Дипломная работа: ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМИ СТИЛЯМИ ВИХОВАННЯ

Проблема нашого психологічного дослідження - вплив сім'ї на формування агресії у підлітків. Агресивність - це проблема не тільки підлітка, але й батьків. У сім'ї, де домінує агресивний стиль виховання підлітка, можливо, присутні проблеми у взаєминах між батьком і матір'ю. Недолік уваги та емоційного контакту з боку батьків до підлітка викликає у нього агресивну поведінку, якою він прагне звернути на себе увагу.

Дата добавления на сайт: 19 сентября 2024

Скачать работу 'ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМИ СТИЛЯМИ ВИХОВАННЯ':

Дипломна робота
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМИ СТИЛЯМИ ВИХОВАННЯ
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичне дослідження впливу сім’ї на формування особистості
1.1 Характеристика стилів виховання в сім’ї
1.2 Сутність та джерела агресії
1.3 Вплив виховання на формування агресивності у підлітків
Розділ 2. Матеріали і методи дослідження
2.1 План та структура дослідження
.2 Методи та методики дослідження
Розділ 3. Охорона праці й навколишнього середовища
.1 Загальні питання охорони праці і навколишнього середовища
3.1.1 Характеристика приміщення
.1.2 Шкідливі та небезпечні фактори робочого приміщення
.2 Виробнича санітарія
.3 Виробничий шум та вібрація
.4 Рівень іонізації повітря приміщення
.5 Техніка безпеки
.6 Пожежна безпека
.7 Охорона навколишнього середовища
Розділ 4. Експериментальне дослідження впливу стилів виховання на домінуючі агресивні реакції
.1 Особливості виявлення агресивності у юнаків та дівчат
.2 Особливості стилів сімейного виховання юнаків та дівчат
.3 Особливості батьківського відношення до юнаків та дівчат
4.4 Особливості ставлення підлітків до батьків
4.5 Взаємозв'язку між стилем виховання і особливостями прояву агресивних реакцій у підлітків
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Проблема нашого психологічного дослідження - вплив сім'ї на формування агресії у підлітків. Агресивність - це проблема не тільки підлітка, але й батьків. У сім'ї, де домінує агресивний стиль виховання підлітка, можливо, присутні проблеми у взаєминах між батьком і матір'ю. Недолік уваги та емоційного контакту з боку батьків до підлітка викликає у нього агресивну поведінку, якою він прагне звернути на себе увагу.
Об'єктивні умови сімейного життя залежать від матеріального благополуччя, взаєморозуміння і взаємопідтримки всіх членів сім'ї. У сім'ї формуються групові потреби, складається стиль життя, методи виховання. Висока згуртованість в сім'ї досягається шляхом чіткого розмежування обов'язків і кооперації. Головне завдання сім'ї - підготувати підлітків до самостійного життя. Сім'я формує позитивне ставлення до навколишнього, адекватну самооцінку, впевненість в собі і своїх силах, є зразком етики і моралі.
Питаннями сімейного виховання займалися такі вітчизняні теоретики як Ковальов А.С., Кон І.С., Макаренко А.С., Плоткінс І.Е., Токарева С.Н. та ін.
Питаннями агресивної поведінки займалися такі закордонні автори, як: Алан Ф., Бендлер Л., Басс А., Доллард Дж., Фромм Е., і вітчизняні - Маслоу А., Монгжиський Ю.Б., Осницький А.К., Платонова Н.М., Рум’янцева Т.Г., Фалькович Т.А. та ін.
Актуальність проблеми полягає у тому, що стилі виховання впливають на формування агресивності підлітка, яка негативно впливає на його подальше життя. Неправильне виховання призводить до невротизації підлітка та формуванню патологічних рис характеру. Вирішальне значення у формуванні характеру мають обставини життя в сім'ї, спосіб життя батьків і їх образ думок, поведінки, до яких мимоволі долучається підліток. У зв'язку з тим, що підлітки копіюють те, що сприймають, особливо якщо це діє на них тривалий час та у подальшому житті переймають батьківський стиль виховання у свою власну сім’ю. У працьовитої сім'ї, де панують відносини товариського співробітництва і допомоги, де приділяється велика увага вихованню і способу життя підлітків, формуються повноцінні й упевнені в собі особистості.
