Курсовая работа: Роль учнівського самоврядування у соціалізації молоді (на прикладі Смілянської ЗОШ №1)
Зміст
самоврядування учнівський школа соціалізація
Вступ
Розділ І Учнівське самоврядування як фактор соціалізації особистості
1.1 Поняття учнівського самоврядування в педагогіці
.2 Роль учнівського самоврядування в соціалізації молоді
Висновки до розділу
Розділ ІІ Учнівське самоврядування в Смілянській ЗОШ №1
.1 Учнівський комітет Смілянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1
.2 Результативність роботи учнівського самоврядування
Висновки до розділу
Загальні висновки
Список використаних джерел
Додатки
Дата добавления на сайт: 24 августа 2024
Скачать работу 'Роль учнівського самоврядування у соціалізації молоді (на прикладі Смілянської ЗОШ №1)':
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького
Кафедра загальної педагогіки та психології
Курсова робота
Роль учнівського самоврядування у соціалізації молоді
(на прикладі Смілянської ЗОШ №1)
Черкаси
Зміст
самоврядування учнівський школа соціалізація
Вступ
Розділ І Учнівське самоврядування як фактор соціалізації особистості
1.1 Поняття учнівського самоврядування в педагогіці
.2 Роль учнівського самоврядування в соціалізації молоді
Висновки до розділу
Розділ ІІ Учнівське самоврядування в Смілянській ЗОШ №1
.1 Учнівський комітет Смілянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1
.2 Результативність роботи учнівського самоврядування
Висновки до розділу
Загальні висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Самоврядування у школі… Ним пишаються, презентують різноманітним комісіям та перевіркам, організовують і розвивають. Вважається, що завдяки самоврядуванню дітей вчать приймати рішення, готують до майбутнього життя, дають можливість проявити лідерські та організаторські здібності. Разом із тим у питанні щодо учнівського самоврядування є і велика кількість опонентів, які вважають, що самоврядування - це бюрократія, яка вирощує не лідерів, а чиновників, і права у членів учнівського самоврядування номінальні, а рішення цього самого врядування втілюються у життя лише тоді, коли вони "зручні" вчителям. Саме така розбіжність у поглядах на доцільність створення органів учнівського самоврядування у школах підсилює інтерес до цього питання. До нього зверталися педагоги різних часів та епох, стверджуючи, що воно є важливим чинником у формуванні особистості та колективу.
Темою курсової роботи є роль учнівського самоврядування у соціалізації молоді.
Актуальність теми полягає у тому, що формування особистості, здатної на нестандартні рішення, яка має свою точку зору, здатної та прагнучої постійного саморозвитку неможливе без існування та активної роботи системи шкільного учнівського самоврядування. Сучасним навчальним закладам надано можливість самостійного вибору шляхів реалізації функцій виховання на засадах демократії та гуманізації освітнього процесу. Саме тому необхідно досліджувати форми реалізації завдань сучасної освіти, однією з яких є саме організація учнівського самоврядування у школах.
Об’єктом дослідження є учнівське самоврядування у Смілянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1.
Предметом дослідження є організація роботи органів учнівського самоврядування та їх роль у формуванні особистості.
Мета роботи: визначення ролі учнівського самоврядування на розвиток особистості та на її соціалізацію.
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:
визначити суть поняття "учнівське самоврядування";
дослідити учнівське самоврядування у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 1 м. Сміли Черкаської області;
проаналізувати роль та доцільність роботи органів учнівського самоврядування у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 1 м. Сміли Черкаської області;
визначити вплив учнівського самоврядування на розвиток та соціалізацію особистості.
Розділ І. Учнівське самоврядування як фактор соціалізації особистості
.1 Поняття учнівського самоврядування у педагогіці
Учнівське самоврядування - спосіб організації життя колективу, що передбачає активну участь дітей (на основі взаємодії з педагогами) у прийнятті і виконанні рішень для досягнення суспільно значущих цілей. Воно є методикою залучення учнів до організації спільної діяльності [7; c.27].
Не слід плутати шкільне самоврядування з учнівським. Шкільна громада об'єднує не тільки учнів, а й багатьох інших суб'єктів шкільного життя. Учнівське ж самоврядування твориться винятково всіма учнями і тільки ними. Воно виступає незалежною організацією, в якій учні самостійно приймають будь-які рішення. Усе, що не підлягає забороні, є дозволеним. Самоврядування представляє інтереси учнів перед учителями, батьками, органами освіти [11; c.12].
У сучасній теоретичній та методичній літературі немає жодної одностайної думки стосовно визначення терміну "учнівське самоврядування". Поряд з поняттям "учнівське самоврядування" в педагогічній літературі зустрічається і поняття "учнівське самоуправління". Під ним розуміють здатність учнів до самоактивності та саморегуляції, що сприяє розвитку громадянської позиції особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках.
