Реферат: Психологічні чинники виникнення та подолання страхів у молодших школярів

Всебічний розвиток та виховання підростаючої особистості є однією з головних умов побудови нового гуманно-демократичного суспільства. Кардинальні зміни в соціокультурній ситуації, що відбувається в Україні останнім часом, створюють нові умови для виховання кожної дитини особистістю з широким світоглядом, відкритої для сприйняття позитивного досвіду.

Дата добавления на сайт: 22 августа 2024

Скачать работу 'Психологічні чинники виникнення та подолання страхів у молодших школярів':

Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи психологічного дослідження страхів у молодшому шкільному віці
.1 Страхи як психологічний феномен
.2 Психологічні особливості страхів у молодшому шкільному віці
Розділ 2. Діагностика страхів і особистісної тривожності дітей молодшого шкільного віку
.1 Опис методик
.2. Аналіз результатів дослідження
Розділ 3. Шляхи подолання страхів у молодших школярів
.1 Корекційна робота та практичні рекомендації
.2 Аналіз результатів корекційної роботи
Висновки
Бібліографія
Додатки
Вступ
Всебічний розвиток та виховання підростаючої особистості є однією з головних умов побудови нового гуманно-демократичного суспільства. Кардинальні зміни в соціокультурній ситуації, що відбувається в Україні останнім часом, створюють нові умови для виховання кожної дитини особистістю з широким світоглядом, відкритої для сприйняття позитивного досвіду. Шкільні роки є важливим етапом в житті людини, протягом якого формується особистість, відбувається психічний розвиток, який нерідко супроводжується наявністю страхів. Навчальна діяльність, яка, згідно з психологічною теорією діяльності, є провідною для дітей молодшого шкільного віку, розвиває пізнавальні потреби дітей, що виступає основою набуття нових знань та позитивного життєвого досвіду. Страхи, стримують пізнавальні потреби дитини, можуть виступати серйозною перешкодою у гармонійному розвитку, заважати повноцінній соціалізації і виступати передумовою невротизації дитини.
Дослідження феномена страхів безпосередньо пов'язане з вивченням проблеми емоцій, яка ще недостатньо розроблена у психологічній науці. Деякі аспекти емоційних проявів особистості, що так чи інакше пов'язані з виникненням страхів, досліджувалися у працях Л.Н. Аболіна, П.К. Анохіна, А.М. Ананьєва, Г.М. Бреслава, В.К. Вілюнаса, Б.І. Додонова, О.В. Запорожця, К. Ізорда, Є.П. Ільїна та ін.
Вивчали проблему виникнення страхів такі вчені, як, зокрема, Ю. Щербатих, Ф. Ріман, К. Ізард, П. Симонов, А. Рибаков, Є. Івлева, С. Керкегор, Я. Рейковський. Особливу увагу цьому питанню приділяли Т. Сімсон, М. Кузьміна, Л. Лебедєва, Л. Костіна, Н. Імедадзе, Ф. Зімбардо, Л. Макшанцева, Є. Савіна, Н. Шаніна, Д. Соколов, В. Оклендер, В. Астапов. А зпочатковано відповідні дослідження ще у працях А. Захарова, А. Прихожан, Г. Еберлейн.
У загальному вигляді проблема вивчення дитячих страхів здається майже завершеною: проаналізовано детермінанти виникнення страхів, наслідки цього явища, запропоновано цікаві форми психологічної корекції. Але, на нашу думку, залишається необхідність вивчення психологічних чинників виникнення та подолання страхів саме у молодших школярів, що й становить актуальність даної теми.
Проблема страхів молодших школярів становить інтерес для психологічної науки, оскільки її розробка є надзвичайно актуальною та важливою для вирішення цілої низки питань. Молодший шкільний вік - важливий етап дитинства, від позитивного перебігу якого залежить розвиток інтелекту особистості, бажання й уміння навчатися, віра у свої сили і, поза всяким сумнівом, подальша життєдіяльність людини.
