Реферат: Суспільно-історичний характер свідомості
Зміст
1. Свідомість
1.1 Поняття про свідомість, її особливості та функції
1.2 Структура свідомості
1.3 Рівні вияву психіки людини
2. Суспільно-історичний характер свідомості
Висновок
Література
Дата добавления на сайт: 02 августа 2024
Скачать работу 'Суспільно-історичний характер свідомості':
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДВНЗ «Криворізький національний університет»
Криворізький педагогічний інститут
Кафедра психології
Реферат
На тему: «Суспільно-історичний характер свідомості»
Робота студентки
ІІ курсу ГОЕ-13-2-2
Цирульник Вікторії
м. Кривий Ріг
р.
Зміст
1. Свідомість
1.1 Поняття про свідомість, її особливості та функції
1.2 Структура свідомості
1.3 Рівні вияву психіки людини
2. Суспільно-історичний характер свідомості
Висновок
Література
1. Свідомість
.1 Поняття про свідомість, її особливості та функції
Людина як істота, що володіє найскладнішими проявами психіки, є носієм свідомості. Свідомість - це особливе утворення, що сформувалось під час суспільно-історичного розвитку на основі праці як специфічного виду людської діяльності, є формою цілеспрямованого психічного відображення.
Свідомість - це найвища форма розвитку психіки, притаманна тільки людині, що виявляється в складних формах відображення світу, опосередкована суспільно-історичною діяльністю людей
Через свідомість людина здатна пізнати сутність навколишнього світу, розуміти його та одночасно знати про те, що вона знає або не знає.
Свідомість як категорія філософії та психології традиційно розглядається науковцями. Зародження цих ідей почалося ще в античності, коли сформувались два філософські напрямки - ідеалізм та матеріалізм. З точки зору першого - ідеалізму - свідомість трактується як власне людська форма психіки, початок і умова буття, матеріалісти розглядають свідомість як результат відображення людиною дійсності, продукт пристосування та активного ставлення до буття. Однак щодо більш точної інтерпретації цього поняття виникає величезна кількість невирішених питань, тому вивчення та трактування поняття свідомості і по сьогодні залишається відкритою науковою проблемою. Свідомість характеризується певними особливостями.
Рис. Ознаки свідомості
Свідомість поза людським буттям неможлива: свідомість народжується в бутті, створює буття, відображає буття. Таким чином, свідомість виконує такі функції:
Рис. Функції свідомості
Так, пізнавальна функція свідомості проявляється в накопиченні, переробці та використанні інформації щодо навколишньої дійсності; регулятивна-в контролі поведінкових та емоційних проявів; прогностична - в побудові образів майбутнього, плануванні подальшого життя; рефлексивна - в пізнанні людиною самої себе як суб\'єкта психічної діяльності; комунікативна функція свідомості полягає в організації та підтриманні спілкування з іншими людьми.
1.2 Структура свідомості
Попри те, що прояви свідомості мають системний та інтегрований характер, вчені для зручності вивчення цього феномену виробили структуру, що має такі компоненти:
Рис. Структура свідомості
Цілком очевидно, що структура свідомості взаємопов\'язана з її функціями, майже кожний компонент відповідає за певну функцію, наприклад, знання - за пізнавальну і прогностичну, рефлексивна функція забезпечується роботою самосвідомості тощо.
.3 Рівні вияву психіки людини
Психіка - це складний комплекс, який працює за певними закономірностями. Як складові цього комплексу виокремлюють несвідомий, підсвідомий, свідомий і над свідомий рівні, які взаємопов\'язані і взаємодіють між собою. Кожен рівень виконує свої необхідні функції у цілісному функціонуванні всієї психіки. Усі вони надзвичайно важливі під час життєдіяльності людини.
Свідомість є особливою формою психічної діяльності, орієнтованої на відображення й перетворення дійсності. У зоні ясної свідомості знаходить своє відображення мала частина психічного.
Рис. Рівні психіки
Сигнали, що потрапили в зону ясної свідомості, людина використовує для усвідомленого управління своєю поведінкою. Інші сигнали психіка також використовує для регулювання деяких процесів, але на підсвідомому рівні.
Типові завдання, які часто трапляються у звичайній ситуації, людина розв\'язує підсвідомо, реалізуючи автоматизми. Автоматизми підсвідомості розвантажують свідомість від рутинних операцій (ходьба, біг, професійні навички тощо) для нових завдань, що в даний момент можна розв\'язати лише на свідомому рівні.