Знаючи особливості того чи іншого стилю виховання можна прогнозувати розвиток особистості надалі. Оскільки кожен стиль виховання по-своєму впливає на розвиток характеру підлітка, то важливо комбінувати всі стилі виховання, не зациклюватись на одному. Виховання закладає основу характеру особистості, формує її самосвідомість. Агресивні стилі виховання порушують спілкування у підлітків з однолітками, агресивність у них виступає як захисний механізм, за яким вони приховують себе. Такий стиль виховання формує невміння будувати безконфліктні відносини з однолітками і такому підлітку буде складно в подальшому дорослому житті.
Труднощі вивчення процесу виховання полягають у тому, що особистість розвивається то поступово, то стрибкоподібно. Причина і наслідок, мета і результат постійно змінюються місцями, а значить, потрібна особлива методологія дослідження індивідуального розвитку.
Об'єкт дослідження - агресивна поведінка підлітків.
Предмет дослідження - вплив сім'ї на прояв агресії у підлітків.
Мета дослідження - виявити психологічні особливості агресивної поведінки у підлітків з різними стилями виховання
Завдання:
. провести теоретичний аналіз літератури з питання про вплив сім'ї на формування агресивних реакцій у підлітків;
. визначити вираженість агресивних реакцій у підлітків;
. виявити домінуючий тип сімейного виховання у батьків, домінуючий тип батьківського відношення до підлітків, виявити особливості поведінки батьків та ставлення до них підлітків;
. виявити залежність між стилями виховання та проявами агресивної поведінки у підлітків.
У нашому дослідженні використовувалися наступні методики:
. Методика «Діагностика стану агресії» (Баса-Дарки) (Див. додаток 1);
2. Опитувальник «Аналіз сімейного виховання і причин його порушення» (АСВ) (Ейдеміллер Е.Г.) (Див. додаток 2);
3. Тест-опитувальник «Батьківське відношення» (Варга А.Я., Столін В.В.) (Див. додаток 3);
4. Опитувальник «Поведінка батьків та ставлення підлітків до них» (ПІР) (Шафер Е.) (Див. додаток 4).
Методи дослідження: спостереження, бесіда, діагностика, тестування, кількісний та якісний аналіз даних, статистичні методи обробки даних.
Дане дослідження проводилося серед учнів 8-го класу (12-13 років) (15 дівчат і 15 юнаків) всього 30 чоловік та їх батьків (одного з них) всього 30 чоловік.
Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, чорирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Список використаних літературних джерел містить - 39 джерел. Повний обсяг роботи - 75 сторінок. Робота містить - 13 таблиць, рисунків - 1 рисунок, додатків - 8.
Розділ 1. Теоретичне дослідження впливу сім’ї на формування особистості
.1 Характеристика стилів виховання в сім’ї
підліток виховання агресія
З точки зору Макаренко А.С. у виховання повинна бути мета виховання. Необхідно виховувати на особистому прикладі, своїми вчинками. Виховання вимагає самого серйозного, простого і щирого тону.
Справжня мета виховання - не в розмовах з дитиною, не в прямому впливі на неї, а в організації сім'ї, особистого та суспільного життя і організації життя дитини. Головний авторитет батьків їх робота і життя, цивільна особистість, поведінка. Авторитет знання призведе до авторитету допомоги, тобто умінні підійти до проблеми дитини.
Існують такі види авторитетів: авторитет придушення - батьківський терор, тримає в страху всю родину. Залякує дітей, робить мати нульовою істотою; авторитет чванства виникає, коли батьки тлумачать про свої достоїнства, задаються, а діти наслідують їх; авторитет педантизму, коли батьки більше звертають увагу на дітей, працюють як бюрократи. Вони впевнені, що діти повинні з трепетом вислуховувати їх слова; авторитет резонерства, коли батьки «заїдають» дитяче життя нескінченними повчальними розмовами. Батьки хочуть бути доброчесними і непогрішними в очах дітей. Діти не бачать авторитету в сім'ї; авторитет любові для цього виду авторитету характерні ніжні, лагідні слова. У такій сім’ї виростає дитина схильна до сімейного егоїзму. Діти розуміють, що батьків можна обдурити з ніжним виразом обличчя та посмішкою; авторитет доброти самий нерозумний вид авторитету. Дитяча любов, викликається поступливістю, м'якістю, добротою. Батьки уникають конфліктів, дитині все дозволяють. Діти управляють батьками своїми примхами та вимогами; авторитет дружби, коли діти не поважають, не слухають і потішаються над своїми батьками, авторитет підкупу самий аморальний вид авторитету, слухняність дитини купується подарунками та обіцянками.
Дисципліна - це широкий загальний результат всієї виховної роботи. Режим допомагає виховувати за допомогою системи засобів і методів [2].
Ковальов А.С. вважає, що виховання здійснюється як стихійно, так і свідомо. Основне завдання свідомого виховання полягає не тільки в тому, щоб правильно організувати вплив на дітей, а й тому, щоб взяти під контроль стихійні впливи і керувати ними. Правильно організоване виховання вимагає знання і умілого застосування науково обґрунтованих методів впливу, головними з яких є навіювання, переконання і практикування.
Навіювання - це словесний вплив однієї особистості на іншу або групу осіб, який приймається на віру. Ефективність навіювання прямо залежить від авторитету навіювача, його морально-психологічних якостей, глибини знань і особистої чарівності.
Таким чином, дієвість навіювань залежить від ряду об'єктивних і суб'єктивних, постійних і тимчасових умов, які необхідно враховувати при організації виховання навіюванням.
Переконання - це основний метод виховання. Переконати можна за допомогою слів і предметної демонстрації. Переконання - це такий предметно-словниковий вплив, який покликаний довести істинність того чи іншого положення, моральність чи аморальність тієї чи іншої поведінки.
Практика - це не тільки критерій істини, але й джерело пізнання. На практиці люди використовують себе в діяльності і пізнають себе в процесі спілкування. На практиці в процесі здійснення вчинків формуються звички. [16].
Токарева С.Н. вважає, що головне завдання виховання - підготувати дітей до самостійного життя [33].
Успіх сімейного виховання залежить від наступних факторів:
. індивідуального потенціалу дитини і вроджених основ поведінки;
. власних зусиль дитини, нарощуваних у міру дорослішання;
. рівня душевної та духовної розвиненості батьків, спільної діяльності та спілкування;
. виховних зусиль батьків і знань про дитинство;
. зрілості сім'ї - усвідомленості духовних потреб, моральної атмосфери, вміння вирішувати проблеми;
. від соціальних умов життя даної сім'ї;
. первинного дитячого колективу і вихователів [33].
Кон І.С. вважає, що емоційний тон сімейного виховання існує не сам по собі, а у зв'язку з певним типом контролю і дисципліни, спрямованих на формування відповідних рис характеру.
Існує кілька відносно автономних психологічних механізмів, за допомогою яких батьки впливають на своїх дітей:
. Підкріплення: заохочуючи поведінку, яку дорослі вважають правильною, караючи за порушення встановлених правил, батьки впроваджують у свідомість дитини певну систему норм, дотримання яких поступово стає для дитини звичкою і внутрішньою потребою;
. Ідентифікація: дитина наслідує батьків, орієнтується на їх приклад, навчаючись нормам поведінки;
. Розуміння: знаючи внутрішній світ дитини і чуйно відгукуючись на її проблеми, батьки тим самим формують її самосвідомість і комунікативні якості [11].
В підлітковому віці спілкування з батьками, вчителями й іншим дорослими починає складатися під впливом виникаючого почуття дорослості. Радянські психологи слідом за Виготським Л.С. одностайно вважають найважливішим психологічним новоутворенням підліткового віку специфічне почуття дорослості, яке штовхає підлітка на затвердження своєї самостійності [6].
Кулагіна І.Ю. вважає, що велике значення в цей період мають однакові вимоги до підлітка в родині. Сам він більше домагається до визначення своїх прав, тим самим прагне до прийняття на себе обов'язків. Якщо підліток відчує, що від нього багато чого очікують, він може намагатися ухилитися від виконання обов'язків під прикриттям найбільше «доброго» дорослого [12].
