Курсовая работа: Динаміка розвитку критичності мислення у школярів

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МИСЛЕННЯ ШКОЛЯРІВ
1.1 ФЕНОМЕН МИСЛЕННЯ У ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
1.2 МИСЛЕННЯ ЯК ОДИН ІЗ ОСНОВНИХ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ РОЗВИТКУ ШКОЛЯРА
РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ У ШКОЛЯРІВ
2.1 КРИТИЧНІСТЬ І КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ
2.2 ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК КРИТИЧНОСТІ МИСЛЕННЯ ШКОЛЯРІВ НА УРОЦІ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Дата добавления на сайт: 10 октября 2024

Скачать работу 'Динаміка розвитку критичності мислення у школярів':

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України
Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Інститут педагогіки і психології
Кафедра психології
Курсова робота на тему:
"Динаміка розвитку критичності мислення у школярів"
Виконала: студентка
Романчук Василина Олегівна
Науковий керівник:
кандидат психологічних наук, доцент Мешко Олександр Іванович
Тернопіль 2012
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи проблеми розвитку мислення школярів
1.1 Феномен мислення у психолого-педагогічній літературі
1.2 Мислення як один із основних пізнавальних процесів на різних етапах розвитку школяра
Розділ 2. Проблема формування та розвитку критичного мислення у школярів
2.1 Критичність і критичне мислення
2.2 Формування та розвиток критичності мислення школярів на уроці
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Останнім часом у світовій освітній практиці все більшої ваги набувають ціннісно-орієнтаційні складові змісту навчання, які неможливо уявити без чіткого спрямування на розвиток усіх видів мислення учнів.
Кожен учень в процесі свого розвитку формує такі властивості розуму, які характеризують ті чи інші сторони і форми мислення. Серед його видів називають діалектичне мислення, логічне, абстрактне, узагальнене, категоріальне, теоретичне, індуктивне і дедуктивне, алгоритмічне, технічне, репродуктивне і продуктивне, творче, системне і критичне.
На сьогоднішньому етапі розвитку суспільства першочерговим завданням школи є розвиток в учнів такого типу мислення, який надасть змогу адекватно оцінювати нові обставини та формувати стратегію подолання проблем, які виникатимуть, пристосування до нових, часом непередбачуваних, політичних, економічних або інших обставин.
Подібним запитам найбільш відповідає критичне мислення. За умов становлення молодої української демократії критичне мислення виступає вкрай актуальним елементом громадянської освіти. У нашій державі проблема розвитку навичок критичного мислення в школярів стоїть дуже гостро і вимагає застосування негайних заходів щодо її розв’язання [8, 26-27].
Критичне мислення є винаходом американської когнітивної психології. Саме американські дослідники пізнавальних процесів досягли значних успіхів і мають визнаний у світі пріоритет у цій галузі, зокрема, Дж. Андерсон, Р. Стернберг, Д. Халперн, Дж. Брунер, С. Міллер, Д. Надлер, Р. Солсо [18, 5]. Та на сьогодні важливим і не до кінця вирішеним залишається питання розвитку критичності мислення у школярів.
Саме тому мета моєї курсової роботи полягає в тому, щоб установити, що таке критичність мислення, виявити особливості розвитку критичності мислення у школярів.
Об'єктом дослідження є мислення школярів як пізнавальний процес; предметом - динамічні аспекти розвитку критичності мислення у школярів.
Для досягнення визначеної мети необхідно було розв'язати наступні завдання:
.вивчити психолого-педагогічну літературу, узагальнити і систематизувати матеріал з проблеми розвитку мислення;
2.простежити динаміку розвитку мислення у школярів;
.з’ясувати суть критичності та критичного мислення;
.розглянути способи формування та розвитку критичного мислення на уроці.
При написанні роботи були використані такі методи науково-педагогічного дослідження: теоретичні - аналіз психолого-педагогічної літератури, досягнень практики.
критичне мислення школяр психологічний
Розділ 1. Теоретичні основи проблеми розвитку мислення школярів
1.1 Феномен мислення у психолого-педагогічній літературі
Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприймань. Відображаючи дійсність на чуттєвому рівні за участю аналізаторів, людина одержує різнобічну інформацію про зовнішні властивості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості у формі звукових, просторових, часових, смакових, дотикових та інших уявлень. Проте такої інформації про навколишній світ людині недостатньо для задоволення різноманітних потреб практичної діяльності, яка потребує практичного і всебічного знання об’єктів, з якими доводиться мати справу. Вичерпні знання про об’єкти дійсності, їх внутрішню, безпосередньо не дану у відчуттях і сприйманнях сутність людина одержує за допомогою мислення - вищої абстрактної форми пізнання об’єктивної реальності [7, 155].
