Курсовая работа: Роль практичного психолога у створенні умов для розумового розвитку дитини раннього віку

Актуальність даної теми обумовлена тим, що пошук нових психолого-педагогічних підходів до розвитку розумової активності дітей у дошкільному віці стає все більш значущим, оскільки саме активність розуму є одним з основоположних властивостей особистості. Відомо, що розумове виховання і розвиток дітей полягає не тільки в тому, щоб дати дітям знання, а й навчити їх використовувати ці знання в різноманітній діяльності.

Дата добавления на сайт: 24 августа 2024

Скачать работу 'Роль практичного психолога у створенні умов для розумового розвитку дитини раннього віку':

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ РОЗУМОВОЇ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
.1 Характеристика розумової активності дітей раннього віку
.2 Умови формування розумової активності дошкільників
РОЗДІЛ 2. СУПРОВІД ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В РОЗВИТКУ ДИТИНИ
.1 Основна мета залучення практичного психолога
.2 Основні напрямки та принципи психодіагностичної роботи психолога у розвитку розумової активності дітей
РОЗДІЛ 3. МОДЕЛІ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ У ПСИХОЛОГІВ
.1 Основа створення моделей розумового розвитку
.2 Психолого-педагогічні моделі оцінки розумового розвитку дітей раннього віку
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність даної теми обумовлена тим, що пошук нових психолого-педагогічних підходів до розвитку розумової активності дітей у дошкільному віці стає все більш значущим, оскільки саме активність розуму є одним з основоположних властивостей особистості. Відомо, що розумове виховання і розвиток дітей полягає не тільки в тому, щоб дати дітям знання, а й навчити їх використовувати ці знання в різноманітній діяльності.
Беручи до уваги науково-теоретичні аспекти становлення діяльності практичного психолога можна зробити висновок, що саме інтегративний психолого-педагогічний супровід забезпечує ефективне та комплексне розв’язання проблем розвитку дитини.
Мета контрольної роботи - розглянути особливості виховання у дітей розумової активності.
Об’єкт дослідження - є розвиток розумової активності дітей.
Предметом роботи виступає супровід практичного психолога, що сприяє розумовому розвитку дітей.
Науково-теоретичну основу роботи становлять розробки таких відомих учених: Д.Б. Ельконін, Ю.М. Забродін, Н.В. Кузьміна, С.О. Ладивір, В.С. Мухіна, В.Г. Панок, С.І. Подмазін, Т.М. Титатернко.
Методологічна основа даної контрольної роботи є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких обумовлене змістом і метою поставлених завдань: аналіз, синтез, класифікація.
Структура курсової роботи та послідовність її частин обумовлені об'єктом, метою та завданнями дослідження. Контрольна робота складається зі вступу; трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ РОЗУМОВОЇ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
.1 Характеристика розумової активності дітей раннього віку
Слід зазначити, що маса психолого-педагогічних досліджень, доводять, як важливо враховувати в ході виховно-освітнього процесу власну активність дитини, що характеризується переважанням ініціативності над реактивністю. Розумова активність постійно пов'язується з діяльністю, а в структурі діяльності - насамперед з такою її ланкою, як потреба. Розумова активність визначається як «потреба в розумовій діяльності».
У дослідженнях Н.С.Лейтес представлена ​​більш широке формулювання, яке вказує на те, що розумова активність багато в чому виражає «природно обумовлену потребу в розумових зусиллях». При цьому мова йде насамперед про широку допитливість, якими б психологічними засобами вона не реалізовувалася: інтелектуальними, перцептивними або навіть чисто сенсорними. Взаємозв'язок активності з потребами діяльності обумовлює їх нерозривний зв'язок з емоційними переживаннями. Підкреслюється думка про те, що активність народжується зі стану, що має насичений емоційний тон.
Аналіз психолого-педагогічних досліджень показує, що центральне ядро розумової активності складають когнітивні функції і процеси. У дослідженнях А.М. Матюшкіна розкривається позиція, що дозволяє зрозуміти, що розумова активність не підпорядковується строгим законам тренування. Її основу складають ті принципи виховання особистості і розвитку мислення, які включають стимулювання і заохочення самих актів розумової активності з боку іншої людини (вихователя, батька, однолітка). Саме тому найбільш значущими ситуаціями у виникненні актів розумової активності є ситуації спілкування, різних типів міжособистісної взаємодії, ігри, навчання. У роботах Т.І. Бабаєвої, Л.М. Маневцової, Е.В. Проскури та ін. Розглядаються різні педагогічні умови, що сприяють розвитку розумової активності дітей: організація навчання, при якій дитина втягується в процес самостійного пошуку і відкриття нових знань; різноманітність інтелектуальної та практичної діяльності дитини; створення атмосфери напруженої колективної роботи; зв'язок нового матеріалу з наявними особистим досвідом дітей.
