Курсовая работа: ВПЛИВ КОЛЬОРОТЕРАПІЇ НА АДАПТАЦІЮ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ДО УМОВ ШКОЛИ
Актуальність теми. Молодший шкільний вік це дуже складний період для кожної дитини, адже вона набуває нову соціальну роль, дитина стає учнем, членом класного колективу, від неї вимагається дотримання певних норм поведінки, підкорення певного режиму, виконанню поставлених завдань. І часто дітям-першокласникам дуже важко переходить від ігрової діяльності до навчальної як основного засобу засвоєння людського досвіду.
Дата добавления на сайт: 12 августа 2024
Скачать работу 'ВПЛИВ КОЛЬОРОТЕРАПІЇ НА АДАПТАЦІЮ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ДО УМОВ ШКОЛИ':
ТЕМА
ВПЛИВ КОЛЬОРОТЕРАПІЇ НА АДАПТАЦІЮ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ДО УМОВ ШКОЛИ
ВСТУП
Актуальність теми. Молодший шкільний вік це дуже складний період для кожної дитини, адже вона набуває нову соціальну роль, дитина стає учнем, членом класного колективу, від неї вимагається дотримання певних норм поведінки, підкорення певного режиму, виконанню поставлених завдань. І часто дітям-першокласникам дуже важко переходить від ігрової діяльності до навчальної як основного засобу засвоєння людського досвіду. Тут важливо обрати шляхи покрашення адаптації першокласника до умов школи. Практики виділяють декілька напрямів роботи з першокласниками і одним із них є кольоротерапія.
Колір має сильний вплив на організм, нервову систему та психіку дитини, налаштовуючи її в унісон з оточуючим світом. Усі кольори палітри наповнені духовної та лікувальної сили. Деякі здатні піднімати настрій, активізувати, посилювати життєву енергію, деякі навпаки заспокоювати,знімати втому, навіть, пригнічувати. Для дітей першокласників колір має особливе значення, так як діти сприймають все візуально, тому застосування кольоротерапії для першокласників є дуже доречно. Адже діти краще сприйматимуть і запам’ятають інформацію, якщо вчитель буде використовувати наочний матеріал яскравих кольорів і цікаві методики пов’язані з кольором. Тому тема курсової роботи “Вплив кольоротерапії на адаптацію першокласників до умов школи” є дуже актуальною в наш час.
Об’єктом дослідження є адаптація першокласників до умов школи.
Предметом дослідження виступає кольоротерапія як метод адаптації першокласників до умов школи.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та запропонуванні рекомендацій щодо практичного покращення адаптації першокласників до умов школи засобами кольоротерапії.
Завдання дослідження :
охарактеризувати стан теоретичної розробки проблеми впливу кольоротерапії;
розкрити процес адаптації першокласників до умов школи;
провести дослідження з виявлення впливу кольоротерапії на адаптації першокласників до умов школи;
розробити практичні рекомендації покращення адаптації першокласників до умов школи засобами кольоротерапії.
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що за допомогою кольоротерапії можна якісно покращити адаптацію першокласників до умов школи.
Наукова новизна дослідження полягає в доведенні необхідності та важливості використання кольоротерапії як методу покращення адаптації першокласників до умов школи.
Практична значущість дослідження полягає в розробці практичних рекомендацій щодо шляхів покращення адаптації першокласників до умов школи засобами кольоротерапії.
Методи дослідження: теоретичний (теоретичний аналіз друкованих та електронних джерел інформації для виявлення стану проблеми та засобів і шляхів її розв’язання); статистичні методи обробки результатів дослідження.
