Курсовая работа: Трудоголізм як форма девіантної поведінки

Актуальність теми. Сьогодні багато людей витрачають все більше сил і часу на свою роботу. Частина з них працює надмірно, так як займається своєю улюбленою справою і отримує від цього задоволення, проте інша частина людей працює більше, ніж потрібно, так як знаходиться в психологічній залежності від своєї роботи. Проблема трудоголізму стає все більш актуальною і в науковій літературі.

Дата добавления на сайт: 19 сентября 2024

Скачать работу 'Трудоголізм як форма девіантної поведінки':

Зміст
Вступ
Розділ І. Вивчення проблеми трудоголізму як форми девіантної поведінки
1.1 Поняття "трудоголізму" та його ознаки
1.2 Причини виникнення трудоголізму
1.3 Класифікація та психологічні особливості трудоголіків
Висновок
Розділ ІІ. Методичні основи психологічної діагностики та профілактики трудоголізму
2.1 Методики виявлення трудоголізму
2.2 Психологічна допомога та профілактика при трудоголізмі
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми. Сьогодні багато людей витрачають все більше сил і часу на свою роботу. Частина з них працює надмірно, так як займається своєю улюбленою справою і отримує від цього задоволення, проте інша частина людей працює більше, ніж потрібно, так як знаходиться в психологічній залежності від своєї роботи. Проблема трудоголізму стає все більш актуальною і в науковій літературі. Треба сказати, що внаслідок "популярності" проблеми трудоголізму виникло багато протиріч в описі самого цього явища. Часто трудоголіками називають тих, хто проводить на роботі час понад нормовано, не беручи до уваги причини цього. Вважається, що для трудоголіка результат роботи не має сенсу, а робота є засобом заповнення часу. Вважають також, що така людина націлена не на результат, а на виробничий процес. Як бачимо, чітке уявлення про трудоголізм відсутнє. Невипадково при розгляданні описів трудоголіків часом створюється враження, що різні автори мають на увазі абсолютно протилежних людей.
Термін "трудоголізм" ввів на початку 1970-х років американський священик і фахівець з психології релігії Уейн Оутс. Під трудоголізмом розуміється тяга людини до праці, яка при прийнятті характеру залежності витісняє всі інші інтереси і потреби, заповнює собою життя. "Втеча в роботу" від буденного життя може бути пов’язана з неможливістю відчувати "маленькі життєві радощі", нездатністю забезпечити собі домашній комфорт, який забезпечують інші. Найбільше займалися вивченням трудоголізму Б. Кіллінджер, Л. Макміллан, Б. Робінсон, В. Кукк, Дж. Спенс, Е. Роббінс, С. Берглас, М. Макловиц, О. Весніна та інші. Особливості трудоголізму як форми девіантної поведінки найбільш розглядаються в наукових виданнях наступних авторів: Ільїн Є.П., Менделевич В.Д., Короленко Ц.П., Старшенбаум Г.В. Змановська О.В., Наріцин Н., Ловаков А.В. та інші. Діагностика виявлення трудоголізму в основному проводиться спеціальними методиками у вигляді тестів, опитувальників, а також розроблені певні профілактичні рекомендації щодо запобігання виникнення трудоголізму та роботи з трудоголіками.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження - психологічна залежність від роботи. Предмет дослідження - особливості трудоголізму як форми девіантної поведінки.
Гіпотеза дослідження: трудоголізм - це психологічна залежність від роботи, яка має не лише негативні наслідки, а й в деяких випадках, позитивні.
Мета дослідження. Розглянути особливості психологічної залежності особистості від роботи, враховуючи основи виникнення трудоголізму як форми девіантної поведінки.
Завдання дослідження:
теоретичний аналіз літератури: розглянути особливості вивчення проблеми трудоголізму в психології, визначити причини виникнення та виділити певні ознаки трудоголізму, розглянути певну класифікацію трудоголіків та їх психологічні особливості;
подати теоретичний розгляд методик для виявлення трудоголізму та сформувати рекомендації щодо психологічної допомоги та профілактики трудоголізму;