Підсвідомість - це уявлення, бажання, потягу, почуття, стани, психічні явища та акти, які колись упродовж життя \"вийшли\" зі свідомості, виявляються у відповідних ситуаціях ніби автоматично, без чіткого і зрозумілого усвідомлення, але за певних умов їх можна повернути назад і усвідомити
З. Фрейд вивчав сновидіння, помилкові дії, невротичні симптоми як прояви підсвідомого
Проникнути в підсвідомість можна за допомогою таких методів, як аналіз описок, обмовок, запам\'ятовувань, фантазій і снів людини, а також методу вільних асоціацій, проективних тестів тощо.
Явища людської психіки дуже різноманітні. Психічна діяльність може виходити за межі підсвідомого, переміщуючись також на несвідомий рівень.
Несвідомість - це сукупність психічних явищ, актів і станів, які виявляються на глибокому рівні функціонування психіки й цілковито позбавляють індивіда можливості впливу, оцінки, контролю і звіту в їхньому впливові на поведінку, вчинки, діяльність
Несвідоме виявляється і у так званих імпульсивних діях, коли людина не усвідомлює наслідків своїх вчинків. Наші наміри не завжди виражаються в наслідках наших дій адекватно, так, як ми б цього хотіли. Іноді, здійснивши той чи інший вчинок, людина сама не може зрозуміти, чому вона зробила саме так.
Виявляється несвідоме і в наших психічних процесах. Навіть мислення людини може відбуватися на несвідомому рівні. Уява, інтуїція, творчість взагалі неможливі без несвідомих компонентів.
Надсвідомість утримує психічні явища, акти й стани, які виникли внаслідок взаємодії зі Всесвітом, а також психічні механізми такої взаємодії
До надсвідомих явищ відносять творче натхнення, що супроводжується раптовим \"осяянням\" новою ідеєю, а також випадки миттєвого розв\'язання завдань, які тривалий час не піддавались свідомим зусиллям, і ті, явища, які називають парапсихічними, тощо.
Наприклад, різка зміна погоди, пори року впливають не тільки на фізичне самопочуття людей, а й на їхній настрій.
Оскільки людина має справу з комплексним використанням фактів свідомості та поведінки, вона може заглиблюватися в сфери неусвідомлюваного психічного.
2. Суспільно-історичний характер свідомості
суспільний свідомість психіка
Природа свідомості, яка має різноманітні форми свого прояву, особливого статусу набуває в суспільному характері свого існування. І якщо раніше мова йшла насамперед про індивідуальну свідомість, то зараз ітиметься про суспільну свідомість, яка в найбільш простому і загальному визначенні розглядається як відображення суспільного буття.
Суспільне буття розуміється як реальний процес життя людини, суспільства. Це не що інше, як природно облаштований стан співіснування, взаємозв\'язку людей через організацію виробництва і відтворення людини. Суспільне буття - це також організація людиною сукупності системи відносин стосовно виробництва не тільки самої людини, а й умов її існування, особливо благ, необхідних для задоволення тілесних і духовних потреб та інтересів.
Суспільна свідомість є відображенням суспільного буття, системою суспільних ідей, теорій, соціальних почуттів, настроїв, ілюзій тощо. У зв\'язку з цим прийнято констатувати, що суспільне буття визначає суспільну свідомість, бо перш ніж щось відображати, те, що відображається, має бути, існувати.
Проте й суспільна свідомість є проявом буття, реальністю всистемі відносин \"людина - світ\". Отже, вона є проявом суспільного буття, реальністю в бутті, породженою людиною. А це дає підстави стверджувати, що суспільна свідомість є вищим проявом суспільного буття. Ця особливість виявляється передусім у тому, що суспільна свідомість, як і будь-який прояв свідомості, є творенням образу, згідно з яким організується життя людини і суспільства.
Таким чином, своєрідність суспільної свідомості полягає в тому, що вона є породженням суспільного буття, тому буття її визначає, і водночас суспільна свідомість є визначником, організатором зміни суспільного буття відповідно до потреб та інтересів людини і суспільства.
Суспільна свідомість - це сукупність, система почуттів, звичаїв, звичок, традицій, думок, ідеалів, ідей, теорій, які відображають суспільне буття і функціонують у суспільстві, скеровуючи, спрямовуючи життя суспільства у відповідному напрямі.
