Курсовая работа: Синдром емоціонального вигорання у професії "Людина - людина"

Зміст

Вступ
. Синдром емоційного винорання в професії "Людина-людина"
.1 Поширеність синдрому емоційного вигорання
1.2 Етоіологія
.3 Діагностика
1.4 Виділяють 3 ключові ознаки СЕВ
1.5 Виділяють 5 ключових груп симптомів, характерних для СЕВ
.6 Особливості синдрому вигорання у представників деяких професій
1.7 Організаційні чинники вигорання
1.8 СЕВ у медичних працівників
1.9 Стадії емоційного вигорання в організації
.10 Організаційна культура і вигорання персоналу
.11 Запобігання вигоранню та управління стресом у масштабі організації
1.12 Лікування і профілактика синдрому емоційного вигорання
2. Методика діагностики рівня емоційного вигорання
Висновок
Список використаних джерел

Дата добавления на сайт: 01 августа 2024

Скачать работу 'Синдром емоціонального вигорання у професії "Людина - людина"':

МИКОЛАЇВСЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ КОЛЕГІУМ
ІМЕНІ В.Д. ЧАЙКИ
КУРСОВА РОБОТА
З ПСИХОЛОГІЇ
Синдром емоціонального вигорання у професії "Людина - людина"
Роботу виконала:
Волохович Олена Анатоліївна
учениця 10 природничого класу
Миколаїв - 2014 рік.

Зміст
Вступ
. Синдром емоційного винорання в професії "Людина-людина"
.1 Поширеність синдрому емоційного вигорання
1.2 Етоіологія
.3 Діагностика
1.4 Виділяють 3 ключові ознаки СЕВ
1.5 Виділяють 5 ключових груп симптомів, характерних для СЕВ
.6 Особливості синдрому вигорання у представників деяких професій
1.7 Організаційні чинники вигорання
1.8 СЕВ у медичних працівників
1.9 Стадії емоційного вигорання в організації
.10 Організаційна культура і вигорання персоналу
.11 Запобігання вигоранню та управління стресом у масштабі організації
1.12 Лікування і профілактика синдрому емоційного вигорання
2. Методика діагностики рівня емоційного вигорання
Висновок
Список використаних джерел