Мислення - це психічний пізнавальний процес узагальненого та опосередкованого відображення істотних елементів, властивостей і зв'язків між ними у предметах і явищах об'єктивної дійсності [17,142].
Інтерес людини до аналізу власного мислення був здавна пов'язаний з бажанням мислити правильно. Історично першою наукою про мислення стала логіка, що вивчає нормативні правила і закони адекватного міркування. Логічні закони є, передусім, наборами приписів, яким має слідувати людина у своїй розумовій діяльності. У логіці виділяються основні форми мислення:
а) поняття як узагальнення класу об'єктів за їх суттєвими, відмінними ознаками;
б) судження як певні висловлювання про ці об'єкти, приписування їм деяких властивостей;
в) умовиводи (силогізм), які складаються з великої посилки - загального судження, малої посилки - пов'язаного з ним приватного судження і висновку, заснованого на даному зв'язку [11,5].
До вирішення завдань мислення йде за допомогою різноманітних операцій, таких як аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення і конкретизація.
Аналіз - уявне розчленування об'єктів свідомості, виокремлення в них частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей.
Синтез - це уявне поєднання окремих частин, аспектів, ознак об'єктів у єдине ціле.
Порівняння - розумова операція, за допомогою якої пізнаються схожі та відмінні ознаки і властивості предметів.
Абстрагування - уявне відокремлення одних ознак і властивостей предметів від інших і від самих предметів, яким вони властиві.
Узагальнення - це продовження і поглиблення синтезуючої діяльності мозку за допомогою слова.
Конкретизація - це перехід від загального до одиничного, яке відповідає цьому загальному [15].
У психології прийнято розрізняти види мислення за змістом: наочно-дійове, наочно-образне та абстрактне мислення; за характером задач: практичне і теоретичне мислення; за ступенем новизни й оригінальності: репродуктивне (відтворювальне) і творче (продуктивне) мислення.
Наочно-дійове мислення полягає у тому, що розв'язання задач здійснюється шляхом реального перетворення ситуації та виконання рухового акту.
Наочно-образне мислення ґрунтується на образах уявлень, перетворенні ситуації в план образів.
Особливістю абстрактного (словесно-логічного) мислення є те, що воно відбувається з опорою на поняття, судження, не використовуючи емпіричних даних [17,165].
Теоретичне мислення - мислення на основі теоретичних міркувань та висновків.
Практичне мислення - мислення на основі думок і висновків, заснованих на вирішенні практичних задач.
Репродуктивне мислення - мислення на основі образів і уявлень, почерпнутих з якихось певних джерел.
Продуктивне мислення - мислення на основі творчої уяви [12,123].
Найповніше мислення як процес виступає при вирішенні людиною будь-якого завдання. Цей шлях вирішення можна розділити на 4 фази:
.Виникнення питання, проблеми, суперечності;
2.Вироблення гіпотези, пропозиції або проекту вирішення задачі;
.Здійснення рішення;
.Перевірка рішення практикою і подальша оцінка.
Успіх вирішення завдання залежить від того, наскільки правильно здійснюються розумові операції, як використовуються різні форми і види мислення [3,228].
Мислення - продукт суспільного розвитку, але індивідуальний розвиток мислення, його особливості разом з тим залежать і від особливостей організму, стану головного мозку і його функціональних можливостей. Так, до індивідуальних особливостей мислення фахівці відносять якості розуму: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість [19, 105].
Самостійність мислення характеризує вміння людини ставити нові завдання й розв’язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей. Самостійність мислення ґрунтується на врахуванні знань і досвіду інших людей. Людина, якій властива ця якість, творчо підходить до пізнання дійсності, знаходить нові, власні шляхи і способи розв’язання пізнавальних та інших проблем.
Критичність мислення виявляється в здатності людини не підпадати під вплив чужих думок, об’єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту, виявляючи цінне та помилкове в них. Людина з критичним розумом вимогливо оцінює свої думки, ретельно перевіряє рішення, зважає на всі аргументи, виявляючи тим самим самокритичне ставлення до своїх дій. Критичність мислення великою мірою залежить від життєвого досвіду людини, багатства та глибини її знань.
Гнучкість мислення виявляється в умінні людини швидко змінювати свої дії при зміні ситуації діяльності, звільняючись від залежності закріплених у попередньому досвіді способів і прийомів розв’язку аналогічних завдань. Гнучкість мислення виявляється в готовності швидко переключатися з одного способу розв’язку завдань на інший, змінювати тактику і стратегію їх розв’язку, знаходити нові нестандартні способи дій за змінених умов.
