Курсовая работа: Психофізіологічні особливості розвитку школяра середнього шкільного віку

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ШКОЛЯРА СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.1 АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
1.2 ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
1.3 ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА З УРАХУВАННЯМ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ВИКЛАДАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА У СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ З УРАХУВАННЯМ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ТА ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ
2.1 МЕТОДИ ТА ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ
2.3 КОНСПЕКТ УРОКУ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Дата добавления на сайт: 24 августа 2024

Скачать работу 'Психофізіологічні особливості розвитку школяра середнього шкільного віку':

Психофізіологічні особливості розвитку школяра середнього шкільного віку
Зміст
Вступ
Розділ 1. Психофізіологічні особливості розвитку школяра середнього шкільного віку
1.1 Анатомо-фізіологічні особливості
1.2 Психологічні особливості
1.3 Особливості викладання природознавства з урахуванням психофізіологічних особливостей школярів
Розділ 2. Організація процесу викладання природознавства у середній школі з урахуванням фізіологічних та психологічних особливостей школярів
2.1 Методи та форми організації навчальної роботи
2.3 Конспект уроку
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність дослідження. Сьогодні, в епоху інформаційних технологій, особливе місце займає проблема формування самостійності мислення учнів, їхньої здатності осмислювати одержувану інформацію, відтворювати і відображати її у різних зв’язках та ситуаціях, генерувати різного роду ідеї. Сучасна середня школа повинна підготувати учнів до подальшого навчання протягом усього життя і розвивати відповідні здібності.
З метою розвитку мислення учнів, їхніх пізнавальних інтересів і здібностей необхідно приділяти особливу увагу глибокому розумінню матеріалу, який вивчається на уроках. Так, особлива роль повинна приділятися роботі з основними науковими термінами і поняттями, що є їх змістовними значеннями і визначають розуміння викладеного матеріалу. Актуальність і необхідність проведення такої роботи на уроках зумовлена існуванням того факту, що словниковий запас більшості учнів бідний: вони оперують дуже обмеженою кількістю термінів, не можуть відтворювати основні поняття теми, роз’яснити, що вони означають і не завжди розуміють зміст матеріалу, що вивчається.
На першому етапі навчання, коли знання вперше вводяться в пам’ять учнів, вони засвоюються не в повному об’ємі і далеко не в тій формі, що є метою навчання. Тому вчителем повинна систематично проводитися спеціальна термінологічна робота, у ході якої вихідні поняття піддаються "багатоланкової та багатоаспектної диференціації", і у результаті формується нова система знань.
Успішність організації процесу навчання у школі залежить від урахування психічних особливостей школярів. Дослідженню фізіологічних та психологічних особливостей школярів та їхньому навчанню присвячено значну кількість досліджень. Але вони не розглядають функціонування психічних процесів та готовність дітей середнього шкільного віку до засвоєння знань [10, С.170].
Об’єкт дослідження - процес викладання природознавства з урахування фізіологічних та психологічних особливостей школярів.
Предмет дослідження - фізіологічні та психологічні особливості школярів середнього віку та їх врахування під час викладання природознавства.
Методи дослідження:
критичний аналіз літературних джерел (в тому числі ретроспективне вивчення вітчизняного й зарубіжного досвіду);
вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів, які досягли видатних результатів у навчально-виховному процесі;
метод наукового спостереження;
метод моделювання.
Розробка теми. В історії вітчизняної педагогічної думки розвиток ідеї індивідуального підходу у формуванні людської особистості перш за все пов'язаний з іменами М.В. Ломоносова, Г.С. Сковороди, Ф.Т. Янковича. Сьогодні над проблемами розробки індивідуального підходу у формуванні людської особистості в процесі навчання працюють психологи і педагоги, зокрема Г.О. Балл, І.Д. Бех, О.В. Бондаревська, С.В. Кульневич, О.М. Пєхота, С.І. Подмазін, В.В. Рибалка, В.В. Сєриков, А.В. Хуторський, І.С. Якиманська та інші.
Мета дослідження полягає у розгляді фізіологічних та психологічних особливостей школярів середнього віку та їх врахування під час викладання біології.
Завдання дослідження:
.проаналізувати анатомо-фізіологічні особливості розвитку школяра середнього шкільного віку;
2.проаналізувати психологічні особливості розвитку школяра середнього шкільного віку
.розглянути особливості викладання природознавства з урахуванням психофізіологічних особливостей школярів;
.розробити план-конспект уроку з природознавства з урахуванням фізіологічних та психологічних особливостей школярів.
Структура роботи. Робота складається із вступу, 2-ох розділів, висновків та списку використаної літератури.
Розділ 1. Психофізіологічні особливості розвитку школяра середнього шкільного віку
1.1 Анатомо-фізіологічні особливості
Середній шкільний вік - період від 10 до 12 років, коли діти проходять навчання в 5-6 класі сучасної школи.
У середньому шкільному періоді настає певна перебудова життєдіяльності організму. Якщо в періоді нейтрального дитинства статеві залози і статеві гормони не відіграють відчутної ролі, то з настанням пубертатного періоду вони набувають важливого значення. Активність гормону росту, навпаки, наприкінці пубертатного періоду різко знижується.
Середній шкільний вік - перехідний від дитинства до юності. Він співпадає з навчанням у школі другого ступеню (5-9 класи) та характеризується загальним підйомом життєдіяльності та глибоким перебудуванням усього організму [1, С.38].
Спостерігається підсилений ріст тіла в довжину (у хлопчиків за рік відмічається приріст на 6-10 см, а у дівчат на 6-8 см).
Мускулатура серця і його об’єм збільшуються вдвічі, а діаметр судин залишається малим. Маса тіла збільшується на цей час у 1,5 рази. Отже, серце через порівняно вузькі судини не може постачати потрібну кількість крові до різних ділянок організму, зокрема до мозку. Нервовий апарат, що регулює серцеву діяльність підлітків, не завжди справляється зі своєю функцією, ця недостатність викликає порушення серцевої діяльності (неправильний ритм, блідість, посиніння губ тощо). Недостатній розвиток кровоносної та м’язової систем сприяє тому, що дитина швидко втомлюється, не може переносити надмірних фізичних навантажень.
Продовжується процес костеніння скелету, кістки придбають твердість i пружність. Значно зростає сила м'язів. Розвиток внутрішніх органів відбувається нерівномірно, ріст кровоносних сосудів відстає від росту серця, що приводе до порушення ритму його діяльності, почастішання серцебиття.
Окостеніння хребта, грудної клітки, таза ще не закінчилося, тому за несприятливих умов можливі їх викривлення. Неправильна поза під час сидіння за партою або за столом призводить до порушення дихання й кровообігу, зокрема нормального припливу крові до мозку.
Легеневий апарат розвивається недостатньо швидко, хоча життєва сила (місткість) легенів зростає до 3400 см2. Дихання пришвидшене. Нерівномірність фізичного розвитку дітей середнього шкільного віку впливає на їх поведінку: вони часто надмірно жестикулюють, їх рухи поривчасті, погано скоординовані [14, С.369].
Активізується діяльність щитовидної залози та гіпофізу. Це сприяє посиленню процесів обміну в організмі, а також збудженню нервової системи, яка стає чутливішою до подразнень, особливо до тих, що виникають у самому організмі. Кожне хвилювання різко відображається на роботі серця та серцево-судинної системи, у розвитку яких спостерігаються диспропорції.
Розвиваються специфічно людські ділянки мозку (лобні, частково скроневі й тім’яні), відбувається внутріклітинне вдосконалення кори головного мозку, збагачуються асоціаційні зв’язки між різними його ділянками.
Досконалішими стають гальмівні процеси, розвивається друга сигнальна система, посилено формуються нові динамічні стереотипи, які стають основою навичок, звичок, рис характеру. Інтенсивний розвиток вищої нервової діяльності виявляється в розумовій активності дітей, у зростанні контрольної діяльності кори великих півкуль стосовно підкіркових процесів. Але у вищій нервовій діяльності спостерігаються і деякі суперечності, що проявляються у поведінці, підвищеній збуджуваності, нестійкості настрою.
Іноді помічається метушливість, крикливість, нестриманість, безконтрольність дій [4, С.79].
1.2 Психологічні особливості
Діти у віці 10-12 років в основному врівноважені, їм властиве відкрите і довірливе ставлення до дорослих. Вони чекають від вчителів, батьків, інших дорослих допомоги і підтримки. Проте поступово особливу роль в їхньому житті починає відігравати колектив однолітків і стосунки, що складаються в ньому. У цей період дітям властива підвищена активність, прагнення до діяльності, відбувається уточнення меж і сфер інтересів, захоплень. Діти даного віку активно починають цікавитися своїм власним внутрішнім світом і оцінкою самого себе.
У цей період їм стає цікавим багато з того, що виходить за рамки його повсякденного життя. Його починають цікавити питання минулого і майбутнього, проблеми війни і миру, життя і смерті, екологічні і соціальні теми, можливості пізнання світу, інопланетяни, відьми і гороскопи.
Багато дослідників розглядають цей вік як період "зеніту допитливості", в порівнянні з молодшими і старшими дітьми. Проте ця допитливість вельми поверхнева, різностороння, а також практично повністю не пов'язана з шкільною програмою. Недаремно серед психологів поширений жарт, що дитина цього віку знає все і цікавиться всім, що не входить в шкільну програму [12, С.168].
Даний вік характеризується значним розвитком психіки, пізнавальних процесів. Навчання залишається основним видом діяльності, проте зазнає значних змін в організації, змісті. Воно характеризується довільністю, зростанням активності й самостійності, зміною пізнавальних і соціальних мотивів навчання. Удосконалюється сприйняття, стаючи більш плановим, різнобічним, але не досягає ще повного розвитку. На нього впливає не лише характер об’єкта, що сприймається, але й емоційний стан.
Зазнає якісних змін мотивація навчання. Поглиблюючись і диференціюючись, пізнавальні інтереси школярі стають виразнішими, стійкішими і змістовнішими. Навчальний процес ставить підвищені вимоги до уваги школярів середнього шкільного віку, здатності зосереджуватись на змісті навчальної діяльності й відволікатись від сторонніх показників.
Навчання вимагає як мимовільної, так і довільної уваги, сприяє зростанню обсягу уваги, вдосконаленню уміння розподіляти і переключати її. Характерним є прагнення виховувати в собі здатність бути уважними, елементи самоконтролю й саморегуляції.
Підвищується рівень абстрагування, формуються системи прямих і зворотних логічних операцій, міркувань та умовиводів, що стають більш свідомими, обґрунтованими [5, С.98].
Пам’ять набуває більшої логічності, довільності й керованості. Школярі даного віку використовують різноманітні засоби запам’ятовування: логічну обробку матеріалу, виділення опорних пунктів, складання плану, конспектування. Розширюються і поглиблюються пізнавальні інтереси учнів, більш вибірковим стає інтерес до навчальних предметів.
Основним у мовному розвитку є вдосконалення уміння користуватись мовою як засобом спілкування. У здатності користуватися словом, зовнішнім мовленням учні середнього шкільного віку вбачають свою інтелектуальну силу, ознаку свого авторитету в колективі. У зв’язку з цим посилюється інтерес до оволодівання засобами виразної мови, до алегорій, крилатих слів і метафор. Вони розуміють гумор, мовні засоби його вираження. Користуючись внутрішнім мовленням, вони шукають адекватні способи передачі своїх думок.
У цьому віці зростає значення праці в житті, розширюється участь дітей у продуктивній трудовій діяльності в школі і поза нею. Це відповідає їх фізичним можливостям і потребам [15, С. 31-37].
Ігрова діяльність зберігає своє значення, але набуває якісно іншого характеру за змістом і способами здійснення. Виділяють такі її види: творчі ігри (драматизація, ігри-походи, імпровізація і фантазування при відтворенні історичних подій, сучасних ситуацій); спортивні ігри (футбол, хокей, волейбол та ін.); інтелектуальні (шахи, шашки, розв’язування різних розумових завдань); комп’ютерні, військові ігри тощо. Особливо захоплюють колективні ігри. Успіхи і помилки їх стають предметом жвавих обговорень, критичних зауважень. В іграх вони проявляють підвищену емоційність, збуджуваність.
Формування особистості. Зростає активність школяра середнього шкільного віку, відбувається ціннісна переорієнтація. Проте він поводиться ще як дитина. Психічному його розвитку властиво багато суперечностей. Прагнення до самостійності особливо характерне. У ньому виявляється почуття власної дорослості та потреба в її визнанні дорослими. Самооцінка набуває не меншого значення, ніж оцінювання його дорослими. Прагнення розібратися в собі та своїх особливостях, бажання порівняти себе з іншими та оцінити їх якості породжують підвищену чутливість до оцінювання особистісних якостей, поведінки, ставлення до себе загалом. Це основна причина вразливості [1, С.73].
Моральні почуття, які ще перебувають на стадії формування, засвоєні норми поведінки визначають зміст і спрямування його дій. Проте в поведінці не завжди поєднуються слова, почуття та дії. Деякі з них не усвідомлюють зв’язку між відомими їм загальними нормами і власною поведінкою в конкретній ситуації.
Цей віковий період відрізняється бурхливим перебігом емоцій, раптовими змінами емоційних станів, переживань, настроїв, переходами від піднесення до нестриманості, галасливості, від надмірної рухливості до спокою, байдужості. У динаміці емоцій виявляються стосунки з близькими людьми, колективом, успіхи в діяльності.
Колектив має важливе значення у формуванні особистості. Однією з найхарактерніших його рис є прагнення до самоствердження. Бажання зайняти своє місце в колективі, бути лідером, помітним або малопомітним виконавцем, активним або пасивним, діяти заради колективу або заради себе є виявом внутрішніх, недостатньо усвідомлених позицій дитини [5, С.82].
1.3 Особливості викладання природознавства з урахуванням психофізіологічних особливостей школярів
Значення навчального предмета "Природознавство" обумовлене його інтегрованим змістом і пропедевтичною спрямованістю. Інтеграція знань про природу - найближче оточення дитини - є одним із шляхів реалізації завдань шкільної освіти, яка має забезпечити різнобічний розвиток дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб.
Метою вивчення природознавства є формування в учнів уявлень про цілісність природи та місце людини в ній.
Завданнями предмета є:
розвиток у школярів пізнавального інтересу до вивчення природи;
засвоєння знань, що складають основу предметів: астрономії, біології, географії, екології, фізики, хімії;
розвиток загальнонавчальних і спеціальних умінь, способів діяльності;
формування емоційно-ціннісного ставлення учнів до навколишнього середовища, переконань у тому, що пізнання природи дозволяє раціонально її використовувати і охороняти.
У структурі та у змісті програми дотримано принципів наступності і системності. Початкові знання про природу, її склад, властивості, процеси і явища, що їх учні набули у початковій школі, знаходять свій подальший якісний розвиток, розширюються та поглиблюються, трансформуються у конкретні поняття. Наприклад, у початковій школі в учнів формується уявлення про агрегатний стан речовини, склад і властивості повітря, властивості води. У змісті природознавства в основній школі ці уявлення розширюються та поглиблюються. Разом з тим, знання п’ятикласників про природу, що оточує людину, доповнюються новими. Наприклад, у темі "Умови життя на Землі" передбачено вивчення чинників неживої природи: води, повітря, температури, тиску тощо у контексті їхнього значення для живих організмів. У такий спосіб учні дістають можливість застосовувати набуті у початковій школі знання, вчитися встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, порівнювати процеси і явища [3, С.71].
Подальшого розвитку набувають загальнонавчальні та спеціальні уміння. Вони доповнюються новими діями та операціями, переносяться на інші об’єкти, узагальнюються. Наприклад, у початковій школі учні вчилися читати карту України за умовними знаками, розпізнавати форми земної поверхні та водойм. У 5 класі вони продовжують працювати з картою, але виконують складніші операції: позначають на контурних картах основні форми рельєфу, водні об’єкти тощо.
Зміст програми з природознавства для учнів 5 класу опирається на принципи гуманізації, диференціації та інтеграції і передбачає їх реалізацію відповідно до завдань розвитку творчої особистості за такими напрямами:
створення сприятливих умов для інтелектуального, соціального і морального розвитку і саморозвитку особистості школяра, формування життєвих компетенцій;
збільшення питомої ваги діяльнісного компоненту змісту освіти;
недопущення перевантаження другорядною інформацією;
наступність змісту початкової і основної школи в реалізації навчальних, виховних і розвивальних функцій навчально-виховного процесу.
Чотири навчальні теми програми ("Тіла і речовини, що оточують людину", "Світ явищ в якому живе людина", "Небесні тіла", "Умови життя на планеті Земля") є логічно завершеними блоками навчального матеріалу, котрі об’єднані у два розділи - "Людина та середовище її життя" та "Всесвіт як середовище життя людини".
Послідовність розкриття елементів знань у темах, послідовність розміщення тем у розділах і розділів у структурі програми зумовлені зв’язками і залежностями, що існують у природі, закономірностями її існування.
У першому розділі "Людина та середовище її життя" знайомство учнів з навколишнім середовищем розпочинається з вивчення найближчого оточення людини: тіл та речовин.
П’ятикласники поглиблюють свої знання про тіла та речовини, їх склад, чисті речовини та суміші; у них формуються уявлення про атоми і молекули, про явище дифузії, про воду та її властивості, про розчини у природі. Навчальною програмою передбачено дослідження учнями маси і розмірів тіл, властивості розчинів, розділення сумішей. Опановуючи зміст теми, учні мають усвідомити, що за зовнішньою цілісністю предметів навколишнього світу криється складна будова речовини: тіла складаються з молекул, атомів, інших частинок, що перебувають у безперервному русі і взаємодіють між собою. Також з речовин побудовані клітини, тканини, організми [3, С.72].
Знання про тіла і речовини середовища життя людини складають основу для вивчення явищ і процесів природи, які відбуваються у найближчому оточенні школяра, відіграючи важливу роль у його повсякденному житті. Учні мають розуміти і пояснювати ці процеси і явища на емпіричному рівні, переконатися в їх повторюваності.
При вивченні матеріалу розділу "Всесвіт як середовище життя людини" знайомство учнів із середовищем торкається (без розкриття глибинних питань розвитку Всесвіту) космічних об’єктів - зірок і сузір’їв, планет, які впливають на життя людини, Сонця як джерела світла і тепла на Землі.
Зміст розділу також передбачає набуття учнями знань про форми земної поверхні, мінерали і гірські породи, корисні копалини, воду і повітря, їхні властивості та значення для живих організмів.
Завершується вивчення природознавства у 5 класі узагальненням знань і умінь, ставлень, оцінних суджень про...

Похожие материалы:

Курсовая работа: ПСИХОЛОГО ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УВАГИ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Курсовая работа: Врахування темпераментів в процесі проведення навчально-виховної роботи з дітьми молодшого шкільного віку

Реферат: Психолого-педагогічні особливості розвитку довільної уваги у молодшому шкільному віці

Курсовая работа: Особливості проявів агресії у дітей шкільного віку та підлітків

Контрольная работа: Психофізіологія уваги