Курсовая работа: Семантичне поняття «праця» серед працюючого населення України
Актуальність дослідження. Людина живе не ізольовано від навколишнього середовища, явищ, подій,які відбуваються в світі. Вона постійно перебуває у взаємодії з навколишнім середовищем, тоді коли активно розвивається науково-технічний прогрес, коли відбуваються зміни у всіх сферах життя.
Дата добавления на сайт: 31 июля 2024
Скачать работу 'Семантичне поняття «праця» серед працюючого населення України':
Житомирський державний університет імені Івана Франка
Соціально-психологічний факультет
Кафедра соціальної та практичної психології
Семантичне поняття «праця» серед працюючого населення України
Курсова робота з психології праці
студентки 25 групи
соціально-психологічного факультету
спеціальності «Психологія»
Талько Аліни Зенонівни
Науковий керівник:
Каліна Надія Федорівна
Житомир 2014
Зміст
Вступ
Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми праці як психологічного феномену
.1 Праця, її види і властивості
.1.1 Поняття праці
.1.2 Соціальна сутність праці, її характер і зміст
.2 Психологічні особливості сприймання праці
.2.1 Уявлення про працю
.2.2 Ставлення до праці
Розділ ІІ. Психосемантичні методи дослідження
.1 Сутність психосемантики
.1.1 Поняття психосемантики
.1.2 Основні психосемантичні методи дослідження
.1.2 Психологічні закономірності й моделі семантичної обробки
.2 Характеристика асоціативного експерименту
.2.1 Поняття асоціативного експерименту
.2.2 Види та методика проведення асоціативного експерименту
Розділ ІІІ. Психосемантичне дослідження поняття праці серед працюючого населення України
.1 Методика та організація дослідження
.2 Проведення дослідження та інтерпретація результатів
.2.1Аналіз асоціацій на слово «праця» серед досліджуваних віком 20-35р
.2.2Аналіз асоціацій на слово «праця» серед досліджуваних віком 35-50р.
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
соціальна праця сприймання асоціативний
Вступ
Актуальність дослідження. Людина живе не ізольовано від навколишнього середовища, явищ, подій,які відбуваються в світі. Вона постійно перебуває у взаємодії з навколишнім середовищем, тоді коли активно розвивається науково-технічний прогрес, коли відбуваються зміни у всіх сферах життя.
Якщо раніше джерело психо-емоцій було здебільшого у сфері особистих відносин, то тепер воно охопило і сферу професійної діяльності. Сьогодні інтенсивно інтелектуалізується праця. У багатьох професіях поряд із зниженням загально-фізичного навантаження на організм все більшого значення набувають елементи розумової діяльності, зростає відповідальність людини за роботу, яку вона виконує, а отже і сила впливу негативних психоемоційних факторів. Все це підвищує вимоги до внутрішніх ресурсів людини, важливим компонентом яких є психічне здоров’я і емоційна рівновага.
Сьогодні важко створити психологічний комфорт. З виникненням нових видів техніки збільшилась швидкість роботи обладнання, збільшився потік інформації,що створило стійке і постійне збудження психіки людини, що може негативно вплинути на загальний стан здоров’я людини [2].
Об’єкт дослідження - сприймання праці.
Предмет дослідження - поняття праця працюючим населенням.
Мета дослідження - вивчити уявлення працюючого населення про працю.
Завдання дослідження.
Проаналізувати проблему праці в житті людини.
Підібрати психосемантичні методи дослідження.
Дослідити з допомогою асоціативного експерименту семантичне поняття праця.
Методологічні та теоретичні основи дослідження. Методологічною основою дослідження стали дослідження Ф. Гальтона, К. Юнга, М. Вейтгеймера, А. Лурія, А. Леонтьєва.
Методи та організація дослідження. В ході роботи використовувалися аналіз наукової літератури, асоціативний експеримент та зведена таблиця асоціацій. Результати психосемантичного дослідження було піддано математичній обробці. Дослідження проводилося у м. Києві. Участь у дослідженні брали 30 осіб, які працюють, віком від 20-35 років, і 30 осіб, які працюють, віком від 35-50 років.
Надійність та вірогідність. Надійність і вірогідність дослідження забезпечувались глибоким теоретико-методологічним аналізом вивчення проблеми; застосуванням методів, релевантних меті і завданням дослідженню, поєднанням кількісного та якісного аналізу.
Практичне значення дослідження полягає в можливості використання теоретичних й емпіричних результатів дослідження для розробки відповідних тем для лекційних курсів по досліджуваній проблемі.
Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми праці як психологічного феномену
.1 Поняття праці
.1.1 Праця, її види і властивості
Праця - цілеспрямована діяльність людини, що реалізує свої фізичні та розумові здібності для отримання певних матеріальних або духовних благ, іменованих на виробництві продуктом праці, продуктом виробництва.