Навіть сам термін "самоврядування" має різні тлумачення. У "Педагогічній енциклопедії" самоврядування розглядається як участь дітей в управлінні й керівництві справами свого колективу. Не заперечуючи цього, педагоги роблять різні акценти. Одні спираються на керівництво колективом і розглядають самоврядування як частину системи управління.
Інші розуміють самоврядування як форму організації колективного життя, або ж як можливість учнів реалізувати своє право на активну участь в управлінні справами школи [8; c. 7].
Основними функціями учнівського самоврядування є
соціалізуюча:
стимулювання інтересу до навчання, трудової і суспільно - корисної діяльності;
створення оптимальних умов для виявлення і розвитку творчих здібностей, організаційних навичок;
створення умов для самореалізації особистості;
вільний розвиток учнів;
свідомий вибір соціальних цінностей.
допоміжна організаційно - практична:
регулювання взаємин всередині школи;
поєднує "законодавчу" і "виконавчу" функції.
компенсаційна:
самодіяльність і самоорганізація у різних видах;
діяльності за неможливості задовольнити потреби учнів.
інноваційна:
протиставляє себе бюрократизованим формам суспільної діяльності.
Вироблення доцільних форм організації процесу навчання і виховання дітей і накопичення корисних знань про самоврядування здійснювалися людством з незапам’ятних часів. До нас дійшли відомості про прогресивну діяльність багатьох педагогів старовини, чиї думки, висновки з практики освітньої діяльності, вислови і ідеї виконували роль складових частинок у створенні теорії шкільного самоврядування. До неї по праву увійшли вислови Платона у вихованні через позитивний приклад, Аристотеля - про тісний зв’язок фізичного, етичного і розумового виховання, принципи гуманістичної педагогіки Вітторіно да-Фельтре та ідеї Томаса Мора та ін. [2]
Перша згадка про шкільне самоврядування і його організацію відносяться до ХVI століття. У 1531-1556 рр. в р. Гольдберзі (Сілезія) працювала латинська школа, якою керував Валентин Тротцендорф. Він був першим педагогом, що використав у цілях громадянського виховання спеціально організоване ним шкільне самоврядування. У школі щомісячно обирався сенат з 15 учнів, який розглядав і вирішував виникаючі конфлікти. Учні притягувалися до виконання різних громадських обов’язків.
Безперечний інтерес представляють братські школи на Україні. У статуті Львівської братської школи 1586 р. разом з правами і обов’язками вчителя містяться вимоги до організації дітей.
Висунув демократичний принцип єдиної школи слов’янський педагог Я.А. Коменський. У своєму творі "Закони добре організованої школи" він сформулював короткі правила організації шкільного режиму і управління школою. У школі діти не тільки навчаються, але і виховуються як майбутні громадяни. У школі має бути організовано щось на зразок "самоврядування", в якому Коменський хоче бачити віддзеркалення суспільства, державного ладу дорослих. Він вважав за необхідне, щоб школа в цілому і кожен клас окремо "вдавав із себе держава, зі своїм сенатом і головою сенату, зі своїм консулом або суддею, або претором". Інакше кажучи, Коменський прагнув до того, щоб кожен клас і школа в цілому являв собою якусь спільноту, яка обговорює спільні справи. Це засіб підготовки юнаків до "життя шляхом навички до такого роду діяльності" [2].
Величезний вплив на громадськість зробили праці Костянтин Ушинського з проблем виховання і навчання. Підходи К. Ушинського були дуже популярні і серйозно поставили педагогів перед необхідністю критичної переоцінки усталеної в Росії системи виховання. Зокрема, Костянтин Ушинський писав: "В ідеальному варіанті, тобто коли самоврядування організоване правильно, педагогічний колектив готовий надати учням повноваження приймати рішення, а діти готові активно працювати, бо їм це цікаво, учнівське самоврядування сприятиме розвитку творчості особистості, але для цього потрібна міцна співпраця, взаєморозуміння учнів, вчителів, також і певна свобода для учнів" [1].
Одним з перших звернувся до проблем дитячого самоврядування С. Шацький, який у 1906 році створив в Москві своєрідне товариство культурних людей "СЕТЛЕМЕНТ". У основі виховної системи лежала ідея "дитячого царства", де кожен вихованець діставав можливість для всебічного розвитку. Видатний російський педагог серед кола важливих проблем виділяв питання самоврядування школярів, виховання як організацію життєдіяльності дітей, в тому числі проблеми лідерства в дитячому співтоваристві.