узагальнити теоретичний та практичний матеріал роботи.
Практичне значення полягає у можливості наукового та практичного використання даних курсової роботи в роботі відповідних спеціалістів, які працюють з психологічною залежністю від роботи (трудоголізмом).
Структура курсової роботи. Робота складається з: листа із завданнями, реферату, змісту, вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (15 найменувань).
трудоголізм девіантна поведінка діагностика
Розділ І. Вивчення проблеми трудоголізму як форми девіантної поведінки
1.1 Поняття "трудоголізму" та його ознаки
Термін "трудоголізм" (workaholisme) ввів на початку 1970-х років американський священик і фахівець з психології релігії Уейн Оутс, з’єднав слова "праця" (work) і "алкоголік" (alcoholic), щоб підкреслити подібність між двома видами залежності. Він випустив у 1971 році книгу "Сповідь трудоголіка", в якій велика увага приділялася насильницького потягу до роботи і аналізувалися причини цього феномену. У 1983 році в Нью-Йорку було створено перше товариство анонімних трудоголіків [4, с.101].
Навіть перші роботи, присвячені трудоголізму, виявили його схожість з іншими видами хімічної залежності. У 1991 році вийшла книга Барбари Кіллінджер "Трудоголіки, респектабельні наркомани" - класичне керівництво для всіх, хто стикається з цією проблемою [4, 13].
Трудоголізм розглядається як негативний і складний процес, який в кінцевому рахунку впливає на здатність індивіда належним чином функціонувати. У трудоголіків існує прагнення домагатися визнання і успіху, яке, однак, може привести до неправильних рішень та життєвого краху.
Трудоголізм - явище не тільки нашого часу, це не "досягнення" цивілізації. Про "болючий, майже збочений потяг до роботи" писав ще Гюстав Флобер у 1852 році, а Поль Лафарг, який був прихильником матеріалістичного світогляду, в 1883 році критикував "дивну залежність від роботи робітничого класу всіх країн" [4, с.102].
Як хвороба трудоголізм вперше був описаний психоаналітиком Шандором Ференці в 1919 році. Він ставив діагноз "недільний невроз" своїм пацієнтам, які занемогали, коли закінчувався робочий тиждень, і дивним чином видужували, виходячи в понеділок на роботу. У них спостерігалися чітко виражені симптоми позбавлення (аналог наркотичної ломки) - емоційна нестійкість з переважанням дисфорії. Іншими словами, трудоголіки не знаходять собі місця, без причини стають злісними і похмурими, коли їх позбавляють можливості працювати. Все, що за межами роботи, для них означає неробство, лінь, які їх дратують. Як і алкоголіки, вони "впираються" до останнього, заперечуючи наявну проблему залежності [12].
Як і всяка адикція, трудоголізм - це втеча від реальності за допомогою зміни свого психічного стану, в даному випадку досягається фіксацією на роботі. Причому робота не являє собою того, чим вона буває в звичайних умовах: трудоголік не прагне до роботи у зв’язку з економічною необхідністю, робота аж ніяк не одна із складових частин його життя: вона замінює собою прихильність, любов, розваги, інші види активності. У нашому суспільстві культурально трудоголізм значно більшою мірою поширений серед чоловіків, хоча процеси емансипації зачіпають і цю респектабельну адикцію. Значна кількість так званих бізнес-леді можуть бути віднесені до категорії трудоголіків [7].
Леонард (1982), Кіллінджер (1991) вважають трудоголізм процесом, під час якого робота припиняє бути роботою, а трансформується у стан розуму, коли відбувається "втеча до пов’язаного виключно з роботою надзвичайно підвищеного почуття відповідальності, втеча від справжньої інтимності з іншими". У цьому відмінність трудоголізму від алкогольної адикції, яка характеризується втечею від відповідальності. Обидві форми адикцій у підсумку "служать засобом уникнути особистої відповідальності по відношенню до сім’ї і інших" [6, с.108].
