Дипломная работа: Психологічні особливості креативності працівників банку

Актуальність теми дослідження. Психологічні особливості творчообдарованої особистості постійно перебувають у полі зору дослідників, оскільки творчий потенціал нації розглядається як один з видів невичерпних природних ресурсів, раціональне використання яких є запорукою вирішення найгостріших проблем: економічних, політичних, національних, технічних тощо.

Дата добавления на сайт: 29 июля 2024

Скачать работу 'Психологічні особливості креативності працівників банку':

Бакалаврська робота
Психологічні особливості креативності працівників банку
ВСТУП
креативність психологічний працівник
Актуальність теми дослідження. Психологічні особливості творчообдарованої особистості постійно перебувають у полі зору дослідників, оскільки творчий потенціал нації розглядається як один з видів невичерпних природних ресурсів, раціональне використання яких є запорукою вирішення найгостріших проблем: економічних, політичних, національних, технічних тощо.
Вагомий внесок у дослідження проблеми креативності зробили вітчизняні та зарубіжні науковці, зокрема Г. Айзенк, Ф. Баррон, Дж. Гілфорд, Л. Дафт, В. Дружинін, А. Маслоу, М. Матюшкін, І. Мілославський, К. Роджерс, Р. Стернберг, П. Торренс, Е. Фром та інші.
Серед численних досліджень проблеми креативності варто виділити значну кількість праць присвячених саме розгляду психологічних особливостей творчообдарованої особистості (Т. Амабайл і М. Коллінз, Д.Б. Богоявленська, Дж. Гілфорд, В.М. Дружинін, Д. Мак-Кіннон, А. Маслоу, О.М. Матюшкін, В.О. Моляко, К. Роджерс, К. Тейлор, П. Торранс та ін.).
Багато науковців розуміють креативність як особливість інтелекту, інші - як специфічну потребу людини у пошуково-перетворювальній діяльності, деякі ототожнюють її з творчістю. Не існує єдності щодо природи креативності, тому деякі науковці розглядають її як створення людиною нових, оригінальних ідей щодо управлінської практики, які мають велике значення для розвитку організації. Інші пов'язують креативність із діяльністю людини, спрямованою на самовираження, прагнення зміни статусу та піднесення на вищий службовий щабель.
Творча людина, як правило, завжди виявляє собою інтерес до праці, характеризується відкритістю, незалежністю, наполегливістю, готовністю до створення принципово нових ідей, позбавлених традиційного мислення. Вона відкриває шляхи у незнане, уміє концентрувати увагу на суті проблеми, успішно здійснює цілеспрямовані зміни для вдосконалення структури або системи функціонування організації. Цій особистості притаманна висока толерантність до невизначених і невиконаних завдань, конструктивна активність у процесі їх виконання. Як зазначають науковці, особистість може відрізнятися всебічними знаннями і уміннями, знаходити нові підходи щодо вирішення ситуації, проте якщо у неї відсутня мотивація до виконання конкретної роботи, вона нічого не робитиме.
Особливо, креативність необхідна в сучасних умовах, коли відбуваються швидкі та глобальні зміни у всіх сферах нашого життя. Тому особистість, яка володіє здатністю справлятися з новизною та імпровізувати, високо цінуються в роботі і в сучасному суспільстві загалом, що і визначило тему нашого бакалаврського дослідження: «Психологічні особливості креативності працівників банку».
Отже, актуальність обраної теми зумовила мету нашого дослідження, а саме теоретично обґрунтувати та емпірично вивчити психологічні особливості креативності працівників банку.
Об’єкт дослідження - креативність особистості.
Предмет дослідження - психологічні особливості креативності працівників банку.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати основні теоретичні підходи до проблеми креативності особистості у сучасній психолого-педагогічній літературі.
2. Емпірично дослідити психологічні особливості креативності працівників банку.
3. Розробити рекомендації щодо підвищення рівня розвитку креативності на етапі професійної діяльності.
