Реферат: Вплив функціональних станів людини на розвиток особистості при заняттях тхеквондо

Аналіз станів втоми, бадьорості, напруженості, монотонії, різних станів стресу є традиційним для цілого ряду наукових дисциплін - перед усім, комплекса наук про діяльність людини. В умовах сучасного життя, з його інтенсивними навантаженнями, напруженим ритмом, розширенням сфер людської діяльності вплив цих станів підвищується.

Дата добавления на сайт: 13 августа 2024

Скачать работу 'Вплив функціональних станів людини на розвиток особистості при заняттях тхеквондо':

Вступ
Аналіз станів втоми, бадьорості, напруженості, монотонії, різних станів стресу є традиційним для цілого ряду наукових дисциплін - перед усім, комплекса наук про діяльність людини. В умовах сучасного життя, з його інтенсивними навантаженнями, напруженим ритмом, розширенням сфер людської діяльності вплив цих станів підвищується. Останнім часом багато уваги приділяється взаємозв’язку між функціональними станами та спрямованістю розвитку особливостей та якостей особистості. Проблема впливу функціональних станів на розвиток особистості відноситься до основних проблем психології і порушує ряд питань серед яких, які з функціональних станів найбільше впливають на розвиток особистості, яким чином відбувається цей вплив та які можливі шляхи уникнення негативного впливу цих станів.
Проблему функціональних станів досліджували багато вчених. Серед західних психологів відомі такі, як С. Бартлі, Т. Кокс, Д. Девіс , Д. Джонс, Х. Шулмен, Д. Норман та інші, серед вітчизняних - А.Б. Лєонова, Ф.Д. Горбов, В.Г. Асєєв, Х.М. Вернон, Є.А. Дерев'янко, Н.Д. Левітов.
Особливо актуальною ця проблема стає при вивченні спортивної діяльності. Спортсмени часто перебувають у різних функціональних станах, тому особливості та якості особистості спортсмена, звичайно, піддаються впливу. Але досліджень в цій галузі спортивної психології небагато.
Серед досліджень виділяються не тільки експериментальні, а й історичні факти присутності даної проблеми у виникненні та розвитку східних єдиноборств.
Об’єктом дослідження виступають спортсмени, що займаються одним з видів східних єдиноборств (тхеквондо) та студенти ІV курсу , як представники контрольної групи.
Предметом - є вплив функціональних станів людини на розвиток її особистості.
Метою даного дослідження є виявлення зв’язку функціональних станів і якостей та особливостей особистості.
Об’єкт, предмет та мета зумовили задачі дослідження:
аналіз науково-методичної літератури з даної проблематики;
визначення основних понять теми;
аналіз взаємозв’язку функціональних станів та особистісних якостей.
Гіпотеза дослідження - постійне перебування у різних функціональних станах впливає на спрямованість розвитку особистості людини.
Це зумовило подальшу структуру роботи: два розділи, висновки та список використаної літератури.
Розділ І. Психологія функціональних станів людини та їх прояви при заняттях тхеквондо
.1 Проблема функціональних станів людини та її дослідження в психології
У психофізіологічній та психологічній літературі розглядаються найрізноманітніші види станів людини, які спричиняють благоприємний або негативний вплив на протікання діяльності. В якості прикладів видів функціональних станів, які зазвичай досліджуються, слід назвати втому, монотонію, напругу, різноманітні форми психологічного стресу. Однак упорядкування різноманітної кількості експериментальних фактів та подолання теоретичних перешкод, які виникають при їх інтерпретації, потребують розвитку загальної концепції функціональних станів. Початковими моментами для проведення роботи в цьому напрямку є розробка змістовного визначення поняття “функціональний стан” та виділення підстав для їх класифікації.