Згідно Гребеннікової І.В. надмірна опіка і контроль, необхідний, на думку батьків, також нерідко приносять негативні наслідки: підліток виявляється позбавленим можливості бути самостійним, навчитися користуватися волею. У цьому випадку в нього активізується прагнення до самостійності [8].
З точки зору Левкович В.П. основні складності в спілкуванні, конфлікти виникають через батьківський контроль за поведінкою, навчанням підлітка, його вибором друзів та ін. Контроль може бути принципово різним [13].
Батьківські установки, або позиції, - один з найбільш вивчених аспектів батьківсько-дитячих відносин. Поняття «батьківський стиль» або «стиль виховання» часто вживається синонимічно поняттю «позиції», хоча і доцільніше зберегти термін «стиль» для позначення установок і відповідної поведінки, які не пов'язані саме з даним підлітком, а характеризують відношення до нього взагалі [1].
Броди С. виділила чотири типи материнського відношення.
. Матері першого типу легко й органічно пристосовувалися до потреб дитини. Для них характерно підтримуюча, дозволяюча поведінка.
. Матері другого типу свідомо намагалися пристосуватися до потреб дитини. Не завжди успішна реалізація цього прагнення вносить в їх поведінку напруженість, недолік безпосередності в спілкуванні з дитиною.
. Матері третього типу не виявляли великого інтересу до дитини. Основу материнства складало почуття боргу. У відносинах з дитиною майже не було теплоти і зовсім не було спонтанності.
. Матері четвертого типу поведінки характеризуються непослідовністю. Вони поводилися неадекватно вікові і потребам дитини, допускали багато помилок у вихованні, погано розуміли свою дитину [9].
На думку Броди С., найбільш шкідливим для дитини виявляється четвертий стиль материнства, тому що постійна непередбачуваність материнських реакцій позбавляє дитину відчуття стабільності навколишнього світу і провокує підвищену тривожність [9].
Болдуїн А. виділив два стилі практики батьківського виховання - демократичний та контролюючий. Демократичний стиль визначається наступними параметрами: високим рівнем вербального спілкування між дітьми і батьками, включеністю дітей в обговорення сімейних проблем, врахуванням їх думки; готовністю батьків прийти на допомогу, якщо це буде потрібно, одночасно вірою в успіх самостійної діяльності дитини; обмеженням власної суб'єктивності в баченні дитини. Контролюючий стиль включає значні обмеження поведінки дітей: чітке і ясне роз'яснення дитині змісту обмежень, відсутність розбіжностей між батьками і дітьми з приводу дисциплінарних мір.
Виявилося, що в родинах з демократичним стилем виховання діти характеризувалися помірковано вираженою здатністю до лідерства, агресивністю, прагненням контролювати інших дітей, але самі діти з працею піддавалися зовнішньому контролю. Діти відрізнялися також гарним фізичним розвитком, соціальною активністю, легкістю вступу в контакти з однолітками, однак їм не був властивий альтруїзм, сензитивність та емпатія. Діти батьків з контролюючим типом виховання більш слухняні, боязкі, не занадто наполегливі в досягненні власних цілей, неагресивні. При змішаному стилі виховання дітям властиві сугестивність, слухняність, емоційна чутливість, неагресивність, відсутність допитливості, оригінальності мислення, бідна фантазія [3].
У вітчизняній літературі запропонована широка класифікація стилів сімейного відношення підлітків; з акцентуаціями характеру і психопатіями, а також вказується, який тип батьківського відношення сприяє виникненню тієї або іншої аномалії розвитку (Личко А.Є., Ейдеміллер Е.Г.).
. Гіпопротекція: недолік опіки і контролю за поведінкою, які доходить іноді до повної бездоглядності; частіше виявляється як недолік уваги і турботи до фізичного і духовного благополуччя підлітка, справам, інтересам, тривогам.
