Реферат: Шкільна тривожність молодших школярів скачать бесплатно

Главная страница >> Реферат >> Психология >> Шкільна тривожність молодших школярів

Реферат: Шкільна тривожність молодших школярів

Зміст

Вступ
1. Тривожність як психічна властивість
1.1 Виникнення підвищеного рівня шкільної тривожності у молодших школярів
.2 Подолання шкільної тривожності у молодших школярів
. Визначення шкільної тривожності у молодших школярів за допомогою тестів та методик
Висновки
Списки використаних джерел
Додаток

Дата добавления на сайт: 11 августа 2024

Скачать работу 'Шкільна тривожність молодших школярів':

Зміст
Вступ
1. Тривожність як психічна властивість
1.1 Виникнення підвищеного рівня шкільної тривожності у молодших школярів
.2 Подолання шкільної тривожності у молодших школярів
. Визначення шкільної тривожності у молодших школярів за допомогою тестів та методик
Висновки
Списки використаних джерел
Додаток
Вступ
У наш час збільшилось число тривожних дітей, що характеризується підвищеним занепокоєнням, невпевненістю, емоційною нестійкістю. Виникнення й закріплення тривожності пов’язане з незадоволенням вікових потреб дитини.
Проблема підвищеної тривожності дітей стає особливо актуальною в період вступу і адаптації дитини до школи. Причини формування високого рівня тривожності полягають як у генетичних факторах розвитку психіки дитини так і в соціальних. Якщо природні фактори формування тривожності важко піддаються корекції, то можна створити певні умови, які будуть сприяти подоланню розвитку високого рівня тривожності у молодших школярів. Ефективною є корекційна робота з тривожними дітьми та їх батьками.
Тривожність (готовність до страху) ̶ це стан доцільного підвищення сенсорної уваги і моторного напруження в ситуації можливої небезпеки, що зумовлює відповідну реакцію на страх. Схильність індивіда до переживання тривоги, що характеризується низьким порогом її виникнення. Тривога як стан вивчалася багатьма вітчизняними і зарубіжними вченими, такими як: Ю.А. Александровський, Ф.Д. Горбов, А.Б. Леонова, Н.Б.Пасинкова, Г.Айзенка, А.М.Прихожан, А.І.Захаров, А.В.Петровський, В.В.Петровський.
Актуальність проблеми
Актуальність проблеми в тому, що дуже часто в учнів спостерігаються стани шкільної тривожності, яка виражається у хвилюванні , очікуванні поганого ставлення до себе, негативного оцінювання з боку вчителів та однолітків.
Можна виділити ряд проблем, які можуть виникнути:
• режимні труднощі(вони полягають у низькому рівні довільної регуляції поведінки, організованості);
• комунікативні труднощі(спостерігаються у дітей, що мають малий досвід спілкування з однолітками);
• проблеми взаємин з вчителем.
Саме спільна діяльність психолога і педагога забезпечує індивідуальний підхід до дитини на основі розуміння його психологічних особливостей, дозволяє своєчасно виявляти порушення в психічному розвитку і в поведінці дитини. Надавати йому необхідну психолого-педагогічну допомогу.
Об’єкт дослідження
Об’єктом дослідження є шкільна тривожність.
Предмет дослідження
Предметом дослідження є шкільна тривожність у молодших школярів.
Мета дослідження
Виявити основні фактори виникнення, розвитку шкільної тривожності у молодших школярів та на прикладі методик показати подолання шкільної тривожності у дітей молодшого шкільного віку.
Завдання дослідження
дослідити особливості прояву шкільної тривожності у молодших школярів і виявити причини збільшеної тривожності;
знайти методи подолання шкільної тривожності;
визначити шкільну тривожність молодших школярів за допомогою тестів і методик.
Методи та методики дослідження
Застосування методів та методик для вирішення та визначення шкільної тривожності у молодших школярів : Тест "Тривожність" ( Р. Темл , М. Доркі, В. Амен,), Опитувальник "Мій клас" (методика Боврозера у модифікації Ю. Гільбуха).
Вибірка дослідження
вибіркою дослідження будуть 20 дітей та вчитель.
1. Тривожність як психічна властивість
