Курсовая работа: Уява та художня творчість скачать бесплатно

Главная страница >> Курсовая работа >> Психология >> Уява та художня творчість

Курсовая работа: Уява та художня творчість

Актуальність даної роботи можна пояснити тим, що все оточуюче нас і що зроблено руками людини, весь світ культури на відміну від світу природи, - все це є продуктом людської уяви і творчості.

Дата добавления на сайт: 22 сентября 2024

Скачать работу 'Уява та художня творчість':

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
КРИВОРІЗЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Кафедра загальної та вікової психології
КУРСОВА РОБОТА
з психології
на тему: Уява та художня творчість
Кривий Ріг - 2015

Вступ
Актуальність даної роботи можна пояснити тим, що все оточуюче нас і що зроблено руками людини, весь світ культури на відміну від світу природи, - все це є продуктом людської уяви і творчості.
«Уява це ... великий дар, який так багато сприяв розвитку людства». К. Маркс, Ф. Енгельс. Адже людина не лише сприймає, запам'ятовує, осмислює цей світ, а й створює образи того, з чим вона безпосередньо не зустрічається. Нерідко в житті їй доводиться створювати такі об'єкти, яких не існує в дійсності, над створюванням яких вона працює. Цей процес і називають уявою або фантазією. Він значно розширює та поглиблює пізнання світу. Отже, поряд із сприйманням, пам'яттю і мисленням уява є одним з важливих пізнавальних процесів людини.
За допомогою уяви людина пов'язує пізнавальні процеси, підсвідомо бере участь у різних видах діяльності, малює картини майбутнього.
Уява - особлива форма психіки, яка може бути лише у людини. Вона безупинно пов'язана з людською здатністю змінювати світ, перетворювати дійсність й творити нове. Уява виводить людину за межі його одномоментного існування, нагадує йому минуле, відкриває майбутнє. Простіше сказати - позбавте людину уяви, і прогрес зупиниться! Тобто уява є вищою і такою необхідною здатністю людини. Саме вона, доповнюючи творче мислення і взаємодіючи з ним, становить основу людської творчості.
Творчість - це не лінійний процес, у ньому бувають підйоми, спади. Найвищий кульмінаційний творчий стан - натхнення. Це стан найвищого піднесення, коли пізнавальна й емоційна сфери поєднані і спрямовані на розв'язування творчої задачі.
Людина, яка перебуває у стані творчого натхнення, має сильний вплив на інших людей, часто може переконати їх, схилити до своєї думки, ідеї, повести за собою. Такого впливу вимагають і від учителя, дорослого, який працює з дітьми, лідера творчого колективу та ін. Саме від творчих людей, які можуть досягти успіхів у діяльності завдяки певним індивідуальним та типологічним рисам, залежить розвиток суспільства.
Метою даного дослідження є виявлення впливу художньої творчості на розвиток уяви особистості.
Завдання дослідження:
Проаналізувати наукову літературу з питань поняття уяви та її видів;
Вироблення проблематики дослідження;
Вибір методів і методик;
Діагностування творчого мислення різновікової групи поддослідних шляхом проведення тесту ;
Визначити психологічний предмет художньої творчості;
Сформулювати висновки.
Об’єкт дослідження- розвиток творчої уяви особистості.
Предмет - умови розвитку уяви засобами художньої творчості.
Гіпотеза роботи - припустимо, що уява розвивається за допомогою художньої творчості.
Методи - для визначення рівня уяви використана методика психологічних тестів.
Новизна дослідження полягає у виявленнями зв’язків між рівнем уяви та творчими методами її розвитку.
Матеріал дослідження може бути використаний у науковій та практичній педагогічній та психологічній діяльності.
Структура та обсяг роботи : робота складається зі вступу, 2-х розділів, висновків, списку опрацьованої та використаної літератури, 1 додаток і має обсяг 33 друкованих сторінок. Робота містить 1 діаграму. Список наукової літератури нараховує 28 джерел.

