Реферат: Внесок Венгера Леоніда Абрамовича у розвиток дитячої психології

Венгер Леонід Абрамович (1925-1992) - видатний вітчизняний психолог, який розробив оригінальну концепцію пізнавального розвитку дитини в дошкільному віці, доктор психологічних наук, професор. Очолював лабораторію психофізіології НДІ дошкільного виховання.

Дата добавления на сайт: 11 августа 2024

Скачать работу 'Внесок Венгера Леоніда Абрамовича у розвиток дитячої психології':

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія
Реферативне повідомлення на тему:
«Внесок Венгера Леоніда Абрамовича у розвиток дитячої психології»
Виконала студентка
групи ЗДО-51
Рачицька С.В.
Хмельницький 2015


Венгер Леонід Абрамович (1925-1992) - видатний вітчизняний психолог, який розробив оригінальну концепцію пізнавального розвитку дитини в дошкільному віці, доктор психологічних наук, професор. Очолював лабораторію психофізіології НДІ дошкільного виховання. Дослідник проблем сенсорного розвитку, психодіагностики, розвитку здібностей дітей. Основні праці: Сприймання і навчання (1969), Педагогіка здібностей (1973), Діагностика розумового розвитку дошкільників (1978), Виховання сенсорної культури дитини (1988) та ін.
Л.А. Венгер народився в 1925 році в м Харкові. Після школи одразу потрапив на фронт. Він брав участь у бойових діях, служив у піхоті, ходив в атаку, був поранений. Згадуючи цей час, він говорив: «Коли ми йшли в атаку, всі бігли вперед і я втік разом з ними, всі кричали Ура, За Батьківщину, За Сталіна, я теж кричав ...». При цьому він додавав, що крик висловлював швидше емоційний стан бійців, ніж їх ідеологічну переконаність. Після закінчення Великої вітчизняної війни в 1946 р вступив на філософський факультет МГУ, на відділення психології. Там він познайомився з відомими психологами, учнями Л.С. Виготського А.Н. Леонтьєвим, А.В. Запорожця, Д.Б. Ельконіна та іншими. Л.А. Венгер дуже високо оцінював потенціал школи діяльності А.Н. Леонтьева, А.В. Запорожца, А.Р. Лурии, П.Я. Гальперина. Він дуже емоційно розповідав про дискусії, що проходили між А.Н. Леонтьєвим і С.Л. Рубинштейном. Особливо його вразив виступ А.Н. Леонтьева, на якому, звертаючись до аудиторії, він сказав: «Сергій Леонідович сплів нам вправні мережива, але я не буду їх розплітати, я їх розірву!».
Закінчивши в 1951 році факультет психології МГУ, В. ще в студентські роки розпочав наукову роботу під керівництвом А.В. Запорожця, зробивши центром своєї дослідницької діяльності вивчення психічного розвитку дітей дошкільного віку. У 1955 році він захищає кандидатську, а в 1969 -докторскую дисертації. Завідувач лабораторією розвитку здібностей дітей дошкільного віку в інституті дошкільного виховання (з 1968), професор (1970). Автор численних праць попроблемам інтелектуального розвитку дітей, діагностики рівня їх пізнавального розвитку, здібностей, а також допомоги по сенсорному і пізнавальному вихованню дітей дошкільного віку, в тому числі "Сприйняття і навчання" (1969), "Генезис сенсорних здібностей" (1976), "Розвиток пізнавальних здібностей у процесі дошкільного виховання "(1986).
В кінці 60-х рр. під керівництвом Л.А. Венгера почалося вивчення питань діагностики розумового розвитку дітей. Результати цієї роботи, представлені у збірнику «Діагностика розумового розвитку дошкільнят» (1978), з'явилися принципово новим словом у вивченні цієї проблеми. Ці дослідження дали можливість уже в 80-і рр. перейти до створення теорії і практики розвитку пізнавальних здібностей дитини. Л.А. Венгер спирався на положення Л.С. Виготського про опосередкований характер вищих психічних функцій. Ним була висунута і підтверджена в лонгитюдних експериментах оригінальна гіпотеза про наочному моделюванні як основній формі опосередкування розумової діяльності дитини-дошкільника. Результати цієї роботи, відображені у збірнику «Розвиток пізнавальних здібностей у процесі дошкільного виховання» (1986), зробили можливим створення цілісних програм розумового розвитку дітей, розвиваючих ігор та занять («Ігри та вправи з розвитку розумових здібностей у дітей дошкільного віку », 1989).
Заслуга Л.А. Венгер полягає в тому, що йому вдалося розробити теорію пізнавальних здібностей дитини. До цієї теорії Венгер прийшов не відразу, а в результаті довгих і ретельно перевіряних експериментальних досліджень. Спираючись на праці Л.С. Виготського і А.В. Запорожца, Венгер сформулював основні положення теорії розвитку сприйняття дитини.
Відповідно до цієї теорії, сприйняття дитини являє собою складний, культурно опосередкований процес вирішення перцептивних завдань. Венгер говорить про те, що специфіка вирішення перцептивної задачі полягає у відділенні перцептивної ознаки від інших властивостей об'єктів. Підхід Л.А. Венгер до розвитку дитячого сприйняття принципово відрізняється від натуралістичного розуміння цього процесу, при якому сприйняття виявляється еквівалентним роздратуванню перцептивної системи при зовнішньому впливі.
