Реферат: Психолого-педагогічні особливості розвитку довільної уваги у молодшому шкільному віці

Сучасний стан суспільства потребує докорінних змін в освіті, пошуку нових ідей для створення школи самореалізації, життєтворчості, полікультурного виховання, в якій затверджена особистісно-зорієнтована педагогіка, де дитина є ключовою цінністю , суб’єктом життя та культури.

Дата добавления на сайт: 29 июля 2024

Скачать работу 'Психолого-педагогічні особливості розвитку довільної уваги у молодшому шкільному віці':

Зміст
Вступ
Розділ 1. Наукові погляди на вивчення уваги в психології
1.1 Загальні основи уваги
1.2 Розкриття сутності та фізіологічних основ уваги у підходах зарубіжних та вітчизняних учених
.3 Класифікація, види та форми вияву уваги
1.4 Властивості уваги
Розділ 2. Психолого-педагогічні особливості розвитку довільної уваги у молодшому шкільному віці
.1 Особливості уваги молодшого школяра
.2 Способи розвитку уваги
Розділ 3. Експериментального дослідження особливостей розвитку уваги у молодших школярів
.1 Методичні основи експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів
.2 Аналіз результатів експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів
3.3.Вправи для успішного розвитку уваги молодших школярів
Висновки
Список використаних джерел
Додаток

Вступ
Сучасний стан суспільства потребує докорінних змін в освіті, пошуку нових ідей для створення школи самореалізації, життєтворчості, полікультурного виховання, в якій затверджена особистісно-зорієнтована педагогіка, де дитина є ключовою цінністю , суб’єктом життя та культури.
Головні завдання сучасної школи: розвиток та вдосконалення особистості молодшого школяра, його впевненості в собі та активній діяльності, становлення як суб’єкта діяльності, реалізація його творчих здібностей для всебічного розвитку.
Початкове навчання є рушійною силою для встановлення всебічно розвиненої та сформованої особистості. У молодшому шкільному віці у дитини виникає велика кількість позитивних новоутворень та змін. Надзвичайно великий вплив на подальший розвиток психіки дитини молодшого шкільного віку справляють зміни, що відбуваються у її пізнавальній сфері. Цей віковий період є сензетивним для формування позитивного ставлення до навколишнього середовища, навичок навчальної діяльності та самовдосконалення. Становлення таких новоутворень як пам’ять та увага відбувається у процесі навчальної діяльності учня.
Розвиток уваги є одним з найважливіших чинників ефективного навчання та успішного розвитку особистісного становлення молодших школярів, що є необхідним для самопізнання, усвідомлення та точного відображення учбового матеріалу та його подальшого засвоєння.
Увага учнів - одна з основних умов ефективності навчально-виховного процесу. У процесі навчання і виховання, діяльності та спілкування у школяра розвиваються властивості уваги, його види, утворюються стійкі поєднання, на основі яких формується уважність як властивість особистості. Я вважаю, що недостатній рівень розвитку уваги і як наслідок виникнення відхилень розвитку уваги досить часто виступає як один з провідних ознак, який перешкоджає не тільки засвоєнню знань, а й формуванню особистості, лежить в основі неуспішності школярів, особливо в молодших класах. Навчальні завдання містять більше нової інформації, а процес їх виконання вимагає більш тривалого зосередження. На жаль, і за своєю формою процес навчання не завжди є захоплюючим і невимушеним. І щоб впоратися з усім цим потрібно вміти управляти своєю увагою, підпорядковувати її своїй волі. Увага - основа будь-якої інтелектуальної діяльності. Жоден психічний процес, будь то сприйняття, мислення, пам'ять або уява, не може протікати без уваги.