Проблема психолого-педагогічного дослідження феномена страхів є актуальною, в першу чергу, тому, що педагог і психолог спроможні позитивно впливати на тривалість адаптаційного періоду школяра, оптимізувати його емоційний стан і розвиток пізнавальних процесів шляхом зниження тривожності і кількості страхів. Дослідження з даної проблеми не містять цілісного уявлення про причини виникнення та шляхи подолання страхів саме в цей період. Зважаючи на науково-практичне значення проблеми страхів молодших школярів та на недостатню її розробленість у сучасній психологічній науці, а також важливості вивчення даного питання для освітянської практики була обрана тема дослідження "Психологічні чинники виникнення та подолання страхів у молодших школярів".
Необхідність визначення основних психологічних чинників виникнення та особливостей подолання шкільних страхів у молодших школярів становить актуальність даної теми.
Актуальність вивчення проблеми визначається ще й тим, що з віком у дітей змінюються мотиви поведінки, відношення до навколишнього світу, дорослим, одноліткам. І від того, чи зможуть батьки та педагоги вловити ці перетворення, зрозуміти зміни, які відбуваються з дитиною, та в зв'язку з цим змінити і своє відношення, буде залежить той позитивний емоційний контакт, котрий є основою нервового та психічного здоров'я дитини.
Мета дослідження - виявлення психологічних чинників виникнення та виявлення способів діагностики та корекції страхів у молодших школярів;
Обрана мета обумовила такі завдання дослідження:
. Визначити теоретичні підходи до вивчення феномена страхів.
. Дослідити основні психологічні чинники виникнення та особливості страхів у молодших школярів.
3. Добрати діагностичний інструментарій дослідження страхів молодших школярів.
4. Обґрунтувати систему роботи щодо подолання страхів у молодших школярів.
Об’єкт нашого дослідження - страхи у дітей молодшого шкільного віку.
Предмет дослідження - психологічні чинники виникнення страхів, засоби їх попередження та психокорекції у молодших школярів.
Для реалізації вищезазначених завдань використано комплекс теоретичних та емпіричних методів, що відповідають змісту проблеми та етапам дослідження. Для розв’язання поставлених завдань було застосовано загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного дослідження, зокрема, такі, як теоретичний аналіз та систематизація наукових літературних джерел, порівняння та узагальнення даних. Прикладна частина дослідження виконувалась із застосуванням психодіагностичних методів: Методика виявлення страхів у дітей за допомогою спеціального тесту тривожності (Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен), проективна методика дослідження особистості «Неіснуюча тварина» М.3. Друкаревіч, методика «Страхи в будиночках» М.А. Панфілової; методи кількісного та якісного аналізу результатів дослідження, методи інтерпретації результатів дослідження.
Структура роботи. Робота складається із змісту, вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії та додатків.
Розділ 1. Теоретичні основи психологічного дослідження страхів у молодшому шкільному віці
1.1Страхи як психологічний феномен
Страх є одним з основних феноменів людського існування, суперечливий і динамічно мінливий. Незважаючи на те, що проблемою страхів вчені займалися здавна, надійних критеріїв визначення і розуміння цього феномена дотепер не виявлено.
Проблема страху є багатовіковою в історії людства. Практично всі філософські школи і напрями так чи інакше розглядають проблему страху в рамках відповідних світоглядних систем.
Страх та тривожність були визнанні суттєвими аспектами людської поведінки ще у Старому Заповіті, у давньогрецькій та римській літературі [1].
Одну з найперших спроб раціоналізувати уявлення людини про свій страх зробив древньогрецький філософ Епікур. Подібно Епікуру, Лукрецій вважав, що основним засобом подолання людьми страху є їх мисленнєво-розумова діяльність: «Як би ж думки у них були розумні. Став би їхній розум вільним від великих справ і страхів» [15, с. 857].
Суттєвий вклад у розробку проблеми страху вніс Платон. Він виділив два види страху, до яких схильна людина: це по-перше, страх зла, який ми очікуємо, а по-друге, страх сторонньої думки (“Аби не дізналися про наші погані вчинки і не сприймали нас як поганих людей”) [2]. Цей другий вид страху називають соромом. Розглядаючи причини безсоромності, в яку людину ввергає гнів, пристрасть, нахабство, неосвіченість, корисливість, трусливість, Платон ставить проблему розпізнання людських душ. Платон одним з перших підійшов до розуміння страху як до соціального стану членів суспільства, які потребують уваги з боку суспільства.