Поняття функціонального стану вводиться для характеристики ефективної сторони діяльності або поведінки людини. Вся різноманітність форм поведінки обумовлена, перед усім, їх якісною специфічністю, що визначається предметною направленістю діяльності та її мотивацією. В той же час різні форми активності людини можна характеризувати й інтенсивністю їх прояву. Зазвичай під цим мають на увазі ступінь актуалізації психофізіологічних ресурсів індивіда, необхідної для виконання певного поведінкового акту в конкретних умовах. З цієї точки зору різні форми поведінки людини повинні розглядатись на фоні деякої множини, або контініуму станів, визначаючого різні ступені готовності до виконання діяльності та її протікання. З найбільшою послідовністю викладена позиція розроблена в рамках теорії активації, що призвело до її використання в якості основи для психофізіологічної інтерпретації механізмів динаміки функціональних станів у більшості сучасних досліджень (Блок В., 1970).
Про функціональні стани говорять починаючи з аналізу діяльності окремої живої клітини і закінчуючи складними формами емоційних переживань і, навіть, характеристикою поведінки на рівні колективу (Левитов Н.Д., 1964).
Поняття функціонального стану вперше виникло і отримало розвиток в фізіології. Звичайно, основним змістом відповідних досліджень був аналіз мобілізаційних можливостей та енергетичних витрат працюючого організму (Руководство по физиологии труда, 1969). Важливо підкреслити, що саме в вітчизняній школі, починаючи з праць І.М. Сеченова та М.Є. Введенського, отримало детальну експериментальну розробку уявлення про центральні механізми розвитку того, чи іншого стану. В той же час аналіз функціонального стану працюючої людини виходить за рамки фізіології та передбачає розробку психологічних та соціально-психологічних аспектів цієї проблематики.
Недивлячись на те, що використання терміну “функціональний стан” в прикладних психологічних дослідженнях почалось порівняно нещодавно, сама ця область досліджень для психології є традиційною. В числі перших досліджень, які зробили вагомий внесок в розробку проблем втоми та динаміки працездатності, були роботи відомих психологів того часу, таких як Ф. Гальтон, Є. Крепелін, Г. Ебінгауз, А. Біне та ін. (Психическое утомление,1981).
Який же конкретний зміст вкладається в поняття функціонального стану сучасними дослідниками? По-суті, будь-який стан є продуктом включення суб’єкта в деяку діяльність, в ході якої він формується і активно перетворюється, спричиняючи при цьому зворотній вплив на успішність реалізації цієї діяльності. Недостатня увага до цієї обставини призводить до створення сугубо описових визначень поняття стан. Прикладом такого визначення може бути наступне: “ Психічний стан - це складне, достатньо стійке, але змінне психічне явище, яке знижує або підвищує життєдіяльність людини в певній ситуації”(Платонов К.К., Голубєв Г.Г., 1977, стор.99.). Більш адекватне визначення може бути створено на основі уявлення про системний характер зрушень, котрі розвиваються у людини в процесі доцільної діяльності.
Будь-який стан людини можна описати за допомогою різноманітних проявів. Найбільш суттєвими для виявлення специфіки того чи іншого стану є показники діяльності різних відділів центральної нервової, серцево-судинної, дихальної, рухової, ендокринної та інших систем. Для різних станів характерні певні зрушення в протіканні основних психічних процесів: сприйнятті, уваги, пам’яті, мислення та зміни в емоційно-вольовій сфері. Багаточисленні стани, яких супроводжують комплекси яскраво виражених суб’єктивних переживань. Так, наприклад, при сильних ступенях стомленості людина відчуває почуття втоми, безсилля, млявості. В станах підвищеної емоційної напруги ведучими є почуття тривоги, нервовості, переживання небезпеки й страху (Леонова А. Б., 1984). Змістовна характеристика будь-якого стану неможлива без аналізу змін на поведінковому рівні. При цьому мається на увазі оцінка кількісних показників виконання певного виду діяльності: продуктивності праці, інтенсивності та темпу виконання роботи, кількості помилок. Не меншої уваги заслуговує аналіз якісних особливостей процесу реалізації діяльності, перед усім за показниками рухової та мовленевої поведінки.