Розділ 1. Розвиток уяви в онтогенезі
.1 Вікові особливості розвитку уяви
Уява - психічний процес створення образу предмету або ситуації шляхом перебудови наявних уявлень. Своїм джерелом уява має об'єктивну реальність. А у свою чергу продукти уяви знаходять об'єктивне матеріальне вираження. Фізіологічною основою уяви є утворення нових сполучень з тимчасових зв'язків, які вже утворилися в минулому досвіді.
Функції уяви
Представлення діяльності в образах і складання можливості користуватися ними при вирішенні завдань;
Регулювання емоційних відносин;
Довільна регуляція пізнавальних процесів і станів людини;
Формування внутрішнього плану людини;
Планування і програмування діяльності людини. [16]
Людина не народжується з розвиненою уявою, її розвиток здійснюється в ході онтогенезу людини і вимагає накопичення певного запасу уявлень, які стануть підґрунтям для створення образів уяви. Розвиток уяви невіддільний від розвитку особистості взагалі, і здійснюється в ході навчання та виховання, а також у єдності з іншими пізнавальними процесами: мисленням, пам'яттю, волею, почуттями тощо
У сучасній психології є велика кількість досліджень, присвячених розвитку уяви в онтогенезі. Основним предметом вивчення були вікові періоди розвитку та над тими видами діяльності, у яких вона розвивалося. Існують такі етапи розвитку уяви:
Перший етап (Від 0 до 3 років) - передумовами уяви виступають уявлення, які з'являються на другому році життя. Малюк у віці близько півтора року пізнає зображене на картинці. Сприйняти образотворчий знак допомагає уява. Вона добудовує те, що не зовсім відповідає наявному в пам'яті поданням. При впізнаванні дитина не створює нічого нового. Тому уява виступає як пасивний процес. Вона існує усередині інших психічних процесів, в них закладається її фундамент. Перші вияви уяви пов'язані із сприйманням. Півторарічна дитина ще не здатна слухати простих оповідань або казок, постійно відволікається або засинає, при цьому із задоволенням слухає розповіді про те, що вона сама пережила. Зв'язок уяви зі сприйманням зберігається і на наступній стадії розвитку, коли дитина в грі починає переробляти одержані враження, видозмінюючи в уяві предмети, сприйняті раніше. Стілець може бути літаком, коробка - автомобілем тощо. Однак перші образи уяви завжди пов'язані з діяльністю. Дитина не мріє, а втілює перероблений образ у свою гру. [6, с. 75]
Особливість даного етапу - мимовільний характер виникнення образів уяви. Однією з причин виникнення уяви є психологічна дистанція між дитиною і дорослим, дитиною і об'єктом його бажання. Дитина сприймає основні дії дорослого, але відображає їх узагальнено й умовно, передаючи лише їх зміст і зовнішній малюнок.
Розвиток початкових форм уяви у дитини раннього віку пов'язаний з узагальненістю ігрових дій та ігрових предметів, а так само з тим, що до репертуару ігрових дій міцно входять заміщення. [7, с. 5]
За даними В.А. Скоробогатова і Л.І. Коновалової малюк не відразу відгукується на заміщення, яке пропонує дорослий, а грає тільки з реальними іграшками. Перелом настає тоді, коли дитина відмовляється використовувати будь-яке заміщення, пропоноване дорослими. Найважливішим фактором, який забезпечує можливість перенесення значення на інші предмети, є поява мовних форм. Освоєння мови призводить до того, що в грі з'являються перші самостійні заміщення. Складається новий спосіб дії з предметами заступниками - повноцінне використання заміщень.
Вибір предметів заміщення стає усвідомленим і супроводжується розгорнутими висловлюваннями. Таким чином, в ігровій діяльності дітей раннього віку зароджуються творчі елементи. Дитина на тлі інтересу до нового виду активності швидко починає відступати від образів дій, що задаються дорослими, вносить до них свої нюанси. Але уява має репродуктивний характер.