Тривожність розглядають, як психічну властивість ,що проявляється, як схильність індивіда переживати стан схвильованості та тривоги в різноманітних ситуація та обставинах. Тривожність характеризується пониженим порогом винекнення тривоги або ж "готовністю до тривоги", вона призводить до викривлення світосприйняття особистістю, до бачення навколишнього світу як потенційно небезпечного, загрожуючого.
Як відомо, в психології виділяють ситуативну (реактивну) та особистісну тривожність. Перша проявляється через винекнення стану тривоги в залежності від конкретних ситуацій, в які потрапляє особистість і які детермінують цей стан. Друга, особистісна тривожність, формується переважно в процесі онтогенезу під впливом соціальних передумов ,на базі вроджених нейрофізіологічних властивостей організму і проявляється через стан тривоги спілкуванні тощо.незалежно від ситуацій , в які потрапляє особистість. Таким чином, у випадку , коли особистість в процесі свого розвитку часто знаходиться в ситуаціях, які зумовлювали появу достатньо інтенсивного стану тривоги (ситуативна тривожність), то за умов сестиматичного впливу останнього є висока вірогідність того , що в неї згодом може сформуватися високий рівень тривожності. Враховуючи зазначене ,можна певною мірою стверджувати , що високий рівень особистісної тривожності вказує на наявність в особистості з такими частими проявами стану тривоги негативного психічного стану. Індивід з високим рівнем особистісної тривожності схильний до безпідставного очікування несприятливих, загрозливих подій у власному житті, неблагополучних наслідків у різних видах діяльності , у спілкуванні тощо.
Дослідження А.М. Прихожан підтвердили наявність двох основних категорій тривожності: відкрита - усвідомлена , проявляється в поведінці та діяльності у вигляді стану тривоги; прихована - певною мірою не усвідомлена, що проявляється або у вигляді надмірного спокою ,нечутливості до реального неблагополуччя і навіть заперечення його , або опосередкованим шляхом вираження через спецефічні способи поведінки.
Дослідниця виділила три форми відкритої тривожності:
. Гостра, некерована або слабко керована тривожність - стани тривоги, які виникають, як дуже інтенсивні, що дезорганізовують діяльність особистості, справитись самостійно з якими вона не може.
. Керована та компенсаторна тривожність - коли особистість самостійно може знизити рівень тривоги або використовує його для стимуляції власної діяльності, підвищення активності.
. Культивована тривожність - в цьому випадку тривожність усвідомлюється і переживається, як цінна для особистості якість, яка дозволяє її досягти бажаного успіху, є основним регулятором активності, забезпечує організованість, відповідальність, інколи виступає, як світоглядна ,ціннісна установка. Цей вид тривожності є більш зрілим та частіше зустрічається в старшому підлітковому віці.
Тривожність достатньо часто проявляється у прихованих формах. Однією з форм прихованої тривожності є "неадекватний спокій". В цьому індивід , приховуючи тривогу як від оточуючих , так і від самого себе, виробляє сильні та негнучкі способи захисту від неї, що перешкоджають усвідомленню як певних загроз в оточуючому світі ,так і власних переживань. У таких людей не спостерігаються зовнішні ознаки тривожності, і вони характеризуються підвищеним, надмірним спокоєм.
Інша форма прихованої тривожност і- "втеча від ситуації". В цьому випадку особистість ухиляється від ситуацій, подій, обставин, які можуть спричинити чи посилити стан тривоги.
Крім вже вказаних раніше наслідків стану тривоги на особистість , виділяють і ряд інших наслідків. Часті переживання стану тривоги надають діяльності яскраво вираженого пристосувального характеру, призводять до виконання діяльності лише на репродуктивному рівні, вона стає ефективною лише тоді, коли чітко вказаний зразок дій, спосіб виконання, можливі труднощі, а в ситуації невизначеності діяльність особистості в стані тривоги є малоконструктивною. Так особливості діяльності чи спілкування пояснюються тим, що вони здійснюються не за внутрішніми , властивими самій діяльності мотивами, а значною мірою визначаються тривожністю, тобто зовнішнім, стороннім по відношенню до діяльності мотивом