Як було зазначено раніше, будь-який стан людини виникає в процесі діяльності. Він, за своїм змістом, є результатом взаємодії різних елементарних структур. Це проявляється перед усім в тому, що кожний стан характеризується не стільки стабільними змінами певних кількісних показників, скільки типом співвідношень між ними та закономірними тенденціями і їх динаміці. Так, наприклад, для деяких видів втоми характерні певні зрушення в діяльності серцево-судинної системи. При впливі інтенсивного фізичного навантаження підвищуються енергетичні потреби організму, що призводить до підвищення швидкості та об’єму кровообігу.
Другою важливою особливістю цього підходу щодо вивчення різних станів є розуміння їх як реакцій, які формуються. Одним з найважливіших моментів при цьому є наявність комплексу причин, які визначають специфічність стану в конкретній ситуації (Введение в Эргономику, 1974). В зв’язку з цим зрозуміла актуальність задачі розробки ієрархії факторів, кожний з яких вносить певний внесок у своєрідність відповідної реакції. Якісна неоднорідність різних станів обумовлюється перш за все відмінностями у викликаючих їх основних причинах. Так, для станів втоми першочергове значення мають фактори довготривалості дії навантаження, виду цього навантаження, її організації у часі (Розенблат В.В., 1975).
Також суттєвим є аналіз тих умов, в яких відбувається вплив основних факторів в кожному конкретному випадку. По-перше, специфічність впливу сукупності основних причин опосередковується індивідуальними особливостями людини. По-друге, формування нового стану в ступені визначається особливостями передуючого в часі стану та задає можливі напрямки його розвитку. Наприклад, безпосередньо на фоні вихідного стану монотонії при зміні характеру діяльності може формуватись стан оптимальної працездатності (Асеев В.Г., Вопр. психол., 1975, №1).
Усі вище описані дані характеризують функціональний стан людини, який запропонував В.І. Медведєв: “функціональний стан людини - це інтегральний комплекс наявних характеристик тих функцій і якостей людини, котрі опосередковано чи неопосередковано обумовлюють виконання діяльності (Введение в Эргономику, 1974, стор.94).
Специфіка стану залежить від багатьох різноманітних причин. При вирішенні прикладних задач проблема класифікації та змістовного описання різних видів функціональних станів принципово важлива.
Використання понять надійності та ціни діяльності є основою для створення найбільш загальної прагматичної класифікації функціональних станів. За допомогою критеріїв надійності функціональний стан характеризується з точки зору здатності людини використовувати діяльність на заданому рівні точності та своєчасності. За показниками ціни діяльності надається оцінка функціональному стану з боку ступеня визначення сил організму та в кінцевому результаті впливу його на здоров’я людини. На основі вказаних критеріїв всі функціональні стани поділяються на два основних класи - допустимі та недопустимі або, як їх ще називають, дозволені та заборонені (Введение в Эргономику, 1974).
Надмірна напруга фізіологічних та психологічних ресурсів людини є потенційним джерелом виникнення різних захворювань. На цій підставі В.І. Медведєв виділяє нормальні та патологічні стани, останній клас є предметом медичних досліджень(Медведев В.И., 1970).
Інша максимально загальна класифікація функціональних станів базується на основі критерія адекватності відповідної реакції людини вимогам виконуваної діяльності. Відповідно цієї концепції, всі стани людини можна поділити на дві групи - стани адекватної мобілізації та стани динамічної незгоди. Стани адекватної мобілізації характеризуються повною відповідністю ступеню напруги функціональних можливостей людини вимогам, які висуваються певним умовам. Стани динамічної незгоди, в цьому випадку реакція неадекватна навантаженню або психофізіологічні затрати перевищують актуальні можливості людини (Медведев В.И., 1979).
Аналіз станів людини в процесі довготривалої роботи зазвичай відбувається за допомогою вивчення фаз динаміки працездатності, в яких спеціально розглядаються формування та характерні особливості втоми (Деревянко Е.А., 1959). Характеристика діяльності з точки зору величини затрачених на роботу зусиль передбачає виділення різних рівнів напруженості діяльності (Введение в Эргономику, 1974). Оцінка ефективності поведінки людини з точки зору енергетичних затрат організму базується на використанні традиційних понять активації та рівнів бадьорості (Блок В.,1970).
1.2 Психологічні особливості функціональних станів, що виникають в процесі занять східними єдиноборствами
Щоб зрозуміти, яке місце в культурі людства займають східні єдиноборства, необхідно вивчити це явище з історичного боку. Образ життя, який вело людство в минулому, наклало відбиток на розвиток бойових мистецтв. Життя було більш зконцентрованим на фізичній праці. Відсутність засобів масової інформації призводило до більш глибокого осмислення оточуючого світу (Шубський А., 2002). Китайська та корейська культури, котрі, як відомо, є одними з найдавніших та найрозвинутіших, дійшли в процесі свого багатосторічного розвитку високого ступеню культуризації явищ дійсності.
Культура психічної діяльності - це певний ступінь психічного розвитку особистості в напрямку, котрий визначається загальними тенденціями розвитку культури, той рівень психічного досконалення людини як особистості та суб’єкта діяльності, який досягнений в процесі усвідомлення певних цінностей, притаманних даній державі, надбання певних характеристик культурної людини (Абаєв Н.В., 1983).
За існуючою в світовій синології традицією, котра підіймається до традиційно китайської класифікації, раннє конфуціанство прийнято вважати етичним та соціально-психологічним вченням з акцентом на соціальну психогогіку, під якою розуміється певна система психічного виховання, формуюча певний тип особистості з бажаними для даного соціуму психологічними параметрами( Биков Ф.С., 1966). Головним завданням конфуціанської психогогіки була цілеспрямована, інтенсивна та систематична “культуризація” внутрішнього життя людини у відповідності з моральними, релігійно-філософськими та соціально-психологічними принципами. Важливість строгого та ретельного самоаналізу була обумовлена тим, що він слугував необхідною умовою встановлення жорсткого самоконтролю над психічною діяльністю. Таким чином, самоспостереження та оцінка свого внутрішнього психічного стану повинні були стати підготовчим етапом для наступних зусиль по виправленню недоліків. Тому після виявлення в собі будь-яких відхилень від ідеалу “благородного мужа” людина повинна відразу мобілізувати себе для внутрішньої роботи, спрямованої на оптимізацію свого морально-психологічного стану.( Лунь-юй,1954)
Отже, конфуціанська психогогіка давала можливість зберігати самовладання та витримку в різних життєвих ситуаціях, в тому числі екстремальних. Ефект такого роду психічного тренування був обумовлений, перед усім, тим, що воно дозволяло знімати надмірне емоційне, психофізичне напруження. Об’єднуючись з оригінальною культурою корейців, ці пізнання поклали початок розвитку східних єдиноборств в Кореї.
В цілому ж різноманітні практичні методи психічної саморегуляції та тренування психічних та вегетативних функцій, які надали людині можливість свідомо управляти своїм нервово-психічним станом, а також підвищення здатності та регуляції мимовільних функцій організму, робили більш продуктивною будь-яку культурну та соціально значущу діяльність, слугуючи ефективним засобом мобілізації духовних та фізичних сил людини для вирішення тих чи інших конкретних задач (Абаєв Н. В., 1983).
Корейська культура психічної діяльності мала свою достатньо визначену сферу функціонування та вирішувала конкретні задачі. Вони зводились, головним чином, до того, щоб розвивати та вдосконалювати, “виховувати” та тренувати “ природні” психічні здібності людини з метою максимальної реалізації всіх потенційних можливостей його психіки, навчати методам управління психічними процесами, своїм емоційно-психологічним станом з тим, щоб оптимізувати свій психофізіологічний та біоенергетичний статус (Карамов С.К., 2003). Саме це слугувало підставою для виникнення такого бойового мистецтва, як тхеквондо.
Тхеквондо - це науково-обумовлений спосіб використання свого тіла в цілях самооборони, котрий дозволяє в результаті інтенсивних фізичних та духовних тренувань розширити діапазон індивідуальних можливостей людини.
Тхеквондо - вид корейського бойового мистецтва, незнаючий собі рівних за міцністю та ефективністю техніки. Дисципліна, техніка та дух цього мистецтва є засобами розвитку почуття справедливості, гуманізму та цілеспрямованості у людей, котрі займаються ним.
Саме слово “тхеквондо” означає систему духовного тренування та техніку самооборони без зброї, поряд з виконанням ударів, блоків та прижків, які виконуються голими руками й ногами для ураження одного чи декількох суперників (Цой Хонг Хи, 1993).
Отже, тхеквондо - це вид бойового мистецтва, включаючий в себе стиль мислення та образ життя. Тхеквондо, зокрема, розвиває духовну культуру. Воно відоме, як один із засобів розвитку та підвищення емоційних, перцептивних та фізіологічних якостей, котрі надають можливість молодому поколінню незалежно від віку, соціального статусу та статі самовдосконалюватись.
.3 Методи та методики дослідження функціональних станів
В психологічній практиці діагностика функціональних станів частіше всього проводиться на основі оцінки успішності виконання певного виду діяльності. При цьому аналізується динаміка показників кількості, якості та швидкості виконання завдання, а також зміни відповідних психологічних функцій. В якості предмета аналізу може виступати спортивна діяльність людини (тренування). Основними показниками зміни станів в цьому випадку будуть відхилення кількісних та якісних показників ефективності тренування, головним чином за їх зовнішними проявами (Вернон Х.М., 1985). Але зовнішні признаки динаміки ефективності праці залежать від безлічі різноманітних причин, котрі не мають прямого відношення до зміни функціонального стану. Тому основним психологічним засобом діагностики є використання коротких тестових завдань, описуючих ефективність різних психічних процесів при рішенні відповідних задач. В цьому випадку проблема оцінки функціонального стану виступає як типова психометрична задача - описати та кількісно оцінити порушення досліджуваних психологічних процесів, які відбулись під впливом певних причин (Анастази А.,1982).
Для діагностики функціональних станів може бути використана практично будь-яка з розроблених в експериментальній психології методик, оцінююча ефективність процесів сприйняття, уваги, пам’яті, мислення та ін. До їх числа відносяться коректурна проба Бурдона, таблиці Шульте, комбінаційний метод Еббінгауза, метод парних асоціацій, методики безперервного рахунку Крепеліна. Вони вважаються достатньо ефективними та складають основний арсенал використовуваних психологами засобів (Психическое утомление,1981).
До типових психометричних процедур слід віднести також тести визначення абсолютних та диференційних порогів чутливості в різних модальностях, визначення критичної частоти злиття миготінь (КЧЗМ), аналіз динаміки послідовних образів (Балонов Л.Я., 1971).
Другою групою психометричних методик, не завжди чітко диференційованої від фізіологічних, є аналіз динаміки різних проявів рухової активності людини. Поряд з міцною фізіологічною базою вивчення цих характеристик, перед усім,...

Похожие материалы:

Реферат: Вплив образу фізичного «Я» на самоставлення та розвиток особистості у ранньому юнацькому віці

Курсовая работа: Механізми психологічного захисту та їх вплив на розвиток особистості

Курсовая работа: Вплив візуального мистецтва на емоційний стан людини

Курсовая работа: Вплив сімейних відносин на розвиток особистості підлітка

Реферат: Вплив стресових факторів на функціонування нервової системи людини