Курсовая работа: Соціальні страхи в юнацькому віці

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СТРАХ ЯК ФОРМА ПЕРЕЖИВАННЯ ЕМОЦІЙ ТА ПОЧУТТІВ
1.1 СТРАХ, ЙОГО ВИЗНАЧЕННЯ І ОСОБЛИВОСТІ
1.2 ВИДИ СОЦІАЛЬНИХ СТРАХІВ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
1.3 ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ СТРАХІВ
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ РІВНЯ ОСОБИСТІСНОЇ ТРИВОЖНОСТІ НА СОЦІАЛЬНІ СТРАХИ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
2.1 МЕТОДИ ТА МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ. ПРОЦЕДУРА ДОСЛІДЖЕННЯ
2.2 АНАЛІЗ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Дата добавления на сайт: 02 августа 2024

Скачать работу 'Соціальні страхи в юнацькому віці':

Соціальні страхи в юнацькому віці
Зміст
Вступ
Розділ 1. Страх як форма переживання емоцій та почуттів
1.1 Страх, його визначення і особливості
1.2 Види соціальних страхів в юнацькому віці
1.3 Історичний огляд психологічних досліджень страхів
Розділ 2. Емпіричне дослідження впливу рівня особистісної тривожності на соціальні страхи в юнацькому віці
2.1 Методи та методики дослідження. Процедура дослідження
2.2 Аналіз та інтерпретація результатів дослідження
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність дослідження.
У сучасному світі існує все більш зростаюче число об'єктів, подій, умов, ситуації, які лякають або потенційно можуть лякати. Імовірно, саме цим можна пояснити той факт, що страх є предметом наукового дослідження, знань, частіше, ніж будь-яка інша емоція.
Страх − це емоція, яка може виникнути в будь-якому віковому періоді. Дуже велика частина страхів лежить у сфері навчальної діяльності. Здорові психічно та фізично діти з радістю і нетерпінням чекають початку навчання. Вони швидко освоюються в ньому, не викликаючи невротичних реакцій на зміну свого життя. Разом з тим, є діти, які страждають справжньою фобією навчання.
Дослідження, які були проведені різноманітними психологами та дослідниками, за багато років показали, що виникнення та переживання страхів - це результат впливу зовнішнього середовища на людину.
Страх тісно пов’язаний з явищем тривожності.
Тривожні діти дуже чутливі до результатів власної діяльності, бояться і уникають неуспіху. Достатньо високий рівень тривожності характерний для періоду вступу у ВНЗ, входження в новий колектив, особливо декілька перших місяців навчання.
Юність − це період прийняття відповідальних рішень, що визначають усе подальше життя людини: вибору професії і свого місця в житті, сенсу життя, вироблення світогляду і життєвої позиції, супутника життя, створення своєї сім'ї. Найважливіший психологічний процес юнацького віку - становлення самосвідомості і стійкого образу своєї особистості, свого "Я”. В цьому віці виникають різні соціальні страхи, які приносять дискомфорт в життя юнаків. Вчасно позбувшись страхів, можна передбачити багато проблем і невдач.
Об’єкт дослідження − страх як емоція.
Предмет дослідження - зв’язок страху з особистісною тривожністю в юнацькому віці.
Мета дослідження − вивчення видів соціальних страхів в юнацькому віці.
Завдання дослідження.
1.Дослідити страх, його визначення і особливості.
2.Виявити зв’язок між кількістю і видами соціальних страхів з особистісною тривожністю в юнацькому віці.
Гіпотеза. В юнацькому віці інтенсивність переживання страхів залежить від рівня особистісної тривожності. Дівчата більш тривожні, ніж хлопці.
Методи та методики:
Для проведення емпіричного дослідження використовувались такі методики:
.Шкала ситуативної та особистісної тривожності, розроблена Ч.Д. Спілбергом.
2.Опитувальник ієрархічної структури актуальних страхів особистості для здорових осіб, розроблених Ю. Щербатих та О. Івлевою.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.
соціальний страх юнацький вік
Розділ 1. Страх як форма переживання емоцій та почуттів
1.1 Страх, його визначення і особливості