Психотерапевти та психіатри трудоголізм позначають як психологічну залежність людини від роботи і її неконтрольовану потребу постійно трудитися. Це не те ж саме, що важко працювати або працювати додаткові години, - вважає один з найвидатніших американських дослідників даного розладу і автор книг з трудоголізму Брайан Робінсон [4, 11].
Трудоголізм характеризується тенденцією працювати надмірно старанно, а також одержимістю роботою, виявляється в її нав’язливості. Працівники, які проявляють трудоголізм, працюють більше і старанніше, ніж їх колеги і ніж це необхідно для досягнення цілей організації, а отже, вони витрачають занадто багато часу та енергії на роботу, нехтуючи тим самим іншими сферами життя. Вони постійно думають про свою роботу і відчувають сильне і неконтрольоване внутрішнє прагнення (драйв) працювати старанно.
Трудоголізм має мало спільного з істинною любов’ю до роботи або з щирим бажанням внести свій внесок у досягнення організаційних цілей. Трудоголіки багато і старанно працюють, тому що вони повинні це робити. У цьому сенсі трудоголіка щось зсередини як би підштовхує. Не займаючись роботою, вони відчувають себе погано, переживають такі негативні емоції, як роздратування, тривогу, сором і почуття провини. Очевидно, трудоголіки намагаються уникнути цих негативних емоцій, тому "кидаються" в роботу [7].
Найбільш загальне визначення трудоголізму дала К. Скотт з колегами, визначивши трудоголіка як людину, яка:
) витрачає значну кількість часу на діяльність, пов’язану з роботою, що призводить до негативних наслідків для сім’ї та інших видів діяльності;
) продовжує концентруватися на роботі, навіть якщо не знаходиться на робочому місці, і 3) працює більше, ніж від нього вимагається для досягнення організаційних цілей [8, с.29].
Адикція включає три компоненти: афективний, когнітивний і поведінковий. Оскільки трудоголізм є формою адикції, він також розглядається на цих трьох рівнях:
. Афективний компонент. У літературі вказується, що трудоголіки частіше отримують задоволення від процесу роботи. При цьому відсутність роботи викликає в них негативні емоції, основними з яких є почуття провини і тривога.
2. Когнітивний компонент. Він відображає когнітивні процеси, які спонукають трудоголіків працювати надмірно. Ряд авторів вважають, що основним когнітивним елементом, що характеризує трудоголізм, є нав’язливість роботи, яку вони не можуть пригнічувати і контролювати, навіть знаючи, що в надмірній роботі немає необхідності.
. Поведінковий компонент. До поведінкового компоненту трудоголізму можна віднести надмірну залученість у роботу, яка проявляється у великій кількості часу, присвяченому роботі, і в надмірному проникненні роботи в особисте життя [2, 8].
Л. Макміллан з колегами виділяють три традиційних погляди на трудоголізм: з точки зору загальної теорії адикції, з точки зору теорії научіння, з точки зору теорії рис [8, с.31].
Перший підхід ґрунтується на загальній теорії адикції. В рамках даного підходу можна виділити медичну (або біологічну) і психологічну моделі.
Медична модель адикції пояснює трудоголізм з точки зору впливу на людину та її поведінку зовнішніх і внутрішніх хімічних процесів. Деякі дослідники припускають, що багатогодинна робота викликає надмірне виділення адреналіну (який сприяє соматичному ефекту відчуття задоволення), що і призводить до звикання до надмірної роботі. Автори проводять аналогію між трудоголізмом і класичними симптомами біологічної залежності від різних речовин, такими як толерантність, тяга, абстинентні стани. Незважаючи на відносну простоту вимірювання таких симптомів, дана модель ніколи не перевірялася емпірично [5].
Психологічна модель адикції передбачає, що зловживання речовинами або певними формами поведінки відбувається тому, що вони в тій або іншій формі дають перевагу, навіть незважаючи на можливі тимчасові негативні наслідки. Мається на увазі, що трудоголіки повинні сприймати надмірну тривалість роботи як вигідну. Тому вони постійно залучені в трудову діяльність, незважаючи на негативні побічні ефекти (втому і сімейні проблеми). Дана модель також передбачає, якщо престиж і просування можуть бути досягнуті якимись альтернативними формами поведінки, то фокус адикції може зміститися з трудоголізму на ці більш ефективні форми поведінки [8, 15].
