Дипломная работа: Соціально-психологічні особливості розвитку емоційної культури студентів-психологів

Актуальність дослідження. Інтегральні процеси, що є ознакою сучасних соціальних змін, обумовлюють нагальну потребу розвитку емоційної культури особистості, яка сприятиме виходу на якісно вищий рівень взаємодії між представниками різних соціальних інститутів. Особливо це важливо для спеціалістів, яким доводиться працювати в системі «людина - людина», зокрема для фахівців у сфері психології.

Дата добавления на сайт: 02 августа 2024

Скачать работу 'Соціально-психологічні особливості розвитку емоційної культури студентів-психологів':

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Інститут педагогіки і психології
Кафедра психології
Дипломна робота
Соціально-психологічні особливості розвитку емоційної культури студентів-психологів
Вінниця 2014
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічний аналіз поняття емоційна культура студента - психолога
.1 Психологічний аналіз професійно важливих якостей особистості студента - психолога
.2 Аналіз поняття «емоційна культура», структура та вплив на професійну діяльність студента-психолога
.3 Соціально-психологічні особливості розвитку емоційної культури особистості студента
Розділ 2. Експериментальне дослідження соціально-психологічних особливостей розвитку емоційної культури студента-психолога
.1 Методологічні засади експериментального дослідження соціально-психологічних особливостей розвитку емоційної культури студента-психолога
.2 Порівняння та аналіз залежності рівня емоційного відгукування і рівня емпатійних здібностей студентів-психологів
.3 Експериментальне дослідження взаємозв’язку рівня розвитку емоційного відгукування та загального рівня розвитку емпатичних здібностей студентів
Розділ 3. Психопрофілактика та методи корекції з розвитку емпатійності студентів - психологів
.1 Методологічні засади організації та проведення психологічної корекції
.2 Проблеми ефективності психологічної корекції та принципи створення корекційної програми
.3 Психологічні підходи до корекції емпатійності студентів-психологів
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Актуальність дослідження. Інтегральні процеси, що є ознакою сучасних соціальних змін, обумовлюють нагальну потребу розвитку емоційної культури особистості, яка сприятиме виходу на якісно вищий рівень взаємодії між представниками різних соціальних інститутів. Особливо це важливо для спеціалістів, яким доводиться працювати в системі «людина - людина», зокрема для фахівців у сфері психології. Зокрема для студентів психологів емоції займають найважливіше місце. Емоції необхідні для соціалізації, для особистісного та когнітивного зростання. Емоційне життя спирається на сприйняття, пізнання, соціальний досвід і в той же час зміни в емоційному житті відбиваються на когнітивному і соціальному розвитку особистості. Емоційна культура студента-психолога впливає на професійний ріст, професіоналізм та уміння взаємодія з клієнтом, розвиток емпатії та розуміння проблем клієнта на емоційному рівні, при цьому не переносячи їх на себе та своє життя. Саме тому в нашій роботі досліджуються соціально-психологічні особливості розвитку емоційної культури студентів психологів.
Проблема емоційної культури стала предметом низки досліджень таких науковців: Л.Г. Коваль, І.В. Могілей, Л.С. Сбітнева, Г.Х. Шингаров, Б.І. Додонов, Л.В. Кондрашова, Л.М. Сбітнєва, Л.Е. Соколова, В.О. Сухомлинський, О.Я. Чебикін та ін. Узагальнюючи погляди вчених на ступінь даної категорії, ми можемо стверджувати, що всі вони розглядають емоційну культуру як частину загальної культури особистості. Визначення емоційної культури ґрунтується на сумарному підході до розкриття її змісту, довільному виділенні її компонентів. Практично всі дослідники підходять однобічно до визначення емоційної культури, зауважуючи, що це здатність до співпереживання, уміння емоційно правильно відгукнутися на переживання іншої людини.