На різних етапах дослідження використовувалися адекватні меті й завданням методи: теоретичні, що дозволили систематизувати матеріал з проблеми: аналіз проблеми дослідження на основі вивчення психологічної, педагогічної літератури, аналіз і синтез емпіричних даних; емпіричні: тестування, бесіда, експертні оцінки; методи кількісної та якісної обробки результатів дослідження.
База дослідження. Дослідженням були охоплені 30 працівників ПАТ Банку «Київська Русь» в місті Києві, віком від 20 до 39 років.
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ КРЕАТИВНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ БАНКУ
.1 Поняття креативності в психології
Креативність з наукової точки зору розглядається як складне, багатопланове, неоднорідне явище, що виражається в різноманітті теоретичних і емпіричних напрямках її вивчення.
За період від перших спроб вивчення творчих здібностей до теперішнього часу дослідниками створено велика детальна картина феноменології креативності. З вивченням креативності пов'язані такі розумні особистості як Зігмунд Фрейд, К. Роджерс, Дж. Гілфорд, Е. Торренс, Р. Стернберг, Т. Амабайл, Я.А. Пономарьов, Д.Б. Богоявленська, A.M. Матюшкін, С.Л. Рубінштейн, А. Маслоу, Б.М. Теплов, В.Ф. Вишнякова, Р. Мей, Ф. Баррон, Д. Харрінгтон та інші. Не дивлячись на ці пишні тріади поняття креативності в даний момент не можна назвати чітко визначеним і сталим як у зарубіжних, так і у вітчизняних дослідженнях.
Всі дослідження, присвячені вивченню креативності, можна розділити на дві області [5]:
1. Перша з них складають дослідження, що базуються на концепції креативності як універсальної пізнавальної творчої здібності. Представники «пізнавального» напряму досліджують взаємозв'язок між креативністю, інтелектом, когнітивними здібностями і реальними досягненнями. Найбільш яскравими представниками даного напрямку є: Дж. Гілфорд, С. Тейлор, Е. Торренс, А.Я. Пономарьов, С. Меднік. У їхніх роботах представлено, в основному, вплив інтелектуальні пізнавальних характеристик на здатність продукувати нові ідеї.
. Інший напрямок вивчає креативність з позиції своєрідності особистісних особливостей креативів. Багато експериментальних досліджень присвячені створенню «портрета творчої особистості», виявленню властивих їй характеристик, визначенню особистісних, мотиваційних та соціокультурних корелятів креативності.
Найбільш яскравими представниками цього (другого) напрямку є: Ф. Баррон, А. Маслоу, Д.Б. Богоявленська.
Творчі компоненти інтелектуальних процесів завжди привертали увагу багатьох вчених. Однак у більшості досліджень творчості фактично не враховувалися індивідуальні відмінності в цих самих творчих здібностях, хоча і визнавалося, що різні люди наділені цими здібностями не в рівній мірі. Інтерес до індивідуальних відмінностей у творчих здібностях позначився у зв'язку з очевидними досягненнями в області тестометричних досліджень інтелекту, а також з не менш очевидними недоліками в цій області [52].
До початку 60-х років ХХ століття був уже накопичено масштабний досвід тестування інтелекту, що у свою чергу поставило перед дослідниками нові запитання. Зокрема, з'ясувалося, що професійні і життєві успіхи зовсім не прямо пов'язані з рівнем інтелекту, обчислюваним за допомогою тестів IQ.
Досвід свідчив, що люди з не дуже високим IQ виявляються здатні на неабиякі досягнення, а багато інших, чий IQ значно вище, нерідко від них відстають. Було висловлено припущення, що тут вирішальну роль грають якісь інші якості розуму, які не охоплені традиційним тестуванням.
Оскільки зіставлення успішності вирішення проблемних ситуацій з традиційними тестами інтелекту в більшості випадків показало відсутність зв'язку між ними, деякі психологи прийшли до висновку, що ефективність вирішення проблем залежить не від знань і навичок, вимірюваних інтелектуальними тестами, а від особливої здатності «використовувати дану в задачах інформацію різними способами й у швидкому темпі». Таку здатність назвали креативністю [6].
