Курсовая работа: Розвиток мовлення у дітей віком від одного до трьох років скачать бесплатно

Главная страница >> Курсовая работа >> Психология >> Розвиток мовлення у дітей віком від одного до трьох років

Курсовая работа: Розвиток мовлення у дітей віком від одного до трьох років

Зміст

Вступ
Розділ 1. Розвиток мовлення в немовлячому віці: теоретичні аспекти дослідження
.1 Проблема мови і мовлення у психологічних і педагогічних дослідженнях
.2 Розвиток пасивного мовлення
.3 Поява активного мовлення
Розділ 2. Розвиток мовленнєвих навичок у ранньому дошкільному віці
.1 Особливості розвитку мовлення у дітей від одного до трьох років
.2 Основні тенденції в розвитку мови дітей в ранньому віці
.3 Заїкання - різновид мовлення
Висновки
Список використаної літератури
Додаток

Дата добавления на сайт: 24 августа 2024

Скачать работу 'Розвиток мовлення у дітей віком від одного до трьох років':

Міністерство освіти і науки України
Університет сучасних знань
Кафедра психології
Курсова робота
Розвиток мовлення у дітей віком від одного до трьох років
Виконала:
Сошнікова Н.Ю.
Студент гр. К-9-13-Б1Пс-(4.Од)
Керівник:
Верещагіна-Білявська О.Є., доцент
Вінниця - 2015
Зміст
Вступ
Розділ 1. Розвиток мовлення в немовлячому віці: теоретичні аспекти дослідження
.1 Проблема мови і мовлення у психологічних і педагогічних дослідженнях
.2 Розвиток пасивного мовлення
.3 Поява активного мовлення
Розділ 2. Розвиток мовленнєвих навичок у ранньому дошкільному віці
.1 Особливості розвитку мовлення у дітей від одного до трьох років
.2 Основні тенденції в розвитку мови дітей в ранньому віці
.3 Заїкання - різновид мовлення
Висновки
Список використаної літератури
Додаток
Вступ
Проблема формування і розвитку мовлення є досить актуальною, адже саме у період становлення мовленнєвих навичок закладаються основи пізнавальної діяльності особистості. Всебічний розвиток особистості неможливий без оволодіння всіма багатствами рідної мови. К.Д.Ушинський писав, що рідне слово є основою будь-якого розумового розвитку і скарбницею всіх знань. Саме основи мови закладаються в ранньому дитинстві, і цей період посідає найважливіше місце в подальшому розвитку особистості.
Ранній вік - це період підвищеної чутливості дитини до мови дорослих. Формування мови в цьому віці є основою всього психічного розвитку дитини. Якщо з будь-яких причин (хвороба, обмежене спілкування) мовні можливості дитини не використовуються в достатній мірі, то подальший загальний рівень розвитку починає гальмуватися.
Розвиток мови тісно пов’язаний з розвитком мислення дитини. В мові розкривається процес і результати мислення, а оформлена в мові думка краще усвідомлюється, стає точнішою. Через спостереження і слово засвоює дитина доступні їй факти навколишнього життя. Мова є засобом передачі дітям знань про природу, побут, суспільні явища.
Без мови неможливим був би розвиток аналітично-синтетичної діяльності дітей. Ознайомлюючись з предметами, за допомогою слова дитина вчиться розрізняти їхні ознаки, виділяти суттєве, узагальнювати предмети за їхніми спільними ознаками.
Ця складна аналітично-синтетична діяльність конче необхідна для успішної підготовки малят до школи. Адже в школі вони повинні вміти слухати і розуміти мову педагога, доповнювати висловлювання товаришів, користуватися як короткою, так і повною формою відповіді.
Проте, освоєння дитиною мови відбувається не так легко, як може здаватися. В такий момент дуже важливу роль відіграє підтримка і допомога дорослих. Адже без їхньої допомоги, у дитини з часом виникають певні труднощі у спілкуванні з однолітками, з дорослими, а це в свою чергу дуже негативно впливає на психічний розвиток дитини та її майбутнє. Дещо можна виправити з часом, а дещо - ні. Особливо дефекти мови дуже болісно дитина переживає у підлітковому віці, а це призводить до того, що дитина стає замкнутою, сором’язливою.
Тому, я вважаю, щоб запобігти таким проблемам, необхідно дуже ретельно слідкувати за розвитком мови у дитини і обов’язково з нею займатися.