Аналіз психологічної літератури з проблеми емоційної культури засвідчив, що питання про психологічні особливості розвитку емоційної культури як стійкої якості особистості психолога на сьогодні недостатньо розкриті.
Більша частина нині існуючих психологічних досліджень присвячена психологічним аспектам культури почуттів і емоцій (В.Е. Ананьєва, Л.И. Ббожович, В.К. Вілюнаса, Л.С. Виготського, І.А. Джидар`яна, Б.І. Додонова, А.К. Дусавитського, К.Е. Ізарда, О.Н. Лука, Б.М. Теплова, П.М. Якобсона та ін. ); шляхам формування емоційної культури (Л.Г. Коваль, І.В. Могілей, Л.М. Сбітнева, Г.Х. Шингаров та ін.); психологічному розвитку і формуванню особистості (К. О. Аблульханова-Славська, Б. Г. Ананьєв, Б. Ф. Ломов та ін. ); теоріям емоцій (П.К. Анохін, Б.І. Додонов, С.Л. Рубінштейн, П.В. Симонов та ін. ); концепціям формування культури особистості (І.А. Зязюн, М.С. Каган, Н.Б. Крилова, Е.Н. Фаустова та ін.); шляхам формування емоційної культури (Л.Г. Коваль, І.В. Могілей, Л.М. Сбітнева, Г.Х. Шингаров та ін. ); культурі почуттів і шляхів її формування у дітей різних вікових ступенів (Л.Г. Коваль, Т.Г. Коненко, О.М. Лук, Г.П. Шевченко та ін. ); психологічним аспектам культури почуттів (В.Е. Ананьєва, Л.И. Ббожович, В.К. Вілюнаса, Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейн, П.М. Якобсона та ін.).
Мета дослідження полягає у вивченні соціально-психологічних особливостей розвитку емоційної культури особистості студента - психолога.
Для вирішення основної мети було поставлено наступні завдання:
.Вивчити і проаналізувати психологічну літературу з даної проблеми;
.Визначити і науково обґрунтувати сутність, зміст, структурні компоненти емоційної культури особистості студента психолога;
.Вивчити основні теоретичні підходи до проблеми розвитку емоційної культури особистості студента - психолога;
.Розробити діагностичну програму емоційної культури студентів-психологів;
.Сформулювати висновки що до результатів проведеного дослідження рівня сформованості емоційної культури студентів-психологів;
.Розробити корекційну програму емоційної культури студентів-психологів.
Об'єкт дослідження - особистість студента - психолога у процесі розвитку емоційної культури.
Предмет дослідження - соціально - психологічні чинники розвитку емоційної культури студентів-психологів.
Методологічну та теоретичну основу дослідження складають роботи присвячені вивченню психологічного розвитку і формування особистості (К.О. Аблульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Ломов та ін. ); концепції формування культури особистості (І.А. Зязюн, М.С. Каган, Н.Б. Крилова, Е.Н. Фаустова та ін.); психологічного аспекту культури почуттів (В.Е. Ананьєва, Л.И. Ббожович, В.К. Вілюнаса, Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейн, П.М. Якобсона та ін.); концептуальних положень теорії емоцій, що розробляються вітчизняною психологією (П.К. Анохін, Б.І. Додонов, І.А. Васільев, В.К. Вилюнас, Л.С. Виготськи, І.Я. Грот, О.В. Дашкевич, А.В. Запорожець, A.Ф. Лазурскій, К.Г. Ланге, А.Н. Леонтьєв, А.Р. Лурія, В.В. Новіков, М.М. Кашапов, Н.В. Клюева, К.К. Платонов, С.Л. Рубинштейн, П.В. Симонов, О.К. Тихомиров, Н.П. Фетіскін, О.А. Чернікова, Г.Х. Шінгаров та ін.); зарубіжною психологією (А. Адлер, М. Арнолд, А. Валлон, В. Вундт, К. Ізард, У. Джемс, Е. Клапаред, У. Мак - Дауголл, Л. Фестингер, З. Фрейд, Д. Уотсон, І. Уейнбаум, С. Шехтер та ін); положення філософів про сутність розвитку людини в культурі (А.І. Арнольдов, Е.М. Бабосов, Г.С. Батащев, Л.М. Баткин, М.М. Бахтін, П.С. Гуревич, В.Е. Давідовіч, К.С. Злобін, Е.В. Ільєнко, М.С. Каган, Л.Н. Коган, Ю.М. Лотман, Е.С. Маркарян, Е.В. Сколов та ін.); сучасні уявлення про професіоналізації особистості (А.В. Карпов, Е.А. Клімов, B.В. Новіков, Ю.П. Поваренков, В.Д. Шадріков та ін. ).
Експериментальною базою дослідження, яке проводилося, слугував Вінницький державний педагогічний університет ім. М.М. Коцюбинського, Інститут педагогіки, психології та мистецтва, студенти психологи, першого курсу.
Організація дослідження. Дослідження проводилося у 2014 році складалось з трьох етапів наукового пошуку.