Торренс визначає креативність як здатність до загостреного сприйняття недоліків, прогалин в знаннях, відсутніх елементів, дисгармонії, усвідомлення проблем, пошук рішень, здогади, пов'язані з недостатнім для вирішення, формування гіпотез, перевірка і повторна перевірка цих гіпотез, їх модифікація, а також повідомлення результатів. Модель креативності Торренса включає три фактори:
-швидкість,
гнучкість,
оригінальність.
У даному підході критерієм є характеристики і процеси, що активізують творчу продуктивність, а не якість результату.
Гілфорд вперше запропонував досліджувати креативність з допомогою звичайних тестів «олівець-і-папір» [13].
Одним з таких тестів був його «Тест Незвичайного Використання», а також «Тести творчого мислення» Е. Торренса. Вперше стало можливим проведення досліджень на звичайних людях, порівнюючи їх за стандартною «креативною» шкалою. Проте був і негативний ефект. Ряд дослідників критикували швидкі тести «олівець-і-папір» як неадекватні способи вимірювання креативності. Деякі ж вважали, що швидкість, гнучкість, оригінальність не вловлюють сутності креативності, і що дослідження творчих здібностей звичайних людей не може допомогти зрозуміти природу виняткових прикладів креативності.
Спочатку Гілфорд включав до структури креативності крім дивергентного мислення здатність до перетворень, точність рішення і інші власне інтелектуальні параметри. Тим самим постулював позитивний зв'язок між інтелектом і креативністю. Але в експериментах виявилося, що високоінтелектуальні випробовувані можуть не проявляти творчої поведінки при вирішенні тестів, але не буває нізкоінтеллектуальних креативів. Пізніше Е.П. Торренс сформулював на основі фактичного матеріалу модель відносини креативності та інтелекту: при IQ до 120 балів інтелект і креативність утворюють єдиний фактор, при IQ понад 120 балів креативність стає не залежним від інтелекту чинником [23].
В іншому підході до концепції креативності як універсальної пізнавальної творчої здібності Пономарьова, креативність досліджується як процес, в якому виділяються різні фази, рівні і типи творчого мислення:
фаза - свідома робота (підготовка інтуїтивного проблиску нової ідеї);
фаза - несвідома робота (інкубація спрямовуючої ідеї);
3 фаза - перехід несвідомого у свідомість (переклад ідеї рішення в сферу свідомості);
фаза - свідома робота (розвиток ідеї, її остаточне оформлення та перевірка).
У якості «ментальної одиниці» виміру творчості розумового акту, «кванта» творчості Пономарьов пропонує розглядати різницю рівнів, що домінують при постановці та вирішенні задачі (задача завжди вирішується на більш високому рівні структури психологічного механізму, ніж той, на якому купуються засоби до її вирішення) [50].
Меднік також розглядає креативність як процес. Відповідно до цієї концепції креативність є процесом переконструювання елементів у нові комбінації, відповідно до поставленої задачі, вимогам ситуації і деяким спеціальним вимогам. Суть творчості по Меднік полягає в здатності долати стереотипи на кінцевому етапі розумового синтезу і в широті поля асоціацій.
Багато досліджень креативності «особистісного» напряму, а серед них слід виділити Баррона, вивчають роль мотивації в творчому процесі, а також вплив різних факторів соціального середовища на розвиток креативності.
Оскільки психологічні дослідження дотепер не виявили успадкованого індивідуальних відмінностей у креативності, як детермінанти творчих здібностей називають фактори зовнішнього середовища, які можуть зробити на їх розвиток як позитивне, так і негативний вплив. Баррон виділяє основні параметри соціального мікросередовища, що сприяють формуванню креативності [11]:
-низька обгрунтованість поведінки,
висока ступінь невизначеності,
наявність зразка креативної поведінки,
створення умов для наслідування творчому поведінки,
предметно-інформаційна обогащенность,