.1 Виникнення високого рівня шкільної тривожності у молодших школярів
Шкільна тривожність - це порівняно м’яка форма прояву емоційного неблагополуччя дитини. Вона виражається в хвилюванні, підвищеному занепокоєнні в навчальних ситуаціях, у класі, чеканні поганого ставлення до себе, негативної оцінки з боку педагогів, однолітків. Дитина почуває власну неповноцінність. Однак це як правило не викликає сильного занепокоєння з боку дорослих. Однак тривожність - це один із провісників неврозу.
Якщо у 70-80-х роках минулого століття частка дітей з високим рівнем шкільної тривожності становила приблизно 8 % від усіх слабо встигаючих першокласників, то нині, у час бурхливих соціальних змін, їх число зросло за рахунок дітей, психотравмованих та невротизованих ще до школи.
Притаманна більшості дітей цікавість до нових, привабливих предметів та людей у малят з високим рівнем тривожності не є домінуючою. Все нове вони сприймають з пересторогою, дуже часто лякаючись зовсім нестрашних речей, наприклад великого метелика, що сильно тріпоче крильцями, дуже великих м’яких іграшок, несподіваних або сильних звуків.
У дошкільному віці предмети й повсякденні явища вже не лякають дитину, її життєвий досвід стає багатшим, фізичні можливості більшими, а знання - ширшими. Натомість можуть з’явитись нові страхи - страх темряви, самотності, собак, певних людей, тощо.
Досягаючи шкільного віку, ці діти знову болісно переживають зміни життєвого стереотипу. Те, що в інших дітей викликає інтерес і навіть захоплює своєю новизною й престижністю, - ходити до школи, бути дорослішими та поважнішими - для дітей із підвищеною тривожністю обертається на стресову ситуацію, оскільки вони бояться невідомого, незнайомого. Це їх відлякує.
Під час навчання діти з підвищеною шкільною тривожністю вирізняються тим, що зазвичай не бешкетують. Протягом уроку вони уважно дивляться на вчителя, але ніколи не піднімають руку, навіть коли знають, що відповідати ; вони можуть виявити впертість, відмовляючись виконувати усне чи письмове завдання, коли не мають достатньої впевненості у своїх можливостях. На перервах ці учні спочатку поводяться відлюдкувато, але як правило, на кінець першої чверті стають жвавішими й контактнішими, починають спілкуватися та гратись з дітьми. Педагога недосить уважного й нетерплячого такі діти дуже дратують. Їх легко зараховують до групи розумово відсталих і дивуються, як вони потрапили до загальноосвітньої школи.
Індивідуальний підхід до дітей з підвищеною тривожністю базується на встановленні емоційного контакту, стосунків довір’я між дитиною та педагогом . Лише відчуваючи, що вчитель її не скривдить, дитина стає більш розкутою, спокійнішою, і відповідно досягає більш успіхів у навчанні, розкриваючи свій реальний розумовий потенціал.
Учні з підвищеним рівнем тривожності дуже чутливі до індивідуального професійного стилю педагога. Їм подобається обережне та м’яке ставлення. Вони не терплять владного ,темпераментного та енергійного натиску. Протягом навчання у молодших класах діти з підвищеною тривожністю, як правило, непогано адаптуються до шкільних умов і навчаються відповідно до своїх розумових можливостей.
Висока тривожність стає стійкою, якщо батьки та вчитель постійно незадоволені навчальною роботою дитини і від них дитина постійно отримує тільки зауваження, докори, інші різновиди негативного оцінювання. Припустимо, що дитина занедужала, відстала від однокласників і їй важко знову розпочати брати участь у процесі навчання. Якщо тимчасові труднощі, які доводиться долати дитині, дратують оточуючих, то у дитини виникає тривожність, острах зробити щось погано, неправильно. Негативний результат можна отримати і в ситуації, коли дитина навчається цілком успішно, але батьки очікують від неї чогось більшого та висувають до неї завищені вимоги.