Праця, перш за все, процес, який чиниться між людиною і природою, процес, в якому людина своєю власною діяльністю опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою. Також потрібно враховувати, що людина, впливаючи на природу, використовуючи і змінюючи її в цілях створення споживацьких вартостей, необхідних для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб, не тільки створює матеріальні і духовні блага, але і змінює свою власну природу. Вона розвиває свої здібності і таланти, виробляє у себе необхідні соціальні якості, формує себе як особистість [3].
Як економічна категорія праця є одним із факторів виробництва.
Подальший розвиток суспільства значною мірою залежить від вдосконалення знарядь праці і виробничих відносин. Ці характеристики праці істотно відрізняють характер людської діяльності від інстинктивної поведінки тварин, що дозволило Карлу Марксу і Фрідріху Енгельсу розглянути працю в якості своєрідного "творця" людської історії, створити "трудову гіпотезу" походження людини і суспільства (антропосоціогенез). Проблема виникнення людини мислячої, що творить, здатної до трудової діяльності з подібними до себе, була розглянута Енгельсом в роботах "Діалектика природи", "Роль праці в процесі перетворення мавпи до людини". Енгельс запропонував існування складного маятнико-подібного руху від біологічних до якісно нових соціальних закономірностей і назад в процесі антропогенезу.
Розвиток суспільства і людини тепер прямо пов'язане з удосконалюванням знарядь праці. У знаряддях праці, їх формах і функціях закріплені ідеальні, історично вироблені, узагальнені способи трудової діяльності. Знаряддя праці змушують людину діяти за логікою загальної схеми праці. В процесі навчання оволодіння знаряддями праці стає найважливішим засобом соціалізації осіб, залучення їх до норм культури. Знаряддя праці були першими предметними, матеріальними "абстракціями", що зробило вплив на процеси становлення і розвитку власне мислення [2].
Ускладнюються в процесі праці форми спілкування, мова й мислення призводять до появи нового типу організації життя - до суспільства. Праця пов'язує учасників спільної діяльності в спільність, опосередковує їх спілкування [1].
.1.2 Соціальна сутність праці, її характер і зміст
Праця є основа і неодмінна умова життєдіяльності людей. Впливаючи на навколишнє природне середовище, змінюючи і пристосовуючи її до своїх потреб, люди не тільки забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресу суспільства [7].
Процес праці - складне явище, багатоаспектне. Основними формами прояви праці є:
Витрати людської енергії. Це психофізіологічна сторона трудової діяльності, що виражається у витраті енергії м'язів, мозку, нервів, органів почуттів. Витрати енергії людини визначаються ступенем важкості праці та рівнем нервово-психологічної напруги, вони формують такі стани як стомлення і втому. Від рівня витрат людської енергії залежать працездатність, здоров'я людини і його розвиток.
Взаємодія працівника із засобами виробництва, предметами і засобами праці. Це організаційно-технологічний аспект трудової діяльності. Він визначається рівнем технічної оснащеності праці, ступенем його механізації та автоматизації, досконалістю технології, організацією робочого місця, кваліфікації працівника, його досвідом, застосовуваними і т.д. Організаційно-технологічні параметри діяльності висувають вимоги до спеціальної підготовки працівників, до їх кваліфікаційного рівня.
Виробнича взаємодія працівників один з одним як по горизонталі, так і по вертикалі визначає організаційно-економічну сторону трудової діяльності. Вона залежить від рівня розподілу і кооперації праці, форми організації праці, чисельності працюючих та організаційно-правової форми підприємства.
Виконуючи трудові функції, люди взаємодіють, вступають у відносини один з одним, і саме праця є тією первинної категорією, у якої укладено все різноманіття конкретних суспільних явищ і відносин.
До показників характеру праці відноситься форма власності, ставлення працівників до засобів виробництва і своєї праці, перерозподільні відносини, ступінь соціальних відмінностей в процесі праці та ін. [6].
Зміст праці висловлює розподіл функцій на робочому місці і визначається сукупністю виконуваних операцій. Воно відображає виробничо-технічну сторону праці, показує рівень розвитку продуктивних сил, технічних способів з'єднання особистого та речового елементів виробництва, тобто розкриває працю насамперед як процес взаємодії людини з природою, засобами праці в процесі трудової діяльності.
Зміст праці залежить від того, що людина робить і які знаряддя для цього використовує, які функції виконує і як вони поєднуються при цьому, які зусилля переживає[5].
Таким чином, наслідком трудової діяльності стає, з одного боку, насичення ринку товарами, послугами, культурними цінностями, з іншого - прогрес виробництва, поява нових потреб і їх подальше задоволення.
Розвиток і вдосконалення виробництва благотворно позначається на відтворенні населення, підвищення його матеріального і культурного рівня [3].