З біологічної точки зору страх вивчав Дарвін. Він розглядав страх як універсальну характеристику як тварин, так і людей. Страх розвивався в ході еволюції як реакція пристосування до небезпечних ситуацій [1].
Незважаючи на те, що вивченням страху й пов’язаних з ним фізіологічних процесів психологи займаються вже давно, надійних критеріїв страху дотепер не виявлено.
Психологія афективних процесів не виробила чіткої та визнаної більшістю вчених термінології, що ускладнює вивчення феномена страху як психологічного явища. Причина цього ускладнення полягає в тому, що емоції, які перебувають у постійній і неперервній динаміці, мають яскраву суб’єктивну дефініцію Усе це виключає можливості простого трактування феномена страху як емоції.
Більшість біофізіологів схильні вважати, що з виникненням відчуттів у живих організмів з’являються емоції як своєрідний фізіологічний фон. Ця гіпотеза закріпилася в більшості підручників і словниках з психології.
Примітивні форми емоцій однаковою мірою властиві як тваринам, так і людині й мають відношення до інстинктивної діяльності [5]. Страх можна вважати фізіологічно зумовленим феноменом життя людини, який так чи інакше може впливати як на суспільне життя окремого суб'єкта, так і на суспільний настрій в цілому. На даному умовно-теоретичному рівні феномен страху деякі вчені термінологічно визначають як інстинкт, драйв, базальну емоцію.
Ряд вчених вважають, що первинні емоції у процесі еволюції ускладнюються й утворюють вторинні емоції - похідні від базальних. Подібної точки зору дотримуються Т. Рібо, З.Фрейд, Дж. Уотсон, Е.Клапаред, П.В. Сімонов, А.Є. Ольшаннікова та ін. Різновидами, або похідними від страху, вважаються почуття тривоги, провини (збентеженість і соромливість) [6], сорому (занепокоєння, пригнічення) [5] і навіть така категорія, як совість.
Більшість дослідників сходяться на тому, що проблема тривоги і страху як проблема психологічна була вперше висунута і підлягала спеціальному аналізу у дослідженнях З. Фрейда. Він одним із перших розглядав спільно і страх і тривогу і поєднав їх в одне поняття - «anxiety» [16]. На думку З. Фрейда, страх - це стан афекту - це поєднання певних відчуттів ряду задоволення - незадоволення з відповідними іннерваціями розрядки напруження та їхнього сприйняття, а також, імовірно, і відображенням певної значимої події. Страх виникає з лібідо, служить самозбереженню і є сигналом нової, звичайно зовнішньої, небезпеки. Походження страху подвійне: 1) як прямий наслідок травматичного фактора; 2) як сигнал про виникнення загрози повторення цього фактора [18].
Таким чином, аналізуючи наукові джерела ми можемо зробити висновок, що вивчення категорії «страх» у філософсько-психологічному аспекті дає підстави вважати, що в науці не склалося загального уявлення та теорії пояснення цього феномена. Відмінності між фізіологічними, медичними та психологічними дослідженнями суперечливі. Головна причина цих протиріч криється в самому суб'єкті дослідження - людині, що існує в різних сферах своїх потреб. Тому багато вчених у своїх теоріях особистості умовно розділяють їх на ряд психологічних ярусів, виходячи з фундаментальних потреб людини. Феномен страху виступає одночасно як єдине та багатозначне явище, яке має свій особистий механізм початку дії та силу впливу на індивіда. Різноманітність мотивів і багатогранність емоційного прояву страху в різних психологічних сферах людини призводить до термінологічної заплутаності та позначення страху іншими науковими поняттями.
Існує багато різноманітних класифікацій страху. Серед них виділимо (певним чином модифіковану [13]) класифікацію Ю. Щербатих [19], яка вирізняється, на нашу думку, своєю простотою, точністю й певною універсальністю. Страхи поділяються на три групи: 1) біологічні (природні), 2) соціальні, 3) екзистенціальні.