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ВПЛИВУ КОЛЬОРОТЕРАПІЇ НА АДАПТАЦІЮ ОСОБИСТОСТІ
.1 Стан теоретичної розробки проблеми впливу кольоротерапії
Взагалі, адаптація це складний процес, а тим паче в умовах постійних змін, які відбуваються в сучасному суспільстві. Кожна людина повинна постійно до чогось пристосовуватись. Проблема адаптації особистості виступає на перший план. Сучасний дослідник А. Яковлева пропонує таке визначення поняттю “адаптація” (від лат. аdaptation - пристосування) - 1) пристосування організмів, органів чуття до умов навколишнього середовища; 2) настроювання системи на умови застосування; 3) скорочення і спрощення друкованого тексту з урахуванням віку, професій, рівня мовної підготовки читача; 4) звикання кого-небудь до нового середовища, нових умов, таких як школи, роботи, побуту, відпочинку та інше. Соціальна адаптація - це процес активного пристосування особистості чи соціальної групи до змін у соціальному середовищі [30, с. 14].
За відомими соціологами Т. Семигіною та І. Миговичем“адаптація - це пристосування людей або групи людей до нового соціального середовища, а також часткове пристосування до них цього середовища з метою співіснування та взаємодії”[22, с. 309].
Словник з соціальної педагогіки окремо визначає поняття “адаптація до школи - це перебудова пізнавальної, мотиваційної та емоційно-вольової сфер дитини при переході до систематичного організованого шкільного навчання”.
Енциклопедія освіти кольоротерапію визначає, як “один із різновидів арт-терапії, лікувально-профілактична й корекційна діяльність з використанням кольору” [9, с. 501].
Також є ще таке визначення “кольоротерапія - це метод психологічного лікування з метою розслаблення, зняття стресів, підняття настрою та тонусу за допомогою кольорів” [27, с. 56].
Сучасний вчений О. Вознесенська в одній із своїх статей дає таке тлумачення “кольоротерапія - це метод зцілення за допомогою кольору, що застосовується у психотерапії, психосоматичних клініках та в соціальній сфері” [3, с. 33].
Кольоротерапія достатньо новий метод роботи з людьми. Колірні сприйняття є важливими враженнями зовнішнього світу, і проблема впливу кольору на людину далеко ще не вирішена. І ми ще недостатньо знаємо про колір як органічну систему, яка постійно впливає на нас. Тож спочатку розглянемо поняття “кольоротерапія”. Енциклопедія освіти кольоротерапію визначає, як “один із різновидів арт-терапії, лікувально-профілактична й корекційна діяльність з використанням кольору” [9, с. 501].
Також є ще таке визначення “кольоротерапія - це метод психологічного лікування з метою розслаблення, зняття стресів, підняття настрою та тонусу за допомогою кольорів” [27, с. 56].
Сучасний вчений О. Вознесенська в одній із своїх статей дає таке тлумачення “кольоротерапія - це метод зцілення за допомогою кольору, що застосовується у психотерапії, психосоматичних клініках та в соціальній сфері” [3, с. 33].
Насправді, ще у Стародавньому Єгипті, Китаї, Тібеті, Греції, доколумбовій Америці знали про силу кольору і широко використовували її. Наприклад, стіни храмів, де єгипетські жреці лікували людей, були пофарбовані в темно-сині, фіолетові чи блідо-рожеві тони, які сприятливо впливали на хворих і пришвидшували їх одужання. Також люди помітили, що колір потужно діє на людину. Спеціальне забарвлення, що наноситься на тіло воїна і його зброю, змушувало противника відчувати страх; кольори, що підбиралися для одягу царів і жерців, говорили про їх могутність, викликали захоплення та поклоніння. У стародавньому Єгипті знали про силу і вплив кольору і навіть споруджували в деяких храмах кольорові зали. У храмах використовували великі вітражні вікна, через які потрапляли різнокольорові цілющі промені. У них вивчали застосування кольору і вчили лікування. Також один з методів кольоротерапії полягав у наступному: у посудини з фруктовим соком, що містить, за уявленнями єгиптян, енергію бога сонця Ра, клали дорогоцінні камені того ж кольору, що й фруктовий сік. Насичений таким чином напій давали хворим [23].
Практика кольоротерапії стала приходити в занепад в Середні віки, саме тоді, коли розцвіли і привернули до себе увагу інші гілки медичної науки: гомеопатія, алопатія. Кольоротерапія пішла на задній план.