соціальне підкріплення творчої поведінки.
Інший напрямок, автором якого є Маслоу, здатність до творчості, розглядає як установку на самореалізацію особистості. Головну роль в детермінації творчої поведінки відіграють мотивація, цінності, особистісні риси. Творчий процес пов'язаний з самоактуалізації, повної та вільної реалізацією своїх здібностей та життєвих можливостей. За Маслоу свобода, спонтанність, самоприйняття та інші риси дозволяють особистості найбільш повно реалізувати свій потенціал.
Богоявленська Д.Б. визначає креативність як глибинну особистісну властивість, яка виражається в оригінальній постановці проблеми, наповненою особистісним змістом [2].
Вивчення творчості як продуктивної і спонтанного явища здійснювалося за допомогою методу, названого автором «Креативне поле». У цих дослідженнях було встановлено, «що процес пізнання детермінований прийнятої завданням лише на першій стадії. Потім, в залежності від того, чи розглядає людина рішення задачі як засобів для здійснення зовнішніх стосовно пізнання цілей чи воно саме є мета, визначається і доля процесу. У першому випадку він обривається, як тільки вирішується завдання. У другому виникає феномен саморуху діяльності. Богоявленська підкреслюють, що креативність є спільною особливістю особистості і впливає на творчу продуктивність незалежно від сфери прояву особистісної активності.
Визначаючи сутність терміну „креативність”, ми акцентуємо увагу, що в науковій літературі поняття „креативність” нерозривно пов’язане з поняттям „творчість”. Обидва поняття збігаються одне з одним, часто використовуються як синоніми. Причина цього і в походженні терміна „креативність” (від лат. creatio - творіння, від англ. creativity - творчий потенціал, творчі здібності). Як бачимо, в етимології терміну простежується наявність елемента творчості [42].
Відтак, на нашу думку, до того як було обґрунтовано поняття „креативності”, її складові досліджувалися як складові поняття „творчість”. Розглянемо детально це твердження.
Проблеми творчості здавна досліджувались філософами, педагогами, психологами. Філософи трактують творчість як процес людської діяльності, що створює якісно нові матеріальні та духовні цінності. Вона являє собою здатність людини з матеріалу, що надається дійсністю, творити (на основі пізнання закономірностей об’єктивного світу) нову дійсність, яка задовольняє різноманітні суспільні потреби. Види творчості визначаються характером творчої діяльності (винахідницька, організаторська, наукова, художня тощо).
У психологічній літературі існують різні підходи до визначення та трактування творчості. Л.С. Виготський розглядав творчість як створення нового. А. Брушлінський у творчості виокремив відкриття невідомого і створення нового. М. Дьяченко та Л. Кандибович визначили творчість як продуктивну форму активності й самостійності людини.
На думку Г. Альтшуллера, творчість - це діяльність, яка на основі реорганізації наявного досвіду і формування нових комбінацій знань породжує нове. Виявляється вона на двох рівнях. Для одного рівня творчості характерне використання наявних знань і розширення галузі їх застосування; на іншому - створюється абсолютно новий підхід, що змінює усталений погляд на об’єкт або галузь знань [28].
Сутність творчості як психологічної властивості полягає в інтелектуальній активності й чутливості до побічних продуктів діяльності. Зокрема, дослідник зазначив, що творча особистість бачить результати, які становлять принципову новизну, а нетворча - лише результати, спрямовані на досягнення мети.
Провідною ідеєю Г. Альтшуллера, що творчості, як і будь-якій діяльності можна вчитися, крім того навчати творчій діяльності потрібно всіх. Таку думку поділяє І. Лернер, який переконаний, що творчості можна навчати, дотримуючись трьох напрямків:
навчання інтелектуальних операцій;
навчання процедур творчої діяльності;
формування ціннісного ставлення до творчості.
Заслуговує уваги дослідження аспектів творчості вченими В. Андрєєвим та В. Моляко, зокрема технічної творчості. Так В. Андрєєв, визначаючи творчість як вид людської діяльності, виокремлює низку ознак, що характеризують її як цілісний процес. При цьому, якщо з названих ознак виключити хоча б одну, то творча діяльність або не відбудеться, або діяльність не може бути названа творчою [12]:
наявність протиріччя проблемної ситуації або творчого завдання;
соціальна й особиста значимість і прогресивність, що робить внесок у розвиток суспільства й особистості (антисоціальна діяльність, навіть у її найбільш винахідливій формі, це - не творчість, а варварство);
наявність об’єктивних (соціальних, матеріальних) передумов для творчості;
наявність суб’єктивних (особистісних якостей: знань, умінь, позитивної мотивації, творчих здібностей) передумов для творчості;
новизна й оригінальність процесу або результату.
У своїх працях стосовно вивчення творчого потенціалу особистості В. Моляко виокремлює такі його складові:
задатки, схильності, що проявляються в підвищеній чутливості, певній вибірковості, перевагах, а також у динамічності психічних процесів;
допитливість, прагнення до створення нового, схильність до пошуку й вирішення проблем;
схильність до систематичних порівнянь, зіставлень, вироблення еталонів для наступного відбору;
прояв загального інтелекту - прогнозування, розуміння, швидкість оцінок і вибору шляхів розв’язання, адекватність дій;
емоційна забарвленість окремих процесів, емоційне ставлення, вплив почуттів на суб’єктивне оцінювання, вибір, перевагу тощо;
уміння комбінувати, знаходити аналоги, реконструювати;
схильність до зміни варіантів, економічність у рішеннях, раціональне використання засобів, часу й т. ін.;
порівняно більш швидке оволодіння вміннями, навичками, технічними прийомами праці, виробничою майстерністю;
здатності до вироблення особистісних стратегій і тактик при вирішенні загальних і нових спеціальних проблем, завдань, пошук виходу зі складних, нестандартних, екстремальних ситуацій, домінування інтересів і мотивів;
загальне й естетичне задоволення від процесу й продуктів діяльності;
несвідоме, інтуїтивне („позалогічне”) розв’язання проблеми;
багатоваріантність рішень.
На думку Я. Пономарьова для творчої особистості характерні
.оригінальність,
.ініціативність,
.висока самоорганізація,
.значна працездатність.
Б. Ананьєв звертав увагу на такі властивості творчої особистості як глибина думок, незвичайність поставлених питань та рішень, інтелектуальну ініціативу. У дослідженнях Д. Богоявленської одиницею дослідження творчості запропоновано розглядати „інтелектуальну ініціативу”, а всі види творчої діяльності, на думку автора, об’єднує така здатність особистості, як „інтелектуальна активність”. П. Торранс визначив таку загальну особливість творчих особистостей, як потреба у розвитку, постійному зростанні [1].
А. Олах вважає, що творчим людям притаманні наступні особистісні риси:
незалежність - особистісні стандарти важливіші за стандарти групи, неконформність оцінок і суджень;
відкритість розуму - готовність повірити своїм і чужим фантазіям, сприйняття нового і незвичного;
висока толерантність до невизначених і нерозв’язних ситуацій, конструктивна активність в цих ситуаціях;
розвинуте естетичне відчуття, прагнення до краси.
Творчість аналізується у зв’язку з навчально-виховним процесом і визначається як свідома, активна діяльність людини, що спрямована на пізнання та перетворення дійсності, на створення нових оригінальних предметів і виражається в пошуках найбільш результативних методів навчання й...

Похожие материалы:

Реферат: Психологічні особливості розвитку емоційної сфери молодших школярів

Дипломная работа: Соціально-психологічні особливості розвитку емоційної культури студентів-психологів

Курсовая работа: Психологічні особливості гіперактивності молодшого школяра

Курсовая работа: Психологічні особливості діагностики важковиховуваності

Реферат: Психологічні особливості підлітків