Курсовая работа: Особливості проявів агресії у дітей шкільного віку та підлітків

Тема даної курсової роботи є досить актуальною, адже проблема агресивності дітей та молоді у сучасних умовах є актуальною як для суспільства в цілому, так і для вікової психології. Психологи вказують на те, що агресивність ускладнює пристосування дітей до умов життя в суспільстві і посідає одне з перших місць у девіантній поведінці неповнолітніх.

Дата добавления на сайт: 10 сентября 2024

Скачать работу 'Особливості проявів агресії у дітей шкільного віку та підлітків':

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
.1 Сутність агресії та агресивності
.2 Девіантна поведінка дітей шкільного віку та підлітків
.3 Психологічні особливості агресивної поведінки підлітків
.4 Статевовікові особливості прояву агресивності в підлітковому віці
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЯВУ АГРЕСІЇ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
.1 Характеристика вибірки
.2 Методика, організація та процедура дослідження
.3 Інтерпретація та аналіз результатів дослідження
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТОК А
ДОДАТОК Б
ДОДАТОК В

ВСТУП
Тема даної курсової роботи є досить актуальною, адже проблема агресивності дітей та молоді у сучасних умовах є актуальною як для суспільства в цілому, так і для вікової психології. Психологи вказують на те, що агресивність ускладнює пристосування дітей до умов життя в суспільстві і посідає одне з перших місць у девіантній поведінці неповнолітніх
Професійний інтерес психологів до різних видів і рівнів змін особистості неповнолітніх та їх характерологічних особливостей дуже високий і стійкий багато років. Про це свідчать спрямованість і кількість робіт, присвячених проблемі. У нашій країні вже накопичений чималий досвід по корекції і профілактиці девіантної поведінки.
Агресивність формується переважно в процесі ранньої соціалізації в дитячому та підлітковому віці, і саме цей вік найбільш сприятливий для профілактики та корекції. Цим і пояснюється актуальність теми агресії підлітків.
Об’єкт дослідження - діти підліткового віку.
Предметом дослідження є прояви агресивності у дітей підліткового віку.
Мета цієї роботи - дати по можливості повну характеристику агресії в дитячому та підлітковому віці.
Для вирішення поставленої мети в роботі ставляться наступні завдання:
Дати визначення поняття «агресія»;
З'ясувати причини виникнення та механізм дії агресії у підлітків;
Визначити основні особливості підліткового віку та їх вплив на появу агресивної поведінки;
провести психодіагностичне дослідження, щодо агресивної поведінки підлітків.
Теоретичною та методологічною основою дослідження стали загальнонаукова методологія системного аналізу розвитку особистості у діяльності (Н.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, Б.Г. Ананьєв, С.Л. Рубінштейн), теоретичні погляди на розвиток особистості Г.С. Костюка, динамічний підхід у дослідженні психічних станів та рис особистості (А.І. Анциферова), а також теоретичні тези А.А. Реан, Т.Г. Рум’янцевої, А. Бандури, М.Д. Левітова щодо природи агресивності людини та її прояву.
Методологічною основою курсової роботи є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких обумовлене змістом і метою поставлених завдань: теоретичні, щодо аналізу та систематизації вітчизняної та зарубіжної літератури з проблеми агресії та емпіричні методи: опитувальник Басса - Даркі, проективний тест «Кінетичний малюнок сім’ї».
Практичне значення полягає в тому, що виявлені дані про психологічні особливості даного явища можуть бути використані у лекційних курсах з вікової та педагогічної психології, психодіагностики, психокорекції викладачами педвузів.
Структура курсової роботи та послідовність її частин обумовлені об'єктом, метою та завданнями дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів: у першому розділі розглянуті теоретичні підходи до визначення поняття агресії, агресивної поведінки, особливості підліткового віку і фактори, які впливають на підліткову агресивність; у другому розділі надано матеріали дослідження агресивної поведінки підлітків і зроблено загальні висновки; висновків, списку використаних джерел та додатків.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