Існують різні підходи до виділення показників розумової активності дітей: ініціативність і прагнення до самостійного пошуку вирішення завдань; уміння ставити перед собою нові пізнавальні цілі і досягати їх у процесі активного пошуку; самостійна побудова дітьми найпростіших моделей відносин між поняттями; вміння знаходити творчі, нестандартні способи вирішення завдань. [12]
Вивчення психолого-педагогічної літератури з проблеми діагностики розумового розвитку дітей дозволило здійснити підбір психодіагностичних методик і віднести до основних показників розумової активності дітей 6-7 років життя такі з них: наявність емоційно-позитивного ставлення дитини до розумової діяльності і яскраво вираженого бажання займатися нею; системність мислення (змістовна спрямованість аналізу об'єкта, з одного боку, конструктивно-перетворюючий момент дії, з іншого боку); самостійність у пошуку вирішення проблемних ситуацій, використання нових способів розумової діяльності; уміння міркувати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, будувати найпростіші умовиводи.
1.2 Умови формування розумової активності дошкільників
Зауважимо, що розумовий розвиток - це сукупність кількісних і якісних змін, що відбуваються в розумовій діяльності дитини у зв'язку з віком, збагаченням досвіду і під впливом виховних впливів. У дошкільному віці швидким темпом йде накопичення знань, формується мова, удосконалюються пізнавальні процеси, дитина опановує найпростішими способами розумової діяльності. Забезпечення розумового розвитку дошкільника має велике значення для всього його подальшої діяльності.
Розумовий розвиток дитини здійснюється під впливом соціального середовища. У процесі спілкування з оточуючими він засвоює мову, а разом з ним і сформовану систему понять. У результаті вже в дошкільному віці дитина опановує мовою настільки, що користується їм вільно як засобом спілкування.
Розумовий розвиток дошкільника відбувається в процесі діяльності: спочатку в спілкуванні, предметної діяльності, грі, а потім і в навчальній, трудової, продуктивної (малювання, ліплення, аплікація, конструювання).
Найбільш ефективно розумовий розвиток відбувається під впливом навчання і виховання. [10]
Сучасна педагогічна наука вважає, що основними показниками розумового розвитку є засвоєння системи знань, накопичення їх фонду, розвиток творчого мислення та оволодіння способами пізнавальної діяльності, необхідними для набуття нових знань.
Щоб правильно організувати виховання розумової активності дошкільників, треба знати закономірності та можливості їх розумового розвитку. З їх урахуванням визначаються завдання, зміст, організація та методи розумового виховання. Вітчизняна психологія і педагогіка займаються вивченням закономірностей і можливостей розумового розвитку в дошкільному віці, щоб знайти шляхи оптимального вирішення завдань виховання розумової активності: максимально використовувати можливості дитини, з одного боку, і не допустити перевантаження, яка може викликати загальне пригнічення організму, - з іншого.
Вчені досліджують багато питань розумового розвитку і виховання. Вивчаються закономірності розвитку відчуттів, сприйняття, що необхідно для розробки змісту і методів сенсорного виховання як основи розумового виховання дошкільників; досліджується формування наочно-дієвого, наочно-образного і понятійного, логічного мислення дітей; з'ясовуються особливості формування пізнавальних здібностей; розробляються зміст і методи розумового виховання в різні періоди дошкільного дитинства та ін.
До кінця дошкільного віку у дітей накопичується досить великий запас елементарних знань про навколишній, вони володіють основними розумовими операціями (порівнянням, узагальненням та ін.), Здатні виділяти суттєві і несуттєві ознаки предметів і явищ, встановлювати деякі причинно-наслідкові зв'язки, у них формуються зачатки навчальної діяльності. Повноцінне розумовий розвиток відбувається тільки в процесі організованої діяльності, тому завдання педагогів полягає як у створенні відповідних умов для цього, так і в здійсненні цілеспрямованих виховних впливів на дитину.
Виховання розумової активності - це цілеспрямований вплив дорослих на розвиток активної розумової діяльності дітей. Воно включає: повідомлення доступних знань про навколишній світ, їх систематизацію, формування пізнавальних інтересів, інтелектуальних навичок і вмінь, розвиток пізнавальних здібностей.
Особливо велика роль виховання розумової активності в підготовці дітей до школи. Оволодіння запасом знань, розвиток розумової активності і самостійності, придбання інтелектуальних умінь і навичок - це важливі передумови для успішного навчання в школі і для підготовки до майбутньої трудової діяльності.