Другий підхід до трудоголізму грунтується на ідеях теорії научіння, у рамках якої трудоголізм можна визначити як відносно стійку форму поведінки, отриману через оперантне обумовлення. Якщо людина бачить, що інші члени сім’ї або коллеги багато працюють, вона може почати робити те ж саме, перебуваючи під впливом цих перших моделей. Робінсон стверджує, що адиктивна поведінка передається від одного покоління до іншого, через сімейні правила, переконання і моделі поведінки.
Оперантні умови передбачають, що трудоголізм буде розвиватися тільки в тому випадку, якщо надмірне робоче навантаження є бажаним. Виходячи з цього Макміллан з колегами, припускають, що трудоголізм має бути більш поширений у тих, хто більше заробляє або має більш високий статус, а також серед тих, що не отримує задоволення від домашніх справ і відпочинку. Однак попередні дані показують, що зв’язок між трудоголізмом і задоволення від відпочинку і вільного часу не був значущим.
Підхід до трудоголізму з точки зору теорії научіння є оптимістичним, оскільки він передбачає можливість зниження трудоголізму з допомогою терапевтичних технік. Проте він фактично виключає вплив особистості на цей процес. Хоча більшість емпіричних даних не суперечить цьому підходу, явним чином він емпірично не перевірявся [8, с.32-33].
Третій підхід, теорія рис, розглядає стабільні моделі поведінки як диспозиційні (детерміновані особистісними змінними), а не як середовищні або біологічні. З точки зору теорії рис трудоголізм розуміється як прояв рис, що лежать в його основі, які закінчують формуватися наприкінці підліткового віку і залишаються стабільними в різних трудових ситуаціях.
Спочатку передбачалося, що трудоголізм детермінований якоюсь однією специфічною рисою, наприклад, одержимістю, компульсивністю, високою енергійністю. Емпіричні дослідження розширили уявлення про риси, що пов’язані з трудоголізмом. Зокрема, було показано, що трудоголізм пов’язаний з такими особистісними рисами, як перфекціонізм, потреба в досягненні, наполегливість, організованість, компульсивність, ригідність і нездатність до делегування [6, 8].
Пізніше автори припустили, що трудоголізм детермінований не якоюсь окремою рисою, а, швидше, узагальненою моделлю особистості, найвпливовішою з яких є модель "великої п’ятірки". Результати емпіричних досліджень показують, що різні компоненти трудоголізму по-різному пов’язані з рисами "великої п’ятірки" [7].
Дж. Спенс і Е. Роббінс (1992) виділяють три компоненти трудоголізму: внутрішній драйв до роботи, залученість у роботу і задоволення від роботи. Драйв до роботи позитивно пов’язаний з нейротизмом і свідомістю.
Можна припустити, що надмірна і тривала робота, яка не приносить радості і задоволення працівнику, ґрунтується на стабільних і базових невротичних рисах, таких як невпевненість, страх невдачі, боязнь успіху і дотримання суворої трудової етики, які відповідають високим значенням нейротизма і свідомості. Драйв також виявився негативно пов’язаним з доброзичливістю. Залученість у роботу позитивно корелює з екстраверсією, свідомістю та відкритістю новому досвіду. Залученість у роботу відображає високий ступінь напруги і амбіцій, що відповідає екстраверсії та свідомості. Крім того, залученість у роботу відображає залучення працівника в нові й цікаві проекти, що цілком відповідає такій рисі як відкритість досвіду.
Регресійний аналіз також показав, що залученість у роботу позитивно пов’язана з нейротизмом і негативно - зі згодою, доброзичливістю. Задоволення від роботи позитивно пов’язано з екстраверсією, свідомістю, відкритістю новому досвіду і негативно - з нейротизмом. Свідомість позитивно корелює з усіма компонентами трудоголізму, що вказує на те, що дисциплінованість, надійність і організованість є центральними аспектами трудоголізму [8, с.33-34].