Другий етап (від 3 до запланованих 4 років) пов'язаний з оволодінням мовою, що дає змогу дитині включити в уяву не тільки конкретні образи, але й уявлення та поняття. Крім того, у дитини з'являється можливість описати образи своєї уяви за допомогою мови. На третьому році життя потреба у ігровий діяльності стає самостійної потребою дитини, хоча потребує підтримки своєї і заохочення дорослого. Основним підтриманням гри є розгорнуте орієнтування в предметній сфері людської діяльності. Це орієнтування починається з наслідування дій дорослого і розвивається по шляху самостійного творчого побудови образів дії з предметами, поки ще з опорою на реальні об'єкти.
З'являється афективна уява, пов'язана з усвідомленням дитини свого «Я» і відокремленням себе від інших людей. [8, с. 87]
Головна особливість цієї стадії розвитку уяви - мимовільний характер виникнення образів відповідно до ситуації, у якій знаходиться дитина.
Третій етап (від 4 до 5 років) - у віці зростають творчі прояви у діяльності, насамперед у грі , ручній праці, розповіді та переказі. Дошкільний вік - сенситивний період бурхливого розвитку уяви. З'являються мрії про майбутнє. Уява перетворюється на особливу інтелектуальну діяльність, спрямовану на перетворення навколишнього світу . У цьому віці дитина здатна малювати, будувати, уявляти речі і комбінувати їх відповідно до власного задуму. Опорою до створення образу служить реальний об'єкт, а уявлення, виражені в слові. Уява залишається переважно мимовільною. Дитина не вміє керувати діяльністю уяви. Відтворювані образи більш диференційовані, змістовні й емоційні. [2, с. 75]
Подальший розвиток уяви відбувається у рольовій грі, яка взагалі ґрунтується на заміщенні реальних стосунків між людьми уявними. Відтак, царина оперування значеннями розширюється: це вже не речі, це явища ідеального. Змінюється й механізм уяви. Якщо до цього вона існувала у вигляді зовнішньої дії, то тепер - внутрішньої: тільки споглядаючи іграшки, а то й без них, старші дошкільники розігрують вельми складні сюжети в образному плані. Це вже власне уява - активне оперування образами, що обслуговує гру. Вона є складником цієї діяльності і визначає її особливості: знаючи про нереальність ігрової ситуації, дитина негативно реагує на спроби дорослого внести в неї реальні зміни. Дитина грає, послуговуючись уявою. [17, с. 90]
Четвертий етап ( від 6 до 7 років) -уява набуває активного характеру. Зовнішня опора підказує задум, і дитина довільно планує реалізацію і підбирає потрібні кошти. Відбувається зростання продуктивності уяви, виявляється у розвитку вміння створювати задум і планувати його досягнення. Відтворювані образи виступають на різних ситуаціях, характеризуючись змістовністю і специфічністю. У дитини розвивається вміння діяти в образному плані, виникає інтеріорізорована уява, тобто переходить у внутрішній план, потреба у наочній опорі до створення образів зникає. З'являються елементи творчості. У дошкільному віці в дитини з'являється особлива внутрішня позиція, а уява вже стає самостійним процесом. Беручи до уваги те що, що уява розвивається у різних напрямах, найпродуктивніший підхід у дитинстві є гра й малювання. [16, с.29]
П'ятий етап ( від 7 до 11 років) - це якісно новий етап розвитку уяви в дітей віком. Цьому сприяє значне розширення обсягу знань, які отримує школяр у процесі навчання, систематичне оволодіння різноманітними вміннями і навичками, які збагачують разом із тим уточнюють, конкретизують образи уяви, зумовлюють їх продуктивність. Діти молодшого шкільного віку не позбавлені фантазування, що у розладі з дійсністю. [25,с. 146] Властиво ще більшою мірою це й у школярам середньої ланки( випадки дитячої брехні, котрі ін.).