У житті людини увага посідає одне з найголовніших місць. Завдяки увазі контролюється діяльність та поведінка людини. Без уваги неможлива цілеспрямована практична діяльність, ні фізична, ні розумова, адже людина повинна уважно відноситися до об'єкта та плану своєї діяльності, стежити її за перебігом і наслідками. Увага є необхідною умовою чіткого, усвідомленого відображення навчального матеріалу та його міцного засвоєння. Згідно з поглядами К.Д. Ушинського, увага є єдиними дверима нашої душі, через які, безумовно, проходять усі об'єкти зовнішнього світу, відображені свідомістю.
Проблемою уваги займались як вітчизняні, так і закордонні психологи: Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, В.В. Давидов, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Н.А. Менчинська, С.Л. Рубінштейн, К.Д. Ушинський, Б.В. Ельконін; А. Валлон, К. Коффка, Ж. Піаже, Т. Рібо, Е.Б. Тітченер та інші.
Психологічно обґрунтований облік якостей уваги, як і її можливих розладів та порушень, є необхідною передумовою розгляду пізнавальних процесів, в яких виявляє себе увага.
Зважаючи на дані аргументи, я вибрала тему своєї курсової роботи: «Психолого-педагогічні засади розвитку довільної уваги у дітей молодшого шкільного віку».
Об'єкт дослідження: довільна увага у дітей молодшого шкільного віку
Предмет дослідження: психолого-педагогічні засади розвитку довільної уваги
Мета дослідження: визначити найбільш ефективні умови розвитку довільної уваги у дітей молодшого шкільного віку.
На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання:
.Проаналізувати науково-психологічну літературу з проблеми розвитку довільної уваги у дітей молодшого шкільного віку.
2. Визначити значення і зміст уваги, його фізіологічні і психологічні основи. 3. Проаналізувати процес розвитку та формування уваги за умови засвоєння.
. Простежити динаміку зміни рівня уваги процесі експериментальної роботи. Гіпотеза цього дослідження виходить з припущенні у тому, що розвитку уваги дітей молодшого шкільного підвищується, якщо:
педагоги шкільної освіти будуть зацікавленими керівниками процесу розвитку уваги;
буде організовано систематичне навчання розвитку уваги з допомогою діагностичних методик і занять із ігровим матеріалом;
методики буде забрано адекватно віку дітей на навчання та розвитку уваги; - використовуватимуться прийоми активізації уваги;
відбувається активне сприйняття дитиною навчального матеріалу;
їхні діяння набувають самостійний, усвідомлений характер;
використовуватиметься набутий досвід.
Для виконання завдань дослідження використовувалися наступні методи:
а) загально наукові - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація, аналіз наукової літератури з теми дослідження;
б) спеціальні, такі, що використовуються у педагогіці і психології - бесіда, спостереження, аналіз продуктів діяльності, констатуючий експеримент.
Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків.

1. Наукові погляди на вивчення уваги в психології
.1 Загальні основи уваги
Я переконана у тому, що всі процеси пізнання спрямовані на той або інший об'єкт: ми сприймаємо щось, думаємо, щось собі пригадуємо або уявляємо. Разом з тим сприймає не сприйняття саме по собі, і мислить не сама по собі думка; сприймає й мислить людина - сприймаюча й мисляча особистість. Тому в кожному з психічних процесів є певне відображення, є якесь відношення особистості до світу, суб'єкта до об'єкта, свідомості до предмета. Це відображення відношення знаходить собі вираження в увазі. Відчуття й сприймання, пам'ять, мислення, уява - кожний із цих процесів має свій специфічний зміст; кожний процес є єдність предмета і діяльності: сприймання - єдність процесу сприймання і сприйняття як образу предмета і явища дійсності; мислення - єдність мислення як діяльності й думки, як змісту- поняття, загального подання, судження. Увага свого особливого змісту немає; вона проявляється всередині сприймання, мислення. Вона - сторона всіх пізнавальних процесів свідомості, і при тім, та їхня сторона, в якій вони виступають як діяльність, спрямована на об'єкт.
Ми уважні, коли ми не тільки чуємо, але й слухаємо або навіть прислухаємося, не тільки бачимо, але й дивимося або навіть вдивляємося, тобто коли підкреслена або підвищена активність нашої пізнавальної діяльності в процесі пізнання або відображення об'єктивної реальності. Увага-це в першу чергу динамічна характеристика протікання пізнавальної діяльності: вона виражає зв'язок психічної діяльності з певним об'єктом, на якому вона як у фокусі зосереджена. Увага - це вибіркова спрямованість на той або інший об'єкт і зосередженість на ньому, поглибленість у спрямовану на об'єкт пізнавальну діяльність.
За увагою завжди стоять інтереси й потреби, установки й спрямованість особистості. Вони викликають зміну відношення до об'єкта. А зміна відношення до об'єкта виражається в увазі - у зміні образу цього об'єкта, у його свідомості: він стає більше зрозумілим і виразним. Таким чином, хоча увага немає свого особливого змісту, проявляючись в інших процесах, однак і в ній виявляється специфічною формою взаємозв'язок діяльності й образу. Зміна уваги виражається в зміні й виразності змісту, на якому зосереджена пізнавальна діяльність. В увазі знаходить собі вираження зв'язок свідомості із предметом; чим активніша свідома діяльність, тим чіткіше виступає об'єкт; чим більш чітко виступає у свідомості об'єкт, тим інтенсивніша й сама свідомість.
Оскільки увага виражає взаємозв'язок свідомості або психічної діяльності індивіда й об'єкта, у ньому спостерігається й відома двобічність: з одного боку, увага спрямовується на об'єкт, з іншого боку - об'єкт привертає увагу.
Увага-важлива і необхідна умова ефективності всіх видів діяльності людини. Вона найтіснішим чином пов'язана з діяльністю. Спочатку, зокрема на ранніх щаблях філогенетичного розвитку, вона безпосередньо включена в практичну діяльність, у поведінку. Увага спочатку виникає як пильність, готовність до дії по першому сигналу, як мобілізованість на сприйняття цього сигналу в інтересах дії. Разом з тим увага вже на цих ранніх стадіях означає й загальмованість, що служить для підготовки до дії.
В міру того як у людини із практичної діяльності виділяється й здобуває відносну самостійність діяльність теоретична, увага приймає нові форми: вона виражається в загальмованості сторонньої зовнішньої діяльності й зосередженості на спогляданні об'єкта, поглибленості й зібраності на предметі міркування. Якщо вираженням уваги, спрямованого на рухливий зовнішній об'єкт, пов'язаним з дією, є спрямований погляд, що чітко стежить за об'єктом і переміщається слідом за ним, то при увазі, пов'язаному із внутрішньою діяльністю, зовнішнім вираженням уваги служить нерухливий, спрямований в одну крапку, що не зауважує нічого стороннього погляд людини. Але й за цією зовнішньою нерухомістю при увазі ховається не спокій, а діяльність, тільки не зовнішня, а внутрішня. Увага - це внутрішня діяльність під покровом зовнішнього спокою.
.2 Розкриття сутності та фізіологічних основ уваги у підходах зарубіжних та вітчизняних учених
Увага - дуже важливий психічний процес , який є умовою успішного здійснення будь-якої діяльності як зовнішньої, так і внутрішньої, а її продуктом - її якісне виконання. Проблемою вивчення уваги протягом багатьох десятків років займалися і займаються відомі зарубіжні психологи і педагоги. В історії психологічної думки увагу вивчали з позиції інтроспективної психології В. Джемс, В. Вундт, Е. Тітченер; гештальтпсихології - К. Кофка, В. Келер, П. Адамс; феноменологічного напряму - французький учений М. Мерло-Понті; когнітивної психології - американський психолог У. Найсен та ін. . Розробці проблеми уваги присвятили свої праці П. Гальперін , М. Добринін, М. Ланге, Є. Мілерян, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе, І. Страхов. У сучасній психології вивчення уваги здійснюють у загальній, віковій, педагогічній і медичній психології, психології праці, нейропсихології та інших галузях. І сьогодні вона має багато нез’ясованих питань методологічного і теоретичного плану.
Н. Чупрікова , Ю. Дормашев, В. Романов критично зауважують, що у психології існують різні теоретичні та методологічні підходи до розкриття проблеми уваги.
Зокрема, чітко та однозначно не виокремлено ознак уваги, оскільки немає загальновизнаного її наукового тлумачення.
Наукові визначення уваги, які дають різні автори, є дуже різносторонніми і практично не піддаються систематизації. Досі немає єдиної думки про те, чи існує увага як самостійний психічний процес (аналогічний, наприклад, процесам сприймання і мислення), чи це лише особлива сторона інших психічних процесів. Ми маємо безліч визначень уваги, що стали більш-менш стійкими і загальновизнаними. Тим не менш, їх суперечливість надзвичайно велика.
Тлумачення уваги в історії психологічної думки (за М. Фалікманом).
№ Автори визначень Визначення уваги
1. М. Добринін Увага - це спрямованість і зосередженість психічної діяльності.
2. Е. Трейсман Увага - це механізм об’єднання окремих ознак в образі цілісного об’єкта.
3. Д. Бродбент Увага - це механізм селекції (фільтр) в системі переробки інформації, що дозволяє відкинути чи послабити непотрібну інформацію на основі аналізу її фізичних ознак.
4. А. Олпорт О. Нойманн Увага - це механізм встановлення взаємної відповідності між інформацією, яка поступила, і поведінковими актами суб’єкта, що пізнає.
5. В. Вундт Увага - це процес апперцепції та його результат - ясність та чіткість відповідних елементів свідомості.
6. Е. Тітченер Увага - це сенсорна ясність.
7. Д. Канеман Увага - це “розумове зусилля" чи ресурси системи переробки інформації, оснащені механізмом їх розподілу.
8. Ю.Гіпенрейтер Увага - це феноменальний і продуктивний прояв провідного рівня організації діяльності.
9. П. Гальперін Увага - це функція розумового контролю.
10. М. Ланге Увага - це доцільна реакція організму, миттєво покращуюча умови сприймання/пізнання.
11. К. Кофка Увага - це Его-об’єктна сила.
12. Р. Корсіні, А. Ауербах Увага - це готовність з боку організму до сприймання оточуючих його стимулів.
13. Г. Глейтман, А. Фрідлунд Увага - це широко вживаний термін для позначення усіх процесів, через які ми здійснюємо селективне сприймання.
14. Дж.Р. Андерсон Увага - це розподіл когнітивних ресурсів між процесами, що протікають у різних перцептивних, моторних і вищих когнітивних системах.
15. Р. Нємов Увага - це стан психологічної концентрації, зосередженості на будь-якому об’єкті.
На думку С.Л.Рубінштейна, увага - це виборча спрямованість на той чи інший об'єкт і зосередженість на ньому, заглибленість у спрямовану на об'єкт пізнавальну діяльність.
Л.С.Виготський і Л.М.Леонтьєв вказували на суттєве значення промови для уваги, тому що з допомогою слова відбувається вказівка на предмет, на якому треба зосередитися.
Л.С.Виготський намагався простежити історію розвитку уваги. Він писав, що історія уваги є історія розвитку організованості його поведінки, що ключ до генетичного розуміння уваги слід шукати не всередині, а поза особистості дитини.
М.М.Ланге виділив такі основні підходи до вивчення уваги.
. Увага як результат рухового пристосування.
. Увага як результат обмеженості об'єму свідомості.
Увага - це спрямованість на об'єкт і зосередженість на ньому так, що він стає виразним і опуклим в полі свідомості. Спрямованість відображає залучення уваги, зосередженість - його підтримку, а результат свідчить про те, що увага - обов'язкова умова результативності будь-якої діяльності, будь то сприйняття реальних предметів і явищ, вироблення рухового навику або операції з числами, словами, образами , що здійснюються в розумі.
Отже, на сучасному етапі розвитку наукових знань концепція уваги не є завершеною. Свідченням цього є наявність у науковій літературі численних теорій уваги, що відображають різні підходи до її визначення та розкриття фізіологічних основ.
Назва теорії Основні положення теорії
моторна теорія Т. Рібо, Болдуїн, М. Ланге Рух є умовою виникнення уваги. Якщо усунути рухи, то від уваги нічого не залишиться. Людина, яка не вміє керувати м’язами, не здатна зосереджуватись. Руховий ефект уваги та вміння ним керувати розкриває механізми довільної уваги.
волюнтаристська теорія Сутність уваги полягає у вольовій діяльності. Воля панує над психічними процесами.
інтроспективна психологія В. Вундт, Й. Гербарт Увага - це стан свідомості, який характеризується ясністю, чіткістю, інтенсивністю наявного в ній змісту або перебігу процесів. Це - фіксаційна точка свідомості, найясніше її поле, це прояв невідомої внутрішньої сили.
ассоціативна психологія Вайтц Емоція зумовлює виникнення уваги, але вона не становить сам процес уваги.
теорія установки Д. Узнадзе Установка, налаштованість (неусвідомлюваний стан готовності до діяльності), внутрішньо зумовлює стан уваги.
теорія поетапного формування розумових дій П. Гальперіна Увага - один із моментів орієнтувально-дослідницької діяльності, це психічний контроль за змістом образів, думок, дій людини. Не кожен контроль є увагою, однак увага - це завжди контроль.
рефлекторна теорія І. Сеченов, І. Павлов О. Ухтомський Предмети і явища зовнішнього світу, діючи через рецептори на мозок людини, викликають у неї орієнтувальні рефлекси та пристосувальні рухові реакції.
У сучасній вітчизняній психології під фізіологічними основами уваги розуміють сукупність нервових структур головного мозку, діяльність яких забезпечує виникнення і функціонування людської уваги. На основі аналізу фізіологічних теорій уваги нами встановлений різносторонній підхід до аналізу фізіологічних механізмів уваги, її моторних і сенсорних компонентів, механізму орієнтувальної діяльності, значення ретикулярної формації, дослідження закономірностей протікання нервових процесів у корі великих півкуль, системності ВНД, принципів домінанти і зворотнього зв’язку, значення мовленнєвої системи у розвитку довільної уваги.
Вітчизняні психологи і фізіологи пояснюють фізіологічні механізми уваги з погляду взаємодії основних нервових процесів - гальмування і збудження, що протікають у корі головного мозку.
Таким чином, проведений аналіз наукової літератури дає змогу узагальнити різні підходи науковців щодо пояснення фізіологічних основ уваги .
Фізіологічні основи уваги
Науковці Основні положення їх концепцій
Нейрофізіологи загальна активація діяльності мозку, що виявляється у зміні його електричної активності; здійснюється ретикулярною формацією; зафіксовується на електроенцефалограмі.
І. Сєченов увага має рефлекторний характер
І. Павлов наявність в корі головного мозку стійкого осередку оптимального збудження , що негативно індукує її суміжні ділянки. Закон індукції нервових процесів : процеси збудження, що виникають в одних ділянках мозку, спричинюють процеси гальмування в інших ділянках.
О. Ухтомський домінанта - панівний, стійкий осередок оптимального збудження; підпорядковує собі побічні імпульси, що надходять в інші осередки, спричинюючи підсилення збудження в домінанті.
Г. Джаспер Г. Уолтер лімбічна система та лобні долі мозку містять "нейрони уваги" та клітини очікування,які модифікують стан активності кори та регулюють її готовність до дій. У лобних ділянкаху стані активного очікування виникають особливі повільні електричні коливання - “хвилі очікування ".
Отже, увага є одним з феноменів орієнтовно-дослідницької діяльності особистості. Це психічна дія, спрямована на...

Похожие материалы:

Курсовая работа: ПСИХОЛОГО ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УВАГИ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Курсовая работа: Типи темпераменту і особливості їх прояву в молодшому шкільному віці

Курсовая работа: Психофізіологічні особливості розвитку школяра середнього шкільного віку

Реферат: Психологічні особливості розвитку особистісної безпорадності у сучасних старшокласників

Дипломная работа: Соціально-психологічні особливості розвитку емоційної культури студентів-психологів