У різних куточках земної кулі впродовж сторіч у людей складалися асоціації з тим або іншим кольором. Римляни співвідносили чорний колір з сумом, білий колір з чистотою, у Китаї та Японії білий колір- символ скорботи, у населення Південної Африки червоний - колір біди, в Бірмі печаль асоціюється з жовтим, в Ірані - з синім[4].
Колір - це світло. До такого висновку дійшов англійський фізик і математик І. Ньютон під час проведення дослідів з дослідження кольорового спектру. Він, перебуваючи у себе вдома в темній кімнаті, прочинив вікно і пустив маленьку смужку світла. Помістивши скляну призму по ходу промінчика світла, він виявив, що світло заломлюється і розбивається на шість кольорів спектру, які ставали видимими, потрапляли на прилеглу стіну.
Кілька років тому інший англійський фізик Т. Юнг провів зворотний експеримент і встановив, що шість кольорів спектру можна звести до трьох основних: зеленого, червоного і синього. Потім він узяв три лампи і спроектували промені світла через фільтри цих трьох кольорів: зелений, червоний і синій промені з’єдналися в один білий промінь. Т. Юнг відтворив світло. Він також класифікував кольори спектру як первинні і вторинні [8].
Поняття кольоротерапії відбувається з встановленої античними вченими взаємозв’язку між кольором і емоціями людини. Наші предки широко використовували лікування кольором. Але кольоротерапія як наука бере початок з відкриття англійських вчених Ч. Дауна та Л .Блунта в 1877 році терапевтичних властивостей ультрафіолетових променів, за допомогою яких лікували шкірні захворювання і рахіт [25].
Важливим кроком у розвитку науки стали праці американських вчених Е. Бабіти і Плізантона, в яких описано лікувальний вплив кожного кольору спектру. Так, E. Бабіт рекомендував лікувати червоним кольором безпліддя, блакитним - нервові розлади, а жовтим користуватися як проносний засіб.
Російський учений В.М. Бехтерєв також займався вивченням питання про взаємодію органів людського тіла й колірних променів. Досліджуючи вплив колірних відчуттів людини на швидкість психічних процесів, що протікають в організмі, зробив висновки, що жовтий колір не впливає на нашу психіку, зелений уповільнює реакції, фіолетовий гнітить психологічні процеси, блакитний чинить гальмівну дію, рожевий активізує стан людини при пригніченому і психічному пригноблення [16].
В 1903 році доктор Н. Фінсен отримав Нобелівську премію за відкриття методу лікування синім і червоним кольором. Доктор Н. Фінсен запропонував опромінювати синім світлом немовлят, які хворіли на жовтяницю, що дало змогу уникнути травматичного й ризикованого методу лікування цих хворих - переливання крові. Синє світло проникає через шкіру й руйнує зайвий білий рубін, який печінка дитини не спроможна переробити. За допомогою синього кольору стали лікувати безсоння, знімати біль, знижувати артеріальний тиск. Опромінювання червоною чи синьою лампою полегшує ревматичний біль, допомагає уразі артриту. На червоних простирадлах легше відбувається перебіг таких хвороб, як скарлатина та віспа[16].
Швейцарський фізик-інженер П. Мандель осучаснив стародавню східну науку, створивши прилад для лікування кольором - аппарат Манделя. Прилад Манделя можна придбати в аптеках багатьох європейських країн. Концентроване проміння того чи того кольору безболісно проникає крізь шкіру через спеціально вибрані акупунктурні точки. Тобто П. Мандель знайшов спосіб за допомогою кольору підправляти інформацію, яку мозок передає клітинам. Але спочатку треба “підправити” сам мозок.
Це називається “гармонізацією”. Дослідження Манделя показали, що хвороби, пов’язані зі стресами, які спричинюють психосоматичні захворювання, а лікарі стверджують, що 80-90% хвороб належать до психосоматичних, можна легко усунути за допомогою регулювання інформаційного потоку. На його переконання, будь - яке лікування треба починати саме з цього. Тепер, за наявності апарата Манделя, на це потрібно небагато часу. Фахівець з кольоротерапії застосовує цю професійну колірну лампу, яка випромінює п’ять різних колірних потоків. При лікуванні використовуються потоки променів одного певного відтінку. Колір вибирається залежно від частоти коливань і його впливу на внутрішні органи конкретного пацієнта. Таким чином, йде цілеспрямована дія джерелом світла на весь організм. Один сеанс триває приблизно годину. Курс лікування в більшості випадків продовжується до декількох тижнів.
Очевидно, що в наші дні практика цієї науки набула найбільшого поширення в США. Успішні експерименти в цій галузі справляють на людей настільки сильне враження, що інші способи терапії відступають. Настав момент, коли уряд США зробив кроки до офіційної заборони застосування кольоротерапії. Пізніше вона стала активніше розвиватися в країнах Європи. Багато лікарів, що застосовують сучасні методи лікування, взяли на озброєння і принципи кольоротерапії. Проводилися дослідження високого рівня, було написано кілька книг з цього предмета. У міру того, як зростає довіра й інтерес до неї, система кольоротерапії розвивається і знаходить собі все більш широке застосування [5].
Далі колір ще більше досліджують і відкривають все нові можливості впливу кольору на людину. Кольоротерапія зараз дуже бурхливо вивчається і стає більш відомою як метод роботи з людьми.
В нашій роботі ми будемо вживати кольоротерапію як метод роботи з дітьми молодшого шкільного віку. Тому слід визначити поняття “молодший шкільний вік”. Психологи молодшими школярами вважають дітей віком від 6/7 до 10/11 років, які навчаються у 1-4 класах сучасної школи. Цей віковий період завершує етап дитинства.
Опановуючи новий для себе вид діяльності - навчання, молодші школярі ще багато часу й енергії віддають грі. У цих видах діяльності розгортаються їх стосунки з ровесниками і дорослими, особистісне психічне життя і психічний розвиток, формуються психічні новоутворення, завдяки чому діти виходять на новий рівень пізнання світу і самопізнання, відкривають нові власні можливості і перспективи. Головною особистісною характеристикою молодшого школяра є прийняття і усвідомлення своєї внутрішньої позиції, що дає підстави вважати цей вік зрілим дитинством.
За Українським педагогічним словником “молодший шкільний вік- це період життя та розвитку дитини від 6-7 до 10 років. Розвиток психіки дітей у цей період відбувається головним чином на основі провідної діяльності - навчання. Молодший шкільний вік - важливий етап у формуванні в дитини ставлення до навчальної діяльності як відповідальної, суспільно значущої праці. Протягом молодшого шкільного віку дитина оволодіває значним обсягом знань, умінь і навичок, збагачується досвід її соціальної поведінки, з’являються перші, відносно стійкі ціннісні орієнтації, відбувається розвиток вищих почуттів - моральних, інтелектуальних, естетичних”[6, с. 214].
Енциклопедія освіти це поняття трактує наступним чином: “молодший шкільний вік - це вік 6/7 -10-річних дітей, які навчаютьсяу 1-3/4 класах сучасної початкової школи”[9, с. 518].
За сучасним науковцем М.М. Букачем: “молодший шкільний вік - період життя і розвитку дитини ві 6 до 10 років. У цей період в найбільшому ступені визначається стан середовищної адаптації. До числа дезадаптованих ризикують потрапити перш за все діти, які відстають у своєму інтелектуальному розвитку від однолітків. У дитини з’являються нові соціальні зв’язки, вона засвоює нові соціальні ролі, наприклад, школяра. Цьому періоду характерний інтенсивний фізичний розвиток, який супроводжується окостенінням кістяка, та активний розвиток м’язів, що є причиною потреби молодших школярів у постійному русі. Особливостями розвитку психіки є збільшення ваги головного мозку та зміна структурних зв’язків між нейронами. Посилюється контроль свідомості над поведінкою, розвиваються вольові процеси. В цей період вчинки дітей носять наслідувальний характер” [1, с. 36].
Так як молодші школярі це діти 6/7 років і новоутворенням є те, що діти йдуть до школи то наступним поняттям яке ми розглянемо буде “школа”.
Великий тлумачний словник сучасної української мови дає таке визначення цьому поняттю: “школа - 1) навчальний заклад, який здійснює загальну освіту і виховання молодого покоління; 2) система загальної освіти, сукупність навчальних закладів; 3)є декілька видів шкіл: базова школа - загальноосвітній навчальний заклад при педагогічних навчальних закладах і науково дослідних установах для проведення педагогічної практики студентів і експериментальних досліджень з питань навчання й виховання учнів;вечірня школа - загальноосвітній заклад, в якому навчання проводиться ввечері без відриву від виробництва;школа - інтернат - середній навчальний заклад, де діти живуть, виховуються й навчаються”[2, с. 1369].
Згідно з визначенням українського педагога С. Гончаренко “школа - це навчально-виховний заклад для навчання, освіти і виховання дітей, молоді та дорослих. Школа - явище історичне, завдання і зміст її здійснювалися зі зміною суспільно-економічного ладу. Школа в Україні покликана здійснювати розумове, трудове, моральне, фізичне й естетичне виховання учнів, прилучаючи підростаюче покоління до духовної культури й матеріального виробництва, озброюючи його необхідними знаннями і способами діяльності”[6, с. 364].
Енциклопедія освіти поняття “школа” визначає таким чином “школа (лат. schola - дозвілля, заняття на дозвіллі; місце навчання) - 1) навчально-виховний заклад для освіти і виховання дітей, молоді та дорослих; 2) одна із ланок системи освіти; 3) набування знань, навичок, досвіду; 4) напрям у науці, літературі, мистецтві, суспільно-політичній думці тощо, для якого характерні спільність поглядів, принципів, методів, традицій”.
Отже, ми розглянули основні поняття цієї роботи з різних боків та профілей, а також коротко дослідили історію виникнення та розвитку кольоротерапії. Зясували, що кольоротерапія існувала ще з давніх віків, але як наука затвердилась досить недавно. Визначення термінів суттєво не розрізняються і мають однакову суть.
адаптація першокласник колір психологічний
1.2 Психологічний вплив кольору на людину
З точки зору психології колір має таку особливість, як вплив на емоційний, чуттєвий стан людини. Вплив кольору на різних людей може бути різним. Це залежить від особистості кожної окремої людини, від її розвитку, психологічного стану, сфери діяльності. Але є група відносно загальних вражень, які з’являються внаслідок об’єктивних та суб’єктивних асоціацій. Такі якості кольору, як “температура”, “вага”, з’явилися завдяки чуттєвому стану людини. Так, кольори “теплої” частини спектру вважаються активними. Активні кольори збуджують, хвилюють, створюють піднесений настрій, прискорюють процеси життєдіяльності людини, покращують її самопочуття. Кольори “холодної” частини спектру вважаються пасивними. Пасивні кольори викликають у людини почуття спокою, меланхолійний настрій, пригнічують, гальмують життєдіяльні процеси. Далі подаються загальні кольорові асоціації:
• червоний колір - колір вогню, активний, збуджуючий, енергійний, активізує життєдіяльні процеси організму людини, активно впливає на піднесений настрій;
• оранжевий колір - нагадує тепло, він створює святковий настрій, впливає на людину, як червоний, але слабкіше, в деяких випадках стомлює більше, ніж червоний;
• жовтий колір - сонячне світло, найсвітліший у спектрі, теплий, тонізуючий, найменш стомлюючий;
• зелений колір - колір здорового зору, найбільш приємний для очей людини, заспокоює, підвищує працездатність, при перенапрузі зору рекомендується протягом 10-15 хвилин дивитися на зелені площини або маси, наприклад, листя дерев, кущів, щоб привести зір до нормального стану;
• блакитний колір - створює почуття прохолоди, заспокоює, знижує напругу;
• синій колір - вважається найхолоднішим з кольорів, сприяє гальмуванню функцій фізіологічних систем організму людини, має малу яскравість, підкреслює дію “теплих” кольорів, тому вважається кольором фону;
• фіолетовий колір - з’єднання червоного та синього,...