Курсовая работа: ПСИХОЛОГО ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УВАГИ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

ЗМІСТ

ВСТУПЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ АКТИВІЗАЦІЇ УВАГИ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
.1 Поняття уваги
.2 Особливості розвитку уваги молодших школярів
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ УВАГИ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
.1 Методичні основи експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів
.2 Аналіз результатів експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів
.3 Рекомендації у роботі вчителя щодо розвитку уваги молодших школярів
Висновки до розділу 2
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

Дата добавления на сайт: 29 июля 2024

Скачать работу 'ПСИХОЛОГО ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УВАГИ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ':

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА
ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Кафедра психології
ПСИХОЛОГО ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УВАГИ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
КУРСОВА РОБОТА
Виконала:
Бунтовська Юлія Вікторівна студентка ІІ курсу
Денної форми навчання
напряму підготовки «Початкова освіта»
групи ПОб 2 12 4. 0 д.
Науковий керівник:
кандидат психол.наук,
доцент кафедри психології
Гріньова Ольга Михайлівна _____________________ (Підпис)
Київ - 2013

ЗМІСТ
ВСТУПЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ АКТИВІЗАЦІЇ УВАГИ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
.1Поняття уваги
.2Особливості розвитку уваги молодших школярів
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ УВАГИ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
.1 Методичні основи експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів
.2 Аналіз результатів експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів
.3 Рекомендації у роботі вчителя щодо розвитку уваги молодших школярів
Висновки до розділу 2
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП
На сьогоднішній день, суспільство потребує докорінних змін в освіті, пошуку нових ідей для створення школи самореалізації, життєтворчості, полікультурного виховання, в якій затверджена особистісно-зорієнтована педагогіка, де дитина є ключовою цінністю , суб’єктом життя та культури.
Головні завдання сучасної школи : розвиток та вдосконалення особистості молодшого школяра, його впевненості в собі та активній діяльності , становлення як суб’єкта діяльності, реалізація його творчих здібностей для всебічного розвитку [13].
Початкове навчання є рушійною силою для встановлення всебічно розвиненої та сформованої особистості. Надзвичайно великий вплив на подальший розвиток психіки дитини молодшого шкільного віку справляють зміни, що відбуваються у її пізнавальній сфері. Розвиток уваги є одним з найважливіших чинників ефективного навчання та успішного розвитку особистісного становлення молодших школярів, що є необхідним для самопізнання, усвідомлення та точного відображення учбового матеріалу та його подальшого засвоєння [27].
Сучасна школа вимагає удосконаленні дитячої уваги в плані уміння навчатися без відволікань, слідувати інструкціям і контролювати отриманий результат. Розвиток й удосконалення уваги - це дуже довготривалий процес. Навчальний-процес потребує цілеспрямованої провідної діяльності , яка б забезпечувала розвиток уваги як психічного процесу разом із уважністю як провідною рисою особистості молодшого школяра. У віці 5- 9 років уперше формується увага як риса особистості, виявляючись у розвитку мимовільної, довільної і після довільної уваги [5].
Природу походження уваги розглядають як результат рухового пристосування. До складу уваги входить м’язовий, руховий елемент. З часом увага стала невідємною складовою психолого-педагогічної науки [7].
У працях вітчизняних (Л. Виготський, П. Гальперін, О. Леонтьєв, Є. Мілерян, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе) та зарубіжних (В. Джеймса, В. Вундта, Е. Тітченера, Т. Рібо, К. Кофки) педагогів вивчається проблема уваги [7].
Сучасний вчитель повинен організовувати цілеспрямовану роботу з розвитку уваги в учнів початкових класів, яка буде сприяти покращенню навчальної діяльності, результатів кожного з учнів та забезпечуватиме високий рівень функціонування пізнавальної сфери дитини [19].
Проблема уваги є досить актуальною тому, що вона є складовою психолого-педагогічного процесу кожної людини [33].
Мета дослідження: полягає у вивченні особливостей уваги дітей молодшого шкільного віку.
Завдання дослідження:
.Розкрити поняття увага та охарактеризувати особливості його дослідження у психолого-педагогічній літературі.
.Вивчити проблему уваги молодшого шкільного віку.
.Проаналізувати результати проведених досліджень та зробити висновки.
.Розробити рекомендації для батьків та вчителів, які допоможуть розвинути увагу у дітей молодшого шкільного віку.
Об’єкт дослідження - увага як особлива форма психічної діяльності
Предмет дослідження - психолого-педагогічні особливості розвитку уваги молодших школярів.
Методи дослідження: аналіз, порівняння та узагальнення психолого-педагогічної літератури , тестування , бесіди(з учнями, їх батьками та вчителями), вивчення продуктів діяльності учнів, методи статистичної обробки даних.

POЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ АКТИВІЗАЦІЇ УВАГИ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
1.1Поняття уваги
Проблема уваги - одна з найдавніших у психології , вона завжди була цікава для дослідників. Це поняття упродовж тисячоліть допомагає людям у повідомленні один одному про деякі стани власної психіки і довільно за допомогою слова викликати такий стан у інших. Для життєвого та наукового розуміння уваги було необхідно багато часу. На сьогоднішній день існує багато невизначеності , щодо проблеми уваги [6].
Увагу вивчали такі педагоги як В. Джемс, В. Вундт, Е. Тітченер - представники інтроспективної психології; К. Кофка, В. Келер, П. Адамс - представники гештальтпсихології; М. Мерло-Понті - представник феноменологічного напряму; У. Найсен - представник когнітивної психології.[58, 90, 91]. На сьогоднішній день увага не є повність досліджена, вона має кілька нез’ясованих запитань теоретичного і методологічного плану. Дослідження уваги здійснюється у загальній, віковій, медичній, педагогічній психології, нейропсихології та в інших галузях життя [17].
Не існує чітко сформованого поняття та не виокремлено ознак уваги тому, що немає її стійкого тлумачення. Визначення уваги різних авторів неможливо систематизувати так , як вони досить відрізняються своєю сутністю. Досі не відомо про те, чи увага є самостійний психічний процес, чи це лище особлива сторона психічних процесів. Сьогодні вільно трактується поняття уваги , що може призвести до плутанини понять при запам’ятовуванні суті психологічних явищ(див. табл.1.1),[1].

Таблиця 1.1. Тлумачення уваги в історії психологічної думки (за М. Фалікманом) [8].
№ з/п Автори визначень Визначення уваги
1. М. Добринін Увага - це спрямованість і зосередженість психічної діяльності.
2. Е. Трейсман Увага - це механізм об’єднання окремих ознак в образі цілісного об’єкта.
3. Д. Бродбент Увага - це механізм селекції (фільтр) в системі переробки інформації, що дозволяє відкинути чи послабити непотрібну інформацію на основі аналізу її фізичних ознак.
4. А. Олпорт О. Нойманн Увага - це механізм встановлення взаємної відповідності між інформацією, яка поступила, і поведінковими актами суб’єкта, що пізнає.
5. В. Вундт Увага - це процес апперцепції та його результат - ясність та чіткість відповідних елементів свідомості.
6. Е. Тітченер Увага - це сенсорна ясність.
7. Д. Канеман Увага - це “розумове зусилля" чи ресурси системи переробки інформації, оснащені механізмом їх розподілу.
8. Ю.Гіпенрейтер Увага - це феноменальний і продуктивний прояв провідного рівня організації діяльності.
9. П. Гальперін Увага - це функція розумового контролю.
10. М. Ланге Увага - це доцільна реакція організму, миттєво покращуюча умови сприймання/пізнання.
11. К. Кофка Увага - це Его-об’єктна сила.
12. Р. Корсіні, А. Ауербах Увага - це готовність з боку організму до сприймання оточуючих його стимулів.
13. Г. Глейтман, А. Фрідлунд Увага - це широко вживаний термін для позначення усіх процесів, через які ми здійснюємо селективне сприймання.
14. Дж.Р. Андерсон Увага - це розподіл когнітивних ресурсів між процесами, що протікають у різних перцептивних, моторних і вищих когнітивних системах.
15. Р. Нємов Увага - це стан психологічної концентрації, зосередженості на будь-якому об’єкті.
Абсолютно всі великі психологічні напрями вивчали проблему уваги, вони описували коло явищ, які містить це поняття, і розкривали його механізми [14].
Виокремлюють такі критерії уваги у психології , що торкаються майже всіх аспектів психічної діяльності, від зовнішніх реакцій до суб'єктивних вражень:
• Зовнішні реакції - моторні, вегетативні, які сприяють ефективнішому сприйняттю сигналу. Вони включають повороти голови, фіксацію очей, міміку і зосередження, затримку подиху, вегетативні компоненти орієнтованої реакції;
• Збільшення продуктивності пізнавальної діяльності. Тут ідеться про підвищення уважності(перцептивної, мнемічної, розумової, моторної) порівняно з неуважністю;
• Вибірковість (селективність) інформації. Вона виражається в активності запам'ятовувати, аналізувати тільки частину інформації, яка демонструється, а також реагувати лише на обмежене коло зовнішніх стимулів. Російський дослідник М. М. Ланге зауважував, що увага - це відносне панування цього уявлення цієї миті;
• Ясність і виразність змістів свідомості, які є в полі уваги. Цей критерій проявляється у свідомості людини. Все поле свідомості поділяють на периферію та фокальну сферу і. Одиниці фокальної сфери свідомості є стійкими, яскравими, а змісти його периферії є нечіткі , що призводить до злиття невизначеної форми. Саме ця структура свідомості підходить не тільки під час сприймання об'єктів, а й у спогадах і міркуваннях [25].
Людина здатна самостійно контролювати психічні процеси. Серед безлічі подразників , що діють на неї, вона обирає важливі та необхідні , всі інші відкидає, цим самим людина здатна зосередитися на чомусь конкретному та контролювати їх протікання [3].
П.Я. Гальперін дотримується гіпотези, що увага є діяльністю психічного контролю та розглядає увагу як самостійну форму психічної діяльності. На його думку, увага є однією зі складових орієнтовно-виконавчої діяльності, у якій вона виконує функцію контролю, поступово стаючи внутрішньою скороченою автоматизованою дією [9].
Довільна увага є увагою планомірною. Це - контроль за дією, що відбувається за планом, спеціально виокремлених критеріїв та способів їхнього використання [20].
Мимовільна увага - це також контроль, який відбувається мимо нашої волі, тобто ми не прикладаємо для цього зусиль. Зміст діяльності такої уваги становить те, що відображає сприймання або мислення, пам'ять або почуття.
Увага потребує клопіткого формування . Для цього потрібно ставити не просто завдання, а й навчити перевіряти його виконання на основі певних критеріїв у конкретному напрямі та послідовності. Починати потрібно з організації контролю як зовнішньої дії, дії, що виконується в матеріальній або матеріалізованій формі. Згодом дія контролю шляхом поетапного опрацювання доводиться до розумової, узагальненої, скороченої та автоматизованої форми, саме тоді вона перетворюється на увагу [28].
Про післядовільну увагу слід говорити тоді, коли в діяльності для людини стає цікавим і значним стаю зміст і сам процес діяльності, а не тільки її результат, як при довільній увазі. В такому випадку діяльність так захоплює особистість, що їй стають не потрібні помітні вольові зусилля для підтримання уваги. Післядовільна увага характеризується довготривалою і високою зосередженістю, інтенсивною і плідною розумовою діяльністю, високою продуктивністю всіх видів праці [34].
Переключення уваги - це навмисне перенесення уваги з одного на інший предмети, якщо цього вимагає діяльність.
Переключення може бути зумовлене або програмою свідомої поведінки, вимогами діяльності, або необхідністю включення в нову діяльність відповідно до умов, що змінюються, або здійснюватися в умовах відпочинку.
Виділяють ряд показників переключення уваги. Це передусім час, витрачений на перехід від однієї діяльності або операції до другої; продуктивність роботи; якість, точність роботи. Можна говорити про повне завершене переключення або про неповне незавершене. При неповному незавершеному переключенні людина, приступивши до виконання нової роботи, неповністю відключається від попередньої. Тому при організації уваги учнів на уроці необхідно враховувати як час переключення, так і особливості виконання роботи після переключення уваги [30].
Переключення пов’язано з особливостями попередньої діяльності та наступної діяльності. Успішність переключення залежить від ставлення людини до попередньої та нової діяльності. Чим цікавіша була попередня діяльність і чим менш цікава наступна, тим важче відбувається переключення [15].
Розподіл уваги - властивість, з якою пов’язана можливість одночасного виконання двох і більше різних видів діяльності [4].
Важливе значення має розподіл уваги в педагогічній діяльності. Вчитель, який пояснює матеріал на уроці, повинен стежити за змістом свого мовлення, контролювати логіку, послідовність викладання й на той же час спостерігати за тим, як сприймають матеріал учні [2].
Можливість розподілу уваги залежить від ряду умов. Чим складніше сполучувані види діяльності або вирішуванні задачі, тим складніше розподіляти увагу. Труднощі представляє сполучення двох видів розумової діяльності. В усіх випадках основною умовою успішного розподілу уваги є автоматизація хоча б однієї з одночасно здійснюваних видів діяльності [23].
Уміння розподіляти увагу формується в процесі оволодіння діяльністю, воно може бути розвинене шляхом вправ та накопиченням відповідних навичок [31].
Однією з негативних сторін уваги є неуважність. Неуважність може проявлятися в нездатності до тривалого інтенсивного зосередження, у легкому та частому відволіканні. Цей вид неуважності нерідко є однією з причин зниження працездатності та неорганізованості поведінки.
Причин неуважності багато. Як стійка особистісна особливість неуважність є показником слабкої довільної уваги і може бути результатом неправильного виховання. Боротися з такою неуважністю треба передусім шляхом формування вольових якостей особистості. Постійна неуважність може пояснюватися поганим станом здоров’я, загальним розладом нервової системи дитини. Неуважність може носити і тимчасовий характер, являючись наслідком надмірного емоційного збудження або перевтомлення [24].
Психологічно обґрунтований облік якостей уваги, як і її можливих розладів та порушень, є необхідною передумовою розгляду пізнавальних процесів, в яких проявляє себе увага [11].
У житті людини увага посідає одне з найголовніших місць. Завдяки увазі контролюється діяльність та поведінка людини. Без уваги неможлива цілеспрямована практична діяльність, ні фізична, ні розумова, адже людина повинна уважно відноситися до об'єкта та плану своєї діяльності, стежити її за перебігом і наслідками. Увага є необхідною умовою чіткого, усвідомленого відображення навчального матеріалу та його міцного засвоєння. Згідно з поглядами К.Д. Ушинського, увага є єдиними дверима нашої душі, через які, безумовно, проходять усі об'єкти зовнішнього світу, відображені свідомістю [26].
1.2Особливості розвитку уваги молодших школярів
Молодший шкільний вік (з 6-7 до 9-10 років) визначається вступом до школи. На сьогоднішній день навчання в школі починається з 6-7 років. Шкільний колектив бере на себе відповідальність визначити чи дитина готова до початкового навчання за допомогою різноманітних бесід з психологом [21].
Дитина, яка вступила до школи, переходить на новий рівень системи відносин між людьми: у неї з’являються нові зобов’язання, пов’язані з навчальною діяльністю.
З початкових класів починається навчання дітей. У цьому віці їм притаманні деякі особливості фізичного розвитку. До цього часу взагалі закінчується формування черепу голови та триває зміцніння скелету в цілому. Однак розвиток та закостеніння кінцівок, хребта та тазових кісток ще знаходиться у розвивальній стадії [12].
Посилено зростає мускулатура, збільшуються м’язи в обсязі та значно зростає м’язова сила у молодших школярів.
Удосконалюється нервова діяльності, що свідчить про розвиток психіки. Розвиток головного мозку у молодших школярів проявляється як у збільшенні його ваги, так i в зміні структурних зв’язків між нейронами.
У молодших школярів інтенсивно розвивається друга сигнальна система,що пов’язана з абстрактним мисленням та мовленням. Це сприяє засвоєнню багатьох питань програмного матеріалу не тільки на рівні уявлень, а й на рівні теоретичних понять, особливо з мов та математики [18].
Для успішної організація навчальної роботи молодших школярів потрібно постійно турбуватися про розвиток у них довільної уваги та формування вольових зусиль у подоланні труднощів при оволодінні знаннями. У дітей цієї вікової групи переважає мимовільна увага i вони важко зосереджуються на сприйнятті “нецікавого” матеріалу, учителі намагаються використати різноманітні педагогічні засоби, щоб зробити навчання цікавим [22].
Пізнавальна активність дитини, спрямована на обстеження довкілля, організує її увагу на досліджуваних об’єктах доволі довго, поки не пропаде інтерес. Якщо 6-7-річна дитині цікава гра, то вона, не припиняючи може грати дві, а то й три години. Так же довго вона може бути сконцентрована і на продуктивній діяльності (вишивання). Однак такі результати зосередження уваги - наслідок інтересу до того, чим зайнята дитина. Потрібно враховувати інтереси дитини , бо нецікава робота дуже втомлює дітей [10].
Дорослий може організувати увагу дитини за допомогою словесних вказівок. Їй нагадують про необхідність виконання заданої дії, вказуючи при цьому способи дії [16].
Молодший школяр може й сам планувати свою діяльність. При цьому він промовляє те, що він повинен зробити і в якій послідовності буде виконувати ту чи іншу роботу. Діти в початкових класах можуть довільно регулювати свою поведінку, мимовільна увага переважає. Їм важко зосередитись на одноманітній та малопривабливій для них діяльності, або на діяльності цікавій, що вимагає значного розумового напруження. Відключення уваги рятує від втомленyя дитячого організму. Ця особливість уваги є однією з підстав для включення до занять елементів гри та достатньо частої зміни форм діяльності. Саме тому під час роботи в класі потрібно змінювати форми діяльності та включати цікаві ігри в навчальний процес [29].
Діти молодшого шкільного віку здатні зосереджувати увагу на інтелектуальних задач, але це вимагає деяких зусиль волі.
Увага дітей молодшого шкільного віку характеризується малою стійкістю (10-15 хвилин), малим обсягом (2-3 одиниці), слабким розподілом, нерозвиненим переключенням. У дітей цього віку переважає мимовільна увага. Зазначені особливості уваги необхідно враховувати в процесі навчання та виховання молодших школярів. Викладання в початкових класах повинно бути безпосередньо цікавим, емоційно насиченим, з широким застосуванням наочності, а також доступним. У молодших класах, особливо 1 та 2, через кожні 15-20 хвилин потрібно змінювати вид діяльності, щоб попередити втому уваги, неможна давати учням цих класів матеріал, великий за обсягом, і такий, сприйняття якого вимагає високого рівня розподілу уваги [32].
Для кращого засвоєння нової інформації, вона повинна переплітатися з раніше розглянутим матеріалом.
Навчальна діяльність учнів молодших класів в основному протікає на рівні мимовільної уваги, це зовсім не означає, що довільна увага виключена з їх навчальної роботи.
У процесі навчання треба вимагати у...

Похожие материалы:

Реферат: Психолого-педагогічні особливості розвитку довільної уваги у молодшому шкільному віці

Курсовая работа: Особливості проявів агресії у дітей шкільного віку та підлітків

Реферат: ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ ТА ЇХ УРАХУВАННЯ В ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ

Курсовая работа: Психофізіологічні особливості розвитку школяра середнього шкільного віку

Курсовая работа: Врахування темпераментів в процесі проведення навчально-виховної роботи з дітьми молодшого шкільного віку