Курсовая работа: Рід Centaurea L. у флорі Чернівецької області
Одним із актуальних завдань сучасної ботаніки є вивчення флористичного різноманіття певної території та з'ясування особливостей поширення видів росли.
Дата добавления на сайт: 13 апреля 2025
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Інститут біології, хімії та біоресурсів
Кафедра ботаніки, лісового та садово-паркового господарства
Курсова робота
На тему:
Рід Centaurea L. у флорі Чернівецької області
Студентка 3 курсу, 300 групи
Напрямку підготовки біологія
Ляхович Леся Мирославівна
Керівник доцент, к.б.н.
Літвіненко С.Г.
Чернівці - 2014
ВСТУП
Одним із актуальних завдань сучасної ботаніки є вивчення флористичного різноманіття певної території та з\'ясування особливостей поширення видів росли. Перспективною для подібних досліджень є територія Чернівецької області, де завдяки особливостям рельєфу та кліматичним умовам зформувалась досить різноманітна флора [ 10 ].
Метою нашої роботи був таксономічний, хорологічний, еколого-ценотичний аналіз видів роду Centaurea L. та оцінка їх господарського значення.
У завдання входило:
1.З\'ясувати особливості поширення видів.
2.Проаналізувати екологічні особливості.
3.Вивчити ценотичну приуроченість видів роду Centaurea L.
4.Проаналізувати практичне значення видів.
Об\'ктом дослідження були види роду Centaurea L.:
Для виведення бородавок використовували товчене насіння волошки;
Водний відвар - при посиленому серцебитті, захворюванні нирок, сечового міхура, відома також жовчогінна дія волошки [ 1 ].
Коли говорять про волошку як лікувальну рослину насамперед мають на увазі волошку синю, що в хліборобів користується не доброю славою бур\'яну - шкодить посівам пшениці, жита але вабить своєю красою [ 4 ].
РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНІ УМОВИ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
.1 Географічне положення, рельєф та грунти
волошка сentaurea медицина
Чернівецька область - унікальний край, в якому поєднані історична доля Північної Буковини та частини Бессарабії. Розташована на перехресті магістральних шляхів Центральної, Південної та Східної Європи, на південному заході України у передгір’ї Карпат по течії рік Дністер i Прут.
Територія області розміщена в межах двох великих геоструктур - південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи (Волино-Подільської монокліналі) та Карпатської складчастої системи, морфо-структурними елементами якої є Карпатська покривно-складчаста споруда і Передкарпатський прогин [ 2.
Згідно фізико-географічного зонування території рельєф області достатньо складний. В Чернівецькій області знаходиться три зони: гірська, передгірна, лісостепова.
Гірська частина - Буковинські Карпати розташована на крайньому південному заході області і займає приблизно 1/4 території. Гори тут середньої висоти, від 500 м до 1600 м, з характерними мікрокліматичними умовами. Їх розсікають вузькі долини Сірету і Черемошу. Притоки цих річок протікають переважно паралельно хребтам у повздовжніх долинах. Гори вкриті листяними і хвойними лісами [ 7 ].
Клімат гірської та високогірної частини характерний тривалою зимою зі стійким сніговим покровом та прохолодним дощовим літом.
Між Карпатами і річкою Прут розташована похила передгірна рівнина з розчленованим горбистим рельєфом. На загальному більш-менш рівнинному фоні виділяється Хотинська гряда висотою 400-500 м над рівнем моря, яка тягнеться широкою дугою від Чернівців до Хотина.
Гірський Карпатський район і частина Прикарпаття по природному ландшафту є надзвичайно цінною зоною для всієї України.
На північному-сході області, вздовж річки Дністер розташована рівнинна частина. Це хвиляста рівнина з долинно-балковим рельєфом ерозійного типу. Існує кілька підвищень в Кельменецькому районі, що створилися внаслідок виходу на поверхню давніх третинних вапняків.
Із загальної площі області (809,6 тис.га) сільськогосподарські землі становлять - 484,3 тис.га (59,8% від загальної площі області), ліси та інші лісові землі - 257,0 тис.га. (31,7%), забудовані землі - 38,6 тис.га. (4,8%), заболочені землі - 1,2 тис.га. (0,2%), відкриті землі без рослинного покриву - 9,9 тис.га. (1,2%), води - 18,6 тис.га (2,3%).
Ґрунтовий покрив області різноманітний, в горах поширені опідзолені лісові буроземи та дерново-буроземні грунти; в передгір\'ях на делювіальних суглинках і глинах - дерново-підзолисті, заболочені грунти; в рівнинній частині області переважають світло- та темносірі (лісові) грунти і опідзолені чорноземи. На карбонатних і гіпсоносних породах сформувались карбонатні і вилуговані чорноземи [ 3 ].
Грунти області характеризуються слабкою структурністю і розпорошеністю орного шару.
В результаті проведеного групування грунтів на території області виділено 298 агровиробничих груп грунтів.
По території області протікає 75 річок. Найбільші з них: Дністер довжиною 272 км, Прут - 128 км, Сірет - 90 км, Черемош - 80 км.
Крім цього, на території області нараховується біля 4,5 тис. малих річок і потоків сумарною протяжністю 7,6 тис. км. та 400 ставків. Всього водами покрито 18,6 тис. га, або 2,3% загальної території області [ 2 ].
.2 Клімат
Клімат гірської та високогірної частини характерний тривалою зимою зі стійким сніговим покровом та прохолодним дощовим літом.
Клімат помірно континентальний, м\'який, вологий; у горах - зима більш тривала, сніжна, літо вологе, прохолодне.
Пересічна температура січня на рівнині -4,8, -5°, в передгір\'ї -4,8, -5,5°, у горах -6, -10° (температурний градієнт близько 0,5°), липня відповідно - від +18.8 до +19,5°, від +16,2 до +19°, від +13 до +16°.
Період з температурою понад +10° становить від 95-124 днів у горах до 156-162 днів на рівнині. Сума активних температур 1600-1800° в горах, 2200-2400° - у передгір\'ї, 2600-2900° - на рівнині.
Абсолютний мінімум температури повітря у 2005 році відмічався у гірській частині 7 лютого - мінус 29,8 оС, абсолютний максимум - у рівнинній частині 31 липня - плюс 34,7 оС .
Річна кількість опадів збільшується від 500-600 мм на рівнині до 700 мм у передгір\'ї та 800-1200 мм у горах. Основна кількість їх випадав у теплий період року. В найбільш дощові місяці (червень - липень) близько 46 % опадів випадають у вигляді злив. Сніговий покрив на рівнині і передгір\'ї внаслідок частих відлиг нестійкий, малопотужний; утворюється в кін. листопада, сходить у кін. березня (тривалість до 110 днів), у горах - відповідно на поч. листопада й у травні. Висота його, 10 - 20 см на рівнині, 20 - 40 см у передгір\'ї, 60 - 80 см у горах [ 2 ].
Несприятливі кліматичні явища: зливи, град, тумани, ожеледиця, заметілі, хуртовини, посухи. Рівнинна частина Чернівецької області належить до Передкарпатського вологого, теплого агрокліматичного району, гірська - до Карпатського району вертикальної кліматична зональності.
Прикарпатський район в західній частині за кліматичними особливостями відноситься до зони „оптимального комфорту\" - клімат м\'який без сильних вітрів з достатньою кількістю сонячних днів ранньої весни i пізньої осені [ 10 ].
.3 Рослинність
Чернівецька область лежить у Центрально-європейській (Середньо-європейська) широколистянолісовій геоботанічній провінції, північно-східна частина - у Східно-Європейській широколистянолісовій геоботанічній провінції [ 7 ].
Ліси займають близько 32%, луки - 15%, розорано 38 % площі області. На рівнині ліси займають до 15% площі, в передгір\'ї - до 20%, в горах - 63-77%. Розорано земель: у рівнинних районах від 45 до 70%, передгірних - від 21 до 54%, гірських - до 1,5%. На підвищених ділянках Прут-Дністровського межиріччя - масиви букових та буково-дубових лісів, у східній частині - дубово-грабові. У річкових долинах - заплавні та болотні луки, на схилах - суходільні луки. На межиріччях передгірної частини (26 % площі області) збереглись масиви букових та буково-ялицевих лісів. У горах простежуються висотні пояси: де 800-950 м - букові, буково-ялицеві, 950 - 1100 м - ялицево-ялинові, 1100 -1400 - ялинові ліси, вище - високогірні субальпійські луки (полонини) та чагарники [ 2 ].
1.4 Природно-географічне районування
Через територію області проходять 3 природно-географічні зони: лісостепова, що займає Прут-Дністровське межиріччя, передгірна, розміщена між Карпатами і річкою Прут, та гірська, яка охоплює Буковинські Карпати. Прут-Дністровське межиріччя являє собою типові широколистяно-лісові та лісостепові ландшафти. Передкарпатська частина області характеризується лісовими і лучними височинними й високорівнинними терасованими ландшафтами зі складною структурою ґрунтового покриву. Тут зональними є бурувато-підзолисті оглеєні ґрунти, проте на межі з Лісостепом та на високих терасах рік трапляються лісостепові ґрунти (Глибоцький, Герцаївський райони) [ 10 ].
Лучні і лісові ландшафти гір вирізняються пануванням бурих лісових ґрунтів різних підтипів.
До лісостепової зони входять Сокирянський, Кельменецький, Новоселицький, Хотинський, Заставнівський, Кіцманський(крім передгірної частини), а також північно-східні частини Герцаївського, Глибоцького та Сторожинецького адміністративних районів.
Рельєф зони достатньо складний. Абсолютні висоти сягають 100-250 м н.р.м..На загальному більш-менш рівнинному фоні виділяється Хотинська гряда заввишки 400-500 м, яка пролягає широкою дугою від Чернівців до Хотина. Існують декілька підвищень у Кельменецькому районі, так звані Товтри, які утворилися внаслідок виходу на поверхню третинних вапняків. На заході лісостепової зони (Веренчанка, Заставна, Вікно) місцями зустрічається і карстовий рельєф. У цілому рельєф хвилястий, ерозійного типу
Дерновий процес ґрунтоутворення був тут переважаючим, особливо після зведення лісів людиною. Переважному розвиткові трав\'янистої рослинності особливо сприяла карбонатність материнських порід [ 7 ].
Саме карбонатність порід обумовила проникнення Лісостепу й у типово передгірну зону області. Ліси в зоні збереглися тільки на тих місцях, що зовсім незручні для оранки: на Хотинській гряді з її крутими схилами, на окремих височинах на території Кельменецького і Сокирянського районів, по крутих схилах ярів і балок.
До передгірної зони входять Сторожинецький, Вижницький (крім гірської частини цих районів), Глибоцький, Герцаївський (крім лісостепової частини) райони, а також південно-західна частина Кіцманського району.
Рельєф місцевості тут дуже складний. В основному це хвилясті підвищення, розчленовані долинами рік Пруту, Черемошу, Великого і Малого Серету, висотою від 200 до 500 м над рівнем моря.
До гірської зони входять Путильський район та гірські частини Сторожинецького і Вижницького районів. Клімат зони прохолодніший, надлишково зволожений. За рік випадає від 700 до 1200 мм опадів.
В ґрунтах переважно формується промивний тип водного режиму, дещо ослаблений крутизною гірських схилів. На вологих схилах спостерігаються витоки ґрунтових вод, що свідчить про наявність водонепроникних горизонтів.
Рельєф зони - типово гірський з висотами від 500 до 1580 м над рівнем моря. Рівних місць мало, вони розміщені здебільшого на невисоких терасах річок Черемош, Путила, Верхній Серет та інших [ 9 ].
Невеликі вирівняні ділянки зустрічаються також на сідловинах, які з’єднують окремі вершини [ 10 ].
РОЗДІЛ 2. ТАКСОНОМІЧНИЙ СКЛАД І ПОШИРЕННЯ ВИДІВ РОДУ CENTAUREA L. У ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
За даними картотеки Чернівецького національного університету (CHER), у Чернівецькій області зростає 17 видів роду Centaurea L.
Нижче подаємо перелік місцезростань цих видів у Чернівецькій області.
Centaurea besseriana DC.
Прут - Дністровське межиріччя:
Заставницький район: с.Кадубівці на узліссі (10.07.1980 р.,Бондаренко А.). Centaurea orientalis L.
Прут-Дністровське межеріччя:
Сокирянський район: Ломачинське лісництво, південний схил (05.08.1956 р.,Гуменюк В.).
с. Ломачинці, на камянистих схилах (04.08.1958 р.,Горохова Н.І.).
Centaurea pseudophrydia C.A.Mey.
Прут-Дністровське межиріччя:
Буковинські Карпати:
Заставницький р-н: в лісі біля озера (17.08.1952 р.,Артемчук І.А.).
Стороженецький р-н.:с.Іжем на галявині грабового лісу (05.07.1961 р., Горохова Н. І.).
Centaurea sumensis Kalen.
Прут-Дністровське межиріччя:
Кіцманський р-н:. с.Веренчанки на схилах(09.06.1954 р., Артемчук І.В.).
Заставницький р-н: с. Репужинці (13.05.1952 р., Артемчук І.В.).
с.Прилинче, на схилах до Дністра, (22.04.1957 р., Шеляг Ю.Р.).
Centaurea ternopoliensis Dobrocz.
Прут-Дністровське межиріччя:
Кіцманський р-н. с.Кливодинь на березі річки(28.06.1954 р., Круцпевич А.В.).
Centaurea amara L.
Прут-Дністровське межиріччя:
Буковинські Карпати:
Заставницький р-н: с. Веринчанки та с.Кадубівці., (06.08.1952 р., Артемчук І. В.).
Вижницький р-н: долина р.Михидри (18.06.1949 р., Горохова Н. І.).
Centaurea diffuza L.
Прут-Дністровське межиріччя:
Буковинські Карпати:
Вашківсьеий р-н: с.Банилів р. Черемош по берегу (10.07.1952 р., Горохова Н. І.).
Новоселицький р-н: околиці с.Магала (14.08.1957 р.,Березовська Р.А).
р. Прут (30.04.1956 р., Артемчук І. В.).
Centaurea mollis Waldst et.Kit.
Буковинські Карпати:
Вижнецький р-н: с.Шепіт, г.Мегура (12.07.1948 р., Артемчук І.В.).
с.Шепіт від Турецького моста до г.Мегури (19.06.1948 р., Березовська Р.А.).
Centaurea nigriceps Dobrocz.
Буковинські Карпати:
Путильський р-н: околиці с.Сергії (10.07.1982 р., Клофінська І.М.).
с.Шепіт Ялиновий ліс ( 15.07.1954 р., Шеляг Ю.Р.).
Centaurea marschalliana Spreng.
Прут-Дністровське межиріччя:
Заставницький р-н: околиці с.Репужинці (20.06.1980 р., Оленюк М.С.).
Centaurea marmarosiensis Crer.
Буковинські Карпати:
Вижнецький р-н: околиці с.Лопушна, на узліссі (08.06.1977 р., Токарчук А. С.).
с.Лопушна лівий берег р.Сірет (20.08.1987 р., Мойсієвич С.Г.).
Centaurea maculosa L.
Прут-Дністровське межиріччя:
Заставницький р-н: окр. с.Зелена липа, схили Дністра(19.07.1980 р., Бондаренко Н.М.).
Centaurea solstitialis L.
Буковинське Передкарпаття :
Новоселицький р-н: с.Мамалига (14.08.1957 р., Березовська Р.А.).
р.Прут ( 30.04.1954 р., Артемчук В.І.).
Centaurea cyanus L.
Прут-Дністровське межиріччя:
Буковинські Карпати:
Вашківський р-н: м.Вашківці (09.06.1952 р., Горохова Н.І.).
м.Чернівці правий берег р. Прут (16.06.1955 р., Колотьков К.Б.).
Centaurea facea L.
Прут-Дністровське межиріччя:
Буковинські Карпати:
Буковинське Передкарпаття :
Заставницький р-н: с.Прилинче (06.08.1952 р., Артемчук І.В.).
Вижнецький р-н: с.Шепіт (09.07.1948 р., Березовська Р.А.).
Centaurea ɉacea L.
Буковинські Карпати:
с.Цецино (13.05.1958 р., Подгорна М.І.).
Путильський р-н:с.Шепіт, Ялиновий ліс (15.07.1954 р., Шеляг Ю.Р.).
Centaurea рhrygia L.
Буковинські Карпати:
Вижнецький р-н: на луках полонини Затінь ур. Великі Лужки, Вижнецьке лісництво (16.08.1955 р., Горохова Н.І.). с.Ростоки , г. Бутків,вершина хребта (10.07.1954 р., Горохова Н.І.).
Таблиця 2.1
| № п/п | Вид | Природно -географічні зони | ||
| Прут-Дністросське межиріччя | Буковинське Передкарпаття | Буковинські Карпати | ||
| 1 | Centaurea besseriana DC. | + | ||
| 2 | Centaurea orientalis L. | + | ||
| 3 | Centaurea pseudophrydia C.A.Mey. | + | + | |
| 4 | Centaurea sumensis Kalen. | + | ||
| 5 | Centaurea ternopoliensis Dobrocz. | + | ||
| 6 | Centaurea amara L. | + | + | |
| 7 | Centaurea diffuza L. | + | + | |
| 8 | Centaurea mollis Waldst et.Kit. | + | ||
| 9 | Centaurea nigriceps Dobrocz. | + | ||
| 10 | Centaurea marschalliana Spreng. | + | ||
| 11 | Centaurea marmarosiensis Crer. | + | ||
| 12 | Centaurea maculosa L. | + | ||
| 13 | Centaurea solstitialis L. | + | ||
| 14 | Centaurea cyanus L. | + | + | |
| 15 | Centaurea facea L. | + | + | + |
| 16 | Centaurea ɉacea L. | + | ||
| 17 | Centaurea phrygia L. | + | ||
| Разом | 11 | 2 | 10 |
Розподіл видів роду Centaurea L. за природно-географічнии зонами Чернівецької області
За даними картотеки ЧНУ найбільше видів роду Centaurea L. зосереджено в Прут - Дністровському межиріччі - 11 видів; Буковинське Передкарпаття - 2 види; Буковинські Карпати - 10 видів роду Centaurea L.
| Вид | Біологічний тип (за К. Раункієром) | Екологічна група за відношенням до: | Приуроченість до типу ценозу | |
| Водного режиму | Режим освітлення | |||
| Centaurea besseriana DC. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Протант |
| Centaurea orientalis L. | Гемікриптофіт | Субмезофіт | Геліофіт | Петрофант |
| Centaurea pseudophrydia C.A.Mey. | Гемікриптофіт | Субмезофіт | Геліофіт | Степант |
| Centaurea sumensis Kalen. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Петрофант |
| Centaurea ternopoliensis Dobrocz. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Петрофант |
| Centaurea amara L. | Гемікриптофіт | Субмезофіт | Геліофіт | Петрофант |
| Centaurea diffuza L. | Гемікриптофіт | Субмезофіт | Геліофіт | Степант |
| Centaurea mollis Waldst et.Kit. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Петрофант |
| Centaurea nigriceps Dobrocz. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Сільвант |
| Centaurea marschalliana Spreng. | Гемікриптофіт | Субмезофіт | Геліофіт | Петрофант |
РОЗДІЛ 3. ЕКОЛОГО - ЦЕНОТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИДІВ РОДУ СENTAUREA L.
При розподілі на екологічні групи користувалися індикаційними шкалами наведеними у \"Екофлорі України [5]\". Одним із важливих аспектів дослідженням флори є її еколого - ценотичний аналіз.
Таблиця 3.1
Біологічна характеристика видів роду Centaurea L. у флорі Чернівецької області
| Centaurea marmarosiensis Crer. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Пратант Степанти |
| Centaurea maculosa L. | Гемікриптофіт | Субмезофіт | Геліофіт | Петрофант |
| Centaurea solstitialis L. | Гемікриптофіт | Субмезофіт | Геліофіт | Степант |
| Centaurea cyanus L. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Петрофант |
| Centaurea facea L. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Сельвант Петрофант |
| Centaurea ɉacea L. | Гемікриптофіт | Субмезофіт | Геліофіт | Пратант |
| Centaurea рhrygia L. | Гемікриптофіт | Мезофіт | Геліофіт | Сельвант |
Еколого-ценотичний аналіз нам показав що усі види роду є гемікриптофітами, за відношенням до водного режиму: 9 - мезофітів, 8 - супмезофітів.Режим освітлення - усі види є геліофітами. За приуроченістю до типу ценозу: протантів - 2, петрофантів - 8, степантів - 5, сільвантів - 2.
Поширення роду Сentaurea L. на території України досить нерівномірно. Так, у гумідних лісових ценофлорах кількість видів становить лише 1 - 2 і збільшується до 12 - 19 видів у степових фітоценозах, рідколіссях і саваноїдах Криму. За висотним розподілом кількість видів України зменшується із збільшенням висоти н.р.м. від рівнинного поясу (54 %) до монтанного (29 %), субальпійського (7 %) і альпійського (2 % ). Дуже мало їх у літоральному поясі (7 %), зовсім відсутні в аквальному (водному) [ 6 ].
На території Буковини ростуть представники 17 родів Сentaurea L.
Географія видів і біоморфологічні особливості видів корелюють з екологічними факторами, що в сукупності визначає їх екологічну нішу та зумовлює стратегію існування. Нами здійснено розподіл видів роду Centaurea L. на групи за відношеням до дяких екологічних факторів: типу ценозу та біоморфами(таблиця 3.1) [ 5 ].
Таким чином Сentaurea.L досить чисельна група рослин флори Буковини, представники якої трапляються в різних еколого-ценотичних умовах.
РОЗДІЛ 4. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДУ СENTAUREA L. В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
Волошка синя - бур\'ян культурного землеробства, відомий з доісторичних часів. У принципі він повинен розглядатися як шкідлива рослина. Однак такий висновок був би щонайменше однобічним. Не кажучи вже про те, що волошка - цінна лікарська рослина.
Вид Centaurea cyanus L., включений у нині діючу вітчизняну фармакопею. Його квіти використовують як сечогінний, протизапальний і дезінфікуючий засіб, окрім того він має жовчогонні властивості, поліпшує функції травлення [10, с. 105].
Питання введення в культуру волошки синьої викликає не тільки справжній науковий інтерес, але й має величезне практичне значення. Ареали природного розповсюдження цієї лікарської рослини не стабільні, тому для розширення сировинної бази доцільно більш активно вводити її в культуру.
Технологічний процес вирощування волошки ускладнюється проблемами організації збирання суцвіть у період їх цвітіння. Крім того, недостатньо опрацьовані питання біологічних особливостей росту і розвитку даної культури у процесі вирощування [ 4 ].
Збір і заготівля. Волошку збирають під час цвітіння; при цьому зрізується вся надземна частина рослини. Матеріал зв’язують у пучки й вивішують для сушіння в місці, що добре провіюється. Тільки так можна зберегти небесно-блакитне фарбування квіток, що дуже важливо [ 1 ].
Діючі лікарські речовини: блакитний пігмент, дубильна речовина, гіркоти, слиз, віск
Цілюща дія та застосування. Волошка має легку сечогінну дію, а завдяки наявності дубильної речовини та гіркоти годиться для шлункових і кишкових чаїв, хоча для цього є більш підходящі рослини. Волошка добре підходить як додаток до шлункових, жовчогінних, печіночних, кровоочисних чаїв, а також до чаїв від недуг сечового міхура і нирок [ 1 ].
Застосування у народній медицині. Рослина, яка виглядає так чудово, обов’язково повинна бути цілющою. Так думали стародавні греки, послідовники Гіппократа, які вже тоді вживали назву Centaurea. Можливо, ця назва пов’язана з іменем кентавра Хірона, який за легендою, досконало володів даром зцілення. Видова назва cyanus має також грецьке походження й означає “синій”. Із грецьких праць відомості про цілющу дію волошки потрапили в середньовічні травники, а звідти почерпнула свої знання наша народна медицина, хоча навряд чи слов’янські народні лікарі не знали про ці цілющі властивості. Просто, про це не збереглося відомостей [ 8 ].
Придворовий лікар короля Фердинанда I Маттіолус в своїй книзі “Новий травник” (вид. - Прага, 1563) писав: “Рахують, що волошки протидіють моровій лихоманці. Якщо хто впав з висоти й тече кров, тому варто дати випити настою волошки з подорожниковою водою. Квітки і їхні насіння слід настояти на вині і пити від отрути павуків і скорпіонів, можливо, вони протидіють і іншим отрутам. Синя волошка досить гарна для збуджених червоних очей і всіх інших запалень і від забитих місць. У роздавленому стані, або у вигляді зробленого з нього соку, або розтерта у порошок, вона служить для важких гнійних ран і пошкоджень. Сік гарний і від нагноєнь у роті: листи рятують рот від цього“[ 11 ].
Сучасна народна медицина використовує волошку переважно як засіб від хвороб очей (з часів вчення про сигнатури), від головних болів, хвороб сечового міхура й бруньок, жовтяниці, кашлю та для очищення крові.
Розподіл видів роду Centaurea L. за господарським значенням
| № | Вид | Господарське значення виду | ||
| лікарські | бур\'ян | декоративні | ||
| 1 | Centaurea besseriana DC. | + | ||
| 2 | Centaurea orientalis L. | + | + | |
| 3 | Centaurea pseudophrydia C.A.Mey. | + | ||
| 4 | Centaurea sumensis Kalen. | + | ||
| 5 | Centaurea ternopoliensis Dobrocz. | + | + | |
| 6 | Centaurea amara L. | + | ||
| 7 | Centaurea diffuza L. | + | ||
| 8 | Centaurea mollis Waldst et.Kit. | + | ||
| 9 | Centaurea nigriceps Dobrocz. | + | ||
| 10 | Centaurea marschalliana Spreng. | + | + | |
| 11 | Centaurea marmarosiensis Crer. | + | + | |
| 12 | Centaurea maculosa L. | + | + | |
| 13 | Centaurea solstitialis L. | + | ||
| 14 | Centaurea cyanus L. | + | + | |
| 15 | Centaurea facea L. | + | ||
| 16 | Centaurea ɉacea L. | + | ||
| 17 | Centaurea phrygia L. | + | + |
Лікарські рослини - це рослини, органи або частини яких є сировиною для отримання засобів, що використовуються в народній медицині або ветеринарній практиці з лікувальною або профіластичною метою. Серед волошок є дуже багато лікарських рослин - 10, бур\'янів - 8, а також є декоративні - 6, видів. Волошки широко використовуються в народній медицині.
ВИСНОВКИ
1.Рід Centaurea L. у флорі Чернівецької обл.. налічує 18 видів з яких є представники лікарських форм. При цьому у Прут - Дністровському межиріччі зростає 11 видів роду Centaurea L., у Буковинському Передкарпатті -10 видів, у Боковинських Карпатах 3 види.
2.За біологічним типом ( за К. Раункієром ) види роду Centaurea L. є гемікриптофітами. За типами гігроморф 9 видів є мезофітами , 8 субмезофіти. За типами геліоморф, 18 видів є геліофітами
3.За приуроченістю до типу ценозу, 3 види роду Centaurea є протантам, 5 петрофантів, 8 є аквантами, 2 сельванти, 2 степанти.
4.За господарськими значеннями-багато видів використовуються в сучасній медицині; волошка синя- бур\'ян культурного землеробства, відомий з доісторичних часів; волошка цінна лікарська рослина;волошку збирають під час цвітіння- зрізається вся надземна частина рослини. Діючі лікарські речовини: блакитний пігмент, дубильна речовина, гіркоти, слиз, віск.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Беденко Є. П. Лекарственные растения Полтавщины и их применение в медицине // Матеріали XI з\'їзду Українського ботанічного товариства.- Харків, 2001- С .29.
2.Географія Чернівецької області / За ред. Я.І.Жупанського.-Чернівці; Управління освіти Чернівецької обласної державної адміністрації, 1993, - С.32-38.
3.Дудка Ф.І.,Паламар І.Т.Антропогенна трансформація агрофітонів Буковини // Матеріали Третьої міжнародної наукової конференції \"Відновлення порушених природних екосистем\" (м.Донецьк, 7 - 9 жовтня 2008р.). - Донецьк, 2008. - С. 180 - 182.
4.Деревенко Т.О. Колекція лікарських рослин ботанічного саду Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича // Матеріали XII з\'їзду Українського ботанічного товариства. - Одеса, 2006 . - С. 304.
5.Екофлора Україна. Том 1 / Дідух Я.П., Плюта П.Г.,Протопова В.В., Єрмоленко В. М.,Коротченко І.А.,Каркуцієв Г. М.,Бурда Р. І. / Відпов. ред. Я. П. Дідух. - К.:Фітосоціоцентр,2000. - С.24 - 55.
.Конспект флори Північної Буковини (судинні рослини) / Термена Б. К., Стефаник В.І., Серпокрилова Л.С., Якимчук М.К., Баканова Н.В., Смолінська М. О., Чорней І.І. - Чернівці: Вид-во газети \"Від Дністра до Карпат\", 1992.- С. 67 - 69.
.Кравченко Н.В. Стаття \"Природа Чернівецікої області\", - 2005.
.Ципин В.Л. Географія. Видавнича група\"Академія\", 2003. - 164 с.
.Булава Л .М. Фізична географія України. Харків : Видавнича група \"Основа\", 2009. Частина 1. - 90 с.
.Гавриленко О.П. Екогеографія України: рек. МОНУ/ О.П.Гавриленко. - К.: Знання, 2008. - с.646.
.Комаров В.П. Флора СССР,том 1,1934. - 92 с.