Уява молодшого школяра характеризується також іншою рисою - наявність елементів репродуктивності, простого відтворення. Ця риса уяви виявляється у тому, що у своїх іграх діти повторюють ті дії й положення, що вони спостерігали і дорослі. Розігрують історії, що вони переживали, бачили у кіно, відтворюючи життя школи, сім'ї та ін. Проте, із віком елементів репродуктивности дедалі менше і більшою мірою з'являється творче переосмислення уявлень.
Іншою причиною розвитку уяви у процесі шкільного навчання є активне одержання нових знань та різнобічних уявлень про об'єкти та явища навколишнього світу. Це стимулює розвиток творчої (продуктивної) уяви школярів.
У молодшому шкільному віці починає розвиватися вербально - розумова уява, що становить новий етап у розвитку уяви. [19,с. 69]
Шостий етап ( від 12 до 17 років) - розвиток уяви учнів здійснюється як під час уроків, та й у процесі творчих занять в шкільних гуртках, факультативах тощо. На етапі творчої діяльності школяра його потрібно підтримувати, заохочувати. Доброзичливе ставлення дорослих до творчих занять дитини, до результатів його творчості послужить стимулом для подальшої активізації творчої діяльності. [23, с. 18]
Дослідження показують, що з віком розвиток уяви уповільнюється, поступається розвиткові мислення. Навіть складається враження, що її значення в подальшому житті індивіда неухильно зменшується. Про це свідчить закон (ефект) Рібо, за яким перша стадія розвитку уяви починається з трьох років життя дитини і охоплює дошкільний, підлітковий вік, юність. У цей час уява не залежить від мислення, але у зв'язку з формуванням останнього між ними виникають антагоністичні стосунки. Наступна стадія характерна послабленням ролі уяви і посиленням здатності міркувати. На третій стадії уява підпорядковується мисленню, тому у більшості людей вона занепадає і лише у деяких підноситься над мисленням, стаючи справді творчою силою.
Описані тут етапи розвитку уяви як опосередкованої функції є лише можливостю кожного віку, які у природних умовах реалізуються меншістю дітей. Без спеціального керівництва розвиток уяви може мати несприятливі прогнози. Аффективна уява без достатнього контролю, зазвичай стихійно виникає та може спричинити патологічні переживання ( нав'язливі страхи, тривожність) або ж вести дитину до її повної аутизації, до створення замінюючого уявлюваного життя , а не до реальних творчих продуктів. Культура емоційного життя (вміння співпереживати, співчувати), як і оволодіння різними іншими її елементами, є лише необхідними умовами розвитку уяви людини.
1.2 Індивідуальні особливості розвитку уяви
Кожна людина володіє уявою, фантазією, але проявляється це по-різному, залежно від її індивідуальних особливостей.
Індивідуальна своєрідність уяви виявляється у різній широті і змістовності, перевазі тих чи інших видів уявлень, їхній силі і дієвості. Уява залежить від швидкості, легкості чи, навпаки, труднощів у перетворенні наявних уявлень та вражень людини у нові образи. Індивідуальні особливості уяви у різних людей залежать від переважання уявлень, що виникають (наприклад, зорові, слухові та ін.), а також за мірою співвіднесення з реальністю, життєвістю і правдивістю образів уяви. Яскравість образів уяви може бути настільки велика, що їх плутають і сприймають як реальні.
Будь-який образ, створений уявою, будується з елементів, узятих із дійсності й утримуваних в попередньому досвіді людини. Тому чим багатший досвід людини, тим більшим матеріалом володіє її уява. К.Г. Паустовський писав: "Знання органічно пов'язані з людською уявою... сила уяви збільшується в міру збільшення знань". [6 c. 79]
Основна умова розвитку уяви дитини - залучен6ня її до різнобічної діяльності.
Ступінь легкості перетворення в дитячій уяві змісту навчального завдання буває різним. Деякі діти досить скуті ситуацією, так що будь-яке мисленнєве перетворення її становить для них значні труднощі. Інколи дитина не може засвоїти навчальний матеріал тільки через те, що не в змозі уявити собі, про що говорить учитель або що написано в підручнику.