Нелегко знайти людину, яка б ніколи не відчувала страху. Занепокоєння, тривога, страх − такі ж емоційні невід'ємні прояви нашого психічного життя, як і негативні емоції. Але при надмірній податливості до страху, залежно від них змінюється поведінка людини аж до "емоційного паралічу".
Страх належить до категорії фундаментальних емоцій людини. Емоції страху виникають у відповідь на дію загрозливого стимулу, а в свою чергу, розуміння та усвідомлення небезпеки формується, коли деякі подразники поступово набувають характеру загрозливого впливу.
Страх - це негативна емоція в ситуації реальної або уявної небезпеки. Як філософське поняття введене С. К'єркегором, що розрізняв емпіричний страх-боязнь перед конкретною небезпекою і несвідомий метафізичний страх-тугу, специфічний для людини [5].
Таким чином, страх − відповідь на небезпеку, почуття небезпеки. Він має гальмуючий вплив на психіку. Йому присутній певний і конкретний характер, утворюючи психологічно замкнутий простір. Страх як спогад про небезпеку має своїм джерелом, головним чином, минулий травмуючи досвід, будучи емоційним та ірраціональним феноменом, який відбувається в правій півкулі головного мозку. Це інтенсивно зумовлена форма психічного реагування при наявності загрози.
Незважаючи на своє негативне забарвлення, страх виконує різні функції в психічному житті людини. Як реакція на загрозу він дозволяє уникнути зустрічі з нею, граючи захисну адаптовану роль у системі психічної саморегуляції. Страх може виконувати певну соціалізаційну або навчальну роль у процесі формування особистості [15].
Страх − стан, який виникає насамперед у ситуаціях, коли мотивація уникнення не може бути реалізована. Виникає, якщо індивід має спонукання і усвідомлену мету залишити ситуацію, але продовжує в силу зовнішніх причин залишатися в ній. У таких умовах локальний страх може стати генералізованим. Як показано в експериментах І.П. Павлова і Дж. Вольпе, на основі генералізованого страху відбувається научіння і страх набуває форми особистісної нелокалізованной тривожності, або, зв'язуючись з широким колом більш-менш випадкових предметів або ситуацій, стає фобією. За Х. Айзенком − передумовами виникнення тривожності виступають високі показники таких особистісних факторів, як невротизм і інтроверсія. Стійкі страхи − це страхи, з якими не може впоратися ні дитина, ні дорослий, які призводять до появи небажаних рис характеру [5].
Страх оснований на інстинкті самозбереження, має захисний характер і супроводжується визначеними змінами вищої нервової діяльності, позначається на частоті пульсу і дихання, показниках артеріального тиску, виділення шлункового соку. У самому загальному вигляді емоція страху виникає у відповідь на дію загрозливого стимулу.
Страх - це механізм адаптації. Будь-який живий організм пристосовується до навколишнього середовища, хоча б в невеликій ступені використовуючи сигнали небезпеки. Людина ж, розвинувшись від кроманьйонця, що використав цей механізм вельми часто, і зараз продовжує користуватися ним досить творчо. Страхи (фобії) є як би складовою частиною особистості тривожності структури і являють собою боязнь будь-яких предметів, тварин, комах або особливих ситуацій [26].
Страх тісно пов’язаний з явищем тривожності.
Природжене відчуття самозбереження не дає нам здійснювати вчинки, з великим ступенем вірогідності, які загрожують життю або здоров'ю, не дає піддатися або піддати себе реальній небезпеці [23].
Тривога − суб'єктивно неприємний емоційний стан: відчуття невпевненості, очікування поганих подій, погані передчуття. На відміну від страху, тривога зазвичай безпредметна та ірраціональна і не має конкретного стимулу. Тривогу не завжди слід вважати патологією емоцій. Вона запобігає участь людини в потенційно шкідливій поведінці, і тому виконує певну захисну функцію.
Тривога являє собою розпливчастий, тривалий страх з приводу майбутніх подій. Вона виникає в ситуаціях, коли ще немає реальної небезпеки для людини, але вона чекає її. На думку деяких дослідників, тривога являє собою комбінацію з декількох емоцій − страху, смутку, сорому і почуття провини.