.2Психологічні особливості сприймання праці
.2.1Уявлення про працю
Формування теоретичних уявлень про працю охоплює три періоди: донауковий, класичний і сучасний.
Донауковий період. Він є найдовшим (III ст. до н. є. - XVIII ст. н. є.) і характеризується формуванням найзагальніших уявлень про працю, її місце в суспільстві та житті окремої людини. Пов'язаний з розвитком відповідних ідей у Давньому Єгипті, античних цивілізаціях Греції та Риму, середньовічній Європі.
Класичний період. Охоплює XVIII - початок XX ст. Головні його напрями:
обґрунтування протестантської етики (М. Лютер, Ж. Кальвін);
політекономічні дослідження праці (А. Сміт, Д. Рікардо, В. Петті);
утопічні уявлення про працю (Т. Мор, К.-А. Сен Сімон, ПІ. Фур'є, Р. Оуен);
вивчення характерних особливостей індустріального суспільства (0. Конт, Е. Дюркгейм, М. Вебер, К. Маркс, Ф. Енгельс);
емпіричні дослідження проблем праці (Ч. Бут, Б. Вебб, Л. Віллерме);
розробка основних категорій і понять соціології праці (Е. Дюркгейм, М. Вебер, К. Маркс)[6].
Велику роль у формуванні правильних уявлень про працю відіграє сім'я, вона найбільше сприяє трудовому вихованню дітей. Діти спостерігають за роботою батьків, інших родичів, бачать, як вони цікавляться справами один одного, їх взаємодопомогу[12].
1.2.2 Ставлення до праці
Ставлення до праці - зв'язок між працівником і суспільством, працівником і працею щодо виробництва та розподілу матеріальних і духовних благ.
У цьому понятті синтезовано кілька типів відносин: ставлення до праці як суспільної цінності, ставлення до своєї професії, ставлення до конкретних умов, за яких відбувається праця. Це зумовлює складну структуру поняття «ставлення до праці», яке є єдністю трьох елементів: мотивів праці, реальної трудової поведінки та вербальної (вираженої за допомогою мови) оцінки трудової ситуації. Мотиваційний елемент ставлення до праці пов'язаний з трудовими мотивами та установками, якими керується працівник у трудовій діяльності. Елемент реальної трудової поведінки - з трудовою активністю працівника і виявляється в його трудовій поведінці: ефективному виконанні виробничого завдання, його якості, участі у технічній творчості, оволодінні передовими засобами праці, економії сировини, матеріалів, поєднанні кількох професій, ініціативності, відповідальності, дисциплінованості. Елемент вербальної оцінки характеризує рівень задоволеності виробничими умовами (розміром заробітної плати, змістом та умовами праці, взаєминами з керівництвом і товаришами по роботі тощо) і стосується внутрішнього стану працівника, емоційного сприйняття ним трудової діяльності, особливостей трудової ситуації.
Як показують соціологічні дослідження, проведені М.П. Лукашевичем, у трудових колективах можна виділити чотири типи ставлення до праці:
по-перше: група наднормативного типу, що включає винятково сумлінних працівників. Їх частка становить приблизно 5% від усіх працюючих.
по-друге: група нормативного типу, що складається з досить сумлінних працівників. Ця частина працівників становить 60 %.
по-третє: група субнормативного типу, що об’єднує недостатньо сумлінних працівників - 30 %.
по-четверте: група не нормативного типу, куди входять недобросовісні працівники. Їх близько 5%[13].
Розділ ІІ. Психосемантичні методи дослідження
.1 Сутність психосемантики
.1.1 Поняття психосемагтика
Термін «психосемантика» був введений одночасно двома психологами В.Ф. Петренко і А.Г. Шмелевим в їх монографіях з дуже схожими назвами, що вийшли одночасно в 1983 році.
Загалом, психосемантика є розділом загальної психології, що вивчає процеси формування і психологічну структуру значень.
"У завдання психосемантики входить реконструкція індивідуальної системи значень , через призму якої відбувається сприйняття суб'єктом світу, інших людей, самого себе, а також вивчення її генезису, будови і функціонування . Психосемантика досліджує різні форми існування значення в індивідуальній свідомості (образи , символи , комунікативні та ритуальні дії , а також словесні поняття) " [9]. "Вона об'єднує психологічні дослідження значення , що розуміється в психології як найважливіша одиниця психічного відображення у людини" [10].
Однією із програмних тез експериментальної психосемантики свідомості, тісно дотичних із завданням психосемантики кольору, є наступний: "... Розуміння значення як форми узагальнення, що є дериватом дійсності, репрезентувати не тільки у формі понять, але і в системно-організованому образному плані, вимагає і аналізу психічних процесів , на мові яких "записані" ці значення, аналізу форми невербальних значень в людській свідомості" [9].