Головне завдання школи, на думку ІІІацького, полягало в залученні дитини до культурних досягнень людства. Освіта, стверджував педагог, повинна бути спрямована на формування людини, здатної самоудосконалюватися і удосконалювати своє оточення. Він вважав, що школа повинна проводити роботу з оточуючим середовищем, щоб підтримувати його позитивні впливи і боротися з негативними.
Актуально для сучасної школи звучать слова Надії Крупської про те, що шкільне самоврядування повинне охопити всіх школярів і, таким чином, не зводиться тільки до роботи одних виборних комісій. Необхідно щоб на загальних зборах обговорювалися всі важливі питання, що цікавлять школяра.
Неоцінений внесок в становлення теорії самоврядування, а також в практику його розвитку вніс Антон Семенович Макаренко, який виявив і переконливо розкрив основні елементи системи управління життєдіяльністю шкільного колективу: встановлення мети, планування, організацію і самоврядування. Вершиною шкільного самоврядування в 20-30-і роки можна вважати створену А.С. Макаренко комуну ім. Ф.Е. Дзержинського. Як відомо, все управління життям комуни здійснювалося самими комунарами. Антон Семенович Макаренко свого часу сформулював закон розвитку колективу: "Колектив повинен постійно рухатися вперед, досягати все нових і нових успіхів, щоразу все більше впливати на розвиток і особистісне формування всіх членів".
Важливу роль учнівського самоврядування у своїх працях відзначав відомий вітчизняний педагог Василь Сухомлинський. У його працях знаходимо слова: "Самоврядування учнів - це не гра в демократію. Ґрунтовно організоване учнівське самоврядування може дати дитині виявити свої лідерські якості, виховує в неї відповідальне ставлення до дорученої справи, змогу порівняти свої здібності із можливостями іншої дитини. Якщо куратор учнівського самоврядування може запалити вогник у душі дитини, спонукати її до ініціативності, то він матиме серед лідерів добрих політиків, союзників, і в такому разі легко досягне поставленої мети…".
Василь Сухомлинський наголошує на тому, що "самоврядування - це не гра, а саме життя школярів. Крім уроків, інколи важких і довгих, у них повинен бути інтерес до чогось…". Педагог підкреслює, що метою навчання дітей у школі є не тільки засвоєння певних знань, умінь та навичок, але і формування активної життєвої позиції, лідерських якостей учня, здатного співіснувати з іншими в тому чи іншому соціумі.
Василь Сухомлинський також звертав увагу на такий важливий аспект як взаємодія педагогів із учнями у процесі створення та реалізації учнівського самоврядування. Зокрема, він підкреслював, що "не можна підміняти підлітків там, де вони самі можуть справитися; необхідно мати витримку, терпіння і готовність підтримувати ідеї дітей, ініціативи, спиратися на них; важливо уміти поважати рішення дітей і допомагати їм їх реалізовувати; потрібно уникати прямого натиску, навіть тоді, коли думки і дії дітей здаються помилковими; старатися роз'яснювати, переконувати; навчитися бачити не тільки зовнішню сторону, явні прояви всіх і кожного, але й дізнаватися ціннісні уявлення, спонукальні мотиви, очікування, інтереси, настрої для створення умов самореалізації і саморозвитку підлітків". Багаторічний педагогічний досвід В.О. Сухомлинського переконливо довів, що могутня виховна сила колективу народжується лише за умови, коли людина у школі є не пасивним споживачем знань, а творцем. Вище призначення людини полягає саме у прагненні кожної особистості бачити себе творцем. Учнівське самоврядування дає можливість кожній дитині проявити себе, свої здібності і таланти, спроектувати їх на суспільно цінні цілі і завдання.
Одними із перших після прийняття положення про учнівські комітети з’явилися праці С. Хозе [13; с. 4]. На думку автора, формування згуртованого життєздатного різновікового учнівського колективу в масштабах всієї школи є основною метою самоврядування. Одним із його головних принципів називав "принцип організаторського поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю школярів"; головними рисами - самосвідомість, самодіяльність, самоствердження, самовиховання, самодисципліну, громадську думку. С. Хозе детально розробив тезу про педагогічне керівництво учнівським самоврядуванням, про роль директора і вчителів, про необхідність теоретичної та методичної підготовки учительських кадрів з питань учнівського самоврядування.
На думку С.Є. Хозе організація й успішна діяльність учнівського самоврядування пов’язана з вирішенням ряду складних проблем, які актуальні й у наш час, а саме:
розширення сфери діяльності учнів самоврядування і його органів, з пошуками найдоцільнішої структури;
виховання організаторів, справжніх юнацьких "вожаків", які будуть фактично, а не формально здійснювати шкільне самоврядування;
підвищення ефективності рівня педагогічного керівництва учнівським самоврядуванням.
