Реферат: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПЕРЕДУМОВ СТАНОВЛЕННЯ СВІТОВОЇ ТА ВІТЧИЗНЯНОЇ СИСТЕМ МЕДСЕСТРИНСЬКОЇ ОСВІТИ
Виклад основного матеріалу. Спроби розгляду теоретико-методологічних основ медсестринської освіти у світі розпочалися з другої половини XIX століття, з відкриттям у 1843 році Т. Флін- дером (T. Flinder) в Кайзерверсі Рейнсько-Вест- фальської общини диякониць, а згодом і першої в світі школи з підготовки сестер милосердя, яка почала роботу в Лондоні в 1860 році під керівництвом Ф. Найтінгейл.
Дата добавления на сайт: 26 ноября 2024
Скачать работу 'РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПЕРЕДУМОВ СТАНОВЛЕННЯ СВІТОВОЇ ТА ВІТЧИЗНЯНОЇ СИСТЕМ МЕДСЕСТРИНСЬКОЇ ОСВІТИ':
РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПЕРЕДУМОВ СТАНОВЛЕННЯ СВІТОВОЇ ТА ВІТЧИЗНЯНОЇ СИСТЕМ МЕДСЕСТРИНСЬКОЇ ОСВІТИ
Ястремська С.О.
Виклад основного матеріалу. Спроби розгляду теоретико-методологічних основ медсестринської освіти у світі розпочалися з другої половини XIX століття, з відкриттям у 1843 році Т. Флін- дером (T. Flinder) в Кайзерверсі Рейнсько-Вест- фальської общини диякониць, а згодом і першої в світі школи з підготовки сестер милосердя, яка почала роботу в Лондоні в 1860 році під керівництвом Ф. Найтінгейл. Уже з 1877 року на основі моделей шкіл Ф. Найтінгейл розпочато підготовку патронажних сестер для догляду за хворими в домашніх умовах у США та Великій Британії.
Уже в другій половині ХІХ ст. розпочинаються наукові дослідження в сестринській справі й закладаються підвалини медсестринства як наукової спеціальності, використовуються наукові методи у вирішенні проблем медсестринської освіти. Надзвичайно важливими кроками в розвитку світової медсестринської освіти того періоду була поява друкованих періодичних видань з медсестринства («The Nightingale» (1886 р., Велика Британія), «The Trained Nurse» («Медсестра») (1888 р., США)), першого професійного сестринського журналу «American Journal of Nursing» (1900 р., США), заснування першого професійного медичного товариства медичних сестер (ANA) - Американської сестринської асоціації (1886 р.) та Міжнародної Ради медичних сестер (1899 р.,), створення в Колумбійському університеті річного курсу академічної підготовки медичних сестер для роботи у сфері сестринського адміністрування (1899 р.) та Комітету для вивчення медсестринської освіти (1919 р.).
Аналіз становлення теоретико-методологіч- них основ медсестринської освіти у другій половині XIX - початку XX століття показав, що характерною особливістю цього періоду є розробка наукової концепції ступеневої медсестрин- ської освіти, яка передбачала підготовку медичних сестер-адміністраторів для медсестринських служб, запровадження базової та післядипломної університетської медсестринської освіти; введення магістерських програм і підготовку магістрів з медсестринства (1920 р.).
Уже в 1952 р. вийшов з друку перший номер спеціалізованого міжнародного наукового журналу, присвячений сестринській справі, «Nursing reserch», а сьогодні в США виходить близько 200 професійних журналів, призначених для медичних сестер. Вершиною лідерських позицій Сполучених Штатів Америки в організації медсе- стринської освіти була поява в 1960 р. перших програм докторантури в сфері сестринської справи, а вже до кінця 1970-х рр. число медсестер-докторів наук перевищила 2000 осіб. Згодом, у 1973 р. була заснована Національна академія сестринських наук, а в 1985 р. Конгрес США прийняв законодавство, згідно з яким у межах Національного інституту охорони здоров’я був створений Національний центр сестринських досліджень. Приблизно на цей же період припадає створення загальних засад базової підготовки медичних сестер в Європі (середина ХХ ст.). Так, у 1968 р. між кількома європейськими країнами (Данія, Греція, Великобританія, Франція та ФРН) підписано «Європейську угоду про медсестринську освіту». Починаючи з середини минулого століття, прослідковуються такі віхи у становленні медсестринської освіти Європи:
—1966 р. - рішення Комітету експертів ВООЗ про розвиток професійного мислення медичної сестри, необхідного для прийняття самостійних рішень, заснованого на наукових, клінічних та організаційних принципах;
—1972 р. - симпозіум ВООЗ (Гаага), на якому було прийнято Конвенцію «Про сестринський персонал», де окреслено необхідність вищої медсе- стринської освіти, зорієнтованої на підготовку педагогічних, управлінських і дослідницьких кадрів;
—у 1977 р. Міжнародна організація праці (МОП) ухвалює Конвенцію № 149 «Про зайнятість та умови праці й життя медсестринського персоналу», в якій відзначалась важливість вищої медсестринської освіти для розвитку системи охорони здоров’я в різних країнах світу. Згодом, цю Конвенцію ратифіковано багатьма країнами, зокрема й СРСР у 1979 р. Відтак, саме з прийняттям окреслених документів покладено початок створенню загальної основи для підготовки та діяльності сестринського персоналу Європи та СРСР, до складу якої на той час входила й Україна.
На рубежі 80-х і початку 90-х років ХХ століття питання медсестринської освіти завжди були в центрі уваги науковців на конференціях і семінарах міжнародного, державного та регіонального рівнів. Кардинальний поворот у системі професійного навчання фахівців сестринської справи відбувся в 1992 році шляхом реформування системи охорони здоров’я, відповідно до міжнародного досвіду та стандартів, що, водночас, передбачало запровадження ступеневої медсестринської освіти. Саме тоді в Україні активізувався пошук нових тенденцій розвитку сестринської справи та мед- сестринської освіти, організовано перші медичні училища, а згодом і коледжі, метою яких було забезпечення підвищеного рівня підготовки сестринського персоналу. У цьому ж році були відкриті перші факультети вищої професійної освіти за спеціальністю «Сестринська справа» у ВМНЗ, які вирішували завдання послідовного підвищення професійного та освітнього рівнів фахівців сестринської справи. Уже з 1994 року в системі професійної медсестринської освіти виникають професійно-освітні комплекси «школа - училище (коледж) - вищий навчальний заклад» [6, с. 28].
Принципово нові умови і зміст медсестрин- ської освіти в Україні та Європі встановились із заснуванням Координаційної ради та робочихгруп щодо розробки навчальних програм з експертами ВООЗ та прийняттям Глобальних стандартів базової медсестринської та акушерської освіти (GAGNM), які кардинальним чином змінили вимоги до якості медсестринської освіти, зумовили необхідність розвитку прикладних наукових досліджень у сфері сестринської справи та вдосконалення навчальних планів і програм.
Сьогодні медсестринська освіта в європейських країнах здійснюється відповідно до окреслених нормативних документів та з урахуванням інноваційних процесів, що відбуваються в системі охорони здоров’я і надається медсестринськими школами, училищами, коледжами й інститутами, університетами, академіями. Термін навчання для здобуття рівня дипломованої медичної сестри в більшості країн Європи, становить 3 роки (Греція, Естонія, Іспанія, Швеція) або 3,5 роки (Австрія, Бельгія, Великобританія, Данія, Нідерланди), а після його одержання існує можливість одержання бакалаврського рівня (Вс^. Тривалість навчання за бакалаврською програмою становить 3-4 роки з рівня середньої освіти та 2 роки - з рівня дипломованої медсестри. Для тих, хто вирішив продовжувати своє навчання в галузі медсестринства і здобув бакалаврський рівень, існує так звана післядипломна освіта для отримання ступеня магістра медсестринства (MsN), для здобуття якого термін навчання коливається від 1 до 4 років. Практично скрізь, де запроваджений цей рівень підготовки медичних сестер, важливою умовою навчання є наявність стажу практичної роботи. Найвищим рівнем мед- сестринської освіти, за умови наявності ступеня магістра медсестринства, у деяких країнах (Великобританія, Греція, Польща та Австрія) є можливість здобуття наукового ступеня доктора наук (DrN). З цією метою в Австрії виокремлено окрему наукову спеціальність «Сестринствознав- ство» [12, с. 87]. Центральною фігурою в процесі професійної підготовки молодших медичних фахівців у більшості країн Європи є медична сестра з вищим рівнем медсестринської освіти (магістратура, докторат з медсестринства).
На відміну від європейських, американська модель медсестринської освіти є комплексною, а її структура значно відрізняється від тієї, яка прийнята в Україні та Європі. З урахуванням законодавчих вимог, у сфері медсестринської освіти США є кілька освітніх ступенів: ліцензована молодша медсестра (LPN), вчений ступінь у сестринській справі (Associate in Science Nursing або ASN), бакалавр сестринськьої справи (Bachelor of Science in Nursing - RN to BSN), магістр сестринської справи (Master of Science in Nursing або MSN) та доктор філософії або докторський науковий ступінь у медсестринстві «The Doctor of Philosophy» (PHD) або «The doctor of nursing Science» (DNS) [І5, с. 107-119].
Узагальнення світового досвіду організації та функціонування системи медсестринської освіти, виявлення її особливостей в Європі, США та Канаді уможливлює визначення сучасних тенденцій її розвитку:
1)дотримання інтеграційної політики в медсе- стринській освіті;
2)відсутність стандартизації й уніфікації, інтеграція освітніх систем у світовому масштабі;
3)єдність теоретичних і практичних складових вищої професійної освіти;
4)зростання ролі наукових досліджень стосовно професійної підготовки та професійної діяльності медичних сестер;
5)поступове ускладнення систем професійної освіти, розширення системи медсестринської освіти на контингент дорослих людей;
6)стандартизація і технологізація професійної діяльності фахівців з медсестринською освітою;
7)формування єдиного інформаційного середовища галузі широке застосування системи ІМегпеІ з її інформаційними ресурсами та інтенсивний розвиток дистанційних форм навчання студентів;
8)посилення університизації вищої медсе- стринської освіти та процесів інтеграції всіх ВМНЗ у систему провідних у країні й у світі університетів;
9)постійне оновлення цілей, змісту і технологій у професійній підготовці медсестер з урахуванням досягнень науково-технічного та соціального прогресу й вимог світових стандартів освіти [14, с. 91-98].
Таким чином, здійснений аналіз комплексного вивчення світової та вітчизняної системи медсестринської освіти, забезпечив адекватне розуміння сучасного стану проблеми і науково обґрунтоване визначення подальших перспектив її вирішення. Системний історичний екскурс на основі аналізу наукової літератури та дисертаційних досліджень уможливив умовне виокремлення трьох етапів нормування медсестринської професійної освіти в Україні: універсалізація, стандартизація та модернізація.
Перший етап - універсалізація (1989-1994 рр.) - зумовлювався тим, що професійна підготовка фахівців сестринської справи організовувалася на основі єдиних навчальних планів і програм, які затверджувалися відповідними державними органами, як от, Міністерство освіти та Міністерство охорони здоров’я. Для цього періоду характерним було державне регламентування обсягу та структури освітніх програм, наявність єдиної уніфікації програм у всій країні, гарантована можливість отримання підвищення кваліфікації лише 1 раз протягом 5 років.
Другим етапом визначено стандартизацію професійної медсестринської освіти та нормативного регулювання освітньої діяльності (19952005 рр.), у межах якого приймалися стандарти професійної освіти на 5 років. Стандарт у найза- гальнішому розумінні - це певна формалізована норма, оформлена документально [13, с. 658]. У педагогічну практику державних освітніх установ поняття «державний освітній стандарт» (ДОС) було введено з прийняттям Закону України «Про освіту» [9]. Прийняття Державного освітнього стандарту середньої професійної освіти та вищої професійної освіти зі спеціальності «Сестринська справа» [1] зумовлювалися реалізацією Плану розвитку медсестринства в Україні на 1995-2004 рр. [2], Наказів МОЗ України «Про затвердження Положення про особливості сту- пеневої освіти медичного спрямування» [10] та «Про затвердження плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське та світове освітнє співтовариство наперіод до 2010 року» [11]. На етапі стандартизації професійної медсестринської освіти окреслені стандарти були основними нормативними документами, що встановлювали державні вимоги до структури, змісту та організації медсестринської професійної освіти. Водночас, етап стандартизації характеризувався введенням поглибленої підготовки медсестринських кадрів за такими напрямами: сімейна медицина, психіатрія, соціальна допомога, неонатологія, онкологічна та паліативна допомога, організація сестринської справи, анестезіологія та косметологія [3, с. 122].
З моменту приєднання України до Болонського процесу змінилася парадигма освіти та розпочався етап модернізації медсестринської освіти на компетентнісній основі (2006-2016 рр.). Прийнято новий Закон України «Про вищу освіту» (2014 р.) та Галузевий стандарт вищої освіти України за спеціальністю «Сестринська справа» з урахуванням принципів Концепції стратегії ВООЗ «Досягнення здоров’я для всіх» [4], розпочато перехід вітчизняної системи вищої професійної освіти на чотирьохрівневу систему підготовки медсестринських кадрів: дипломована медична сестра або молодший бакалавр, медична сестра-бакалавр, магістр медсестринства та доктор філософії з медсестринства.
Визначення перспектив розвитку чотирьох- рівневої системи медсестринської освіти, на думку С. Муратбекової, - складне, міждисциплінарне завдання, вирішення якого можливе лише на основі цілісної теоретичної концепції, в якій повинні відображатися як зовнішні, соціально- економічні чинники, що визначають актуальні й перспективні вимоги суспільства до системи медичної та медсестринської освіти, так і внутрішні чинники - психолого-педагогічні, що характеризують процес руху студента від дипломованої медичної сестри до магістра сестринської справи, мотиви і стимули такого руху [5, с. 26].
Згідно з ОКХ зі спеціальності 5.12010102 «Сестринська справа» визначено, що перший рівень професійної медсестринської освіти передбачає підготовку дипломованих медичних сестер (медична сестра-молодший спеціаліст) у медичних коледжах, які реалізують освітні програми першого рівня професійної вищої освіти [1]. Метою навчання дипломованих медичних сестер є підготовка до застосування найзагальніших професійних медсестринських маніпуляцій під керівництвом лікаря.
Зміст і види професійної діяльності бакалаврів сестринської справи, відповідно до ОКХ спеціальності 6.120101 «Сестринська справа», істотно відрізняються від освітніх стандартів підготовки дипломованих медичних сестер. У його межах випускник готується до лікувально-діагностичної, реабілітаційної, медико-профілактичної, дослідницької та організаційно-управлінської діяльності в галузі охорони здоров’я [8]. Метою навчання бакалаврів сестринської справи є підготовка кваліфікованих фахівців для організації та координації роботи медсестринських структурних підрозділів у діагностично-лікувальному процесі щодо догляду за пацієнтами, збереження та зміцнення їхнього здоров’я в лікувально-профілактичних закладах і проведення науково-дослідних робіт у практиці сестринської справи.
Введення за спеціальністю «Сестринська справа» освітньо-кваліфікаційного рівня (ОКР) «Магістр» відбулося згідно з вимогами міжнародних стандартів, на основі вивчення яких встановлено, що магістерський рівень медсестринської освіти передбачає підготовку професіоналів- практиків, викладачів, науковців й управлінців середньої ланки.
Так, у Галузевому стандарті вищої освіти України (ГСВОУ) визначено, що магістр сестринської справи - це завершений освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця з повною вищою освітою, який здобув поглиблені спеціальні вміння та знання, має досвід їх застосування у певній галузі медицини й сестринської діяльності та захистив на вченій раді ВМНЗ магістерську роботу [1]. Відтак, медсестринська освіта МСС вимагає від студентів, перш за все, вміння самостійно організовувати свою діяльність з урахуванням цілісної структури процесу навчання.
Освітньо-науковий рівень доктора філософії з медсестринства передбачає здобуття теоретичних знань і вмінь, достатніх для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення [7, с. 123].
Аналіз мети навчання, змісту узагальнених об’єктів діяльності медсестер різних освітньо- кваліфікаційних рівнів і переліку первинних посад свідчить про те, що кожний наступний рівень професійної кваліфікації базується на попередньому і відзначається новим комплексом знань, практичних навичок і вмінь, які забезпечують можливість фахівцям з цим ступенем освіти виконувати нові професійні функції на якісному вищому рівні. професійний підготовка медичний стандартизація
Висновки
Незважаючи на певні успіхи у становленні чотирьохрівневої мед- сестринської освіти, реальні кроки щодо питань організації підготовки майбутніх магістрів сестринської справи та її змістовного наповнення потребують подальшого поглибленого дослідження. Актуальними проблемами підготовки фахівців сестринської справи ОКР «Магістр» є неузгодженість теоретичного та практичного компонентів навчальних програм; відсутність ефективної взаємодії між роботодавцями та навчальними закладами у сфері організації та здійснення підготовки майбутніх магістрів, непідготовленість майбутніх МСС до практичної діяльності.
Список літератури
1.Галузевий стандарт вищої освіти України спец.: 6.110102. «Сестринська справа» МОН України. - К., 2012. - 28 с.
2.План розвитку медсестринства в Україні на 1995-2004 рр., розроблений відповідно до рішення Національної конференції медсестер (Чернівці, 1995 р.).
3.Збірник основних нормативних актів про вищу освіту, наукову діяльність, підготовку та атестацію наукових кадрів / За ред. проф. М. І. Панова. - Харків: Гриф, 2013. - 336 с.
4.Муратбекова С. К. Теоретическое обоснование и организационно-методические основы развития сестринского образования в Республике Казахстан: автореф. дисс. на соискание науч. степени доктора мед. наук: спец.: 14.02.03 «Общественное здоровье и здравоохранение» / С. К. Муратбекова. - Астана, 2008. - 41 с.
5.Новосьолова Н. Ф. Сучасні погляди на зміст медсестринської освіти / Н. Ф. Новосьолова // Медсестринство. - 2007. - № 3. - С. 26-30.
6.Лісна-Міськів Н. Є. Загальна характеристика формування професійної компетентності майбутніх фахівців сестринської справи / Н. Є. Лісна-Міськів // Педагогічний дискурс. Сер.: Педагогічні науки. - 2016. - Вип. LXXII. - С. 122-126.
7.Наказ МОН України № 612 від 13. 07. 2007 р. «Про затвердження плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року»
8.Паласюк Г. Б. Підготовка докторів наук з медсестринства в університетах Австрії / Г. Б. Паласюк // Медична освіта. - 2012. - № 1. - С. 85-89.
9.Сучасний тлумачний словник української мови: 100000 слів / [укл. Н. Д. Кусайкіна, Ю. С. Цибульник; за заг. ред. В. В. Дубічинського]. - Х.: «Школа», 2009. - 1008 с.
10.Benner P. Educating Nurses: A Call for Radical Transformation / Р. Benner, М. Sutphen. - San Francisco: CA Jossey-Bass, 2010. - 389 р.
11.Donahue M. P. Nursing the finest art: an illustrated history / M. P. Donahue. - St. Louis: CV Mosby, 2010 - 390 р.
Анотація
У статті висвітлено ретроспективний аналіз становлення та еволюції системи професійної підготовки медичних сестер в Україні та світі. Здійснено порівняння цих систем. Розглянуто особливості вищої медсестринської освіти у світовому просторі. Обґрунтовано необхідність фундаментальних змін у медсестринській освіті шляхом її адаптування до загальноєвропейської. Аргументовано необхідність побудови багаторівневої системи професійної підготовки медичних сестер, яка відповідає міжнародним стандартам.
Ключові слова: система охорони здоров’я, медичні сестри, медсестринська освіта, багаторівнева система професійної підготовки, історико-педагогічний аналіз, сестринська справа.