Вступ
У сучасному суспільстві змінюється ставлення людей до роботи. Люди втрачають впевненість у стабільності свого соціального й матеріального становища, в гарантованості робочого місця. Загострюється конкуренція за престижну й високооплачувану роботу. Паралельно йдуть процеси вузької спеціалізації в професії і, одночасно, глобалізації із суміжними галузями. Швидко змінюються запити ринку праці. Падає рейтинг низки соціально значущих професій - медичних працівників, вчителів, науковців. Як наслідок, зростає психічне, емоційне напруження, яке пов'язане зі стресом на робочому місці. Виявляються тривога, депресія, психосоматичні розлади, залежності від психоактивних речовин (включаючи алкоголь, наркотики та ін.)
Темп у якому всі ми зараз живемо дуже швидкий і до нього треба вміти пристосуватися. Це також дуже впливає на психічне здоров’я людини. А осбливона здоров’я людей які безпосередньо проводять багато часу спілкуючись з людьми, і не завжди доброзичливими. Багато хто вибирає рутинну роботу на цілий день і на відпочинок залишається лише кілька годин ввечері. І з цього витікають, як складні психоневричні хвороби (стреси, дипресії і т.д.) так і звичайні хвороби, наприклад: грип чи ін., які потім переростають в хронічні. З віком симптоми погіршуються і вилікувати людину повністю стає дедалі складніше. На наш час відсоток молодих людей які мають хоч один з симптомів синдрому емоційного вигорання значно підвищився, навіть є такі люди і серед школярів. А також розиваються кардіологічні хвороби у дуже ранньому віці, які потім переростають у тяжкі захворювання серця та інших важливих органів людини.
Все це є симптомами синдрому емоційного вигорання.
Синдром емоційного вигорання є серйозною психологічною патологією, яка все частіше зустрічається серед працівників у сфері "Людина-Людина".
Об’єкт дослідження - емоційне вигорання.
Предмет дослідження - емоційне вигорання працівників пов’язаних з професіями "Людина - людина"
Мета - Виявити причини і симптоми емоційного вигорання у професії "Людина - людина". Визначити способи діагностики і профілактики емоційного вигорання.
Перші роботи з цієї проблеми з'явилися в США. Американський психіатр Френдерберг в 1974 р. описав феномен і дав йому назву "burnout", для характеристики психологічного стану здорових людей, що знаходяться в інтенсивному і тісному спілкуванні з пацієнтами (клієнтами) в емоційно навантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги. З 1974 року вийшло друком понад 2500 статей і книг присвячених вченню синдрому "професійного вигорання". Але переважна більшість із них - описового й епізодичного характеру. Соціальний психолог Маслач у 1976 р. визначила цей стан як синдром фізичного та емоційного виснаження, включаючи розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи, втрату розуміння і співчуття по відношенню до клієнтів або пацієнтам. Спочатку під СЕВ малося на увазі стан знемоги з відчуттям власної непотрібності. Пізніше симптоматика даного синдрому істотно розширилася за рахунок психосоматичного компонента. Дослідники все більше пов'язували синдром з психосоматичних самопочуттям, відносячи його до станів передхвороби. У Міжнародній класифікації хвороб СЕВ віднесений до рубрики Z73 - "Стрес, пов'язаний з труднощами підтримки нормального способу життя". Літератури, що розкривала б науково - практичні дослідження в цій галузі, іще недостатньо. Проте дослідження синдрому триває.
Зараз у багатьох зарубіжних клініках та підприємствах проводять профілактику та лікування синдрому емоційного вигорання. Це є насамперед спілкування з психологами та підтримка працівників за різними методиками. Але на превеликий жаль в Україні така практика майже не проводиться, адже в нашій країні це ще не настільки досліджено і розвинуто. Я сподіваюсь, що надалі це буде розвиватись і допомагати багатьом людям які обрали чи хочуть обрати для себе професію пов’язану зі спілкуванням та роботою з людьми.
Моїми завданнями були:
) Вивчити проблему емоційного вигорання у теоретичних джерелах; 2) Провести діагностику емоційного вигорання серед працівників професії "Людина - людина";
) Зіставити результати дослідження і зробити висновки про формування "вигорання";
Методика дослідження - Опитувальник "Діагностика рівня емоційного вигорання" В.В. Бойко.

1. Синдром емоційного вигорання в професії "Людина-людина"
Емоційне вигорання - це синдром, що розвивається на тлі хронічного стресу і веде до виснаження емоційно - енергійно і особистісних ресурсів працюючої людини. Емоційне вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної "розрядки" або "звільнення" від них.
Це більше говорить про характер роботи людини і ставлення до неї, ніж про особистість цієї людини. Власне, вигоріти людина може лише на роботі, в компанії, в організації. Якщо таке вигорання настає удома, то це говорить про те, що людина просто працює там чоловіком, дружиною, батьком, матір'ю, а не переживає себе такою...
.1 Поширеність синдрому емоційного вигорання
Серед професій, в яких СЕВ зустрічається найбільш часто (від 30 до 90% працюючих), слід зазначити лікарів, вчителів, психологів, соціальних працівників, рятувальників, працівників правоохоронних органів. Майже 80% лікарів психіатрів, психотерапевтів, психіатрів-наркологів мають різного ступеня вираженості ознаки синдрому вигорання, 7,8% - різко виражений синдром, що веде до психосоматичних та психовегетативних порушень. За іншими даними, серед психологів-консультантів і психотерапевтів ознаки СЕВ різного ступеня вираженості виявляються в 73% випадків, у 5% визначається виражена фаза виснаження, що проявляється емоційним виснаженням, психосоматичними та психовегетативними порушеннями. Серед медичних сестер психіатричних відділень ознаки СЕВ виявляються у 62,9%. Ті чи інші симптоми вигоряння мають 85% соціальних працівників. За даними англійських дослідників, серед лікарів загальної практики виявляється високий рівень тривоги - у 41% випадків, клінічно виражена депресія - у 26% випадків. Третина лікарів використовує медикаментозні засоби для корекції емоційної напруги, кількість вживаного алкоголю перевищує середній рівень. У дослідженні, проведеному в нашій країні, у 26% терапевтів відзначений високий рівень тривожності, а у 37% - субклінічна депресія. Ознаки СЕВ виявляються у 61,8% стоматологів. СЕВ виявляється у третини співробітників кримінально - виконавчої системи, які безпосередньо спілкуються з засудженими, та у третини співробітників правоохоронних органів.
1.2 Етіологія
Головною причиною СЕВ вважається психологічна, душевна перевтома. Коли вимоги (внутрішні та зовнішні) тривалий час переважають над ресурсами (внутрішніми і зовнішніми), у людини порушується стан рівноваги, що неминуче призводить до СЕВ. Встановлено зв'язок виявлених змін з характером професійної діяльності, пов'язаної з відповідальністю за долю, здоров'я, життя людей. Ці зміни розцінені як результат впливу тривалого професійного стресу. Серед професійних стресорів, що сприяють розвитку СЕВ, відзначається обов'язковість роботи в строго встановленому режимі дня, велика емоційна насиченість актів взаємодії. У низки фахівців стресогенність взаємодії обумовлена ​​тим, що спілкування триває годинами, повторюється протягом багатьох років, а реципієнтами виступають хворі з важкою долею, неблагополучні діти і підлітки, злочинці і потерпілі у катастрофах, що розповідають про своє сокровенне: страждання, страхи, ненависті. Стрес на робочому місці, невідповідність між особистістю і вимог,що до неї висуваються - є ключовим компонентом СЕВ. До основних організаційних факторів, що сприяють вигорянню, відносяться: високе робоче навантаження; відсутність, або брак соціальної підтримки з боку колег та керівництва, недостатня винагорода за роботу, висока ступінь невизначеності в оцінці виконуваної роботи, неможливість впливати на прийняття рішень, двозначні, неоднозначні вимоги до роботи, постійний ризик штрафних санкцій, одноманітна, монотонна та безперспективна діяльність, необхідність зовні виявляти емоції, які не відповідають реаліям, відсутність вихідних, відпусток та інтересів поза роботою. До професійних факторів ризику відносять, альтруїстичні професії (лікарі, медичні сестри, вчителі, соціальні працівники, психологи, священнослужителі). Вельми привертає до вигоряння робота з важкими хворими (геронтологічні, онкологічні пацієнти, агресивні та суїцидальні хворі, пацієнти з залежностями.). Останнім часом синдром вигоряння виявляється і у фахівців, для яких контакт з людьми взагалі не характерний (програмісти). Розвитку СЕВ сприяють особистісні особливості: високий рівень емоційної лабільності, високий самоконтроль, особливо при вольовому придушенні негативних емоцій, раціоналізація мотивів своєї поведінки, схильність до підвищеної тривоги і депресивним реакціям, пов'язаних з недосяжністю "внутрішнього стандарту" і блокуванням в собі негативних переживань. Загалом, синдром емоційного вигорання