В "Програмі виховання в дитячому садку" визначені наступні завдання виховання розумової активності дітей дошкільного віку: формування правильних уявлень про найпростіші явища навколишнього життя; розвиток пізнавальних психічних процесів: відчуттів, сприймань, пам'яті, уяви, мислення, мовлення; розвиток допитливості і розумових здібностей; розвиток інтелектуальних умінь і навичок, формування найпростіших способів розумової діяльності.
Розглянемо кожне з цих завдань.
Дитина в дошкільні роки кожен день стикається з новими для неї предметами і явищами. Л. М. Толстой писав про дошкільний вік: "Хіба не тоді я набував все те, чим я тепер живу, і набував так багато, так швидко, що у всю решту життя я не придбав і однієї сотої того? Від п'ятирічної дитини до мене тільки крок. А від новонародженого до п'ятирічного страшна відстань". [3]
Однак накопичення знань і уявлень без відповідного керівництва йде безсистемно: вони можуть бути поверхневі, нерідко помилкові. Дитина думає, що "хмара - це вата", а "зірки - електричні лампочки". Спостерігаючи навколишнє життя, він самостійно намагається робити висновки. У книзі К. І. Чуковського "Від двох до п'яти" наведено чимало дитячих висловлювань, які свідчать про допитливості розуму дитини.
Завдання педагога полягає в послідовному збільшенні у дітей запасу знань, їх впорядкування, уточненні, систематизації. Дитина повинна отримати чіткі уявлення про навколишні предмети, їх призначення, деяких якостях (колір, величина, форма) і властивості (б'ється, ламається, рветься, ллється та ін.), Про матеріали, з яких вони зроблені. Він набуває також знання про деякі природні явища, їх взаємозв'язках і закономірностях (характерних ознаках пір року і взаємозв'язку між цими ознаками, типових особливостях деяких тварин і зв'язку їх зі способом життя цих тварин і т. П.). У процесі спостережень за явищами неживої природи, розвитком рослин, комах, тварин вихователь формує у дітей зачатки матеріалістичних уявлень про світ.
Дошкільнят знайомлять з доступними їм суспільними явищами і подіями: працею радянських людей, з загальнонародними святами; з Москвою - столицею Радянської держави, з деякими народами, що живуть в нашій країні. Дітей знайомлять з життям і діяльністю В. І. Леніна і його соратників. Ознайомлення з суспільними явищами і подіями сприяє вихованню у дітей інтересу до громадського життя країни, формуванню почуття любові до Батьківщини і основ інтернаціоналізму.
Важливим завданням виховання розумової активності є розвиток пізнавальних психічних процесів - відчуттів, сприйняття, пам'яті, уяви, мислення, а також розвиток мови.
Пізнання навколишнього світу починається з відчуттів і сприймань. Чим вище рівень їх розвитку, тим багатше можливості пізнання навколишньої дійсності. Тому в дитячому садку велика увага приділяється сенсорному вихованню.
Особлива роль у дошкільному віці належить розвитку мови. Людина користується рідною мовою для вираження своїх думок і розуміння висловленого іншими. Оволодіння мовою дає дитині можливість отримувати знання про дійсність опосередковано (через розповідь, художній твір, пояснення вихователя і т.п.), А не тільки шляхом безпосереднього сприйняття предметів або явищ. У дитячому садку вирішуються такі завдання мовного розвитку, як збагачення словника, формування граматичної будови, розвиток зв'язного мовлення.
У дошкільному віці у дітей формується здатність свідомого запам'ятовування, збільшується обсяг пам'яті; завдання полягає в тому, щоб вправляти довільну пам'ять, збагачувати її корисними знаннями.
Велика увага приділяється розвитку уяви; воно необхідне для будь-якої творчої діяльності. У перші дошкільні роки - це відтворює уяву, на основі якого з накопиченням життєвого досвіду і розвитком мислення формується творча уява. Для молодшого дошкільника характерно наочно-дієве і наочно-образне мислення. На цій основі розвивається словесно-логічне, понятійне мислення. Вихователь формує у дітей аналітико-синтетичну розумову діяльність, яка дає можливість глибше розуміти явища, виділяти суттєві і несуттєві їхнього боку.
Допитливість - якість, властиве дитині. Воно виражається в активному інтересі до навколишнього світу, в прагненні все розглянути, поторкати, привести в дію. Про наявність допитливості свідчать і численні запитання.
Вихователь підтримує допитливість дошкільнят, організовуючи спостереження, намагаючись вчасно відповісти на виникаючі у них питання, направляючи їх думка на самостійний пошук відповіді. Завдання розумового виховання - розвивати дитячу допитливість, допитливість розуму й формувати на їх основі стійкі пізнавальні інтереси.
Перед дитячим садом стоїть завдання розвивати розумові здібності дитини. Здібностями в психології прийнято називати такі властивості особистості, які створюють передумови до успішного оволодіння тією чи іншою діяльністю. Здібності виявляються і розвиваються в процесі відповідної діяльності. Розумові здібності людини можуть характеризуватися такими якостями розуму, як кмітливість (швидкість розумової реакції), критичність (здатність об'єктивно оцінювати факти, явища, результати праці та аналізувати їх, помічати помилки і т.д.), Допитливість (здатність до наполегливої пошуку вирішення розумової задачі , використання різних способів для відшукання правильної відповіді), вдумливість.
Вихователь таким чином організує розумову діяльність дітей, щоб сприяти розвитку цих якостей. Для розвитку кмітливості він проводить ігри, де треба швидко дати відповідь ("Назви наступне число", "Скажи навпаки", "Літає - не літає" та ін.), У швидкому темпі вирішувати нескладні завдання; для розвитку критичності розуму приваблює дітей до аналізу дитячих робіт, відповідей; для розвитку допитливості організовує елементарну дослідницьку діяльність, пропонує завдання-головоломки.
Одним із завдань розумового виховання дошкільників є розвиток інтелектуальних умінь і навичок, т. Е. Формування найпростіших способів розумової діяльності: обстеження предметів, виділення в них істотних і несуттєвих ознак, порівняння з іншими предметами і т. Д. Ці вміння та навички є складовими елементами пізнавальної діяльності, вони допомагають дитині успішно оволодівати знаннями.
РОЗДІЛ 2. СУПРОВІД ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В РОЗВИТКУ ДИТИНИ
.1 Основна мета залучення практичного психолога
Метою діяльності психологічної служби дошкільного навчального закладу є створення умов для розвитку дитини відповідно до вікових норм та їхніх індивідуальних особливостей. Практичний психолог ДНЗ спрямовує свою діяльність на попередження виникнення проблем розвитку дитини: порушення емоційно-вольової сфери, проблем взаємовідносин з однолітками, педагогічними працівниками, батьками; допомогу (сприяння) дитині у вирішенні актуальних завдань її розвитку, навчання, соціалізації; психологічне забезпечення освітніх програм; допомогу педагогам, батькам у створенні необхідних умов для гармонійного розвитку дитини; формування психологічної культури дітей, батьків, педагогів.
Діяльність практичного психолога передбачає не лише використання різноманітних методів діагностичної, корекційно-розвивальної роботи з дітьми, але виступає як комплексна технологія, особлива культура підтримки і допомоги дитині у вирішенні завдань розвитку, навчання, виховання, соціалізації.
Психологічний супровід освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі здійснюється у співпраці з усіма суб’єктами навчально-виховного процесу: дітьми, батьками, педагогами. Це система професійної діяльності практичного психолога, спрямована на створення соціально-психологічних умов для збереження і зміцнення здоров’я, успішного навчання і психологічного розвитку дитини в ситуаціях взаємодії з однолітками і дорослими в дошкільному навчальному закладі. Педагоги і батьки - активні учасники цього процесу. Вихователь використовує рекомендації практичного психолога, здійснює педагогічний супровід розвитку дитини, а батьки підтримують дитину, забезпечуючи їй емоційний комфорт, захист, любов і тепло.
Професійність і ефективність психологічного супроводу дитини залежить від організації роботи дошкільного закладу, використання інноваційних технологій, створення чіткої організації роботи психологічної служби в дошкільному закладі, відпрацювання моделі супроводу дитини у співпраці практичного психолога, вихователів і батьків. [9, с. 9]
Психологічною передумовою створення цілісної системи супроводу є довірливі, проникнуті взаємоповагою й взаєморозумінням відносини між адміністрацією, вихователями, батьками, вихованцями і практичним психологом.
Етапи залучення вихователів і батьків до системи психологічного супроводу повинні здійснюватися поступово:
руйнування усталених поглядів;
набуття необхідної психолого-педагогічної компетентності;
опанування системою супроводу, усвідомлення своєї ролі в ній та практична реалізація заходів.
Діяльність практичного психолога в рамках психологічного супроводу потребує:
здійснення спільно з педагогами аналізу освітнього середовища з погляду тих можливостей, які воно пред’являє до психологічних можливостей і рівня розвитку дитини;
визначення психологічних критеріїв ефективного навчання і розвитку дошкільників;
розроблення і реалізації заходів, які сприяють успішному розвиткові дітей. [9, с. 10]
2.2 Основні напрямки та принципи психодіагностичної роботи психолога у розвитку розумової активності дітей
розумовий активність дитина психолог
Основними напрямами діяльності практичного психолога дошкільного навчального закладу, які забезпечують вирішення завдань психологічного супроводу розвитку дитини, є діагностична, просвітницька, консультативна, корекційно-розвивальна та організаційно-методична діяльність
Першим кроком у реалізації поставлених перед психологічною службою дошкільного навчального закладу...

Похожие материалы:

Курсовая работа: ПСИХОЛОГО ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УВАГИ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Курсовая работа: Психофізіологічні особливості розвитку школяра середнього шкільного віку

Реферат: Загальна характеристика психічного і особистісного розвитку дитини у підлітковому віці