Глибина мислення виявляється в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, приховані за нашаруванням неістотних виявів, бачити проблему там, де її не помічають інші, передбачати можливі наслідки подій і процесів. Саме ця риса властива особистостям з глибоким розумом, які в простих, добре відомих фактах уміють помічати протиріччя й на цій підставі розкривати закономірності природи та суспільного життя;
Широта мислення виявляється в здатності охопити широке коло питань, у творчому мисленні в різних галузях знання та практики. Широта мислення є показником ерудованості особистості, її інтелектуальної різнобічності.
Послідовність мислення виявляється в умінні дотримуватися логічної наступності при висловлюванні суджень, їх обґрунтуванні. Послідовним можна назвати мислення людини, яка точно дотримується теми міркування, не відхиляється від неї, не перестрибує з однієї думки на іншу, не підміняє предмет міркування. Для послідовного мислення характерне дотримання певних принципів розгляду питання, зрозумілість плану, відсутність протиріч і логічних помилок в аргументації думки, доказовість та об’єктивність у зроблених висновках;
Швидкість мислення - це здатність оперативно розібратися в складній ситуації, швидко обдумати правильне рішення і прийняти його. Швидкість мислення залежить від знань, міри сформованості мисленнєвих навичок, досвіду у відповідній діяльності та рухливості нервових процесів [1].
1.2 Мислення як один із основних пізнавальних процесів на різних етапах розвитку школяра
У педагогічній психології проблема мислення - одна з найактуальніших. Вона органічно пов'язана з проблемою засвоєння і застосування учнями знань. Вивчаючи мислення школярів, можна простежити діапазон їх можливостей у засвоєнні знань, оскільки саме за допомогою мислительної діяльності учні набувають знання і нові способи дій.
Особливості мислення школярів не можна розглядати без урахування особливостей мислення дітей дошкільного віку. Наочно-образне мислення мають, як відомо, вже діти 5-6 років. Старші дошкільники оперують у своїх міркуваннях конкретними уявленнями, які виникають у них в процесі гри і в повсякденній життєвій практиці. У дошкільника з’являються зачатки словесно-мовного мислення (вони вже будують прості форми міркувань і виявляють розуміння елементарних причинно-наслідкових залежностей) [9, 345].
У молодшому шкільному віці мислення стає домінуючою функцією. Здійснюється інтелектуалізація всіх психічних функцій. Формується нове безкорисне ставлення до знань, внутрішній план дій [5].
У дітей молодшого шкільного віку переважає наочно-образне мислення. Під час розв'язування задач вони спираються на реальні предмети або їх зображення. У них поглиблюється і розширюється мислення, що виявляється в глибшому розумінні змісту засвоєних понять, опануванні нових та оперуванні ними. Процес навчання стимулює розвиток абстрактного мислення, особливо на уроках математики, оскільки від дій з конкретними предметами школяр переходить до розумових операцій з абстрактними числами.
Зі вступом дитини до школи відбувається перехід від безпосереднього чуттєвого сприймання світу до сприймання, вираженого в абстрактних поняттях. Те, що вона раніше фіксувала у своєму мисленні як об'єкт із певним набором ознак, отримує наукове осмислення.
Протягом молодшого шкільного віку в дітей формуються такі мислительні операції, як аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення.
Аналіз. Першокласники та деякі другокласники використовують переважно практично-дійовий та образно-мовленнєвий аналіз предметів, явищ тощо. Із третього, а інколи навіть із другого класу він стає систематичним.
Синтез. Першокласники легше здійснюють синтез у процесі виконання практичних дій. У третьому, рідше в другому класі він набуває образно-мовлєннєвого, систематичного характеру.
Рівень аналізу й синтезу у молодших школярів залежить не тільки від їх загального розвитку, а й від предметів, які є об'єктом цих дій. Аналіз і синтез поєднуються у порівнянні об'єктів.
При порівнянні учні початкових класів легко виокремлюють відмінності і важче подібності. У процесі систематичного і тривалого навчання вони поступово опановують уміння виокремлювати та порівнювати подібності.
Абстрагування. Учні початкових класів більше зосереджуються на зовнішніх ознаках, легше абстрагують властивості предметів, ніж зв'язки і відношення між ними.
Узагальнення. У молодшому шкільному віці воно полягає в об'єднанні предметів на основі певної ознаки. Розвитку узагальнення сприяють систематичне виконання завдань на групування наочних предметів, словесно означених об'єктів, розв'язування математичних задач [13].
Доступними і правильними для дітей цього віку є базові форми мислення - поняття, судження, міркування і умовисновки. Щодо останніх, то при переважанні індуктивних умовисновків, використовуються і дедуктивні за умови опори на життєвий досвід [14].
Учні початкових класів усвідомлюють власні мислительні операції, що допомагає їм здійснювати самоконтроль у процесі пізнання. У них розвиваються самостійність, гнучкість, критичність мислення [13].