Для інших дітей будь-яка ситуація - матеріал для діяльності уяви. Такій дитині докоряють за неуважність на уроці, але вона не винна: вона старається слухати, а в цей час в її голові відбувається інше життя, виникають образи, можливо, яскравіші й цікавіші, ніж ті, про які розповідає учитель.
Учні можуть розрізнятися ще й тим, якою мірою їхня уява контролюється свідомістю. Залежно від цього уява може бути корисною і шкідливою (в останньому разі вона відволікає людину від реального світу). Тому вчителю важливо знати, як учень сприймає матеріал і як цей матеріал переломлюється в його уяві. Уяву можна тренувати і розвивати, як будь-який аспект психіки людини. Розвивати уяву можна різними шляхами, але обов'язково в такій діяльності, яка без фантазії не приводить до бажаних результатів.
Л.С. Виготський зазначав, що "уява на основі будь-якої творчої діяльності однаково виявляється у всіх без винятку сферах культурного життя, роблячи можливою художню, наукову і технічну творчість". [5, с. 41]
Індивідуальні особливості уяви виявляються і в тій чи іншій галузі діяльності та тяжінні до неї: технічній, науковій, практичній, мистецькій. Сферою вияву фантазії може бути музика, література, художнє мистецтво, архітектура та ін. За своїм змістом уява може бути як однобічною, тобто виявлятись в якійсь одній галузі, так і багатогранною в різних сферах. На яскравість та силу образів уяви можуть впливати емоційні риси, емоційний стан особистості.
Індивідуальні відмінності уяви виявляються також у повноті і стійкості виниклих образів. Це можуть бути неяскраві, розмиті, невиразні образи, що швидко зникають, або стійкі, детальні зображення, які надовго запам'ятовуються.
Індивідуальні особливості уяви залежать також від мислення та волі людини. К.Д. Ушинський наголошував, що "сильна, стрімка і яскрава уява з якою людина не в змозі боротися, створює безумців. Та сама уява, але покірна волі людини, створює не тільки великих поетів, але і великих мислителів та вчених. Уява слабка, в'яла, бліда не доведе людину до безумства, але й не створить генія". Тому за розвитком уміння людини підкоряти уяву поставленим завданням розрізняють людей з організованою і неорганізованою фантазією. [22, с. 94]
Ступінь розвитку уяви характеризується яскравістю образів і глибиною, з якою переробляються дані минулого досвіду, навіть новизною результатів цієї переробки. Сила і жвавість уяви легко оцінюється, коли продуктом уяви є неправдоподібні і вигадливі образи, наприклад у авторів казок. Слабкий розвиток уяви виявляється у низькому рівні переробки уявлень. Слабка уява створює складнощі у рішенні розумових завдань, які відповідають за вміння наочно уявити конкретну ситуацію. При недостатньом рівні розвитку уяви неможливе багате і різнобічне в емоційному плані життя. [10, с. 12]
Істотна різниця виявляється між людьми по характеру домінуючого типу уяви. Найчастіше зустрічаються люди з переважанням зорових, слухових чи рухових образів уяви. Але є і такі, у яких відзначається високий розвиток всіх, чи більшості типів уяви. Цих людей можна віднести до так званого змішаного типу. Належність до того що чи іншого типу уяви дуже істотно віддзеркалюється в індивідуально-психологічних особливостях людини. Наприклад, люди слухового чи рухового типу часто драматизують ситуації у своїх роздумах, припускаючи неіснуючого опонента.
Уява людини постає як відбиток властивостей особистості, його психологічного стану в момент часу. Відомо, що продукт творчості, його утримання і форма відбиває особистість творця. Цей факт знайшов широке використання у психології, особливо у створенні психодіагностичних особистісних методик. Особистісні тести проективного типу (тематичний апперцептивний тест -ТАТ, тест Роршаха, тощо)...

Учебные метериалы

Прочие разделы

Курсовая работа: Уява та художня творчість

Скачать работу 'Уява та художня творчість':

Похожие материалы: