради, правильне сприйняття критики та вміння робити висновки, вміння дотримуватись свого слова та не обіцяти того, чого не зможеш виконати, вміння використовувати свої права та повноваження, в особливості у випадках застосування адміністративного та організаційного впливу, а також вміння особистим прикладом та поведінкою у повсякденному житті позитивно впливати та підлеглих. Знання та розуміння законодавства є одним з першочергових питань у багатьох сферах управління. Це відноситься також й до оцінки ефективності діяльності персоналу, що повинна проводитись виключно у відповідності до чинного законодавства України. Всі ці та багато інших якості та вимоги до управлінців обумовлюють стиль роботи управлінця, організацію виробничого процесу, а отже є важливими факторами ефективності та продуктивності діяльності всього підприємства.
Управлінська практика широко використовує метод активного соціально-психологічного навчання (АСПО). Досвід, що одержується в його процесі, дозволяє раніше усвідомлюване побачити в абсолютно новому ракурсі, переосмислити свій попередній досвід управлінської діяльності і побачити причини власних невдач. Тим самим АСПО по суті гармонізує особистісну структуру сучасного...

Похожие материалы:

Курсовая работа: Теоретичний аналіз проблеми міжособистісного спілкування в підлітковому віці

Реферат: ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ ТА ЇХ УРАХУВАННЯ В ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ

Реферат: Конфлікт у системі державного управління

Курсовая работа: Зв’язок згуртованості з соціально-психологічним кліматом

Реферат: Психологічні особливості формування та становлення характеру у підлітковому віці