Курсовая работа: Індивідуально-психологічний стиль педагогічної діяльності. Прийоми його формування

Педагогічна діяльність - специфічна сфера, зумовлена різними соціально-рольовими та функціональними позиціями її суб'єктів. Тут учитель здійснює власні рольові та функціональні обов'язки щодо керівництва процесом навчання і виховання. Від стильових особливостей цієї діяльності та керівництва залежать ефективність навчання й виховання, особливості розвитку й формування міжособистісних відносин і педагогічної взаємодії учасників навчального процесу.

Дата добавления на сайт: 19 августа 2024

Скачать работу 'Індивідуально-психологічний стиль педагогічної діяльності. Прийоми його формування':

Курсова робота
На тему:
Індивідуально-психологічний стиль педагогічної діяльності. Прийоми його формування

Зміст
Вступ
Розділ 1. Зміст психологічного поняття «індивідуальний стиль» в педагогічній діяльності
1.1Поняття індивідуального стилю педагогічної діяльності та фактори, які впливають на його формування
1.2. Характеристики індивідуальних стилів педагогічної діяльності
.3 Структура особистості як основа формування індивідуального стилю діяльності
Розділ 2. Формування індивідуально-психологічного стилю педагогічної діяльності
.1 Етапи формування стилю
.2 Прийоми формування індивідуального стилю
.3 Рівні сформованості індивідуального стилю педагогічної діяльності
Розділ 3. Експериментальне дослідження індивідуальних стилів педагогічної діяльності вчителів загальноосвітньої школи
.1 Діагностування успішності діяльності педагогів
.2 Вивчення індивідуальних стилів діяльності педагогів та аналіз результатів
3.3 Рекомендації для організації методичної роботи з учителями з метою формування у них індивідуальних стилів педагогічної діяльності
Висновки
Література
Додатки

Вступ
Педагогічна діяльність - специфічна сфера, зумовлена різними соціально-рольовими та функціональними позиціями її суб'єктів. Тут учитель здійснює власні рольові та функціональні обов'язки щодо керівництва процесом навчання і виховання. Від стильових особливостей цієї діяльності та керівництва залежать ефективність навчання й виховання, особливості розвитку й формування міжособистісних відносин і педагогічної взаємодії учасників навчального процесу.
Динаміка розвитку суспільства та поява нових можливостей для розкриття професійного потенціалу сучасного фахівця в галузі освіти вимагають розгляду питання щодо самовдосконалення учителів, створення їхнього індивідуального стилю діяльності, що сприятиме підвищенню професіоналізму та компетентності. У зв'язку з цим виникає необхідність дослідження психолого-педагогічних особливостей поняття «індивідуальний стиль», факторів, які впливають на його формування, а також визначення ефективних прийомів формування індивідуального стилю педагогічної діяльності.
Отже, актуальність проблеми означеного дослідження обумовили вибір теми курсової роботи: «Індивідуально-психологічний стиль педагогічної діяльності. Прийоми його формування».
Об'єкт дослідження - педагогічна діяльність учителя.
Предмет дослідження - формування індивідуальних стилів педагогічної діяльності учителя.
Мета дослідження - розкрити зміст психологічного поняття «індивідуальний стиль» в педагогічної діяльності, виявити основні чинники формування індивідуального стилю професійної діяльності педагогів та психологічні умови їх корекції відповідно до вимог ефективної професійно-педагогічної взаємодії. Дослідити стильові особливості професійної діяльності вчителів загальноосвітньої школи.
Гіпотеза: Завдяки особистісному і професійному саморозвитку та самовдосконаленню педагогам з різними стилями діяльності доступне досягнення високого рівня педагогічної майстерності. Ефективним вважається гармонійний або збалансований індивідуальний стиль педагогічної діяльності, в якому яскрава вираженість певних параметрів міжособистісної поведінки поєднується зі здатністю гнучко і адекватно реагувати на мінливі ситуації професійно-педагогічної взаємодії.
Згідно з поставленою метою було визначено основні завдання дослідження:
вивчити і проаналізувати психолого-педагогічну і науково-методичну літературу з даної проблеми; - визначити сутність поняття «індивідуальний стиль»;
аналіз процесів, станів і властивостей педагогічної діяльності, за допомогою яких педагог формує власний стиль діяльності;- вивчити стильові особливості професійної діяльності вчителів загальноосвітньої школи.
- обґрунтувати рекомендації для організації методичної роботи з учителями з метою формування у них індивідуальних стилів педагогічної діяльності.
Для досягнення поставлених завдань використовувалися наступні методи дослідження: пошуково-бібліографічний - аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, історико-педагогічний аналіз друкованих джерел, матеріалів педагогічної преси; предметно-цільовий - аналіз педагогічної, психологічної літератури; структурно-системний аналіз, а також емпіричні методи вивчення індивідуальних стилів педагогічної діяльності вчителів загальноосвітньої школи.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати дослідження можуть бути використані в розробці програм, навчально-методичних матеріалів по даній проблемі для вчителів.
Також досліджена програма формування ефективного індивідуального стилю педагогічної діяльності допоможе практично вплинути на рішення задачі щодо корекції неефективних індивідуальних стилів професійно-педагогічної діяльності; у підготовці методичних рекомендацій із формування та корекції індивідуальних стилів педагогічної діяльності.

Розділ 1. Зміст психологічного поняття «індивідуальний стиль» в педагогічної діяльності
.1 Поняття індивідуального стилю педагогічної діяльності та фактори, які впливають на його формування
Педагогічна діяльність педагога, як і будь-яка інша, характеризується певним стилем. Стиль діяльності (наприклад, управлінської, виробничої, педагогічної) у самому широкому сенсі слова - це стійка система способів, прийомів, що проявляються в різних умовах її існування. Він зумовлюється специфікою самої діяльності, індивідуально-психологічними особливостями людини. Аналіз психолого-педагогічних джерел свідчить про те, що окремі аспекти проблеми індивідуального стилю були предметом теоретичних досліджень у філософії, психології та педагогіці. Так, філософський аспект індивідуального стилю представлено в працях О. Устюгової, М. Щукіна [19, 26]; теоретико-методологічні основи проблематики індивідуального стилю розкрито в наукових розробках А. Адлера, Л. Андрюхіної, О. Асмолова, В. Григор'яна, С. Гільманова, Л. Дорфмана, Є. Ільїна, Є. Клімова, О. Лібіна, В. Мерліна, Г. Неустроєва, В. Посталюка, В. Толочека та ін. Одним з перших вітчизняних вчених дав визначення стилю Б.М. Теплов [17, 53], який аналізував його як спосіб успішного виконання діяльності, що залежить від здібностей людини. Автор зазначав, що здатність людини до того чи іншого виду діяльності зумовлена її певними індивідуально-психологічними здібностями та їх різноманітним синтезом. Означені положення було відбито в експериментальних дослідженнях Е.А. Голубєвої, C.А. Гільманова, В.Д. Небиліцина [12, 5], які засвідчили, що індивідуальний стиль діяльності може мати пристосувальне значення у процесі оволодіння професійними навичками. Класичним для вітчизняної концепції індивідуального стилю виявився підхід, обумовлений В.С. Мерліним [9,102] і Є.А.Клімовим[5,43], який говорив, що індивідуальний стиль діяльності у вузькому сенсі - “це обумовлена типологічними особливостями стійка система способів, що складається у людини, яка прагне до найкращого виконання даної діяльності, індивідуально-своєрідна система психологічних засобів, до яких свідомо чи несвідомо удається людина з метою найкращого урівноваження своєї (типологічно зумовленої) індивідуальності з предметними зовнішніми умовами діяльності. Підкреслюється, що це індивідуальне своєрідне поєднання прийомів і способів, що забезпечують найкраще виконання діяльності. Водночас успішність діяльності виступає ознакою сформованості стилю, а неуспішність - ознакою стихійно сформованого та типологічно неадекватного стилю. У структурі індивідуального стилю діяльності Євген Олександрович Клімов виділяє два компоненти:
. «ядро» стилю включає якості людини, які базуються на властивостях нервової системи і проявляються мимоволі або без помітних зусиль. У це ядро включаються дві групи природних особливостей: одні сприяють успішній діяльності, а інші заважають її здійсненню.
2. «Прибудова» до ядра включає в себе якості, які виробляються людиною в результаті свідомих чи стихійних пошуків; прибудова до ядра також включає в себе дві групи особливостей: одні пов'язані з використанням позитивних можливостей суб'єкта, інші спрямовані на подолання негативних якостей і мають компенсаторний характер. [5, 47]
Індивідуальний стиль діяльності може формуватися цілеспрямовано або стихійно, усвідомлено чи без усвідомлення передумов щодо його формування. Стихійне формування індивідуального стилю не завжди ефективне, тому існує необхідність його формування в процесі професійної підготовки майбутнього фахівця. Адже, якщо стиль - це завжди індивідуальні відмінності, то індивідуальні відмінності не завжди є стилями.
Стиль педагогічної діяльності, відображаючи її специфіку, включає і стиль управлінської діяльності, і стиль саморегуляції, і стиль спілкування, когнітивний стиль її суб'єкта - педагога. В.І. Загвязинський сформулював таке визначення індивідуального стилю педагогічної діяльності: «система улюблених прийомів, певний склад мислення, манера спілкування, способи пред'явлення вимог - всі ці риси, нерозривно пов'язані з системою поглядів і переконань, ми і називаємо індивідуальним стилем педагогічної діяльності». [2,78] Основними сферами прояву індивідуального стилю педагогічної діяльності є:
темперамент (час і швидкість реакції, індивідуальний темп роботи, емоційний відгук);
характер реакції на ті чи інші педагогічні ситуації, а також на різні дії і вчинки учнів;
вибір методів навчання;
вибір засобів виховання;
стиль педагогічного спілкування;
застосування засобів психолого-педагогічного впливу на учнів, у тому числі перевагу тих чи інших видів заохочень і покарань.
Говорячи про індивідуальний стиль педагогічної діяльності, зазвичай мають на увазі, що, вибираючи ті або інші засоби педагогічного впливу і форми поведінки, педагог враховує свої індивідуальні схильності. Педагоги з різною індивідуальністю з багатьох навчальних та виховних завдань можуть вибрати одні й ті ж, але реалізувати їх по-різному. У стилі роботи яскраво проявляється індивідуальність особистості. Ефективний індивідуальний стиль забезпечує найбільший результат при мінімальних витратах часу і сил. Головним аргументом на користь знайдених вчителем індивідуальних способів здійснення педагогічної діяльності буде особистісний та розумовий розвиток його учнів. Саме вироблення свого стилю з урахуванням, насамперед, властивостей власної особистості, а також специфіки вимог діяльності, веде до того, що вчитель менше напружується і втомлюється. Оскільки особистісні властивості педагога являють собою гнучку структуру, то й індивідуальний стиль діяльності може змінюватися.
Кожна доросла людина, яка свідомо вибирає педагогічну професію, на момент здійснення цього вибору є вже багато в чому сформованою, має свої індивідуальні особливості. Індивідуальні якості педагога в будь-якому випадку повинні відповідати загальним психологічним вимогам до даної професії. Крім того, у педагогічній діяльності, що відноситься до типу професій «людина-людина», в обов'язковому порядку необхідно враховувати психологічні особливості іншого боку - учнів. Наприклад, стиль роботи і спілкування з учнями вчителів початкових класів як безпосередньо на уроці, так і поза ним буде помітно відрізнятися від стилю спілкування, припустимо, вчителя хімії, що працює виключно зі старшими підлітками. У свою чергу, викладач вузу за стилем діяльності буде значно відрізнятися від шкільного вчителя, навіть тоді, коли викладає ту ж саму дисципліну. Таким чином, на формування індивідуального стилю педагогічної діяльності впливають щонайменше три основні фактори:
) індивідуально-психологічні особливості суб'єкта цієї діяльності, у тому числі індивідно-типологічні, особистісні та поведінкові;
) психологічні особливості самої діяльності;
) особливості учнів (вік, стать, статус, рівень знань і т.д.).
У педагогічній діяльності, яка характеризується тим, що вона здійснюється в суб'єктно-суб'єктній взаємодії в конкретних навчальних ситуаціях організації і управління навчальною діяльністю учня, ці фактори співвідносяться також:
а) з характером взаємодії;
б) з характером організації діяльності;
в) з предметно-професійної компетентністю вчителя;
г) з характером спілкування.
Отже, проаналізувавши праці дидактів і психологів спрямовані на вивчення педагогічної діяльності, ми визначили, що індивідуальний стиль професійної діяльності вчителя - це своєрідний самопрояв його особистості через усталену систему способів і прийомів, що утворюють особистісну систему дій і характеризуються нестереотипністю поведінки, оригінальністю та креативністю форм організації навчально-виховного процесу, регуляторними властивостями, що впливають на механізми міжособистісної взаємодії.
.2 Характеристики індивідуальних стилів педагогічної діяльності
Індивідуальні відмінності можуть виявлятися практично у всіх компонентах педагогічної діяльності. Становлення індивідуальних відмінностей відбувається в ході включення, інтеграції вчителя у педагогічне середовище, порівняння себе з іншими педагогами. Кожен вчитель відрізняється від інших вибором і комбінацією способів викладання, ставленням до дітей, рівнем домагань, характером помилок і труднощів і т.п.
Стилі педагогічної діяльності, в першу чергу, поділяються на три загальних: авторитарний, демократичний та ліберальний. Так, А.К. Маркова визначає їх таким чином:
Авторитарний стиль
Учень розглядається як об'єкт педагогічного впливу, а не рівноправний партнер. Вчитель особисто вирішує, приймає рішення, встановлює жорсткий контроль за виконанням своїх вимог, використовує свої права без врахування ситуації та думок учнів, не пояснює свої дії учням. Внаслідок чого учні втрачають активність чи здійснюють її тільки під керівництвом вчителя, характеризуються низькою самооцінкою та агресивністю. При авторитарному стилі сили учнів спрямовані на психологічний самозахист, а не на засвоєння знань та особистісний розвиток. Головними методами впливу такого вчителя є наказ та повчання. Для вчителя характерна низька задоволеність професією та професійна нестійкість. Вчителі з цим стилем керівництва головну увагу звертають на методичну культуру, в педагогічному колективі займають позицію лідера.
Демократичний стиль
Учень розглядається як рівноправний партнер по спілкуванню, колега у спільному пошуку знань. Вчитель приймає рішення разом з учнями, враховує їх думку, підтримує самостійність суджень, враховує не тільки успішність, але і особистісні якості учнів. Методами впливу є спонукання до дій, порада, прохання. У вчителів з демократичним стилем керівництва школярі частіше відчувають стан спокійного задоволення, високої самооцінки. Вчителі цього стилю більше уваги звертають на свої психологічні уміння, для них характерна велика професійна стійкість, задоволення своєю професією.
Ліберальний стиль
Вчитель відходить від прийняття рішення, передає ініціативу учням, колегам. Організацію та контроль діяльності учнів здійснює без системи, проявляє нерішучість, коливання, В класі нестійкий мікроклімат, замасковані конфлікти. По відношенню до партнера взаємодії можна визначити характер стилю: від підкорення до партнерства та відсутності спрямованого впливу. При цьому можна побачити, що домінує монологічна чи діалогічна форма спілкування. [10, 92]
В.А. Кан-Калік диференціював стилі таким чином:
стиль захопленості педагога спільно з учнями творчою діяльністю є вираженням відношення вчителя до своєї справи, до своєї професії;
стиль дружнього відношення, яке служить загальним фоном та передумовою успішності взаємодії вчителя з класом (ні в якому разі не переходячи до фамільярного). Товариськість повинна бути педагогічно доцільною, не протирічити загальній системі взаємодії педагога з дітьми.
стиль спілкування - дистанція, яка є вираженням авторитарного стилю, який позитивно впливає на зовнішні показники дисципліни, організованість учнів, але може призвести до особистісних змін - конформізму, фрустрації, неадекватності самооцінки, зниження рівня домагань.
стиль спілкування - залякування та загравання, що є свідченням професійної недосконалості педагога. [4, 115]
Аналіз стилів педагогічної діяльності в залежності від її характеру включає такі його сторони: змістовні характеристики стилю (орієнтація вчителя на процес чи результат своєї праці, розгортання вчителем орієнтованого та контрольно-оціночного етапів своєї праці); динамічні характеристики стилю (гнучкість, стійкість, вміння переключатися); результативність (рівень знань і навичок навчання у школярів, а також інтерес учнів до предмета). На цій основі А.К. Марковою та А.Я. Ніконовою виділені 4 типи індивідуальних стилів, які характеризують сучасного вчителя.
Емоційно-імпровізаційний стиль (ЕІС)
Вчителя з ЕІС вирізняє переважна орієнтація на процес навчання. Пояснення нового матеріалу такий вчитель будує логічно, цікаво, але в процесі пояснення у нього відсутній зворотній зв'язок з учнями. Під час опитування вчитель з ЕІС звертається до великої кількості учнів, в основному сильних, які його цікавлять, опитує їх у швидкому темпі, задає неформальні питання, але мало дає їм говорити, не чекаючи, поки вони сформулюють відповідь самостійно. Для вчителя з ЕІС характерне недостатньо адекватне планування навчально-виховного процесу, для викладання на уроці він відбирає найбільш цікавий матеріал; не такий цікавий, але важливий, залишає на самостійне вивчення учнями. В діяльності вчителя з ЕІС недостатньо представлені закріплення та повторення учбового матеріалу, контроль знань учнями. Вчителів з ЕІС відрізняє висока оперативність, використання великого арсеналу різноманітних методів навчання. Він часто практикує колективні обговорення, стимулює спонтанні висловлювання учнів. Для вчителя з ЕІС характерне невміння проаналізувати особливості та результативність своєї діяльності на уроці.
Емоційно-методичннй стиль (ЕМС)
Для вчителя з ЕМС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу, висока оперативність, деяка перевага інтуїтивності над рефлективністю. Орієнтуючись як на процес, так і на результати навчання, вчитель адекватно планує навчально-виховний процес, поетапно відпрацьовує весь навчальний матеріал, уважно слідкує за рівнем знань всіх учнів (як сильних, так і слабких), в його діяльності постійно представлені закріплення і повторення учбового матеріалу, контроль знань учнів. Такого вчителя вирізняє висока оперативність, він часто змінює види робіт на уроці, практикує колективні обговорення. Використовуючи багатий арсенал методичних прийомів при обробці навчального матеріалу, прагне активізувати дітей не зовнішньою розважальністю, а справді зацікавити особливостями самого предмету.
Розмірковуюче-імпровізаційний стиль (РІС)
Для вчителя з РІС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу, В порівнянні з вчителями емоційних...

Похожие материалы:

Реферат: ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

Реферат: Стрес у педагогічній діяльності

Курсовая работа: Соціально-психологічна характеристика спілкування в процесі спільної групової діяльності

Дипломная работа: Взаємовплив індивідуального стилю учбової діяльності та тривожності у студентів

Курсовая работа: Психологічні особливості видів пам'яті та їх прояви в процесі діяльності та поведінці