На першому етапі наукового дослідження проаналізовано психологічну, соціально-психологічну, соціально-педагогічну літературу з досліджуваної проблеми, обґрунтовано об’єкт, предмет, завдання та концептуальні ідеї дослідження, програму дослідження, визначено його експериментальну базу.
На другому етапі було створено програму емпіричного дослідження соціально - психологічних особливостей розвитку емоційної культури студента - психолога, підібрано методики для вирішення поставлених завдань, проведено емпіричне дослідження, первинно оброблено дані дослідження, здійснено узагальнення й аналіз результатів експериментальної роботи, сформульовано загальні висновки.
На третьому етапі спираючись на результати проведеного теоретично - емпірично дослідження створено корекційну програму розвитку емоційної культури студентів психологів.
Наукова новизна дослідження полягає у розширенні й поглибленні знань про психологічні особливості розвитку емоційної культури особистості студента - психолога; в отриманні нових емпіричних даних про рівень оцінки емоційного стану студента - психолога; виокремлення психологічних чинників, які сприяють розвитку емоційної культури особистості студента - психолога; проведення теоретичного аналізу соціально-психологічних особливостей емоцій людини, виділення компонентів, критеріїв, показників та рівнів розвитку емоційної культури.
Практична значимість роботи полягає у розробці комплексом системи психодіагностичних компонентів емоційної культури студентів психологів, представлена програма корекційних занять з розвитку емоційної культури студентів психологів. Застосування педагогами, практичними психологами рекомендацій розроблених на основі дослідження психологічних рекомендацій сприятиме налагодженню емоційної взаємодії студентів психологів і розвитку їх емоційної культури. попередженню й усуненню їх професійних деформацій,створенню умов для розвитку емоційної культури студентів психологів.
Розділ 1. Теоретико-методологічний аналіз поняття емоційна культура студента - психолога
.1 Психологічний аналіз професійно важливих якостей особистості студента - психолога
На сучасному етапі психологічний аналіз професійної діяльності фахівця розглядається в рамках теорії діяльності, виходячи з праць Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейна, О.М. Леонтьєва, К.К. Платонова, В.П. Зінченка, К.О. Абульханової-Славської, Б.Ф. Ломова, О.Ф. Бондаренка, С.Д. Максименка, В.Д. Шадрікова, Н.В. Чепелєвої, В.Г. Панка, Т.С. Яценко, О.О. Бодальова, А.О. Деркача, І.В. Дубровіної, І.М. Юсупова, М.В. Молоканова та ін. Ці дослідження окреслюють коло професійно значимих якостей фахівця у сфері психології. Очевидним є той факт, що рівень професійної компетентності залежить не лише від знань, умінь, навичок та стажу роботи, але й від особистості психолога, наявності та прояву окремих рис особистості та особливостей інтелекту[16].
Професіограма психолога включає ряд вимог щодо професійно важливих якостей. До них належать: добре розвинені комунікативні здібності, тактовність, відчуття відповідальності, уміння співпереживати, спостережливість, аналітичний розум, емоційна стійкість, розвинена словесно-логічна і образна пам'ять, уважність [34].
На думку О. . Саннікової, поки ще не дуже повно вивчені критерії успішності діяльності, роль психічних, індивідуально-типологічних особливостей, професійно значущі якості особистості студента - психолога. Вона пропонує розглядати особистість студента - психолога, як майбутнього професіонала, як складну «багатомірну модель», яка включає в себе:
) індивідуально-типологічні особливості (формально-динамічні та якісні особливості індивідуальності);
) професійно значущі властивості особистості;
) професійну компетентність (знання, навички, вміння, їх якісний рівень). Індивідуальність професіонала-психолога як динамічна система формується в діяльності, досягає досконалості при високій мотивації і певній спрямованості особистості за умови відсутності якостей профнепридатності [18].
Н В. Чепелєва зазначає, що провідним інструментом роботи психолога, окрім тестів та спеціальних психологічних методик, є власна особистість фахівця. Запропонована нею модель особистості психолога включає п′ять підструктур, серед яких визначені: мотиваційно-цільова, когнітивна, операціонально-технологічна, комунікативно-рольова, регулятивна, Рівень сформованості всіх професійно важливих якостей і властивостей, професійних умінь та навичок у кожній підструктурі моделі особистості психолога значною мірою забезпечують продуктивність професійної діяльності, компетентність у розв′язанні психологічних завдань і надання кваліфікованої психологічної допомоги населенню[16].
О.Ф. Бондаренко, розглядаючи питання щодо структури моделі особистості психолога, зазначає, що функціональна модель особистості психолога містить в собі як мінімум три рівні репрезентації: рівень соціально-рольової нормованості праці спеціаліста; “технологічний” рівень; рівень персоналізації [23].
Проблему професійного становлення особистості загалом (Н С. Пряжников, С.П. Крегжде) та особистості психолога зокрема в своїх працях розглядають І.Р. Григорова, В.І. Коновальчук, М.Є. Литвак, О.П. Сергєєнкова, Т.І. Федотюк, Л. Усачова та ін. , зазначаючи, що професійне самовизначення та самоідентифікація фахівця - психолога відбувається під час навчання та подальшої професійної діяльності в процесі особистісного розвитку і формування професійно важливих якостей та вмінь [24].
Емоційна регуляція і емоційна витривалість, комунікабельність, вміння слухати і підтримувати розмову, здатність легко встановлювати контакти з людьми - всі ці якості психолога відмічають в своїх працях Н.В. Чепелєва, В.Г . Панок. Крім того, чи не найважливішим в структурі особистості психолога вони вважають той особистісний сенс, життєві і світоглядні позиції, що зумовлюють вибір людиною цієї професії [18].
Г.С. Абрамова зазначає, що психолог, впливаючи на іншу людину, сам є носієм індивідуальної свідомості, носієм професійної етики і тому повинен бути вільним від будь-яких оціночних категорій. Позиція психолога припускає реалістичний оптимізм, відкритість для нового особистісного досвіду, для розвитку. Спонтанність розглядається як професійно важлива риса психолога, бо лише за допомоги спонтанності, звичайної експресії можна викликати в людині відповідну емоційну реакцію; психологу потрібно володіти великою внутрішньою дисципліною, щоб втриматися від негайної поради, дії, засудження, потрібно весь час бути в напруженні, щоб аналізувати і відтворювати в своїй уяві внутрішній світ клієнта. При цьому Г.С. Абрамова розглядає психолога як особистість із втіленням таких рис, як оптимізм, життєвий успіх, щастя; з вмінням швидко і виважено приймати рішення, відповідати за результати цих рішень [23].
Р.В. Овчарова висловлюючи свої роздуми стосовно того, який же психолог сьогодні потрібен, визначає чотири домінанти в структурі особистості психолога:
) інтелектуальність;
) соціальність;
) емоційна стабільність;
) гуманістична спрямованість.
Проблемою особистості психолога займалося багато дослідників, зокрема, Ю.М. Ємельянов, О.Ф. Бондаренко, С.Н. Хоружий та ін. Так, згідно даних досліджень, наведених С.Н. Хоружим, професійно бажаними для психолога визначаються наступні риси та якості: емоційний контроль, стриманість, надійність, психічна стабільність, оптимізм, енергійність, відкритість, невимушеність, теплота, здатність до пристосування. Наявність вільної від протиріч, позитивної «Я-концепції» слід вважати необхідним елементом у характеристиці особистості психолога-консультанта. Базуючись на проведеному аналізі проблем функціональної особистості психолога-консультанта, автор відзначає, що відмічені професійно значущі якості можуть діагностуватися за допомогою трьохрівневої системи діагностичних процедур [12].
Н.Ф. Калина, А.Н. Миронюк вважають, що найважливішою професійно значущою якістю психолога є його вміння спілкуватися з людьми. У зв’язку з цим у процесі підготовки та подальшої професійної діяльності фахівця постає проблема комунікативної компетентності психолога [12].
. М. Юсупов виділяє найважливішими в особистості психолога: емпатію, емоційну стійкість, альтруїзм, високий соціальний інтелект, здатність до ефективного реагування та прогнозування міжособистісних стосунків. Також він вибудовує пріоритетний ряд професійно необхідних якостей наступним чином:
емпатія - афективна, когнітивна, предикативна;
соціальна сензитивність - спостережлива, номотетична, ідеографічна;
емоційна стійкість;
альтруїзм;
незалежність;
комунікативність, самоконтроль, професійні знання [14].
На підставі низки досліджень із використанням психограм психолога та визначення професійно важливих якостей успішного фахівця С.Н. Симоненко та С.С. Трейгер дійшли висновку, що по значущості перше місце займають комунікативні та емпатійні особистісні якості фахівця-психолога [15].
Згідно досліджень М.Б. і Т.І. Гретченків психолог повинен мати такі професійно необхідні здібності: уважність, спостережливість, сензитивність, емпатію, рішучість, впевненість у своїх силах, енергійність, активність, прагнення керувати ситуацією і знаходити оптимальний вихід з неї, комунікабельність [11].
Ю.М. Ємельянов, Г.С. Кузьмін роблять висновок, що особливу увагу необхідно приділяти наступним професійно важливим ознакам: емоційному контролю, відкритості, оптимізму, порядності (тобто моральність, людяність), відповідальності, соціальній зрілості, стриманості, стресостійкості, терпимості, послідовності, наполегливості, уважності, високих показників оперативної пам`яті, адекватності самооцінки, тактовності, соціальної чутливості, реактивності, гнучкості [10].
О.С. Латій, Л.М. Собчик вказують на необхідність для психолога високого рівня інтелекту, широкого кругозору та високого рівня самопізнання, незалежності мислення, вміння співчувати та внутрішньої узгодженості.
Н.А. Амінов, М.В. Молоканов, розглядаючи професійно важливі якості психолога, вказують на провідну роль в особистості фахівця спостережливості, швидкого орієнтування в ситуації, інтуїції, емпатії, співчуття, доброти і поваги до людини, готовності до надання допомоги, вміння аналізувати свою поведінку (рефлексії), а також самоконтролю [18].
Т.І. Федотюк визначає такі професійно важливі якості практичного психолога, як: розвинені комунікативні та емпатійні здібності; гуманне, поважне, доброзичливе ставлення до людей та бажання допомогти; високий інтелект; швидкість, глибина, гнучкість, критичність та самостійність мислення; необхідний рівень сформованості мисленнєвих операцій та пізнавальних процесів.
В.В. Гусейнов виділяє в якості професійно значущих комунікативні риси, які визначають рівень спілкування психолога і є необхідною умовою здійснення професійної діяльності [18].
Дослідження Л.О. Кияшко, проведені на основі результатів, отриманих від групи експертів, досвідчених психологів, дали можливість виділити групу ознак, найбільш значущих у професійній діяльності психолога: емпатію, щирість, терпимість, любов до людей, професійну компетентність, спостережливість, вміння оцінювати причини соціальних явищ, вміння слухати, демократизм, витримку, безоцінне ставлення до людей [16].
Згідно поглядів Н.В. Бачманової та Н.А. Стафуріної структура комплексу психологічних здібностей психолога складається з наступних блоків:
) здатність до повного і правильного, реального сприйняття об′єкта;
) здатність до розуміння внутрішніх властивостей і особливостей об′єкта;
) здатність до співпереживання, емпатія, доброта і повага до людини;
) здатність до...

Похожие материалы:

Реферат: Психологічні особливості розвитку емоційної сфери молодших школярів

Курсовая работа: Соціально-психологічні особливості спілкування в підлітковому віці

Реферат: Психологічні особливості розвитку особистісної безпорадності у сучасних старшокласників

Дипломная работа: ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМИ СТИЛЯМИ ВИХОВАННЯ

Курсовая работа: Зв’язок згуртованості з соціально-психологічним кліматом