Біологічні (природні) страхи - страхи атмосферних і астрономічних явищ, вулканів і землетрусів, тварин тощо. Будьяка жива істота тварина чи людина боїться сильних звуків і яскравих спалахів (боязнь грому і блискавки). Цей страх закладений еволюцією в мозок тварин і людей на рівні вродженого інстинкту [19, с. 21]. Можна сказати, що до першої групи страхів належать страхи, які безпосередньо пов’язані із загрозою життю людини.
Серед соціальних страхів (які існують лише в середовищі людей) виділимо страх відповідальності, страх перед випробуванням (екзаменами тощо).
Сутність страху відповідальності виражається в тому, що, “приймаючи якесь важливе рішення, людина бере на себе відповідальність за його наслідки, а у випадку невдачі їй загрожує не тільки осуд чи покарання з боку соціуму, але, що ще гірше, часто вона приречена на тривалі самозвинувачення, які можуть отруїти все наступне життя” [19, с. 44].
Кожне серйозне в житті людини випробування пов’язане з актуалізацією страху. Страх перед випробуванням може негативно впливати на сприймання, мислення, пам’ять та інші пізнавальні процеси особистості [12, с. 252]. Він виникає тоді, коли мозкові центри не можуть дати адекватну відповідь на ситуацію або коли є сумнів щодо успішного завершення справи [4, с. 12].
Таким чином, слід наголосити на тому, що друга група аналізованих нами страхів представляє собою боязнь за зміну свого соціального статусу.
Третя група страхів, що має назву - екзистенціальні, пов’язана із самою сутністю людини і характерна для всіх людей. До них належать: страх смерті, самотності тощо [13].
Страх смерті є екзистенціальним страхом (він закладений в основах існування людини). Цей страх може допомагати зберегти життя, але може викликати й максимальні страждання. Дослідники вважають, що страх смерті викликають (провокують) певні життєві ситуації (екстремальні події).
Страх самотності є одним із закономірних феноменів, що виникають під час онтогенетичного розвитку людини.
Найбільш повною можна вважати класифікацію страхів О. Захарова [7, 247]:
. По характеру - природні, соціальні, ситуаційні, особові.
. По ступеню реальності - реальні та вигадані.
. По ступеню інтенсивності - гострі та хронічні.
Хоча страх - це інтенсивно виражена емоція, слід розрізняти його звичайний, природній або віковий характер. Звичайно страх короткочасний, зворотній, зникає з віком, не чіпає глибокі цінності людини, суттєво не впливає на характер, поведінку та взаємовідносини з оточуючими людьми. Деякі форми страху мають захисне значення, так як дозволяють уникнути об’єкту страху. [9, 123].
Ситуативний страх з'являється в незвичайній, дуже небезпечній або шоковій дорослого та дитину ситуації, наприклад, при нападі собаки. Часто він з'являється в результаті психічного зараження панікою в групі людей, тривожних передчуттів зі сторони членів родини, конфліктів та життєвих провалів [10].
Особовий страх залежить від характеру людини, наприклад, від підвищеної емоціональності, здатен проявлятися в новій обстановці або при контактах з незнайомими людьми.
Ситуаційний та особовий страх часто змішуються та доповнюють один одного.
Страх реальний та вигаданий, гострий та хронічний. Реальний та гострий страхи залежать від ситуацій, а вигаданий та хронічний - від особливостей особистості.
1.2 Психологічні особливості страхів у молодшому шкільному віці
Молодший шкільний вік, важливий етап становлення особистості, від позитивного перебігу якого залежить розвиток інтелекту особистості, бажання й уміння навчатися, віра у свої сили і, поза всяким сумнівом, подальша життєдіяльність людини. Як зазначають дослідники, у дітей молодшого шкільного віку відбувається процес адаптації до соціальних умов. У цей період формується здатність вчитися і здатність до соціальної взаємодії, тому молодший шкільний вік надзвичайно важливий період у формуванні соціальної поведінки [3; 4].