Наслідком збільшення тривожності у дитини є зниження її самооцінки, яке, у свою чергу, спричиняє зниження навчальних досягнень, закріплення неуспіху. Непевність у собі викликає в дитини бажання бездумно дотримуватись вказівок дорослого, пасивність, формальне засвоєння здобутих знань, острах виявити будь-яку ініціативу.
За таких умов дорослі можуть припуститись невиправної помилки: незадоволені продуктивністю навчальної роботи дитини, що день у день знижується ,вони починають більш зосереджуватися під час спілкування з нею на проблемних питаннях, що підсилює емоційний дискомфорт ,який відчуває дитина. Як наслідок маємо зачароване коло: несприятливі особистісні особливості дитини відбиваються на якості її навчальної діяльності, низька результативність цієї діяльності викликає відповідну реакцію оточуючих, а ця негативна реакція, у свою чергу, підсилює сформовані в дитини негативні особливості. Подолати це зачароване коло можна - необхідно змінити настанови й оцінювання батьків та вчителів щодо навчальної діяльності дитини. Близьким дорослим потрібно зосереджувати увагу на найменших досягненнях дитини, не сварячи її за окремі недоліки, - це дозволить знизити рівень тривожності дитини ,сприятиме успішному виконанню нею навчальних завдань.
Фахівці вважають, що в дошкільному та молодшому шкільному віці тривожнішими є хлопчики, а після 12 років - дівчатка. При цьому дівчатка більше хвилюються через взаємини з іншими людьми, а хлопчиків більше турбують покарання.
Наприклад, низька успішність або який-небудь негарний учинок дівчинки викличуть у неї переживання ,що педагог або батьки погано про неї подумають, а подружки не товаришуватимуть із нею. В аналогічній ситуації хлопчик, швидше за все боятиметься, що його покарають дорослі або поб’ють однолітки.
Рівень тривожності багато в чому залежить від тривожності дорослих, які її оточують: висока тривожність педагога або батьків передається дитині. Також тривожність дітей може підвищуватись і в тому разі, якщо батьки незадоволені своєю роботою, житловими умовами, матеріальним становищем тощо.
Навчальна тривожність починає формуватися в дошкільному віці. Цьому можуть сприяти як авторитарний стиль роботи вихователя, так і завищені вимоги батьків, постійне порівняння своєї дитини з рештою дітей. У деяких родинах точаться розмови у продовж всього року про вибір "гідної школи та досвідченого вчителя".
Як правило тривожні діти не повідомляють про свої проблеми відверто, а іноді навіть приховують їх. Звісно, усім дорослим відомо, що не можна порівнювати дітей одне з одним. Крім цього, під час виховання таких дітей бажано уникати будь-яких змагань і видів діяльності, умовами яких є порівняння досягнень одних дітей із досягненнями інших.
У ситуації з тривожною дитиною краще порівняти досягнення дитини з її ж результатами, які було отримано, наприклад, тиждень тому. Навіть якщо дитина зовсім не впорається із завданням ,у жодному разі не можна говорити ,що вона виконала його гірше за решту дітей.
Для тривожних дітей є характерними також і соматичні проблеми: біль у животі, головний біль, запаморочення, спазми в горлі утруднений поверхневий подих: під час проявів тривожність вони часто відчувають сухість у роті, клубок у горлі, слабкість у ногах, прискорене сердцебиття. Уважні та турботливі батьки і педагоги, звісно, розуміють, що такі діти завдають певних турбот і проблем , але саме ці турботи та розв’язання саме цих проблем сприяють розвиненню особистості дитини.
.2 Подолання тривожності у молодших школярів
Для подолання тривожності у молодших школярів дають батька та вчителям такі настанови:
.Розуміння дитини батьками, їх підтримка, а головне допомога дитині;
.Чесність і щирість дорослих - одна з найважливіших основ емоційного благополуччя дитини;