Під семантичним аналізом у психосемантиці, зокрема, розуміється виділення й аналіз семантичної структури психічного образу. Таким чином , щоб розділити власне проблему співвідношення між значенням і означуваним від проблеми розкриття структури значення, тобто від проблеми розкриття психологічного змісту повідомлення, ми надалі проблему співвідношення, що позначає і позначається будемо називати семіотичною, а проблему змісту знака - психосемантичною .
Під коннотативним значенням, слідом за Ч. Осгудом, розуміють " ... ті стани, які слідують за сприйняттям слова - подразника і обов’язково передують осмисленим операціям із символами ". Ці значення виявляються у формі "афективно-почуттєвих тонів". Відповідно до думки В.Ф. Петренко , найбільш близьким аналогом коннотативного значення у вітчизняній психології є нерозчленований особистісний зміст і афективне фарбування образа. У його дослідженнях було підтверджено тезу Ч. Осгуда про релевантність коннотативних значень синестетичного механізму категоризації , що оперує на рівні "глибинної семантики" . Цей рівень задіяний на більш ранніх стадіях презентації об'єкта суб'єкту, коли емоційні і перцептивні характеристики ще представлені свідомості в нерозчленованій єдності[14].
Основним методом виявлення коннотативного значення є метод семантичного диференціала ( СД), а операціональною формою їх подання - багатомірний семантичний простір. Численні дослідження, проведені в рамках методології семантичного шкалювання , довели разючу міжкультурну і міжіндивідуальну стійкість структури конотативних значень, яка і є вимірами коннотативного "простору".
Ця структура представляється зазвичай у вигляді трьох осей - координат, узагальнено названих: Оцінка ( хороший - поганий), Сила (сильний - слабкий), Активність (активний - пасивний ). На сьогоднішній день можна вважати достатньо обґрунтованою та підтвердженою гіпотезу Ч. Осгуда про те , що цей тип значень релевантний людині як представнику не так культури , але - виду . Структура коннотативних значень, таким чином, відносна зі структурою основних психофізіологічних реакцій людини, причому основний реєстрований складовий в цих реакціях є нечітко диференційований емоційноподібний компонент.
Ця глибинна категоріальна система дозволяє людині оперувати в плані свідомості з предметними даностями на підставі схожості / відмінності їх емоційних "відгуків" ( деяких емоційних обертонів ) , супутніх сприйняттю ( представленню ) будь-якого об'єкта. Найбільш вражає уяву факт , виявлений у зв'язку з вивченням конотації: незважаючи на свою " грубе, біологічне підгрунтя" , ця система становить чуттєво-емоційний (синестетичний) базис мистецтва, тією мірою, в якій останнє ґрунтується на метафоричній образності. На наш погляд, синестетичний рівень категоризації багато в чому релевантний тієї області психічного, в якій кольори виявляються як символічні феномени[16].
.2 Основні психосемантичні методи дослідження
До психосемантичних методів можна зарахувати ті, за допомогою яких ми можемо визначити значення або зміст того чи іншого слова, предмета, явища. При цьому, оскільки існують різні види значень, можна використовувати і різноманітні методи.
Прямі методи психосемантичних досліджень. Теорії «референтного значення» розглядають насамперед відношення знака до того чи іншого предмету, явища, якості. Тому для досліджень часто застосовують методики прямих описів або зображень слів. Наприклад, в одному з досліджень дітей шкільного віку просили зобразити базові емоції (радість, страх, сум, гнів) за допомогою олівця та аркуша паперу. Аналіз дитячих малюнків дозволив зрозуміти, з чим діти співвідносять ці слова: з мімікою, з жестами, із ситуаціями, які породжують емоції, із закріпленими в культурі символічними зображеннями емоційних виявів[4].
Дослідження категоріального значення вимагає своїх методів. Тут можна говорити про методи приписування або верифікації категорії. У першому випадку дається слово дятел і досліджуваний повинен назвати категорію птах, у другому випадку - окремі слова у сполученні з різними категоріями[11].
Асоціативний експеримент - найбільш розроблена техніка семантичного аналізу. Піддослідному надають слово-стимул, і йому потрібно назвати перші, які спали на думку, асоціації. Застосовують вільний асоціативний експеримент (піддослідний не обмежений у виборі можливих асоціацій) і спрямований асоціативний експеримент (асоціативний потік піддослідного обмежується рамками певного граматичного класу). Для семантичного аналізу важливе виявлення міри семантичної близькості між словами, щоб представити семантичну структуру слова чи категорії. Головна перевага асоціативного експерименту - це простота і зручність застосування. Недолік - це його чутливість до фонологічної та синтаксичної подібності. Наприклад, як у нормі, так і при патологіях, трапляються реакції-рими, реакції...