Сутністю суспільної свідомості є те, що, з одного боку, вона є відображенням суспільного буття, тобто має суб\'єктивний характер виникнення, а з іншого - ця свідомість набуває статусу об\'єктивної реальності, матеріалізується, тобто реально існує як надбання суспільства, яке має і позитивні, і негативні сторони свого існування, адже ідеального суспільства ніколи не було, немає і бути не може. Суспільна свідомість, як і будь-яке суспільне явище, має досить складну структуру, розгляд якої дає змогу зрозуміти не тільки її наповненість, багатство елементів, які її складають, а й осягнути її функціонування, зрозуміти важливість її впливу на гармонізацію відношення \"людина - світ\". У сучасній літературі стосовно структури суспільної свідомості є кілька точок зору. З нашого погляду, найбільш вдалою, такою, що синтезує багато інших, є розгляд структури суспільної свідомості \"по вертикалі\", тобто через виділення її основних рівнів, та по \"горизонталі\" - через виділення форм існування.
З цієї точки зору структура суспільної свідомості набуває такого вигляду: рівнями Ті є суспільні психологія та ідеологія, а основними формами - економічна, політична, правова, етична, естетична, наукова, релігійна, філософська, історична, екологічна свідомість.
Суспільна психологія (вживане поняття \"соціальна психологія\" відображає науку про суспільну психологію) є сукупністю соціальних почуттів, настроїв, традицій, звичаїв, обрядів, безпосередніх переживань, які існують у реальному суспільному бутті, тобто передусім чуттєвий аспект життєдіяльності суспільства, що визначає безпосередні дії людини, її здатність самореалізуватися: у світі.
Поняття \"ідеологія\" почали вживати наприкінці XVIII- на початку XIX ст. у своїх творах французькі мислителі, піонером серед яких був Дестют де Трасі, котрий у працях \"Етюд про здатність мислення\" і особливо в \"Елементах ідеології\" визначив ідеологію як \"науку про ідеї, про те, як вони виникають, та про закони людського мислення\" і вважав, що ця наука має бути такою ж точною, як і всі природничі науки. Але фактично ідеологія як рівень суспільної свідомості стала уявним баченням дійсності. Вона почала вимагати теоретичного обґрунтування цього уявлення та його практичної реалізації.
Щодо форм суспільної свідомості, то кожна з них по-своєму відбиває ту чи іншу грань, особливість певної сфери суспільного буття. Наприклад, економічна свідомість є відображенням таких процесів життєдіяльності суспільства, як виробництво, обмін, споживання продуктів людської праці, характеризує відносини сфери виробничої діяльності людини. Основним моментом явища суспільної свідомості в економічній площині є відображення відносин власності, тобто володіння, користування реальними речами, явищами.
Політична свідомість - це відображення та ідеальне функціонування відносин щодо влади, способів, методів її завоювання, утримання і використання (про це йтиметься далі).
Правова свідомість є відображенням і функціонуванням норм, правил, принципів поведінки в суспільстві, які визначаються державою. Тому вона є \"волею людини до дотримання права і закону, волею до законослухняності.
Естетична свідомість - це відображення і функціонування дійсності на засадах розуміння прекрасного, \"за законами краси\".
Важливу роль у житті суспільства відіграє моральна (етична) свідомість.
У наш час (і не лише в Україні) особливу роль має відігравати екологічна свідомість, що випливає із загострення екологічної проблеми як однієї із глобальних проблем сучасності.
Висновок
Свідомість є найвищою формою розвитку психіки і притаманна лише людині. Людина здатна до мислення і вирішення складних ситуацій, вона має природні інстинкти, але може їм протистояти. Якщо людина пізнає свій мозок→психіку→свідомість, вона пізнає самого себе.
Змінюючи природу, людина змінює передовсім себе.
Людина - це продукт суспільних відносин.
Різноманітність суспільної свідомості показує, що творення нею образу суспільного буття є найпершим актом діяльності людини, суспільства на шляху перетворення світу в інтересах людини, певного суспільства.
Література
1)http://pidruchniki.com/17530607/psihologiya/svidomist;
2)http://pidruchniki.com/17770303/psihologiya/vidminnist_psihiki_lyudini_vid_psihiki_tvarin;
3)http://djerelo.com/philosophy/84-liuduna-i-svit-kremen/5281-25-sysp%D1%96lnyy-harakter-sv%D1%96domost%D1%96.