Актуальність заявленої проблеми обумовила тему курсової роботи - "Розвиток мовлення у дітей віком від одного до трьох років"
Об’єктом дослідження виступають діти віком від одного до трьох років, а предметом - фактори їх мовного розвитку в період раннього дитинства.
Мета роботи - визначити специфіку процесу розвитку мовлення у дітей віку від одного до трьох років.
Завданнями роботи є:
-виявити рівень розкриття проблеми розвитку мовлення у психолого-педагогічній літературі;
-охарактеризувати особливості розвитку пасивного мовлення та активного мовлення;
-визначити вікові особливості дітей від одного до трьох років у контексті формування навичок мовлення;
-виявити основні тенденції розвитку мови у дітей раннього віку;
-охарактеризувати заїкання як різновид мовлення та шляхи його здолання.
Дослідженням даної теми займалося чимало вчених: Л.С. Виготський, М.Г. Єлагіна (експериментально моделювала умови переходу до активної мови); Д.Б. Ельконін (висунув принцип усвідомлення предметних дій); З.Ю. Кулагіна, М.М. Колюцький, І.В. Шаповаленко, В.М. Поліщук, В. Штерн (зробив перше лінгвістичне відкриття), К. Бюлер зробив відкриття флективної природи мовлення та інші.
Розділ 1. Розвиток мовлення в немовлячому віці: теоретичні аспекти дослідження
.1 Проблема мови і мовлення у психологічних і педагогічних дослідженнях
Проблему мови і мовлення у психологічних і педагогічних дослідженнях у дітей дошкільного віку є актуальною і її досліджують лінгвісти (А. Богуш, О. Гвоздєв, Л. Калмикова, Ф. Сохін та ін.), дефектологи, логопеди (В. Тищенко, В. Тарасун, Л. Трофіменко, М. Шеремет та ін.) [23]. Актуальність цих досліджень зумовлена тим, що своєчасний розвиток усного мовлення у дошкільному віці має важливе значення для зростання особистості дитини в цілому. Тому особливого значення набувають питання дослідження мовлення на ранніх етапах життя дітей, особливо вивчення передумов що забезпечують подальше формування мовлення.
У сучасних дослідженнях мовлення дітей нема адекватного ставлення науковців до внутрішньої психологічної організації процесу породження мовлення - як послідовності взаємопов’язаних фаз мовленнєвої діяльності, одиницями якої є мовленнєві операції й дії, що знаходяться в ієрархічних відношеннях [5, ст. 391], [9, ст. 100]. А тому в дослідженнях, присвячених функціонуванню й формуванню мовлення, одиниці мовленнєвої діяльності "психолінгвістичні одиниці" - "оперативні одиниці породження й сприйняття мовлення" (О.О.Леонтьєв) не розглядаються й не використовуються в якості функціональних блоків, що діють у процесах такого породження й сприйняття мовлення [, 24 ст. 46-48].
Проблема мовлення дошкільників розглядається в структурі психології навчання без достатнього урахування психолінгвістичних факторів. У зв’язку з цим предметом формування стають не спонтанні процеси мовленнєвого розвитку й спонтанна рефлексія дитини над мовленням, що об’єктивно виникає в ході цього, а лише навчальна діяльність дитини.
Правильно сформоване мовлення в дитинстві впродовж всього життя є основним засобом спілкування, самореалізації, входження в соціальне середовище, регуляції емоційного стану, поведінки й діяльності на всіх етапах особистісного становлення. Нормативний вік для формування правильного усного мовлення - від 3-х до 5-ти років. Розвиток дитини на першому році життя відбувається надзвичайно інтенсивно: формуються рухові навички, зорове, слухове і тактильне сприйняття, емоційно-комунікативний, соціальний розвиток, а також перші домовленнєві вокалізації, бо саме у цей період відбувається становлення мовлення як засобу спілкування.
О. Леонтьєв у рамках діяльнісного підходу розглядав мовлення як діяльність. Визначаючи мовлення як діяльність, необхідно виокремити її компоненти: мету, мотиви, мовленнєві дії і засоби. Наявність мотиву - важлива умова, як для сприймання мовлення, так і для активного користування мовленням у спілкуванні. У результаті цього мовлення швидко стає об’єктом спостережень дитини.