. Домінуюча гіперпротекція: загострена увага і турбота про підлітка сполучиться з дріб'язковим контролем, достатком обмежень і заборон, що підсилює несамостійність, безініціативність, нерішучість, невміння постояти за себе.
. Потураюча гіперпротекція: відношення за типом «кумир родини», потакання всім бажанням підлітка, надмірне заступництво й обожнювання, як результат непомірно високий рівень домагань підлітка, невтримне прагнення до лідерства і переваги, яке сполучиться з недостатньою завзятістю та опорою на власні ресурси, сприяє формуванню психопатій істероїдного типу.
. Емоційне відкидання: ігнорування потреб підлітка, нерідко жорстока поведінка з ним. Приховане емоційне відкидання виявляється в глобальному невдоволенні підлітком, постійному відчутті батьків, що він не «той», не «такий», наприклад, «недостатньо мужній для свого віку, все й всім прощає, по ньому ходити можна».
. Підвищена моральна відповідальність проявляється у не відповідності віку і реальним можливостям підлітка вимог безкомпромісної чесності, почуття боргу, порядності, покладання на підлітка відповідальності за життя і благополуччя близьких, наполегливі очікування великих успіхів у житті - все це природно сполучиться з ігноруванням реальних потреб підлітка, його власних інтересів, недостатньою увагою до його психофізичних особливостей [14].
Столін Е.Т. та Столін В.В. додали ще кілька типів неадекватного батьківського (материнського) відношення до підлітка.
. Відношення матері до сина-підлітка як до «заміщаючого» чоловіка, що характеризується вимогами активної уваги до себе, турботи, нав'язливе бажання знаходитися постійно в суспільстві сина, бути в курсі його інтимного життя, прагнення обмежити його контакти з однолітками.
. Гіперопіка і симбіоз: нав'язливе бажання удержати, прив'язати до себе підлітка, позбавити його самостійності через страх можливого нещастя з підлітком в майбутньому.
. Виховний контроль за допомогою навмисного позбавлення любові: небажана поведінка, недостатні шкільні досягнення або неакуратність у побуті караються тим, що підлітку демонструється, що «він не потрібний, мама такого не любить».
. Виховний контроль за допомогою виклику почуття провини: підліток, який порушує заборону, клеймується батьками як «невдячний», «зрадивший батьківську любов» та ін. Розвиток самостійності сковується постійним страхом підлітка виявитися винуватим у неблагополуччі батьків, відносинами залежності [31].
Таким чином, залежно від стилю виховання у підлітків формуються ті чи інші риси характеру, звички, самооцінка, система цінностей та ін. Стилі виховання закладають основу особистості, з якої потім розвивається тип поведінки, стиль мислення й особистісні взаємини з оточуючими. Батьківські установки і стиль сімейного виховання є проявом батьківських відносини до підлітка. До них відносяться найбільш характерні способи відносин батьків до дитини, які застосовують визначені засоби і методи педагогічного впливу, що виражаються у своєрідній манері словесного звертання і взаємодії.
.2 Сутність та джерела агресії
Різними дослідниками запропоновано безліч визначень агресії, жодне з яких не може бути визнано вичерпним і загальновживаним. Під агресією розуміється сильна активність, прагнення до самоствердження.
Бендлер Л. говорить про агресію як тенденції наближення до об'єкта чи віддалення від нього, а Алан Ф. описує її як внутрішню силу (не пояснюючи її походження), що дає людині можливість протистояти зовнішнім силам [20].
Під агресією розуміються акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, які шкодять...

Похожие материалы:

Квалификационная работа: Взаємодія агресивної поведінки з самооцінкою у підлітків

Курсовая работа: Психологічні причини суїцидальної поведінки у підлітків

Реферат: Психологічні особливості підлітків

Реферат: Психологічні особливості формування та становлення характеру у підлітковому віці

Реферат: ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ ТА ЇХ УРАХУВАННЯ В ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