Аналізуючи детермінанти що впливають на формування страху дітей молодшого шкільного віку необхідно зазначити ряд факторів: розвиток абстрактного мислення, сформовані життєві цінності, відчуття дому, родини, з'являється відчуття відповідальності за свою поведінку, вчинки, з'являються нові страхи.
З початком шкільного життя батьки починають розмовляти з дітьми про школу, навчання, відносини з однолітками. Пояснюючи при цьому важливість гарних оцінок і отримання освіти. В цей період у дітей з'являється страх не підтвердити надії та очікування свої батьків та страх бути осоромленим. Крім того на це впливає також поява нових контактів. Також під впливом таких факторів, дитина на несвідомому рівні робить висновки, які ведуть до появи новий страхів - відповідати, виходити до дошки, а потім і страх йти до школи.
Ще один страх цього віку - страх «бути не тим», страх не відповідності загальноприйнятим нормам поведінки, вимогам найближчого оточення, будь то школа, однолітки або сім'я. Конкретними формами цього страху є страхи зробити не те, неправильно, не так як слід. Страх невідповідності виростає з несформованого у дитини вміння оцінювати свої вчинки, з точки зору моральних приписів, яке лежить в основі формується почуття відповідальності.
Молодший шкільний вік - це найбільш сприятливий (сенситивний) період для його формування. Тому, якщо почуття відповідальності активно формується, то ймовірність виникнення страху невідповідності в цьому віці знижується.
Поряд зі «шкільними страхами» для цього віку типовий страх стихії: бурі, повені, урагану, землетрусу. Всі ці страхи, на думку А.И. Захарова [9], продукти так званого «магічного мислення» школяра, його схильності вірити в різного роду передбачення, забобони, «фатальне» збіг обставин. З одного боку, це прояв сугестивності, з іншого - йдуть з раннього дитинства страхів темряви, самотності і замкнутого простору, а з третього - егоцентричного мислення, блокуючого розгорнуті логічні форми мислення. Ми вже знаємо, що егоцентризм мислення проявляється в його трансдуктивності, тобто невмінні молодшого школяра зв'язати між собою причинно-наслідковими зв'язками два випадкових і одночасних події.
Резюмуючи страхову симптоматику дітей у цьому віці, підкреслимо, що вона є наслідком поєднання соціальних та інстинктивних страхів і, перш за все страхів невідповідності загальноприйнятим нормам на тлі формується почуття відповідальності, «магічного мислення» і вираженої в цьому віці навіюваності. Ближче до 7 і особливо до 8 років при великій кількості нерозв'язних з більш раннього віку страхів можна вже говорити про розвиток тривожності як певному емоційному настрої з переважанням почуття неспокою і страху зробити щось не те, не так, спізнитися, не відповідати загальноприйнятим вимогам і нормам. Все це вказує на зростаючу соціальну детермінацію страхів, які висловлюються побоюванням бути не тим, кого люблять і поважають, тобто на їх соціально-психологічну обумовленість. Тому страх бути не тим найчастіше зустрічається не тільки у емоційно чутливих дітей з розвиненим почуттям власної гідності, але саме у тих з них хто внутрішньо орієнтований на соціальні норми і прагне дотримуватися їх. [20, 192c.]
Розділ 2. Діагностика страхів і особистісної тривожності дітей молодшого шкільного віку
.1 Опис методик
На даному етапі дослідження проводилась діагностика групи дітей і була відібрана корекційна група на основі результатів тесту тривожності (Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен), проективної методики дослідження особистості «Неіснуюча тварина» М.3. Друкареві та методики...

Похожие материалы:

Реферат: Психологічні особливості розвитку емоційної сфери молодших школярів

Реферат: Психологічні особливості виникнення бар’єрів у спілкуванні підлітків

Реферат: Розвиток вольової регуляції поведінки молодших школярів засобами психологічних казок

Реферат: Психологічні особливості формування та становлення характеру у підлітковому віці

Курсовая работа: Психологічні особливості видів пам'яті та їх прояви в процесі діяльності та поведінці