У своєму дослідженні Т.О. Піроженко відмічає, що першорядного значення набуває не якість мовлення, не досконалість володіння лінгвістичними характеристиками, а контакто-встановлюючі засоби, які "працюють" на соціальний розвиток особистості [16, ст. 33-38]. Особливо після трьох років мовлення для дитини стає не тільки засобом спілкування, а й виконує пізнавальну функцію: засвоюючи нові слова, граматичні форми, малюк розширює своє уявлення про предмети і явища дійсності, взаємозв’язки навколишнього світу. Спрямованість на партнера по спілкуванню, потреба й прагнення зрозуміти інших і бути зрозумілим їм змушують дошкільника продуктивно будувати і перебудовувати мовленнєві висловлювання у таких варіативних і повних формах, які забезпечують взаєморозуміння, що є комунікативною компетентністю. Автор переконливо доводить, що задля висхідного розвитку дитини у сфері мовленнєвої комунікації у спілкуванні спостерігається мінливість взаємини: на кожному віковому етапі вони змінюються. Мовлення досліджується психологом як процес оволодіння особистістю мовою, набуття нових мовленнєвих якостей в процесі спілкування з однолітками, дорослими, і, як процес зворотного впливу такого спілкування, на соціальну поведінку та інтелектуальну активність особистості. Такі висновки перегукуються з думками Я.А. Коменського: мовлення повинно розвиватися в процесі самого життя, а не шляхом вивчення граматики та С.Л. Рубінштейна: призначення мовлення однофункціональне - бути засобом спілкування.
.2 Розвиток пасивного мовлення
Мова - це система знаків, що слугує засобом людського спілкування і діяльності мислення, способом вираження самосвідомості, зберігання та передачі від покоління до покоління досвіду. Мова існує і реалізується через мовлення.
Мовлення - це форма спілкування за допомогою мови. Ця форма склалась історично в процесі матеріальної перетворюючої діяльності людей.
Функції мови:
) комунікативна (регуляція поведінки - або власної, або іншої людини, або групи людей);
) знаряддя інтелектуальної діяльності;
) оволодіння суспільно-історичним досвідом;
) форма існування суспільно-історичного досвіду;
) національно-культурна (мова є ознакою кожного народу, слугує його консолідації);
) знаряддя пізнання (використовуються в міркуваннях, в теоретичних відкриттях).
Функції мовлення:
) емотивна (вираження емоцій);
) волевиявлення;
) поетична, естетична;
) магічна (заклинання, заговори);
) фактична (встановлення контакту);
) номінативна (найменування предметів);
) корекція і доповнення не мовленнєвої діяльності.
Види мовлення: розрізняються мовлення зовнішнє (доступне сприйманню оточуючих) та внутрішнє (непомітне, беззвучне мовлення про себе).
Зовнішнє мовлення поділяють на:
) монологічне (усне і писемне), або комунікативне активне;
) діалогічне або комунікативне реактивне.
Мовлення тісно пов'язане із іншими пізнавальними процесами. Саме мовлення зумовлює розвиток специфічно людських видів мислення, уваги, сприймання, пам'яті.
Немовлячий вік названий так з огляду відсутності активного мовлення у спілкуванні дитини з оточуючими у перший рік життя. Тому цей період вважається підготовчим для засвоєння активного мовлення. Мовний апарат дитини становить частину її організму, отримувану від народження. Водночас дитині необхідно навчитись володіти своїм мовним апаратом.
Підготовчий період у засвоєнні мовлення відіграє надзвичайно важливу роль у подальшому розвиткові як цього пізнавального процесу, так і психіки взагалі. При цьому дорослі часто недооцінюють цей віковий період для розвитку мовлення, адже дитина ще не говорить. Психологи доводять, що відсутність повноцінного спілкування дорослого з дитиною з обов'язковим використанням мовлення, опора на хибний принцип "раз мовчить дитина і не розуміє слів дорослого, то навіщо з нею розмовляти", призводять до подальших значних ускладнень у розвитку психіки дитини, як це спостерігається у дітей, від народження позбавлених батьківського піклування.