.1 Сутність агресії та агресивності
Відтак, перш як розпочати розкриття теми, щодо агресивної поведінки підлітків, нам необхідно розкрити поняття агресії, агресивності загалом. Зазначимо, що у побутовому рівні під агресією розуміється: «Відкрита неприязнь, що викликає ворожість», а «агресивний» як наступально-загарбницький; ворожий, що викликає; надає шкідливий вплив [15, с. 18].
Взагалі термін «агресія» має широке поширення для позначення насильницьких загарбницьких дій. Агресія і агресори завжди оцінюються різко негативно, як вираження наявності культу грубої сили. В основному ж під агресією розуміється шкідлива поведінка. У понятті «агресія» об'єднуються різні за формою і результатами акти поведінки - від злих жартів, пліток, ворожих фантазій, до бандитизму і вбивств.
У підлітковому житті нерідко зустрічаються форми насильницької поведінки, що визначається в термінах "задерикуватість", "войовничість", "озлобленість", "жорстокість". До агресивності близько підходить стан ворожості. Ворожість - більш вузький за спрямованістю стан, завжди має певний об'єкт. Часто ворожість і агресивність поєднуються, але нерідко люди можуть знаходитися у ворожих відносинах, однак ніякої агресивності не виявляють. Буває й агресивність без ворожості, коли кривдять людей, до яких ніяких ворожих почуттів не плекають.
У психології термін «агресія» трактується по-різному. Багато авторів дослідження агресивності воліють їй давати негативну оцінку. Але так само існує і точка зору на агресію з позитивної сторони.
Наявні визначення можна умовно розділити на дві великі групи:
Перше уявлення про агресію як мотивованих діях, що порушують норми і правила, що заподіюють біль і страждання. У цьому плані розрізняються навмисну та інструментальну агресію.
Інструментальна агресія - та, коли людина не ставить собі за мету діяти агресивно, але «так довелося» або «було необхідно діяти». В даному випадку мотив існує, але він не усвідомлюється.
Навмисна агресія - це ті дії, які мають усвідомлений мотив - заподіяння шкоди. Тобто анти-поведінка - властивість агресивної особистості індивіда повністю належить мотиваційній структурі, особистісному рівню.
Антонян Ю.М. вважає, що причиною агресії є тривожність. Це властивість формується в глибокому дитинстві як наслідок порушення емоційних зв'язків з матір'ю, тобто депривації. Тривожність створює охоронну поведінку. Тривожність породжує знижену самооцінку, в індивіда різко знижується поріг сприйняття конфліктної ситуації як загрозливої, розширюється діапазон ситуацій, підвищує інтенсивність і екстенсивність відповідної на уявну загрозу реакцію індивіда. [22, с. 27-28]
Друге уявлення агресії, як акту ворожості і руйнування (поведінкова складова).
До прикладу, візьмемо наступне:
Берон Р. і Річардсон Д. дають таке визначення: агресія це будь-яка форма поведінки, націленого на образу чи заподіяння шкоди іншій живій істоті, що не бажає подібного звернення. Іншими словами:
Агресія обов'язково має на увазі навмисне, цілеспрямоване заподіяння шкоди жертві;
як агресії може розглядатися тільки така поведінка, яка передбачає заподіяння шкоди або шкоди живим організмам;
жертва повинна мати мотивацію уникнення подібного поводження з собою;
З вітчизняних психологів цю точку зору поділяють Т.Г. Румянцева і І.Б. Бойко. Вони розглядають агресію як форму соціальної поведінки, яка реалізується в контексті соціальної взаємодії, але поведінка буде агресивною за двох умов: коли мають місце згубні для жертви наслідки, і коли порушуються норми поведінки. [7]
Потрібно розділяти агресію і агресивність. Агресія це поведінка (індивідуальна або колективна), спрямована на нанесення фізичної, або психологічної шкоди. Агресивність - відносно стійка риса особистості, що виражається в готовності до агресії, а так само в схильності сприймати й інтерпретувати поведінку іншої як ворожої. В силу своєї стійкості та входження в структуру особистості, агресивність здатна визначати загальну тенденцію поведінки.