Автори концепції національного виховання (В. Кузь, Ю. Руденко, З. Сергійчук та ін.) стверджували, що "педагогічне керівництво дітьми, регулювання їхньої діяльності має здійснюватися не авторитарним шляхом …, а … демократичним… Самодіяльність учнів, яка ґрунтується на основі народних моральних ідеалів, завжди має суспільно корисне спрямування". Згідно із цим положенням, педагогічне керівництво повинно постійно розвивати самодіяльність дітей шляхом залучення їх до активної участі в організації дитячого самоврядування на засадах поваги до особистості, гуманізації взаємозв’язку педагогів з учнями. Важливого значення шкільному самоуправлінню в 1990-х рр. надає відомий український вчений М. Красовицький, який, вивчаючи американську систему навчання й виховання молоді, порівнює її з радянською. Педагог схиляється до думки, що успіху в його організації можна досягти, враховуючи кращий світовий досвід розв’язання цієї проблеми [8; с. 14]. На переконання В. Оржехівського, цінність самоврядування полягає в тому, що "школярі практично засвоюють свої права та обов'язки, що воно водночас є принципом організації дитячого колективу, і умовою розвитку самосвідомості та громадянської зрілості, і формою, яка дає змогу вносити в життя те нове, що народжується в громадських стосунках" [8; с. 26].
Значна увага учнівському самоврядування приділяється у Сахнівській загальноосвітній школі Корсунь-Шевченківського району.
Учні самостійно вирішують важливі питання організації свого життя в школі й поза її стінами.
Будь-яка пропозиція директора чи вчителів обговорюється всіма учнями, доповнюється, змінюється, удосконалюється, а вже потім приймається до дії.
Одним із багатьох питань учнівського самоврядування є чергування. На загальношкільній лінійці проходить передача чергування новому головному черговому.
Черговий обіймає офіційну посаду заступника директора й відповідає за організацію шкільного життя. Розпорядження, вказівки, зауваження головного чергового зобов’язані виконувати всі працівники школи та учні.
У наші дні в процесі корінного перетворення роботи освітньої установи учнівське самоврядування виходить на якісно новий етап свого розвитку. Ключова проблема - зробити дитину активним учасником, суб’єктом освітнього процесу в школі.
Беручи участь в діяльності органів дитячого самоврядування, школярі включаються в різносторонню позаурочну діяльність, ділове спілкування з дорослими на рівноправній основі, залучаються до практики громадянської поведінки і соціальної діяльності.
.2 Роль учнівського самоврядування в соціалізації молоді
Соціалізація є надзвичайно важливим процесом як для суспільства, так і для окремих людей зокрема. В процесі соціалізації людина набуває якостей, необхідних їй для життєдіяльності в суспільстві, але й відбувається становлення всього соціального досвіду. Соціалізація забезпечує спадкоємність історичного розвитку.
Соціалізація - це процес та результат входження людини в систему суспільних відносин, регульованих суспільними інститутами, зокрема, інститутами сім'ї, побуту, держави, громадських організації, освіти і виховання тощо[6; c. 12].
Варто зазначити, що на соціалізацію особистості впливають три основні чинники:
особистість;
культура;
суспільство.
Взаємодія між ними відбувається не довільно, а в межах соціальних груп, невід'ємною частиною яких є індивід. Саме в ході взаємодії зазначених чинників структурується особистість, інтегруючись за допомогою культури в колектив, групу. Таким чином остаточне входження особистості в суспільне життя, що психологи називають третім етапом соціалізації з 18 років, відрізняється тим, що людина вступає в такі ж відношення з соціальним світом, світом політики, як і старші за віком люди. Тобто молодь стає повноцінним членом суспільства, який є не просто об'єктом, на який здійснюється вплив зі сторони соціуму, але й є суб'єктом впливу, молодь з "майбутнього" країни - перетворюється на її теперішнє. Молоді люди починають відігравати важливу роль, як з точки зору особистості, так і з суспільної точки зору - у становленні держави, здійсненні суспільних перетворень, вирішенні громадських питань.
Активна соціалізація, перетворення молоді з пасивних членів суспільства на активних діячів, і творців власного життя і майбутнього свого і країни, відбувається за допомогою засвоєння і відтворення соціальних норм в соціальному житті. Таким чином вплив і пріоритетність певних агентів соціалізації змінюється на даному етапі, сім'я вже не відіграє провідну роль, однак на її місці постає соціум - університет, робота, ширші соціальні контакти, які молодь знаходить в неформальній освіті, участі в громадських організаціях [6; c. 13].
Учнівське самоврядування є універсальною формою активності учнів, яку з однаковим успіхом можна вважати як засобом життя учнівського колективу, так і прикладом творчої реалізації особистості. Самоврядування забезпечує участь учнів у різноплановій і глибокозмістовній роботі навчального закладу, залучає їх до управління справами колективу, допомагає їм...