Курсовая работа: Дослідження страхів у дошкільному віці

Проблема страхів у дітей дошкільного віку набуває особливої актуальності як в науковому, так і в практичному плані. На сучасному етапі розбудови Української держави у зв’язку з економічною та соціально-політичною нестабільністю відзначається тенденція зростання кількості дітей зі страхами, з якими тісно пов’язані хвилювання та почуття невпевненості в собі, що в свою чергу, негативно впливає на самооцінку.

Дата добавления на сайт: 16 августа 2024

Скачать работу 'Дослідження страхів у дошкільному віці':

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ Й ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАХІВ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
.1 Страх, як психологічна проблема
.2 Проблема страхів у дітей дошкільного віку в психолого-педагогічній літературі
.3 Теоретичні основи психологічної корекції страхів в роботах українських та зарубіжних вчених
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАХІВ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
.1 Методичні аспекти експериментального дослідження страхів у дошкільному віці
.2 Результати психолого-педагогічної діагностики страхів у дошкільників21
.3 Змістовні й організаційні аспекти психокорекційної програми з подолання страхів у старших дошкільників
.4 Результати впровадження авторської корекційної програми
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Проблема страхів у дітей дошкільного віку набуває особливої актуальності як в науковому, так і в практичному плані. На сучасному етапі розбудови Української держави у зв’язку з економічною та соціально-політичною нестабільністю відзначається тенденція зростання кількості дітей зі страхами, з якими тісно пов’язані хвилювання та почуття невпевненості в собі, що в свою чергу, негативно впливає на самооцінку. Тому дитина може неадекватно оцінювати свої можливості та переживати невдачі в житті. Для ефективного подолання дитячих страхів в першу чергу необхідно чітко визначити, чого саме боїться дитина, як сильно, з чим пов’язане виникнення страхів.
Проблема страху є однією із найактуальніших психолого-педагогічних проблем існування сучасної людини та суспільства. Емоція страху посідає вагоме місце в емоційному житті дошкільника. Найменші зміни в прояві будь-якого страху одразу ж позначаються на різноманітній страховій симптоматиці дитини. Страхи дитини дошкільного віку різноманітні та потребують психолого-педагогічної корекції, що і зумовлює актуальність і соціальну значущість проблеми дослідження.
Різні аспекти проблеми страхів вивчалися вітчизняними та зарубіжними психологами та психіатрами (Л.С.Виготський, О.В.Запорожець, Г.С. Костюк, В.М.Бехтєрєв, В.В.Леві, Г. Еберлейн, К. Ізард, В.Купер, З.Фрейд, Б.Пере, С.Холл, К.Хорні). Дослідження страхів у віковому аспекті представлені в роботах О.І.Захарова, Б.Філліпса, Ю.Н.Максимової, А.М.Прихожана, Н.З.Карпенко, М.О.Панфілова, О. М.Скляренко та ін.
Проблемі розробці та впровадження програм, методик з корекції страхів дітей дошкільного віку також розглядають А.В.Мікляєва, П.В.Румянцева, З.В.Некрасова, Т.Л.Шишова, Т. Г.Яничева та ін.
Метою дослідження є теоретичне та практичне вивчення проблеми страхів у дітей старшого дошкільного віку.
Завданнями дослідження є:
1. Розкрити поняття страху та охарактеризувати особливості його дослідження в психолого-педагогічній літературі.
. Провести та подати результати психолого-педагогічної діагностики страхів у дошкільників.
. Розкрити змістовні й організаційні аспекти психокорекційної програми з подолання страхів у старших дошкільників та проаналізувати результати впровадження авторської корекційної програми.
Об’єктом дослідження є страхи дітей.
Предметом дослідження - організація психолого-педагогічної корекції страхів у дітей дошкільного віку.
Методи дослідження: аналіз, порівняння та узагальнення психолого-педагогічної літератури, спостереження, бесіда, тестування, збір та аналіз даних.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ Й ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАХІВ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
1.1 Страх, як психологічна проблема
Страх - це емоційна реакція, що мобілізує організм на втечу від об'єкта загрози. Страхи виникають у дитини лише тоді, коли у неї формуються неврологічні та психологічні здібності для розрізнювання об'єктів - тобто вміння виділити в оточуючому середовищі фактори, пов'язані з катастрофічною ситуацією.
О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська вважають, що страхи не є успадкованими від тварин реакціями. Природженою здатністю є лише катастрофічна реакція - реакція на будь-який інтенсивний, раптовий, несподіваний або незнайомий стимул, із яким організм не може впоратися. Ситуація, у якій організм не знає, як адекватно відреагувати, містить у собі загрозу для його існування [3, С. 205].
На думку С. М. Ольховецького страх, як і будь-яка емоція, дає змогу людині орієнтуватись у предметному та соціальному світі, регулює діяльність, поведінку, охороняє від небезпеки, неприємностей, тобто є необхідною складовою самозбереження особистості. Відсутність страхів, притаманних певному віковому періоду, є ознакою неблагополучного розвитку дитини, її нездатності розрізняти об'єкти, що становлять загрозу в навколишньому світі. Це може спричинятися відставанням її інтелектуального розвитку або серйозним рівнем психологічної дезадаптації, коли сильна психотравма призвела до тимчасового регресу орієнтаційних здібностей особистості [13].
К. Хорні, розвиваючи ідеї А. Адлера, в якості базового явищ виділяє «основну тривогу», яка властива людині і розвивається на базі «основного зла», тобто тих помилкових форм відношень, котрі практикують батьки по відношенню дітей, фруструючи їх потребу у безпеці. В гуманістичній психології проблема страху також пов’язується з фрустрацією потреби у безпеці [17, С. 25].
Існують різноманітні підходи відносно визначення феномена страху та аналізу його джерела. Так, страх розглядається як вроджена особливість людини, котра виконує функцію пристосування (Ч. Дарвін); одна з базисних емоцій, котра може призводити до різних внутрішніх переживань і зовнішніх виявлень (К.Ізард ); індивідуальний феномен, котрий відображає особистісні особливості людини та має своїм джерелом невирішені ситуації (Ф.Риман). В більшості сучасних трактувань феномена, страх визначають як негативну емоцію, нестійкий стан, почуття, негативне емоційне переживання [8].
На відміну від попереднього напрямку, представники когнітивного підходу стверджують, що уявлення про страх як наявність загрози та неможливість її уникнути виникає в наслідок інтелектуальних (когнітивних процесів). Вони поглибили розуміння взаємовідносин між емоціями та когнітивними процесами додавши при цьому опис емоційно-специфічних когнітивних процесів - умовивід, який викликає специфічну емоцію. Окрім цього, їх дослідження відіграли позитивну роль у розробці методів подолання страху на основі принципу научіння. Проте, слід зазначити, що у теорії присутнє деяке обмеження, де страх розглядається з позицій усвідомленості.
Представники психоаналітичного підходу припускають, що причини та механізми феномену страху криються у травмуючому минулому індивідуумів. У межах цього підходу, незважаючи на обмеженість у методах дослідження показано, що феноменологічні данні у проблемі страху знаходяться не на поверхні, а у підсвідомій сфері [8].
Представниками синтезуючого підходу була зроблена спроба уявити емоцію страху як синтезуючий образ, який забезпечує можливість цілісного відображення дійсності. Представники цього підходу констатують, що синтез почуттєвого і раціонального в психічному образі, їх відносна дія, обумовлена розходженням функцій півкуль мозку, наявність двох сигнальних систем, надає можливість людині розуміти і відчувати більше, ніж можна побачити в конкретній ситуації.
К.Е. Ізард вважає, що страх - це настільки специфічна емоція, що заслуговує виокремлення її в окрему категорію. Страх складається з певних і цілком специфічних фізіологічних змін, експресивної поведінки і специфічного переживання, що виникає з очікуванням чи погрозою небезпеки [10].