У підлітковому віці продовжується інтелектуалізація всіх психічних процесів. Вчителі та батьки більше апелюють до розуму дитини, ніж до почуттів [5].
Мислення підлітків зазнає суттєвих якісних змін. Згідно концепції Ж. Піаже, інтелектуальний розвиток учнів основної школи досягає стадії формальних операцій. Це виявляється у ряді типових змін мислення:
.перехід від предметного і наочного до абстрактного та формального мислення,
2.уможливлення класифікації неоднорідних об'єктів, аналізу нових сполучень предметів і категорій,
.вживання мовленнєвих абстрактних висловів, співставлення альтернативних ідей,
.оволодіння здатністю систематично будувати гіпотези, робити висновки й експериментально перевіряти в разі необхідності їх істинність,
.розвиток здатності в ідеальній формі створювати задум, втілювати його в дійсність, отримувати продукт і тим самим реалізовувати власно спроектований задум, виступаючи при цьому автором ідеальної форми даної проективної діяльності,
.рефлексія (самоаналіз) своїх власних розумових операцій, вияви формального мислення,
.оволодіння дискурсивним мисленням - розгорнутими розміркуваннями,
.спроможність до аналізу й розрізнення слів, намірів та вчинків.
Означені особливості стають підґрунтям для виявів у підлітка критицизму, який засвідчує активізацію мислительної активності.
Критицизм підлітковий - схильність підлітків скептично ставитись до пояснень дорослих, сумніватись у правильності їх доказів та шукати свої контраргументи.
Хоча даний віковий період сприятливий для оволодіння індивідом абстрактним мисленням, однак більшість підлітків виявляють лише рівень конкретних мисленнєвих операцій. Причини цього можуть нести комплексний характер, в тому числі фігурують генетичні порушення, несприятливі соціальні умови та знижена інтелектуальна активність самого підлітка.
Юнацький вік - важливий етап розвитку розумових здібностей, що передбачає активізацію теоретичного мислення. Вже старшокласники прагнуть осягнути суть та детермінацію явищ, характерним є прагнення до узагальнення, пошук загальних закономірностей за конкретними фактами.
Суттєві зміни стають помітними у розвитку мислення юнаків, яке набуває ряду характерних якостей: логічність, інтроспективність, абстрактність, продуктивність, дивергентність.
Інтроспективність мислення реалізується через спроможність прослідкувати та проаналізувати хід власних думок, логічність фігурує як опора на докази, наукові обґрунтування, абстрактність виявляється через оперування поняттями, економічність та продуктивність спирається на контроль процесів міркування, їх скорочення. Зіштовхуючи особистість з численною кількістю нових, суперечливих життєвих ситуацій, юнацький вік стимулює та активізує її творчий потенціал. У власне юності відбувається становлення дивергентного мислення, що свідчить також про послаблення юнацького максималізму.
Дивергентне мислення - різновид мислення, який передбачає наявність багатьох однаково правильних і рівноправних відповідей на одне і теж питання.
Внаслідок розвитку мислення у юнаків відбувається вироблення критичного ставлення до знань та їх селекція. Знання в цьому віці перетворюються у систему, яка слугує основою для формування світогляду [14; 2].
Отже, у сучасній психології прийнята і поширена дещо умовна класифікація мислення за різними підставами. До вирішення завдань мислення йде за допомогою різноманітних операцій. Мислення здійснюється за законами, загальними для всіх людей, але разом з тим у мисленні виявляються вікові та індивідуальні особливості людини. На різних етапах розвитку школяра мислення зазнає суттєвих якісних змін. Поступово відбувається перехід від наочно-дійового до абстрактного мислення.
Розділ 2. Проблема формування та розвитку критичного мислення у школярів
2.1 Критичність і критичне мислення
У контексті психології мислення критичність зазвичай трактується як одна з властивостей розуму і визначається як усвідомлений контроль за ходом інтелектуальної діяльності людини.
Б.М. Теплов визначав критичність як "вміння строго оцінювати роботу думки, ретельно зважувати всі аргументи за і проти намічених гіпотез і піддавати ці гіпотези всебічній перевірці". С.Л. Рубінштейн вважав, що перевірка, критика, контроль характеризують мислення як свідомий процес.
А.А. Смирнов пов'язував самостійність розуму з його критичністю, тобто з умінням не піддаватися впливу чужих думок, а строго і правильно оцінювати їх, бачити їхні сильні і слабкі сторони, розкривати те цінне, що в них є, і ті помилки, які допущені в них. Він також підкреслював, що критичність є...

Похожие материалы:

Курсовая работа: Роль мислення в процесі успішного засвоєння знань молодших школярів

Реферат: Психологічні особливості розвитку емоційної сфери молодших школярів

Реферат: Особливості проявів творчого мислення підлітків залежно від розвитку ціннісної сфери особистості