Смуток − одна з основних негативних емоцій, направлена в минуле або сьогодення, яка виникає за відсутності задоволення, при втраті чого-небудь, бідності, недоліку.
Сором − негативна емоція, що свідчить про можливість втрати самоповаги. При його переживанні акцентується самосвідомість і індивід починає сприймати себе як маленького, безпорадного, скутого, дурного, ні до чого не придатного і не здатного. Початково, до переживання сорому ведуть ситуації соціального несхвалення невдач індивіда.
Почуття провини − природне почуття, яке виникає як реакція на порушення значущих моральних чи соціальних норм. У гіпертрофованому вигляді це може виглядати як комплекс провини, коли у людини сильно розвинена совість, сумління, почуття відповідальності, вона постійно переймається через свої дії та вчинки [23].
Такі слабко виражені прояви тривоги, як почуття переживання, невпевненість у правильності своєї поведінки є невід'ємною частиною емоційного життя будь-якої людини. На відміну від тривоги як стану, тривожність як риса особистості притаманна далеко не кожному. Тривожна людина постійно невпевнена в собі і своїх рішеннях, постійно очікує неприємностей, емоційно нестійка, недовірлива.
В розвитку страхів важливе значення має особиста схильність людини до фобічних розладів. Люди, що страждають від страху, схильні інтерпретувати нейтральну інформацію як небезпечну, вони переоцінюють шанси того, що станеться щось страшне і схильні переоцінювати наслідки, до яких ці страшні події призведуть [16].
Причинами страху можуть бути події, умови або ситуації, що є початком небезпеки. Причиною страху може бути присутність чогось, що забезпечує безпеку. Предметом страху може бути якась людина чи певний об'єкт. Іноді страх не пов'язаний ні з чим конкретним, такі страхи називають безпредметними. Страх може бути викликаним стражданнями, а це пов'язано з тим, що в дитинстві сформувалися зв'язки між цими почуттями.
Існує безумовно корисний страх, що розуміється як безумовний рефлекс. Інакше цей рефлекс можна назвати інстинктом виживання, або страхом біологічним. До біологічних страхів відносять ті, які так або інакше можуть бути пояснені з погляду небезпеки для існування живого організму: страхи болю і самоти, невідомості і невизначеності, страх смерті. Це - "природні" тривоги, які слідують природним законам виживання в нашому світі. Порушення природного закону гарантує не виживання порушника [22].
Існують страхи соціальні - це умовні рефлекси, що набуваються нами при співіснуванні з іншими людьми. Вони є частиною того виховання, яке ми одержуємо від вчителів і батьків, і частиною тих правил і умовностей, якими просочене соціальне середовище. До них відносяться: боязнь критики і начальства, страхи бути знехтуваним або опинитися в центрі уваги, страх показатися неповноцінним, страх пред'являти претензії, страх не зуміти відмовити у вимозі, страх сказати "ні" - і їм подібні.
І якщо біологічні страхи адаптивні і тим корисні для виживання як конкретної людини, так і всього роду, то соціальні, набуті страхи викликають необґрунтоване відчуття тривоги і часто ведуть до фобій, неврозів, депресії - тобто, явно шкідливі [1].
Страхи дорослих людей можна з певним ступенем умовності розділити на класичні або природні страхи (страх павуків, мишей, собак, вогню, темряви, насилля, хвороби та ін.) та соціальні (страх не відповідати вимогам, страх розчарувати, страх отримати відмову страх авторитарного начальства та ін.). Природні страхи найчастіше існують у формі монофобій (тобто людина боїться чогось одного), соціальні страхи в більшості випадків утворюють пов’язані (комплексні) фобії.
Особливої сили і інтенсивності страхи набувають у людей з патологічними характерами (психопатологіями). Так, для депресивних особистостей характерний страх розчарувати (дружину, начальство, суспільство), страхи шизоїдних особистостей пов’язані з можливістю попасти в залежність, для них характерний страх бути комусь зобов’язаним, страх втратити свою індивідуальність та духовну цілісність (страх божевілля). Ці форми страхів існують і у доклінічних формах, тобто вони можуть бути характерні і для здорових людей [1].