В психології та педагогіці існують різні класифікації страхів. Їх розділяють на групи, виходячи з того, чого боїться людина, - це так звана класифікація за фабулою страху. Наприклад, відомий психіатр Б. Карвасарський розрізняв вісім основних фабул страху: боязнь простору, соціофобії, нозофобії (страх захворіти будь-яким захворюванням), танатофобія, різні сексуальні страхи, страхи нанести шкоди собі чи близьким, «контрастні» фобії і нарешті фобофобії (страхи боятися чого-небудь) [11].
Інші психіатри, наприклад Б. Дж. Сєдок и Г. І. Каплан, пропонують ділити страхи на конструктивні - природні захисні механізми, котрі допомагають краще пристосуватися до екстремальних ситуацій, та патологічні страхи. Можна розрізняти страхи за критеріями тривалості, частоти, інтенсивності переживань; за образним змістом (реалістичні і фантастичні); за ступенем усвідомлення. Можна ділити страхи на дитячі та дорослі, первині та вторинні, й ще за іншими ознаками, та кожна така класифікація буде мати свої переваги і недоліки [23].
До біологічних передумов виникнення страху можна віднести деякі типологічні властивості вищої нервової діяльності. Перш за все, це емоційна чуттєвість і тісно пов’язана з нею вразливість, яка подібно до емоційної пам’яті, призводить до яскравого, образного запам’ятовування тих чи інших подій життя.
Підвищена чутливість таких людей проявляється у їх емоційній вразливості, коли вони «все близько приймають до серця».
Існують соціокультурні та психологічні передумови виникнення страху. На ранніх стадіях людського розвитку страх мав практично тільки інстинктивний характер. Але з розвитком психіки людини та ускладненням форм її життя, страх набув соціально опосередкованого характеру і почав відображати все більш психологічно тонку гаму моральних почуттів і переживань.
У вікових періодах у дітей у психічному розвитку існує ряд загальних страхів: у дошкільному віці - страх втрати матері, страх тварин, темряви; в шість - вісім років - страх смерті. Це є доказом загальних закономірностей психічного розвитку, коли психічні структури під впливом соціальних факторів стають основою для прояву одних і тих самих страхів. Наскільки проявиться той чи інший страх і чи проявиться він взагалі, залежить від індивідуальних особливостей психічного розвитку і конкретних соціальних умов, в яких відбувається формування особистості дитини [14].
Серед таких соціальних умов можна виділити основні, що найбільш впливають на виникнення страхів у житті та розвитку дитини - це сім’я і школа. Спочатку необхідно відмітити вплив неповної сім’ї. Значне збільшення кількості страхів в таких сім’ях відбувається перш за все у хлопчиків в старшому дошкільному віці. Відсутність батька в сім’ї порушує формування поведінки, відповідної статі і психологічного захисту від зовнішніх загроз. Де в чому це відображається і на дівчатках, оскільки їм також потрібні навички захисту себе від небезпеки, що найбільш розвинуто в філогенезі у представників чоловічої статі.
Хлопчики та дівчатка більш тривожні, якщо вважають головною в сім`ї матір, а не батька. Працююча та домінуюча в сім’ї мати часто нервово-психічно перевантажена, що створює додаткову напругу в її стосунках з дітьми, викликає в них відповідні реакції хвилювання. Особливу вразливість відносно страхів діти відчувають при наявності конфліктів між батьками [21, c. 196].
Отже, проведений аналіз та узагальнення різних підходів, напрямів та теорій щодо вивчення сутності страху особистості дав можливість зробити висновок, що цей феномен змінював свій контекст дослідження залежно від того, в якому ракурсі він розглядався. Багатоплановість страху, вивчення цього явища і як емоцію, і як стан, і як процес, обумовлює виникнення різних підходів до його вивчення. Дослідження літератури останніх років дозволяє зробити висновок про велике значення особливостей переживання страху для життєдіяльності особистості.
1.2 Проблема страхів у дітей дошкільного віку в психолого-педагогічній літературі
В історії становлення розуміння феномену страху та його сучасних трактувань зустрічаються спроби визначення страху як почуття, емоції, афекту, пристрасті, фрустрації. Але разом с тим узагальненої теорії страху ще не створено.
У розумінні феномену страху дослідники зустрічаються з різноманітними визначеннями цього складного емоційно стану. Багатогранність та семантична невизначеність поняття страху в психологічних дослідженнях є наслідком використання його в різних значеннях. Наприклад, С.П. Бочарова, О.В. Землянська, С.С. Занюк, О.І.Захаров вважають страх емоцією, почуттям.
Тобто, оскільки у структурі особистості емоції належать до психічних процесів, то існує підстава страх відносити до цієї особистісної підструктури. Проте, більшість авторів визначають страх як психічний стан. Зокрема С.Ю.Головін визначає його як афективний психічний стан очікування небезпеки, при якому реальна небезпека загрожує від зовнішнього об’єкта, а невротична - від вимог потягу. Кожне визначення ґрунтується на значній експериментальній базі, яка зумовила певну систему вивчення страху у сучасній психології. Вона включає в себе наукові підходи, напрямки, теорії, концепції, що визначають сутність поняття, виокремлюють різні види, фізіологічні зміни в організмі, внаслідок дії цієї емоції, причини виникнення, рівні прояву за інтенсивністю переживання та функції, які вона виконує.
В історії психології можна виділити дві полярних точки зору на механізм виникнення страху. Одна з них представлена у біхевіоризмі, друга - в психоаналізі та гуманістичній психології. З точки зору біхевіоризму, страх є слідством одноразового чи багаторазового травматичного досвіту суб’єкта (чи, в соціобіхевіоризмі, спостерігаючого чужий травматичний досвід) у взаємодії з певними об’єктами. Інший підхід демонструє представники психоаналізу. В класичному психоаналізі першою причиною виникнення страхів вважається первина травма, яка пов’язана з відсутністю матері чи розлукою з матір’ю. Для А.Адлера джерелом страху служить переживання власної меншовартості, яке пов’язане з очікуванням загрози з боку зовнішнього світу; воно перед усім формується у сім’ї протягом перших п’яти років життя.
Серед причин виникнення страху у дітей, з одного боку, виділяють біологічні, пов’язані з інстинктом самозбереження. Такі страхи дитини як страх самотності, темряви, тварин, болі, на думку О. Захарова, мають наслідувальний характер, особливо якщо вони властиві матері. Виділяють також соціально культурні і психологічні: урбанізація життя; кількісний склад сім’ї; наявність єдиної дитини в сім’ї; вік батьків; недостатня рухова та ігрова активність; ранній вихід матері на роботу з декретної відпустки; особистісні особливості матері; конфлікти в сім’ї. Дослідник дає таке визначення страху: “Страх - це умовно рефлекторне, емоційно загострене відображення людиною конкретної загрози для життя, самопочуття та власного благополуччя” [7, c. 15].
О. І.Захаров виділив ще декілька причин виникнення страху у дітей:
тривожність у відношеннях з дитиною. Надмірне запобігання її від небезпеки та ізоляція від спілкування з однолітками;
велика кількість заборон з боку батьків тієї ж статі чи повна свобода дитини, дарована батьками іншої статі;
психічні травми типу переляку, які загострюють вікову чутливість дітей к тим чи іншим страхам;
психологічне зараження страхами в процесі безпосереднього спілкування з однолітками та дорослими [7, c. 158].
Д.Карнегі класифікує страх як: ситуативно та особистісно обумовлений; гострий та хронічний; інстинктивний та соціально опосередкований; реальний (при наявності конкретної загрози) та уявний (на рівні уявлень). Хвилювання та тривожність визначають як стани, що відповідають страху та почуттю тривоги. За ступенем прояву він поділяє страх на жах, переляк, власне страх, тривогу, побоювання, занепокоєння та хвилювання.
Життя дошкільника розширює сприйняття оточуючого світу, збільшує досвіт, який дитина набуває поза домівкою, розширяє сферу її спілкування. Все це відбивається на емоційному розвитку дошкільника. Найбільше значними для цього віку є емоції страху, цікавості і радості. Провідний страх цього віку - страх «бути не тим», страх не відповідати загальноприйнятим нормам поводження, вимогам близького оточення. Конкретними формами цього страху є страхи зробити не те, неправильно, не так, як слід.
Причиною страху можуть бути конфлікти та психотравматичні переживання, які порушують відчуття впевненості і часто негативно впливають на здатність оцінювати ситуації. У більшості випадків страх смерті, наприклад, носить перманентний, непомітний зовні характер і проявляється в окремих випадках, в особливих, драматично загострених життєвих ситуаціях, наприклад при захворюванні, розлуці з близькими, конфліктах.
Довготривала самотність викликає зміни в психічній діяльності. Відомий російський психіатр П. Б. Ганнушкін відзначав, що реактивні психічні стани можуть розвиватися у дітей, які по тим чи іншим причинам опинилися в умовах соціальної ізоляції [4, c. 13].
В. І. Лебєдєв дійшов висновку, що в основі невротизації в умовах групової ізоляції лежать не тільки характерні особливості опонентів по спілкуванню, але й саме перебування в цих умовах. Іншими словами, довготривала групова ізоляція при певних умовах може виявлятися як психогенний фактор екстремальних умов [6]. Д. Г. Скотт з’ясував, що відчуття гніву і страху можуть створити конфліктну ситуацію, вони можуть виникнути в будь-якому конфлікті і в подальшому бути для нього життєвим середовищем.
Одним зі страхів дошкільників є страх розлучення батьків. Якщо розлучення неминуче, необхідно дати можливість дитині продовжувати спілкування з обома батьками. Під впливом психотравмуючої ситуації частіше всього страждає емоційна сфера. Хлопці гостріше, ніж дівчата, сприймають відсутність у сім`ї батька; без батька вони часто бувають проблемні і знервовані.
А. І. Захаров виділяє такі види страхів: страх самотності, скупчення людей (футбол, похорон і т. ін.), перехід через міст, пустий простір, закритий простір, страх при спогляданні безпечних тварин - жуків, павуків, мишей; розрив звичайної системи взаємин, втрата значущих цінностей, неможливість досягнення поставлених цілей, втрата близької людини, розумові кризи, порушення старого стереотипу і складності у встановленні нового [7, c. 25].
С. Г. Файнберг виділяє наступні страхи: страх темряви; лишитись у кімнаті з зачиненими дверима, перейти відкриту галявину, якої-небудь речі домашнього вжитку, нічні страхи.
Р. А. Рассел акцентує увагу на таких страхах як: страх падіння; страх голосних звуків. Ю. М. Орлов звертає увагу на домінуючий: страх смерті. І. С. Кон з’ясував, що є страх перед життям, страх перед інтелектуальними проблемами. Д.Карнегі підкреслює страх ненависті, крах надії, страх перед хворобою, страх перед майбутнім, страх блискавки, що після смерті попадеш в пекло, що дівчата будуть сміятися. О. Кондаш описав страх перед випробовуванням, страх інстинкту уникнення небезпеки, страх перед навчанням, природжений страх, страх перед іспитом, страх очікування добрих результатів, страх можливої невдачі, страх перед вихователем, страх, як риса особистості. В.І. Лебєдєв довів, що існує страх соціальної ізоляції, страх групової ізоляції, страх перед обмеженням інформації, монотонність, страх зміни сприймання просторової структури, порушення ритму сну і активності. І.В. Дубровіна виділяє страх перед реальністю, страх перед розлученням батьків, страх втратити кохання, страх, який уберігає людину.
Отже, результати аналізу літературних джерел свідчать про те, що однією з найпоширеніших...

Похожие материалы:

Курсовая работа: Експериментальне дослідження виявлення рівня гуманного ставлення до оточуючих людей у дітей старшого дошкільного віку

Курсовая работа: Дослідження механізмів та прояву депрівації в підлітковому віці

Учебно-исследовательская работа студента (УИРС): Дослідження харчування

Реферат: Дослідження самопрезентації особистості в інтернеті (на основі аналізу її аватарів)

Реферат: Психолого-педагогічні особливості розвитку довільної уваги у молодшому шкільному віці