Також вважають, що в контексті трудоголізму найважливішими диспозиціями є самооцінка та особистісні риси, пов’язані з досягненнями.
Більшість людей прагнуть зберегти позитивну самооцінку і намагаються уникати ситуацій, які знижують її. Надмірна робота дозволяє трудоголікам зберегти контроль над важливою частиною свого життя і, отже, отримувати більше задоволення від життя в цілому. Особистісні риси, пов’язані з досягненнями, також можуть бути основою для розвитку залежності від роботи. Всі ці типи особистості характеризуються амбіціями, нетерплячістю, ворожістю, а також прагненням до досягнень.
Ще одним джерелом трудоголізму можуть бути цінності і переконання. Зокрема, можна очікувати, що люди, які високо цінують досягнення, мають більше шансів стати трудоголіками, оскільки це відображає наявність у них бажання бути успішними, здатними, амбітними та впливовими [14].
У перелік підходів до вивчення трудоголізму можна додати ще один підхід. Соціокультурний підхід передбачає, що адикція більшою мірою є продуктом соціального і культурного досвіду людини, а різні форми адикції можуть виконувати різноманітні соціальні функції (наприклад, звільнення адикта від виконання сімейних ролей і зобов’язань). Присвячуючи занадто багато часу роботі, трудоголіки зазвичай вважають це поважною причиною, виправдовучи їх неучасть в інших видах діяльності [8, с.34-35].
Уейн Оутс наводить такі ознаки трудоголізму: працівник з гордістю розповідає про те, як він багато працює; зневажливо висловлюється про інших людей, які працюють менше і гірше, ніж він; не здатний відповісти відмовою на прохання виконати додаткову роботу і схильний до суперництва [4, с.101].
Загалом виділяють наступні ознаки трудоголізму:
після напруженої роботи людині важко переключитися на іншу діяльність;
занепокоєння про роботу заважає під час відпочинку;
доводиться весь час працювати, тому що на людині вся відповідальність за загальну справу;
людина вважає, що задоволення можна відчувати тільки під час роботи;
людина відчуває себе енергійною, впевненою і самодостатньою, тільки працюючи або думаючи про роботу;
якщо людина не працює, то відчуває незадоволеність і роздратування;
про людину говорять, що в побуті він похмурий, непоступливий, ранимий, але "перетворюється" на роботі;
закінчуючи якусь справу, людина відчуває незадоволення від того, що скоро все закінчиться;
закінчуючи якусь справу, людина відразу починає роздумувати про наступну справу, наступний робочий день;
людина не розуміє сенсу відпочинку і радості від нього;
людина уникає стану "байдикування";
відсутність роботи для людини - лише неробство і лінь;
після роботи, щоб зрозуміти, чого хочуть близькі, людині потрібно зробити над собою зусилля;
навіть вдома думки людини постійно зосереджені на роботі;
журнальні фотографії, фільми і програми еротичного та розважального характеру викликають у людини роздратуванн;
розповіді приятелів про любовні подвиги здаються людині нудними;
буває, що у людини немає сексуальних бажань, але він заспокоює себе думкою: "Сьогодні я дуже втомився. Завтра все буде по-іншому";
для людини характерні слова: "всі", "завжди", "я повинен";
зазвичай людина ставить перед собою цілі, яких не може досягти, і пред’являє до себе підвищені вимоги;
розповідаючи про свою роботу, людині зручніше говорити "ми", а не "я";
невдача на роботі є для людини катастрофою [3].
Трудоголізм слід відрізняти від здорового ентузіазму. Трудоголік повністю занурений в роботу і одержимий нею, але вона приносить йому недостатньо задоволення. Ентузіаст залучений...

Похожие материалы:

Курсовая работа: Сімейне неблагополуччя як чинник девіантної поведінки підлітків

Реферат: Психологічна характеристика девіантної поведінки

Курсовая работа: Психологічні причини суїцидальної поведінки у підлітків

Дипломная работа: Вплив стилю батьківського виховання на розвиток просоціальної поведінки молодших школярів

Квалификационная работа: Взаємодія агресивної поведінки з самооцінкою у підлітків