Пасивне мовлення розвивається раніше активного. Перші реакції на слова дорослого виявляються після 20 днів життя як зосередження на голосі дорослого. На другому місяці життя малюк припиняє крик під впливом "розмови" з ним, зосереджуючись на обличчі дорослого. Спочатку голос дорослого нерозривно пов'язаний для дитини з його виглядом, є ознакою близької людини. Незнайомий голос викликає занепокоєння дитини. Ці перші реакції пов'язані не зі змістом мовлення, а із його тембром, тоном, інтонацією, ритмом. Будь-яке за змістом мовлення, супроводжуване агресивними жестами, негативними емоціями, роздратуванням та відповідною мімікою, викликає у малюка незадоволення, плач. З другого півріччя немовля здатне встановлювати зв'язок між знайомим словом і предметом, що є важливою умовою розуміння. Так, дитина шукає поглядом предмет, який назвав дорослий: "Де м'ячик?". На основі реакції зосередження та здатності дитини співвідносити слова із позначуваними предметами виникають передумови слухання. Малюк зосереджується на розмовах між дорослими, під час читання дорослим ритмічних пісень або віршів.
У розумінні дитина спирається на жести й міміку дорослого, які легше співвідносяться з оточуючою ситуацією. Якщо у півроку малюк тягнеться до дорослого, повзе до нього у відповідь на звертання до нього за допомогою жесту, то на своє ім'я дитина відгукується тільки до кінця першого року.
Розвиток моторики дитини розширює її можливості в управлінні своїм тілом та в оперуванні оточуючими предметами, у цей процес включається мовлення. У другому півріччі малюк займає основні положення тіла при їх називанні дорослим ("сідай", "повернись", "йди", "стій", "встань"), виконує знайомі рухи ("повітряний поцілунок", "долоньки", "до побачення").
Під впливом слова дорослого з 6-ти міс. дитина направляє своє сприймання предметів: малюк шукає навкруги себе названий дорослим предмет, знаходить його, бере у руки. Спочатку дитина проявляє здатність знаходити названий дорослим предмет, що має фіксовану локалізацію - наприклад, годинник стоїть на поличці, а якщо переставити його на шафу, дитина знайти не може. До кінця 8 місяця перестановка предмету вже не заважає дитині знайти його. До кінця першого року тривають прояви такої особливості: якщо дещо змінити зовнішній вигляд предмету (повернути годинник тильною стороною), дитина його не помічає. В оперуванні предметами, в ініціюванні дій з ними дитина реагує на слова дорослого. Вже у 9-10 міс. малюк виконує прості інструкції: "дай кубик", "тримай ложку". Синхронність, яка спостерігається між змістом мовлення дорослого й діями дитини з предметами свідчить про її розуміння слів дорослого на основі встановлення зв'язку між предметом і його назвою. Це надбання є надзвичайно важливим для розвитку абстрагуючої функції мовлення, що дозволяє людині подумки оперувати предметами при відсутності практичних дій із ними.
.3 Поява активного мовлення
Розвиток здатності дитини розуміти мовлення дорослого відбувається разом із формуванням передумов для появи активного мовлення. Мовний апарат дитини дозволяє їй самій породжувати перші окремі звуки та їх поєднання. Ці звуки включаються у важливе новоутворення немовлячого віку - в комплекс пожвавлення. Під час звертання дорослого з ласкавими словами дитина реагує сміхом і звуками - спочатку приголосними "кх" (гукання). З 4-х міс. з'являються звуки, схожі на голосні та на спів (вокалізації). Ці звуки супроводжують спілкування між дитиною та дорослим, а також вимовляються дитиною при відсутності дорослого. З 5-6 місяців виникають спроби дитини привернути увагу дорослого до себе за допомогою звуків. У засвоєнні мовлення важливе значення відіграє сприймання мовлення дорослого та наслідування йому. Характерним є явище, коли спроби повторити звуки і слова дорослого виносяться за рамки ситуації сприймання мовлення дорослого. Спочатку створюється враження, що дитина ніяк не відреагувала на мовлення дорослого, а через деякий час раптово дорослий чує від дитини вимовлені ним раніше слова. Тому у засвоєнні мовлення важливе значення відіграє накопичення досвіду спілкування між дитиною й дорослим (кумуляція).