проявляється в: а) почутті байдужості, емоційного виснаження, знемоги (людина не може віддаватися роботі так, як це було раніше); б) дегуманізації (розвиток негативного ставлення до своїх колег і клієнтам); в) негативному самосприйнятті в професійному плані - нестача почуття професійної майстерності. Виділяють три основні чинники, які відіграють істотну роль в синдромі емоційного вигорання - особистісний, рольовий і організаційний. Особистісний чинник. Проведені дослідження показали, що такі змінні, як вік, сімейний стан, стаж даної роботи, ніяк не впливають на емоційне вигорання. Але у жінок в більшій мірі розвивається емоційне виснаження, ніж у чоловіків, у них відсутній зв'язок мотивації (задоволеність оплатою праці) і розвитку синдрому, при наявності зв'язку з важливістю роботи як мотивом діяльності, задоволеністю професійним ростом. В. Бойко вказує такі особистісні чинники, що сприяють розвитку синдрому емоційного вигорання: схильність до емоційної холодності, схильність до інтенсивного переживання негативних обставин професійної діяльності, слабка мотивація емоційної віддачі в професійній діяльності. Рольовий фактор. Встановлено зв'язок між рольовою конфліктністю, рольовою невизначеністю і емоційним вигоранням. Робота в ситуації розподіленої відповідальності обмежує розвиток синдрому емоційного вигорання, а при нечіткої або нерівномірно розподіленої відповідальності за свої професійні дії цей фактор різко зростає навіть при істотно низьким робочим навантаженням. Сприяють розвитку емоційного вигорання ті професійні ситуації, при яких спільні зусилля не узгоджені, немає інтеграції дій, є конкуренція, у той час як успішний результат залежить від злагоджених дій. Організаційний фактор. Розвиток синдрому емоційного вигорання пов'язано з наявністю напруженої психоемоційної діяльності: інтенсивне спілкування, підкріплення його емоціями, інтенсивне сприйняття, переробка та інтерпретація отриманої інформації і прийняття рішень. Інший чинник розвитку емоційного вигорання - дестабілізуюча організація діяльності та неблагополучна психологічна атмосфера. Це нечітка організація і планування праці, недостатність необхідних засобів, наявність бюрократичних моментів, багатогодинна робота, наявність конфліктів як в системі "керівник - підлеглий", так і між колегами. Виділяють ще один чинник, що обумовлює синдром емоційного вигорання - наявність психологічно важкого контингенту, з яким доводиться мати справу професіоналові у сфері спілкування (важкі хворі, конфліктні покупці, "важкі" підлітки і т.д.).
1.3 Діагностика
В даний час виділяють близько 100 симптомів, так чи інакше пов'язаних з СЕВ. Перш за все, слід зазначити, що умови професійної діяльності часом можуть з'явитися і причиною синдрому хронічної втоми, який, до речі, досить часто супроводжує СЕВ. При синдромі хронічної втоми типові скарги хворих: прогресуюча втома, зниження працездатності, погана переносимість раніше звичних навантажень, м'язова слабкість, біль у м'язах, розлад сну, головні болі, забудькуватість, дратівливість, зниження розумової активності та здатності до концентрації уваги. У осіб, що страждають синдромом хронічної втоми, може реєструватися тривалий субфебрилітет, біль у горлі. При постановці цього діагнозу слід враховувати, що при цьому повинні бути відсутніми інші причини чи захворювання, що здатні викликати появу подібних симптомів.
.4 Виділяються три ключові ознаки СЕВ
Розвитку СЕВ передує період підвищеної активності, коли людина повністю поглинена роботою, відмовляється від потреб, з нею не пов'язаних, забуває про власні потреби, а потім настає перша ознака - виснаження. Воно визначається як почуття перенапруги та вичерпання емоційних і фізичних ресурсів, почуття втоми, не проходить після нічного сну. Після відпочинку ці явища зменшуються, однак відновлюються після повернення в колишню робочу ситуацію. Другою ознакою СЕВ є особистісна відстороненість. Професіонали при зміні свого співчуття до пацієнта (клієнта), розцінюють розвиток емоційного відсторонення як спробу впоратися з емоційними стрессорами на роботі. У крайніх проявах, людину,майже, ніщо не хвилює з професійної діяльності, не викликає емоційного відгуку - ні позитивні, ні негативні обставини. Втрачається інтерес до клієнта (пацієнта), який сприймається на рівні неживого предмета, сама присутність якого часом є неприємною. Третьою ознакою є відчуття втрати власної ефективності, або падіння самооцінки в рамках вигоряння. Людина не бачить перспектив у своїй професійній діяльності, знижується задоволення роботою, втрачається віра у свої професійні можливості. Існує двухфакторной підхід, згідно з яким до СЕВ входять: - Емоційне виснаження - "афективний" фактор (відноситься до сфери скарг на погане фізичне самопочуття, нервову напругу); - Деперсоналізація - "настановчий" фактор (проявляється у зміні відносин до пацієнтів і до себе). СЕВ є комбінацією фізичного, емоційного і когнітивного виснаження чи втоми, при цьому головним фактор - емоційне виснаження. Додаткові компоненти СЕВ є наслідком поведінки (копіювання стресу), що веде до деперсоналізації, або власне когнітивно-емоційного вигорання, яке виражається в скороченні персональних досягнень. В даний час немає єдиного погляду на структуру СЕВ, але, незважаючи на це, можна сказати, що він представляє собою особистісну деформацію внаслідок емоційно затруднених і напружених відносин у системі людина-людина. Наслідки вигоряння можуть виявлятися як у психосоматичних порушеннях, так і в суто психологічних (когнітивних, емоційних, мотиваційно-настановних) змінах особистості. Те і інше має безпосереднє значення для соціального і психосоматичного здоров'я особистості. У людей, уражених СЕВ, як правило, виявляється поєднання психопатологічних, психосоматичних, соматичних симптомів і ознак соціальної дисфункції. Спостерігаються хронічна втома, когнітивна дисфункція (порушення пам'яті, уваги), порушення сну, особистісні зміни. Можливий розвиток тривожного, депресивного розладів, залежностей від психоактивних речовин, суїцид. Спільними соматичними симптомами є головний біль, гастроінтестинальні (діарея, синдром подразненого шлунка) і кардіоваскулярні (тахікардія, аритмія, гіпертонія) порушення.
1.5 Виділяють 5 ключових груп симптомів, характерних для СЕВ
Фізичні симптоми (втома, фізичне стомлення, виснаження, зміна ваги, недостатній сон, безсоння, поганий загальний стан здоров'я, тяжке дихання, ядуха, нудота, запаморочення, надмірна пітливість, тремтіння, підвищення артеріального тиску, виразки і запальні захворювання шкіри, хвороби серцево-судинної системи);
Емоційні симптоми (нестача емоцій; песимізм, цинізм і черствість у роботі й особистому житті; байдужість, втома; відчуття безпорадності і безнадійності; агресивність, дратівливість; тривога, посилення ірраціонального занепокоєння, нездатність зосередитися; депресія, почуття провини; істерики, душевні страждання; втрата ідеалів, надій або професійних перспектив; збільшення деперсоналізації своєї чи інших - люди стають безликими, як манекени, переважає почуття самотності);
Поведінкові симптоми (робочий час більше 45 годин на тиждень; під час роботи з'являється втома і бажання відпочити; байдужість до їжі; мале фізичне навантаження; виправдання вживання тютюну, алкоголю, ліків; нещасні випадки - падіння, травми, аварії та ін; імпульсивна емоційна поведінку);
Інтелектуальний стан (падіння інтересу до нових теорій і ідей в роботі, до альтернативних підходів у вирішенні проблем; нудьга, туга, апатія, падіння смаку та інтересу до життя; більшу перевагу стандартних шаблонів, рутині, ніж творчому підходу; цинізм або байдужість до нововведень; малу участь або відмову від участі в розвиваючих експериментах - тренінгах, освіті; формальне виконання роботи);
Соціальні симптоми (низька соціальна активність; падіння інтересу до дозвілля, захоплень; соціальні контакти обмежуються роботою; мізерні відносини на роботі і вдома; відчуття ізоляції, нерозуміння інших і іншими; відчуття нестачі підтримки з боку сім'ї, друзів, колег). Таким чином, СЕВ характеризується вираженим поєднанням симптомів порушення в психічній, соматичної і соціальній сферах життя.
До загальних причин належать:
.Інтенсивне спілкування з різними людьми, у тому числі негативно налаштованими;
.Робота в мінливих умовах, зіткнення з непередбачуваними обставинами;
.Особливості життя в мегаполісах, в умовах нав'язаного спілкування і взаємодії з великою кількістю незнайомих людей у ​​громадських місцях, відсутність часу і коштів на спеціальні дії з поліпшення власного здоров'я.
Професійне вигорання менше стосується людей , які мають досвід успішного подолання професійного стресу і здатних конструктивно змінюватися в напружених умовах. Також йому більш стійко протистоять люди, які мають високу самооцінку і впевненість у собі, своїх здібностях і можливостях. Важливою відмінною рисою людей, стійких до професійного вигорання, є їх здатність формувати і підтримувати в собі позитивні, оптимістичні установки і цінності, як щодо самих себе, так і інших...

Похожие материалы:

Реферат: Емоційна компетентність, як детермінантна складова професійного становлення фахівців соціономічного напряму

Реферат: Використання психотерапії методом символдрами для профілактики емоційного вигорання в роботі з педагогічним. колективом