Таким чином, у цій роботі під агресією ми маємо на увазі особистісну рису, яка формується під впливом соціально-психологічних факторів.
1.2 Девіантна поведінка дітей шкільного віку та підлітків
Зауважимо, що проблема відхилення в поведінці - одна з центральних психолого-педагогічних проблем. Адже якби не було труднощів у вихованні підростаючого покоління, то потреба суспільства у віковій і педагогічній психології, педагогіці і приватних методиках просто відпала б.
Підлітковий вік - один з найбільш складних періодів розвитку людини. Незважаючи на відносну короткочасність, він практично багато в чому визначає все подальше життя індивідуума. Саме в підлітковому віці переважно відбувається формування характеру і інших основ особистості.
Ці обставини: перехід від опікуваного дорослими дитинства до самостійності, зміна звичного шкільного навчання на інші види соціальної діяльності, а також бурхлива гормональна перебудова організму - роблять підлітка особливо уразливим і податливим до негативних впливів середовища. При цьому необхідно враховувати властиве підліткам прагнення вивільнятися з-під опіки і контролю рідних, вчителів і інших вихователів. Нерідко це прагнення приводить і до заперечення духовних цінностей і стандартів життя взагалі старшого покоління. З іншого боку, все більш очевидним стають і дефекти у виховній роботі з підлітками. Особливо значущими в цьому відношенні є неправильні взаємостосунки в сім'ї, збільшений рівня розлучень. [11, с. 5]
Девіантна поведінка неповнолітніх має свою специфічну природу і розглядається, як результат соціопатогенезу, йде під впливом різних цілеспрямованих, організованих і стихійних, неорганізованих дій на особу дитини, підлітка, юнака. При цьому, велику роль серед причин, які обумовлюють різні відхилення, грають соціально-психологічні, психолого-педагогічні та психо-біологічні чинники, знання яких необхідно для ефективної виховної профілактичної діяльності.
Таким чином, саме в профілактиці асоціальної поведінки неповнолітніх особливе значення набуває психологічне знання, на основі якого досліджується природа поведінки підлітків, а також розробляються практичні заходи по попередженню асоціальних проявів. [3, с. 20]
Девіантна поведінка є зараз найбільш актуальною проблемою. І якщо раніше вважалося, що поведінка, що відхиляється притаманна виключно підліткам чоловічої статі, то в останні роки і підлітки жіночої статі привертають все більше уваги. І справа не тільки в зростанні дрібних правопорушень, алкоголізації і токсикоманій у дівчат. Вкрай важливим є те, що ці відхилення набувають у них велику соціальну значимість і, відповідно, бувають важчими. При цьому підлітки жіночої статі все частіше стають «натхненниками» і ініціаторами порушень поведінки у хлопчиків.
У числі різноманітних, взаємопов'язаних факторів, що обумовлюють прояв відхиляючої поведінки, можна виділити такі, як:
Індивідуальний чинник, що діє на рівні психо-біологічних передумов асоціальної поведінки, які ускладнюють соціальну адаптацію індивіда;
Психолого-педагогічний чинник, який в дефектах шкільного і сімейного виховання;
Соціально-психологічний чинник, що розкриває несприятливі особливості взаємодії неповнолітнього зі своїм найближчим оточенням в сім'ї, на вулиці, у навчально-виховному колективі;
Особистісний чинник, який, перш за все, виявляється в активно-виборчому відношенні індивіда до переважаючому, бажаному середовищі спілкування, до норм і цінностей свого оточення, до педагогічних впливів сім'ї, школи, громадськості, а також в особистих ціннісних орієнтаціях і особистій здібності до саморегулювання своєї поведінки;
Соціальний чинник, який визначається соціальними і соціально-економічними умовами існування суспільства.
Виявлення негативних впливів утруднене, перш за все, тому що вони не виступають ізольовано, а представляють взаємодію найрізноманітніших чинників, що діють з різним негативним внеском у розвиток відхилення: людський розвиток обумовлений взаємодією багатьох чинників: спадковості, середовища (соціальної, біогенної, абіогенної), виховання (вірніше багатьох видів спрямованого на формування особистості), власної практичної діяльності людини. [1, с. 10]
Можна помітити, що у віці 12-13 років поведінка безпосередньо пов'язана з ситуаційними чинниками, бездоглядністю і некритичністю відносно поведінки мікросоціуму. [6, с. 9]
Витоки навчальних неуспіхів і аномальної поведінки лежать в педагогічній і соціальній занедбаності, різних відхиленнях в стані фізичного і психічного здоров'я. Цей взаємозв'язок був помічений ще в минулому столітті, але актуальна вона як пояснення сучасних реалій. По більшій же частині відхилення в поведінці обумовлені не природженими психічними і фізіологічними дефектами, а було наслідками неправильного виховання і в сім'ї і в школі. [9, с. 141]
Набуває особливої актуальності дослідження девіантної поведінки неповнолітніх та шляхи її корекції у зв'язку зі зниженням вікових меж. Найчастіше коріння агресивності і підвищеної тривожності йде в раннє дитинство, закріплюючись або згладжуючись в більш пізньому віці.
Нижня вікова межа відхилень у поведінці дуже рухома і причини відхилень глибоко індивідуальні. Наприклад, вже в старших групах дитячих садів (дослідженням було охоплено 384 дитини дошкільних установ Івано-Франківської області) в поведінці 12-13% дітей спостерігалися істотні відхилення. Серед них: відсутність контакту з однолітками через невміння вирішувати конфлікти "мирним" шляхом, прагнення дезорганізувати колективну гру, пізнавальну діяльність дітей, якщо в ній не задовольняються його суто особисті інтереси, відсутність елементарних навиків і звичок культурної поведінки (ввічливості, акуратності, старанності та ін.), образливість, упертість, спалахи озлобленості, аж до прояву агресивної поведінки. [16, с. 141]
У 35% обстежених підлітків, що відрізняються девіантною поведінкою відмічена підвищена агресивність. Виявлялося це і в тому, що у них немає жалості до інших, навпаки, вони намагалися завдати каліцтва оточуючим. У 85% з них зареєстровані випадки садистських дій.
Серед форм агресивних реакцій, що зустрічаються в різних джерелах, необхідно виділити наступні:
Фізична агресія (напад) - використання фізичної сили проти іншої особи.
Непряма агресія - дії, як манівцями спрямовані на іншу особу (плітки, злобні жарти), так і ні на кого не спрямовані вибухи люті (крик, тупання ногами, биття кулаками по столу, ляскання дверима і ін.).
Вербальна агресія - вираз негативних відчуттів як через форму (крик, вереск, сварка), так і через зміст словесних відповідей (погрози, прокляття, лайка).
Схильність до роздратування - готовність до прояву при щонайменшому збудженні запальності, різкості, грубості.
Негативізм - опозиційна манера поведінки, зазвичай спрямована проти авторитету або керівництва. Може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти сталих законів і звичаїв. [4, с. 12-13]
З форм ворожих реакцій зазначаються:
Образа - заздрість і ненависть до оточуючих, обумовлені почуттям гіркоти, гніву на весь світ за дійсні або уявні страждання.
Підозрілість - недовір'я і обережність по відношенню до людей, засновані на переконанні, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду.
1.3 Психологічні особливості агресивної поведінки підлітків
Як вже зазначалося, підлітковий період вважається перехідним етапом між дитинством (з його повною залежністю від старших і неможливістю проіснувати без них) та дорослим віком (з його прагненням до самостійного життя, відтворення й вихованню нащадків). Підлітковий вік називають пубертатним періодом, тому що він охоплює процес статевого дозрівання від перших ознак і до повного завершення [20, с. 42].
Перехідним підлітковий вік є і в соціально-психологічному відношенні. Саме на цей період припадає формування характеру, тобто основи особистості. У цей період виявляються і закладаються деякі інші особистісні компоненти - здібності, нахили, інтереси, значна частина соціальних відносин. Цей вік називають «важким». Становлення характеру, перехід від опіки дорослими дитинства до самостійності - усе це відкриває й загострює слабкі сторони особистості, робить її особливо вразливою і сприйнятливою до несприятливих впливів середовища. Бурхливі нейрогормональні перетворення цього періоду поєднуються з виявленням прихованих у ньому генетично зумовлених задатків.
Межа підліткового віку у медичній, педагогічній, психологічній, соціологічній і юридичній літературі розуміється по-різному: від 11-14 років, як від 14-18 років, як від 12-20 років і так далі. З позиції підліткової психології до цього віку раціонально відноситься весь період статевого дозрівання - від його перших ознак до досягнення повної зрілості, що збігається з віком юридичної самостійності - 18 років [27, с. 14].
З психологічної точки зору, період статевого дозрівання ділять на дві стадії - негативну і позитивну. У першій з них (до 15 років) підліток протиставляє себе іншим, особливо старшим, усюди суперечить, не підкоряється встановленим правилам і порядкам У позитивній стадії (з 16 років) виступає протилежна тенденція до соціалізації, прилучення до духовних цінностей свого часу. [10, с. 12]
У підлітковому віці організм переживає значні зміни, які будуть суттєво впливати на всі сфери подальшого біологічного, психологічного й соціального розвитку: під час пубертатного періоду трапляються глибокі тілесні зміни; змінюється також характер мислення, проходячи крізь якісні і кількісні перетворення; соціальний розвиток іде по двом лініям - звільнення від батьківської опіки і встановлення нових відносин з однолітками; і, нарешті, розвиток самоусвідомлення характеризується становленням нової суб'єктивної реальності, а саме, ідентичності як продукту сексуальних, когнітивних і соціальних трансформацій. Таким чином, зміни у цьому віці послідовно охоплюють чотири сфери розвитку: тіло, мислення, соціальне життя й самоусвідомлення.
Особливий інтерес становлять дослідження, автори яких з’ясовують соціальні умови розвитку особистості підлітка, пов’язані передусім із середовищем, в якому він перебуває [8, с. 14].
Численні наукові розвідки свідчать про те, що важливу роль у формуванні особистості підлітка відіграють стосунки з іншими людьми. Спілкування з іншими людьми постає головним чинником розвитку особистості в підлітковому віці. Пріоритет належить інтимно-особистісному спілкуванню як провідній діяльності цього вікового періоду.
Агресивні дії підлітків виступають засобом досягнення значущої мети; способом психологічної розрядки, заміщення блокованої потреби і переключення діяльності та способом задоволення потреби в самореалізації і самоствердженні [25, с. 3].
На думку Н.Ю. Максимової, відхилення в розвитку особистості підлітка є результатом багатоступеневого процесу порушення взаємодії дитини з навколишнім світом. Незадоволеність підлітка стосунками з оточуючими, ставленням оточуючих до нього, порушення стосунків підлітка із соціальним середовищем частіше за все є передумовою виникнення агресивної поведінки. Агресія виступає засобом психологічного захисту від уже існуючих негативних стосунків підлітків з дорослими і однолітками, є неконструктивним способом самоствердження [12, с. 19].

Похожие материалы:

Реферат: ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ ТА ЇХ УРАХУВАННЯ В ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ

Курсовая работа: ПСИХОЛОГО ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УВАГИ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Реферат: Психологічні особливості формування та становлення характеру у підлітковому віці

Курсовая работа: Врахування темпераментів в процесі проведення навчально-виховної роботи з дітьми молодшого шкільного віку

Курсовая работа: Психофізіологічні особливості розвитку школяра середнього шкільного віку