У ході аналізу розвитку сприйняття Венгером була визначена програма і основні принципи вивчення проблеми розвитку пізнавальних здібностей. Насамперед Венгер став розуміти розвиток дитячого сприйняття як процес становлення сенсорних здібностей. Цей принципово новий погляд був відображений у колективній монографії Л.А. Венгера і його співробітників «Генезис сенсорних здібностей» (1976).
Наступний етап його досліджень був присвячений вивченню розвитку здібностей до наочного моделювання. У виконаних під його керівництвом дослідженнях було блискуче підтверджено, що саме ці здібності виявляються найважливішими в розумовому розвитку дошкільників. Як виявилося, розвиток цих здібностей призводить до суттєвих зрушень у психічному розвитку дітей дошкільного віку. У них розвивалася не тільки мова, але і довільність поведінки в цілому.
Л.А. Венгер дуже дбайливо підходив до розуміння дитячого розвитку. Він побоювався нав'язувати тонкої стає дитячій психіці чужі її природі властивості та якості. Виходячи з положень А.В. Запорожця про ампліфікації дитячого розвитку, Венгер показував, що здатність до наочного моделювання не є привнесеної дорослим ззовні. Вона відображає закономірний шлях розвивається дитячої свідомості, тому роль дорослого полягає в максимальному збагаченні цього процесу.
Венгером була розроблена концепція діагностики розумового розвитку дошкільників, яка дозволяла визначити, які з компонентів пізнавальних здібностей розвинені у дітей більшою мірою, а які - недостатньо. У зв'язку з цим відкривалися принципово нові можливості організації освітньо-виховної роботи в дитячому віці, а також організації корекційної допомоги.
Теорія розвитку пізнавальних здібностей лягла в основу підготовки практичних психологів для дитячих дошкільних установ. В результаті багаторічних досліджень була розроблена програма, спрямована на розвиток пізнавальних здібностей, яка так і називалася - «Розвиток». Діти, котрі навчалися за цією програмою, досягали високого рівня пізнавального розвитку. Вони ставали успішними в різних видах дитячої діяльності в дошкільному віці і надалі показували високі результати по академічної успішності в школі.
Останні роботи Венгера з розвитку пізнавальних здібностей були присвячені вивченню розумового розвитку обдарованих дітей. Венгер першим в нашій країні організував спеціальне навчання групи розумово обдарованих дошкільнят. У ході експериментальної роботи було переконливо показано, що теорія Венгера про розвиток пізнавальних здібностей підтверджується практикою. Дошкільнята, які освоїли розроблену ученим і його співробітниками освітню програму «Обдарована дитина», протягом усього навчання в школі не тільки виявилися в числі найбільш успішних учнів, а й показали високі результати після її закінчення.
Л.А. Венгер керував лабораторією і сам брав участь у проведенні експериментальних досліджень. Він був не тільки видатним вченим, але й гарним організатором. Він провів цілий ряд конференцій з дитячого розвитку.
Лінія досліджень, запропонована Л.А. Венгером, виявилася дуже продуктивною. Вона продовжує привертати до себе увагу як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців і реалізується в роботі лабораторії здібностей і творчості Інституту розвитку дошкільної освіти та організованого Венгером центру «Розвиток», надалі названого його ім'ям.
венгер дитина пізнавальний здібність
Список використаних джерел:
1. Венгер Л.А., Мухина В.С. Психология. - М., 1988.
. М.А. Венгер и др. - М.: Педагогика, 1978. - 248 с.
3. Венгер Л.А. Восприятие и обучение (дошкольный возраст). - М.: Просвещение, 1968.
. Венгер Л.А . О формировании позновательніх спосібностей в процес се обучения дошкольников: Хрестоматія по возрастной и педагогической психологи. М., 1981. С. 180.
Венгер Л.А. (1925-1992) - видатний психолог
Роки Події
1925 Народився в Харкові, після школи потрапив на фронт
1946 Вступив на філософський факультет МГУ, на віділення психології
1951 Розпочав наукову роботу під керівництвом А. В. Запорожця
1955 Захистив кандидатську
1968 Завідувач лабораторії розвитку здібностей дітей дошкільного віку в інституті дошкільного виховання
1969 Захистив докторську дисертацію
1970 Став професором
Кінець 60-х рр.. Вивчає питання діагностики розумового розвитку дітей
80-і рр.. Створення теорії і практики розвитку пізнавальних здібностей дитини

Похожие материалы:

Курсовая работа: Механізми психологічного захисту та їх вплив на розвиток особистості

Реферат: Розвиток вольової регуляції поведінки молодших школярів засобами психологічних казок