В даний час існують різні класифікації страхів. Згідно з однією з них, все різноманіття даних емоційних станів можна розділити на природні, соціальні та внутрішні страхи. Подальший аналіз людських страхів дозволив прийти до думки, що більш точним є поділ на три групи: біологічні, соціальні та екзистенційні. До першої групи належать страхи, які безпосередньо пов'язані із загрозою життя чи здоров'я людини, друга представляє острах і побоювання за зміну свого соціального статусу, третя група страхів пов'язана з глибинною сутністю людини і характерна для всіх людей незалежно від конкретних ситуацій [27].
1.2 Види соціальних страхів в юнацькому віці
Різні автори юнацькому віку дають різні часові рамки. Хтось стверджує, що період юності розпочинається від 17 років і триває до 23. Юність, на думку В.І. Слободчікова, − завершальна стадія ступені персоналізації. "Головні новоутворення юнацького віку - саморефлексія, усвідомлення власної індивідуальності, поява життєвих планів, готовність до самовизначення, установка на свідому побудову власного життя, поступове вростання в різні сфери життя".
Юність − це період прийняття відповідальних рішень, що визначають усе подальше життя людини: вибору професії і свого місця в житті, сенсу життя, вироблення світогляду і життєвої позиції, супутника життя, створення своєї сім'ї. Найважливіший психологічний процес юнацького віку - становлення самосвідомості і стійкого образу своєї особистості, свого "Я" [12].
Важливе значення для розвитку особистості в юнацькому віці має спілкування з однолітками. Спілкування з однолітками − це специфічний канал інформації, специфічний вид міжособистісних відносин, а також один із видів емоційного контакту. Стає актуальним пошук супутника життя та однодумців, зростає потреба у співпраці з людьми, зміцнюються зв'язку зі своєю соціальною групою, з'являється почуття інтимності з певними людьми. Юнацька дружба унікальна, вона займає виключне місце серед інших прихильностей. Підвищується вимога до дружби, ускладнюються її критерії [29].
Тому в юнацькому віці виникають та розвиваються безліч страхів, які здатні нанести велику шкоду як самим юнакам, так і їх майбутньому.
У тій чи іншій мірі хвилювання і тривога перед публічним виступом, відповідальним екзаменом, зустріччю з авторитетною людиною знайомі практично кожному дорослій людині. В цьому сенсі ця тривога виконує позитивну функцію − змушує мобілізувати доступні ресурси, ретельно підготуватися до майбутнього випробуванню, підвищує почуття відповідальності. Але іноді, страх набуває зовсім іншу природу і замість мобілізації ресурсів призводить до їх блокування, починає гальмувати будь-які форми соціальної активності і доставляє людині масу неприємних переживань [22].
Заміщення біологічних страхів на соціальні відбувається досить поступово, але безповоротно. Соціальні страхи можуть випливати з страхів біологічних, але, завжди мають специфічний соціальний компонент, що в них виходить на перше місце, витіснивши більш примітивні чинники виживання. Конкретні форми прояву соціальних страхів залежать від особливостей історичної епохи і типу суспільства [12].
Серед безлічі соціальних страхів, які спостерігаються в юнацькому віці, можна виділити вісім найголовніших різновидів, що утворюють чотири пари страхів.
.Страхи керівництва і підпорядкування.
Страх перед начальником, командиром, вчителем є типовим різновидом соціальних страхів. Людське суспільство має ієрархічний характер: хтось керує, а хтось змушений підкорятися. Особам, у яких присутній даний вид страху, спочатку слід підвищити власну самооцінку, що додасть почуття власної гідності та зменшить відчуття страху [13].
Страх відповідальності. Він може приймати форму страху відповідальності за доручену справу, організацію, спортивну команду, сім'ю, своїх підлеглих. Медичні дослідження показують, що страх відповідальності надає суттєвий вплив на розвиток серцево-судинних захворювань. За підрахунками фахівців, цей страх, послужив відправною точкою мільйонів випадків гіпертонії, атеросклерозу, виразки шлунка, інфарктів та інсультів, забрав більше людських життів, ніж усі війни на Землі [13].
Страх відповідальності, практично, не має під собою біологічних коренів, а зумовлюється майже виключно соціальними механізмами. Сутність цього страху полягає в тому, що, приймаючи якесь важливе рішення, людина бере на себе відповідальність за його наслідки, а у випадку невдачі йому не тільки загрожує засудження або покарання з боку соціуму, але часто вона приречена на тривалі самодокори, здатні отруїти все подальше життя [13].
.Страхи успіхів і невдач.
Страх невдачі пов'язаний з побоюванням зазнати невдачі в кар'єрі, бізнесі, навчанні або особистому житті. До цієї групи відноситься широко розповсюджений серед студентів страх перед іспитами. До групи страхів перед невдачами входить страх починання. Це досить поширений страх, який лякає людину тим, що вона розпочне щось нове, яке обернеться невдачею.
Страх успіху − незвичний страх властивий для не цілком впевнених у собі людей, які примирилися зі своїм становищем і в глибині душі бояться, що у випадку успіху їм доведеться брати на себе нову відповідальність, докладати додаткових зусиль і утримувати завойовані позиції. Цей страх протилежний страху невдачі, але в його основі також лежить почуття невпевненості в своїх силах. Практичні психологи відзначають, що страх успіху може стати навіть більш небезпечним для саморозвитку особистості, ніж побоювання провалу [13].
.Страхи близьких соціальних контактів.
Страх самотності особливо гостро відчувають люди, яким психологічно важко бути одним. Сюди ж відноситься страх втрати близької людини. Німецький учений Фріц Рімана вважав, що кожній людини характерні дві протилежні тенденції. Перша тенденція пов'язана з бажанням індивіда відсторонити себе від іншої людської маси та реалізувати себе як окрему особистість, що в результаті неминуче викликає страх ізоляції та самотності. Друга тенденція передбачає самозречення і самовіддачу, злиття з оточуючими людьми [13].
Страх злиття з іншою людиною пов’язаний з підвищеним прагненням до самостійності, що призводить до їх ізоляції від оточуючих людей. Юнаки, у яких присутній даний вид страху, ухиляються від емоційних контактів зі своїм оточенням, що призводить до посилення егоцентризму і все більшої ізоляції [13].
.Страхи оцінок.
Страх оцінок може приймати дві протилежні форми: боязнь негативних оцінок з боку оточуючих, і страх перед неувагою з боку інших людей. Одним з варіантів поведінки, сполучених зі страхом перед оцінкою іншими людьми, є сором’язливість. причиною сором’язливості може бути сильний страх, випробуваний в дитинстві, який змушує юнака згодом уникати ініціативи у контактах з іншими людьми. Сором’язливість може проявлятися в різних формах − від легкого дискомфорту до нез'ясовно страху. Близьким до цього страху є острах осуду з боку оточуючих, де на перший план у свідомості виходить не кінцевий результат діяльності, а реакція найближчого соціального оточення. До цієї ж групи відноситься страхів відносять боязнь говорити в суспільстві малознайомих людей [13].
Страх неуваги з боку інших людей характерний для демонстративних та істеричних особистостей, які бояться залишитися без уваги публіки. Зазвичай, такі особистості в юнацькому віці, стають артистами [13].
Дитячі страхи найчастіше зникають безслідно, при правильному відношенні та розумінні причин їх появи. Якщо ж вони болісно загострились або зберігаються...

Похожие материалы:

Курсовая работа: Соціально-психологічні особливості спілкування в підлітковому віці

Курсовая работа: Особливості самооцінки в юнацькому віці

Курсовая работа: Воля та прояви вольових та емоційних реакцій в ранньому юнацькому віці

Курсовая работа: Вплив соціальних мереж на зміст ціннісних орієнтацій у підлітковому віці

Реферат: Цілі Арт-терапії