З другого півріччя дитина вимовляє переважно поєднання звуків - склади, які поєднуються із її мімікою та жестами (лепет). Призначення лепету полягає у тому, що дитина звертається до дорослого із певними вимогами: дати якийсь предмет, припинити певну дію (коли не хоче їсти, чи купатись) тощо. До кінця першого року дитина не тільки звертається до дорослого, але й відповідає на його впливи за допомогою мовлення; з'являються перші слова, зрозуміти які, не враховуючи міміку, жести дитини та ситуацію практично неможливо. Тому лепет вважається особливим жестикуляторним мовленням.
Перші слова, які засвоює дитина, позначають добре знайомих їй осіб та предмети: мама, баба, кіт. Їх кількість досягає 20 слів. Зв'язок між словом і предметом не стійкий, тобто дитина слабо засвоїла значення слова. Вона називає певним словом не тільки позначуваний ним предмет, але й інші, що мають подібну виразну ознаку: словом "кіт" називає хутряну шубку. Не чітко розмежовуються предмети та дії з ними: словом "мий" дитина називає мило. Тому розуміння дорослим перших слів дитини вимагає опори на ситуацію, на сприймання предметного оточення, жестів, міміки дитини.
Водночас для дитини слова наділені певним смислом, за ними стоїть певна реальність, що свідчить про засвоєння власне звукових оболонок слова, а не просто поєднання звуків. На кінець немовлячого віку виникає фонемна стадія у розвитку мовлення дитини.
Загалом, щодо особливостей розвитку мовлення в немовлячому віці можна зробити наступні узагальнення:
засвоєння структури рідної мови відбувається у дитини через мовлення - спілкування за допомогою мовних засобів;
джерелом розвитку мовлення дитини виступає її комунікативна потреба;
протягом немовлячого віку триває підготовчий період до засвоєння активного мовлення, який завершується фонемною стадією;
перший досвід спілкування дорослого з дитиною призводить до початку в засвоєнні пасивного мовлення - дитина починає розуміти слова дорослого та регулювати свою поведінку у відповідь на них;
у межах пасивного мовлення виникає здатність дитини встановлювати зв'язок між назвою предмету і самим предметом;
активне мовлення розвивається на основі проходження дитиною етапів гуління, гукання, лепету, жестикуляторного мовлення;
лексичний запас дитини до кінця першого року становить до 20 слів, що позначають знайомих осіб та предмети [1, с. 160]
Розділ 2. Розвиток мовленнєвих навичок у ранньому дошкільному віці
.1 Особливості розвитку мовлення у дітей від одного до трьох років
Незважаючи на те, що за своєю структурою і правилами мова є однією з найбільше складніших винаходів людства, діти всіх країн і народів з дивовижною легкістю в ранньому дитинстві засвоюють її і опановують мовою, причому цей процес починається у всіх дітей однаково і проходить одні і ті ж стадії. Приблизно в рік дитина вимовляє окремі слова; десь в два роки вона говорить двох-трьох слів ними реченнями; в чотири роки діти вже можуть говорити майже так добре, як і дорослі [7, с. 258].
Після народження, дитина відокремлюється від матері фізично, але біологічно пов’язана з нею ще довгий час. Наприкінці немовлячого періоду, набуваючи деяку самостійність, вона стає біологічно незалежною. Починає руйнуватися ситуація нерозривного єдиного цілого дитини і дорослого - ситуація "Ми", як назвав її Л.С. Виготський. А ось наступний етап - психологічне відділення від матері - настає вже в ранньому дитинстві. Це пов’язано з тим, що у дитини не лише з’являються нові фізичні можливості, але й інтенсивно розвиваються психічні функції, а в кінці періоду з’являються першопочаткові основи самосвідомості [10, с. 333].
У новонародженої дитини можна спостерігати лише природжені голосові реакції - крики, які є реакцією на зовнішні та внутрішні...

Учебные метериалы

Прочие разделы

Курсовая работа: Розвиток мовлення у дітей віком від одного до трьох років

Скачать работу 'Розвиток мовлення у дітей віком від одного до трьох років':

Похожие материалы: