Курсовая работа: Вплив візуального мистецтва на емоційний стан людини

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА ТА ЙОГО ВПЛИВУ НА ЕМОЦІЙНИЙ СТАН ЛЮДИНИ
1.1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕМОЦІЙ У ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
1.2 ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА НА ЕМОЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ЛЮДИНИ
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА НА ЕМОЦІЙНИЙ СТАН ЛЮДИНИ
2.1 ПЛАН ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.2 РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
2.3 КОРЕЛЯЦІЙНИЙ АНАЛІЗ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

Дата добавления на сайт: 27 августа 2024

Скачать работу 'Вплив візуального мистецтва на емоційний стан людини':

Вплив візуального мистецтва на емоційний стан людини
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичне дослідження особливостей візуального мистецтва та його впливу на емоційний стан людини
1.1 Загальна характеристика емоцій у психологічних дослідженнях
1.2 Дослідження впливу візуального мистецтва на емоціональний стан людини
Розділ 2. Експериментальне дослідження впливу візуального мистецтва на емоційний стан людини
2.1 План та методи дослідження
2.2 Результати експериментального дослідження
2.3 Кореляційний аналіз
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Актуальність дослідження. Емоції забезпечують особистості здатність до переживання і співпереживання, підтримують інтерес до життя, до навколишнього світу. Емоції складають частину психічної діяльності, частину "Я". У формуванні емоцій велика роль глибинних структур головного мозку, у зв’язку з цим чинники, які впливають на стан емоційної сфери, не завжди усвідомлюються особистістю. Проблема впливу візуального мистецтва на емоційний стан людини являється актуальною, оскільки мистецтво може негативно, або позитивно впливати на емоційний стан людини покращуючи, або, навпаки, погіршуючи його. Позитивний вплив мистецтва проявляється у емоціях радості, задоволення, щастя, а негативний - пригніченості, смутку, раздратованості.
Проблему особливостей емоцій досліджували наступні вітчизняні вчені: В.П. Бранський, В.К. Вілюнас, Є.П. Ільїн, К. Ізард, О.М. Леонтьєв та ін.
Проблему впливу візуального мистецтва на емоційний стан людини досліджували наступні зарубіжні вчені: В.Т. Адорно, В.М. Аллахвердов та ін. та вітчизняні вчені: Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, А. Демкін, Б.І. Додонов, С.Л. Рубінштейн, П.М. Якобсон та ін.
Об’єкт дослідження - емоційний стан старшокласників.
Предмет дослідження - особливості прояву емоційного стану старшокласників.
Гіпотеза дослідження - якщо за допомогою візуального мистецтва впливати на емоційний стан старшокласників, то у них можуть виникнути певні емоції.
Мета дослідження - виявити вплив візуального мистецтва на емоційний стан старшокласників.
Завдання дослідження:
візуальне мистецтво емоційний стан
1. Провести теоретичний аналіз проблеми впливу візуального мистецтва на емоційний стан людини;
. Виявити особливості поняття "емоції" та їх функції у психологічних дослідженнях;
. Виявити домінуючі емоції особистості;
. Виявити самопочуття, активність та настрій особистості.
Практична значущість дослідження полягає у тому, що знаючи механізми впливу візуального мистецтва на емоційний стан старшокласників, можна за допомогою мистецтва покращувати пригнічений емоційний стан старшокласників, тобто корегувати його.
У дослідженні використовувалися наступні методики:
. Методика "Диференційні шкали емоцій" (К. Ізард) [12] (Див. додаток 1);
. Методика "Самопочуття. Активність. Настрій) (САН) [12] (Див. додаток 2).
Дослідження проводилося серед учнів 10 класу, 15 дівчат та 15 юнаків, усього у дослідженні брали участь 30 досліджуваних.
Методи дослідження. У нашому дослідження був проведений кореляційний аналіз за допомогою методу Спирмена.
Розділ 1. Теоретичне дослідження особливостей візуального мистецтва та його впливу на емоційний стан людини
1.1 Загальна характеристика емоцій у психологічних дослідженнях
Однією з причин виникнення людських емоцій в ході еволюції була необхідність забезпечити соціальний зв’язок між матір’ю і дитиною. Іншою причиною виникнення емоцій була необхідність в засобах комунікації між матір’ю і дитиною, так само як і між дорослими людьми.
Згідно К.Е. Ізарда емоції - це особливі психічні стани, пов’язані з природженими реакціями людини, її потребами та мотивами. Емоції людини - це продукт суспільно-історичного розвитку. Емоції виражаються у безпосередньому переживанні задоволення, радості, незадоволення, прикрості, страху та ін. Завдяки емоціям людина регулює свою поведінку та співвідносить її з поведінкою інших людей, з якими вона вступає в спілкування. Емоції мають і спеціальну функцію - виступають засобом спілкування.
Емоція мотивує, вона мобілізує енергію, і ця енергія в деяких випадках відчувається суб’єктом як тенденція до здійснення дії. Емоція керує розумовою і фізичною активністю індивіда, спрямовує її в певне русло.
Емоційні стани можуть тривати від декількох секунд до декількох годин і бути більш менш інтенсивними. У виняткових випадках інтенсивний емоційний стан може зберігатися довше названих термінів, але у такому разі це може бути свідоцтвом психічних порушень. Терміном "емоційна риса" К.Е. Ізард позначає схильність індивіда до переживання того або іншого емоційного стану. Корисним видається поняття "емоційний поріг".
К.Е. Ізард відносить ту або іншу емоцію в розряду позитивних або негативних залежно від того, яку дію вона чинить на внутрішньо особистісні процеси і процеси взаємодії особистості з найближчим соціальним оточенням при врахуванні загальніших этологических та екологічних чинників [9].
К.Е. Ізард вважає, що емоція складається з трьох взаємозв’язаних компонентів:
) нейронній активності мозку і соматичної нервової системи;
) діяльність поперечно-смугастої мускулатури або мімічної і пантомімічної експресії;
) суб’єктивні переживання.
Всього згідно К.Е. Ізарду існують десять фундаментальних емоцій:
) інтерес-збудження;
) задоволення-радість;
) здивування;
) горе-страждання;
) гнів-лють;
) відраза-огида;
) презирство-зневага;
) страх-жах;
) сором-соромливість;
) провина-розкаяння.
Фундаментальні емоції ведуть до різних внутрішніх переживань і різних зовнішніх виразів цих переживань. Емоції взаємодіють між собою - одна емоція може активувати, посилювати або послабляти іншу. Емоційні процеси взаємодіють із спонуканнями і з перспективними, когнітивними і моторними процесами і роблять на них вплив.
К.Е. Ізард характеризує емоцію радості, як всяка фундаментальна емоція, має свої унікальні характеристики. Радість - це одна з простих емоцій, простих з точки зору мімічного вираження і можливості розшифровки цього виразу. Радість виражається посмішкою і сміхом, ці прояви легко розшифровуються і майже завжди свідчать про емоцію радості [9].
Під емоціями в основному мають на увазі сильні психічні стани, що зазвичай пов’язані зі збудженням або високим рівнем енергії і дають початок почуттям і пристрастям [11].
В.П. Бранський, пропонує, прийняти за основу класифікації не зміст емоцій, а об’єкт емоційного відношення [4].
З точки зору Є.П. Ільїна емоції - це специфічні реакції особистості на значимі для неї стимули. Емоція має ряд переваг, тому грає незрівняно велику роль в життя тварин і людини. Емоції - це реакції на ситуацію, а не окремий подразник. Емоція виникає при оцінці ситуації, тобто вона пов’язана з прогнозом майбутнього, а не з тим, що людина відчуває зараз.
Емоції мають ряд властивостей: універсальність, домінантність, суммації "зміцнення", упередженість (суб’єктивність), заразливість, пластичність, утримання в пам’яті, іррадіація, пepeнoc, амбівалентність, перемикання і породження одних емоцій іншими.
Функція емоцій - це вузьке природне призначення, робота, яке виконується емоціями в організмі, а їх роль - це характер і ступінь участі емоцій в чому-небудь, визначувана їх функціями, або ж їх вплив на щось окрім їх природного призначення. Роль емоцій для тварин і людини може бути позитивною і негативною [8].
"Негативні" емоції, на думку Б.І. Додонова, відіграють важливішу біологічну роль в порівнянні з "позитивними" емоціями. "Негативна" емоція - це сигнал тривоги, небезпеки для організму. "Позитивна" емоція - це сигнал поверненого благополуччя. "Негативні" емоції шкідливі лише в надлишку [4].
Згідно С.Л. Рубінштейну емоції можна охарактеризувати як: стан суб’єкта відносно до об’єкта, емоції відрізняються полярністю, мають негативні та позитивні сторони.
Емоції особистості являють собою єдність емоційного та інтелектуального, також як пізнавальні процеси утворюють єдність інтелектуального та емоційного. Емоції формуються у процесі людської діяльності, спрямованої на задоволення її потреб, таким чином емоції стимулюють людину до діяльності. Ознаки емоцій:
) емоції виражають стани суб’єкта і його відношення до об’єкту;
) емоції відрізняються полярністю, тобто мають позитивний або негативний знак [14].
О.М. Леонтьєв визначає власне емоції як триваліші стани, які проявляються в зовнішній поведінці. Вони носять виразно виражений ситуаційний характер, тобто виражають оцінне особистісне відношення до ситуацій, які складаються. Вони також мають ідеаторний характер - тобто здатні передбачати ситуації і події, які реально ще не настали, і виникають у зв’язку з уявленнями про пережиті або уявні ситуації [10].
Згідно В.К. Вілюнасу емоції - це особливий клас суб’єктивних психологічних станів, які відбивають у формі безпосередніх переживань, відчуттів приємного або неприємного, стосунки людини до світу і людей, процес і результати його практичної діяльності [5].
Таким чином, емоції - це особливі психічні стани, пов’язані з природженими реакціями людини, її потребами та мотивами. Емоція складається з трьох взаємозв’язаних компонентів: нейронній активності мозку і соматичної нервової системи, діяльність поперечно-смугастої мускулатури або мімічної і пантомімічної експресії та суб’єктивні переживання. Фундаментальні емоції ведуть до різних внутрішніх переживань і різних зовнішніх виразів цих переживань. Радості, як всяка фундаментальна емоція, має свої унікальні характеристики. Радість - це одна з простих емоцій, простих з точки зору мімічного вираження і можливості розшифровки цього виразу.
1.2 Дослідження впливу візуального мистецтва на емоціональний стан людини
Живопис може мати дію на глядача не лише своїм безпосереднім образним рядом, який може викликати прямі або непрямі асоціації. Картина, здатна викликати особливий психологічний стан у глядача, вступити в "резонанс" з його власними переживаннями, викликаючи естетичну і емоційну реакції. У більшості випадків, людина не в змозі пояснити словами, що ж саме торкнуло струн її душі і викликало нез’ясовну тягу до того або іншого художнього твору.
На думку А. Демкіна специфічна дія художнього твору найчастіше можлива тільки при спогляданні безпосередньо оригіналу твору. При візуальному контакті з репродукцією або копією подібного феномену найчастіше не спостерігається. Електронні копії картин зберігають в собі властивості оригіналів і продовжують впливати на глядача. Дія на глядача і інформацію про цілісний образ картини продовжують зберігати навіть невеликі фрагменти зображення, які не несуть в собі ніякої візуально помітної знакової інформації [7].
В.Т. Адорно відмічав, що реальний статус витвору мистецтва не залежить ні від конкретного напряму, ні від рівня складності виконання художнього твору. У дії витвору мистецтва на людину можна виділити декілька рівнів, які відрізняються за силою дії, по механізмах передачі інформації і механізмах її сприйняття:
. Перший рівень. Дія в звичайних рамках "надпорогового" сприйняття: дія на глядача фактичного змісту картини - сюжету з його фактологічною, знаковою або загальноприйнятою асоціативною символікою і інтерпретацією, естетична дія красивої картини і рівнем якості її виконання;
. Другий рівень. Дія на глядача на особистісно-емоційному рівні. Можлива дія не лише фактичного змісту полотна, скільки запуск при перегляді твору індивідуальних усвідомлюваних асоціацій, які викликають певний стійкий емоційний стан при перегляді витвору мистецтва;
. Третій рівень. Передача інформації може здійснюватися за допомогою сприйняття прототипу або архетипа, "закладеного" художником в картину при "підпороговому" сприйнятті;
. Четвертий рівень. Дія на глядача на надсвідомому - трансперсональному рівні [1].
В.М. Аллахвердов вважає, що усі художні твори можуть містити в собі лише просте відображення навколишнього світу. Хоча спонукання до створення такого художнього твору лежить в області несвідомого художника, в силу тих або інших причин художник у такому разі не зміг винести знаково-символічну систему свого несвідомого на рівень мальовничого відображення [2].
Емоційне сприйняття витворів мистецтва супроводжується особливими емоційними станами, які відрізняються від звичайних емоційних реакцій в контексті повсякденного життя. Л.С. Виготський одним з перших у вітчизняній психології використав термін "естетична реакція", який звів естетичну реакцію до розрядки напруги емоційного афекту, і описав зміни м’язового тонусу і дихального ритму як компоненти естетичної реакції.
У сучасному науковому співтоваристві в поняття "естетична реакція" вкладається набагато більший зміст, ніж це було за часів Л.С. Виготського. Естетична реакція це - багатокомпонентна психофізіологічна, поведінкова і особистісна реакція людини, яка виникає у відповідь на сприйняті сенсорними каналами людини багатошарові стимули, які містяться у витворі мистецтва, артефакті або об’єкті природи, особливими естетичними властивостями.
Естетична реакція характеризується високою мірою довільної концентрації уваги на носії естетичних стимулів, різною мірою виключення з потоку сприйняття навколишньої реальності, виключенням з потоку оцінки і переживань з приводу подій минулого і можливого майбутнього, зі збереженням активних сторожових зон свідомості, збереженням емоційної дистанції від носія естетичних стимулів, і переживанням почуття задоволення при контакті з носієм естетичного стимулу.
Прояви естетичної реакції є результатом взаємодії: безпосередньої емоційній реакції на сприйняті естетичні стимули; свідомого співвідношення естетичних стимулів зі значеннями, сенсами і оцінками, які зберігаються в довготривалій пам’яті; несвідомої обробки стимулів на рівні особистісного та колективного несвідомого і співвідношення стимулів зі змістом надсвідомої сфери; формування на основі початкових естетичних сенсів нових об’єктивно-суб’єктивних конструкцій, наділених індивідуальними усвідомлюваними і неусвідомлюваними сенсами і значеннями, які заміщають собою початкові естетичні стимули.
Естетична реакція має відмінності від звичайної реакції людини на візуальні стимули. При естетичному сприйнятті глядач не лише репродукує отримані образи усередині свідомості, але і активно привносить нові суб’єктивні значення для них і створює візуальні моделі, які представляють комплекс реконструкції первинного сприйнятого об’єкту і його суб’єктивного емоційно-смислового забарвлення і оцінки, на основі власного індивідуального життєвого досвіду і знань [6].
Таким чином, специфічна дія художнього твору найчастіше можлива тільки при спогляданні безпосередньо оригіналу твору. При візуальному контакті з репродукцією або копією подібного феномену найчастіше не спостерігається. У дії витвору мистецтва на людину можна виділити декілька рівнів: дія в звичайних рамках "надпорогового" сприйняття, дія на глядача фактичного змісту картини, дія на особистісно-емоційному рівні, дія на надсвідомому - трансперсональному рівні.
Розділ 2. Експериментальне дослідження впливу візуального мистецтва на емоційний стан людини
2.1 План та методи дослідження
Дослідження проводилося серед учнів 10 класу, 15 дівчат та 15 юнаків, усього у дослідженні брали участь 30 досліджуваних.
У нашому дослідженні були проведені формуючий та констатуючий експеримент.
На етапі формуючого експеримента використовувалися наступні методики: методика "Диференційні шкали емоцій" (К. Ізард) [12] (Див. додаток 1), методика "Самопочуття. Активність. Настрій" (САН) [12] (Див. додаток 2).
Мета формуючого експерименту - виявити особливості емоційного стану та особливості самопочуття, активності та настрою у старшокласників.
На етапі констатуючого експеримента ми провели повторне діагностування за тими самими методиками.
Старшокласникам було запропоновано проглянути репродукції картин відомих художників різної тематики та з різним емоційним забарвленням. Після цього зі старшокласниками було проведена повторна діагностика.
Мета констатуючого експерименту - виявити зміни у емоційному стані, самопочутті, активності та настрої у старшокласників.
Методика "Диференційні шкали емоцій" (К. Ізард) [12] (Див. додаток 1).
Мета методики - діагностика домінуючих емоцій.
Інтерпретація проводилася за наступними шкалами емоцій: інтерес, радість, здивування, горе, гнів, відраза, презирство, страх, сором та провина.
За допомогою методики виявляються домінуючі емоції, які дозволяють описати самопочуття особистості в даний момент. Обробка проводилась за допомогою ключа.
Методика "Самопочуття. Активність. Настрій" (САН) [12] (Див. додаток 2).
Мета методики - виявлення самопочуття, активності та настрою особистості.
Методика складається з 30 пар протилежних характеристик, за якими досліджуваному пропонується оцінити свій стан. Кожна пара є шкалою, на якій досліджуваний відмічає міру вираженості тієї або іншої характеристики свого стану. Обробка проводилась за допомогою ключа.
2.2 Результати експериментального дослідження
При діагностиці домінуючих емоцій у формуючому експерименті застосовувалася методика "Диференційні шкали емоцій" (К. Ізард) [12] (Див. додаток 1).
Результати представлені у таблиці 1.
Таблиця 1
Дослідження домінуючих емоцій у старшокласників (формуючий експеримент)
Шкали емоцій Високий рівень Середній рівень Низький рівень
Кількість % Кількість % Кількість %
інтерес 1 3,33 22 73,33 7 23,33
радість 2 6,66 25 83,33 3 10
здивування - - 2 6,66 28 93,33
горе - - - - 30 100
гнів - - - - 30 100
відраза - - 3 10 27 90
презирство - - - - 30 100
страх - - - - 30 100
сором - - - - 30 100
провина - - - - 30 100
Дослідження домінуючих емоцій у старшокласників у формуючому експерименті показало, що у старшокласників домінує середній рівень емоції радості, у 25 досліджуваних, що складає 83,33% від вибірки досліджуваних, що свідчить про переживання старшокласниками позитивних емоцій, емоційного підйому та активності.
На другому місці емоція інтересу у 22 досліджуваних, що складає 73,33% від вибірки досліджуваних, що свідчить про почуття цікавості до усього оточуючого.
За усіма іншими шкалами емоцій у старшокласників був виявлений низький рівень, що свідчить про те, що дані емоції не являються актуальними для старшокласників.
При виявленні самопочуття, активності та настрою особистості застосовувалася методика "Самопочуття. Активність. Настрій" (САН) [12] (Див. додаток 2).
Результати представлені у таблиці 2.
Таблиця 2
Дослідження домінуючого самопочуття, активності та настрою у старшокласників (формуючий експеримент)
Стан Високий рівень Середній рівень Низький рівень
Кількість % Кількість % Кількість %
Самопочуття 9 30 15 50 6 20
Активність 11 36,66 15 50 5 16,66
Настрій 15 50 8 26,66 7 23,33
Дослідження домінуючого самопочуття, активності та настрою у старшокласників у формуючому експерименті показало, що високий рівень за шкалою "настрій" у 15 досліджуваних, що складає 50 % від вибірки досліджуваних, що свідчить про гарний настрій,...

Похожие материалы:

Реферат: Вплив функціональних станів людини на розвиток особистості при заняттях тхеквондо

Реферат: Вплив стресових факторів на функціонування нервової системи людини

Курсовая работа: Вплив інформаційних телепередач на емоційну стійкість глядача

Реферат: ВПЛИВ БІОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ НА РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