.Відгукуватись на перші спроби дитини знайти те що їй до душі,вислухати і підтримати її в цьому;
.Батьки і вчителі завжди повинні залишати за дитиною право на власний вчинок ,на нагороду чи розплату за нього;
.Довіра до дитини - от два кити , на яких тримається емоційне благополуччя дитини. Третій кит - безумовне прийняття дитини. Дитина повинна знати: вона гарна, улюблена і буде такою завжди;
.Без особливої потреби не обмежуйте коло спілкування дитини;
.Не сварити дитину за те ,що потрібно пожаліти ,не вимагати того, чого дитина не в змозі виконати;
.Дітей з підвищеною втомленістю і утрудненням при входженні у контакт, вчитель може запитати не на початку уроку ,не наприкінці, а в середині;
.Допомагати дитині знаходити ситуації ,в яких вона одна з найкращих, хвалити якнайчастіше, не скупитись на прояв любові і ніжності;
.Дати змогу дитині "відреагувати" її проблеми. Не можна руйнувати "острівець безпеки", нічого не даючи взамін;
.Розуміння емоційного стану дитини ,її труднощів, повага до особистості ,сприятливий мікроклімат сім’ї та класного колективу будуть сприяти розвитку стабільності та попередженню тривожності школярів
2. Визначення шкільної тривожності у молодших школярів за допомогою тестів та методик
Для визначення шкільної тривожності у молодших школярів використовують такі тести та методики:
.Оцінювання рівня тривожності й схильності дитини до неврозу (О.Захаров).
Мета цієї методики: оцінити емоційний стан дитини залежно від поведінкових реакцій.
.Тест "Тривожність" (Р.Темл, М.Доркі, В.Амен)
3.Мета цього тесту: виявити рівень тривожності дитини.
.Тест "Шкільної тривожності Філіпса".
Мета цього тесту є: вивчити рівень і характер тривожності ,пов’язаної зі школою, у дітей молодшого шкільного віку.
.Опитувальник "Мій клас" (Методика Боврозера у модифікації Ю. Гільбуха)
Мета цієї методики: з’ясувати яким є клас - дружнім чи ворогуючим.
.Методика незакінчених речень " Мій клас та мій учитель"
Мета цієї методики: визначити ставлення учнів до свого класу та вчителя.
У практичній частині для дослідження шкільної тривожності у молодших школярів я використала: тест "Тривожність" (Р.Темл, М.Доркі, В.Амен) та опитувальник "Мій клас" (методика Боврозера у модифікації Ю.Гільбуха).
Тест "Тривожність" (Р. Темл, М. Доркі, В.Амен)
Мета: Виявити рівень тривожності дитини.
Обладнання: Серія малюнків із 14 картинок у двох варіантах (для хлопчиків і для дівчаток). Кожен малюнок передає типову для життя ситуацію.
Інструкція: "Подивись уважно на картинку. Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини - сумне чи веселе? Вибери".
Вибір дитиною відповідного обличчя і його словесних висловлювань фіксується у спеціальному протоколі.
Інтерпретування результатів: Потрібно здійснити кількісний та якісний аналіз інформації, зафіксованої у протоколі.
Якісний аналіз передбачає уважне вивчення висловлювань дитини , що фіксуються у другому стовпчику спеціального протоколу. На основі такого аналізу робляться висновки про емоційний досвід спілкування дитини з людьми, які її оточують, і той слід, який цей досвід залишив у душі дитини. Особливо високе проективне значення щодо цього мають малюнки серії 4, 6, 14 та 2, 7, 9, 11. Діти, які дають нечіткі пояснення до цих малюнків, з більшою ймовірністю одержать високий ІТ (індекс тривожності).
Кількісний аналіз може бути виражений як у балах, так і у відсотках.
ІТ=(кількість емоційно-негативних виборів/14)*100%
Рівні:
Слабкий-бали-0-1; ІТ-0-7,2 %.
Середній-бали -2-5; ІТ-14,3-35,7 %
Добрий-бали-2-5; ІТ-42,9-50 %
Високий-бали-8 і більше; ІТ-57,1% і більше.
Ім’я дитини Індекс тривожності Бали
Петрик високий рівень тривожності 64.3
Влад середній рівень тривожності 23.5
Максим добрий рівень тривожності 42.7

Учебные метериалы

Прочие разделы

Реферат: Шкільна тривожність молодших школярів

Скачать работу 'Шкільна тривожність молодших школярів':

Похожие материалы: