Реферат: Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітків скачать бесплатно

Главная страница >> Реферат >> Психология >> Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітків

Реферат: Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітків

Актуальність дослідження. Серед факторів, що обумовлюють формування механізмів саморегуляції, центральне місце належить самооцінці. Самооцінка - це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Від неї залежать взаємини людини з навколишніми, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим вона впливає на ефективність діяльності й подальший розвиток особистості.

Дата добавления на сайт: 30 июля 2024

Скачать работу 'Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітків':

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ САМООЦІНКИ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
.1 Поняття самооцінки у вітчизняній та зарубіжній психології
.2 Особливості розвитку самооцінки в підлітковому віці
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ САМООЦІНКИ УЧБОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
.1 Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітковому віці
.2 Обґрунтування та теоретичний аналіз методики дослідження
РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ САМООЦІНКИ УЧБОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
.1 Рефлексія здібностей як показник розвитку самооцінки учбових здібностей
.2 Значення соціальної рефлексії для розвитку самооцінки учбових здібностей
.3 Кризові моменти в розвитку самооцінки учбових здібностей
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність дослідження. Серед факторів, що обумовлюють формування механізмів саморегуляції, центральне місце належить самооцінці. Самооцінка - це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Від неї залежать взаємини людини з навколишніми, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим вона впливає на ефективність діяльності й подальший розвиток особистості.
У підлітковий період відбувається найбільш інтенсивне формування самооцінки, бурхливий розвиток самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. Таким чином, самооцінка є найважливішим компонентом цілісної самосвідомості особистості. У підлітковому віці формується уміння оцінювати себе не тільки за допомогою критеріїв авторитетних дорослих, а й за допомогою власних критеріїв.
Питанням вивчення самооцінки займалися у вітчизняній (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, І.О. Кон, М.І. Лісіна, А.І. Ліпкіна, В.В. Столін) та зарубіжній психології (Р. Баумейстер, Р. Бернс У. Джемс, К. Роджерс).
Недостатня розробленість окресленої проблеми у цьому віковому періоді зумовила вибір теми дослідження: «Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітковому віці».
Об'єкт дослідження: самооцінка учбових здібностей.
Предмет дослідження: особливості розвитку самооцінки учбових здібностей у підлітковому віці
Мета дослідження: виявити особливості розвитку самооцінки учбових здібностей залежно від усвідомлення можливостей розвитку власних здібностей.
Гіпотеза дослідження: рівень рефлексії учбових умінь і операцій визначає розвиток учбових здібностей та самооцінки, а усвідомлення розвитку власних здібностей є передумовою розвитку диференційованої самооцінки. Для досягнення мети дослідження та перевірки гіпотези було поставлено такі завдання:
.Проаналізувати наукову літературу з проблеми самооцінки учбових здібностей у підлітковому віці.
.Проаналізувати методи дослідження самооцінки учбових здібностей підлітковому віці.
.Дослідити можливості усвідомлення розвитку власних здібностей у підлітків.
.Виявити особливості розвитку самооцінки учбових здібностей підлітків.
Теоретико-методологічною основою дослідження є загальнотеоретичні положення про розвиток самосвідомості особистості (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн, В.В. Столін); основні теоретичні положення про вікові особливості самооцінки в підлітковому віці (Л.С. Виготський, І.І. Чеснокова); загальнотеоретичні положення про розвиток здібностей та рефлексії (В.М. Дружинін, В.О. Моляко, Г.С.Костюк, В.Е. Чудновський); загальнотеоретичні засади суб’єктно-ціннісного підходу до розвитку здібностей (О.Л. Музика).Методи та організація дослідження: опрацювання наукових джерел, бесіда; для отримання емпіричних даних було використано методику вивчення динаміки здібностей (МВДЗ) О.Л. Музики. Дослідження проводилося впродовж 2013-2014 навчального року в Дрогобицькій СШ I-III ступенів № 16. Загальна вибірка склала 6 осіб - учнів 8 класу.
Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувалися узгодженістю між теоретичним аналізом проблеми та підходами до її дослідження, що забезпечується застосуванням методів, що відповідають меті та завданням дослідження, використанням індивідуально-орієнтованого підходу до вивчення особистості, поєднанням якісного та кількісного аналізу.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження:
. подальший розвиток теоретичного положення про взаємозв’язок розвитку самооцінки залежно від усвідомлення розвитку власних здібностей;
. доведено можливість застосування методики вивчення динаміки здібностей О.Л. Музики для дослідження розвитку самооцінки здібностей у підлітковому віці.
Практичне значення дослідження: отримані в результаті виконання курсової роботи дані можуть бути використані вчителями-предметниками з метою створення сприятливих умов для ефективної організації навчального процесу. Результати також можуть бути корисними для психологів при розробці розвивальних програм, спрямованих на подолання кризових моментів у розвитку самооцінки у підлітковому віці.
Структура курсової роботи: курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків та викладена на 36 сторінках комп’ютерного тексту.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ САМООЦІНКИ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
.1 Поняття самооцінки у вітчизняній та зарубіжній психології
Проблема самосвідомості відноситься до центральних у психологічній науці. Самостійним елементом структури самосвідомості є самооцінка. Аналіз багатьох літературних джерел показав, що проблемі вивчення самооцінки присвячена велика кількість дослідницьких робіт як у вітчизняній (Б.Г. Ананьєв, А.А. Бодалєв, А.І. Ліпкіна) так і в зарубіжній (А.Бандура, Р. Бернс, Р. Баумейстер, Ч. Кулі) психології. Деякі автори під самооцінкою розуміють самоставлення, образ-Я, самосвідомість, самоприйняття, Я-концепцію, самопізнання. Відсутність чіткої термінології призвела до того, що значення цих термінів великою кількістю авторів вважаються синонімами. Проте всі ці поняття мають спільне, вони покликані пояснити механізми самопізнання людини.
Самооцінка є найважливішою складовою «Я-концепції». Вітчизняні психологи (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович) розглядають самооцінку як частину самосвідомості особистості, як продукт її розвитку, що породжується всією життєдіяльністю людини [1; 3].
Самооцінка у вітчизняній психології розглядається як складний конструкт, що пов'язаний з розвитком самосвідомості і проблема самооцінки є предметом дослідження в основному вікової психології. Дослідження самооцінки через аналіз образу «Я» представлено в роботах І.С. Кона, А.В. Петровського. Образ «Я» інтегрує в собі всю інформацію, що отримує індивід про себе із зовнішнього світу. Самооцінка проявляється через співставлення Я-ідеального з Я-реальним, відповідність своїх очікувань до можливості їх реалізації. Тобто, самооцінка базується на системі індивідуальних цінностей особистості [1].
Л.С. Виготський аналізує самосвідомість як безперервний процес, що проходить тривалий шлях розвитку. Це шлях психологічних і соціальних змін, перебудови всього психічного життя, які призводять до виникнення самосвідомості [8].
Вітчизняний психолог І.І. Чеснокова розуміє самосвідомість як сукупність трьох складових:
пізнавальна (самопізнання);
емоційно-ціннісна (самовідношення);
дієво-вольова (саморегуляція).
Самопізнання представляє собою процес, сутність якого складається з сприйняття особистості багатьох образів самої себе в різних ситуаціях і в поєднанні цих образів в єдине ціле утворення - представлення, а потім і розуміння власного Я [28; 16].І.І. Чеснокова розрізняє два рівні самопізнання:
зіставлення «Я» і «іншої людини»;
співвіднесення знань про себе в процесі аутокоммунікації, тобто в рамках «Я та Я».
Через самопізнання людина приходить до певного розуміння себе, знанню про самого себе, тобто результатом процесу самопізнання є цілісний Я-образ [28].
Л.В. Бороздіна включає самооцінку в структуру самосвідомості. Самооцінка визначається як оцінка людиною себе по визначеній якості або оцінці власного потенціалу в цілому [7].
Зарубіжна наукова література надзвичайно багата на теми, що мають відношення до психології самосвідомості. Відтак, один з перших розробкою проблематики «Я» є підхід американського психолога У. Джеймса. На думку дослідника, існують три моменти, суттєві для розуміння ролі самооцінки в становленні особистості:
По-перше, важливу роль у формуванні самооцінки відіграє зіставлення образу реального "Я" з образом ідеального "Я". Близькість або збіг образів сприяє формуванню високої самооцінки. І навпаки, розрив між цими образами призводить до формування низької самооцінки, що негативно позначається на особистісному становленні, спричиняє різного роду деформації. Відповідно самооцінку можна представити у вигляді дробу, у чисельнику якого знаходиться успіх, а в знаменнику - домагання особистості. Отже, рівень самооцінки можна підвищити, або підвищуючи успіх (чисельник дробу), або знижуючи домагання (знаменник).
По-друге, особистість схильна оцінювати себе так, як її оцінюють авторитетні для неї люди.
По-третє, людина оцінює успішність своїх дій, вчинків, результатів крізь призму своєї ідентичності: вона відчуває задоволеність не стільки від того, що просто щось зробила добре, а від того, як їй вдалося те, що вона обрала [1].
Зарубіжний вчений Р.Бернс, розглядаючи проблему сприймання людиною себе, вводить поняття Я-концепція, і наголошує на тому, що Я- концепція є сукупністю установок на себе. Установка на себе має три складові: когнітивну, емоційно - оціночну та поведінкову. Емоційно-оціночну складову Р.Бернс називає самооцінкою, що характеризується складністю емоційних виражень, пов’язаних зі сприйманням конкретних складових образу Я. За Р.Бернсом, самооцінка - це динамічне утворення, що може змінюватися в залежності від обставин та ситуацій в яких опинилася людина.
Як і в теорії У.Джеймса, важливу роль у формуванні самооцінки науковець віддає співставленню між Я-реальним та Я-ідеальним. Високу самооцінку згідно з його твердженням має той, хто досяг в реальності характеристик ідеального Я, або той, хто не вкладає в образ Я-ідеальний недосяжних для себе в реальності висот [2].
К. Роджерс розглядав самооцінку через Я-концепцію особистості, яка формується в процесі соціалізації особистості. Процес формування в основному проходить в дитячому і підлітковому періоді. Сама «Я-концепція» включає в себе крім сприйняття людини того, якою вона є, і той образ, якою, на її думку, вона повинна бути чи хотіла б бути. Не менш важливе значення для самооцінки відіграє оцінка оточуючих, проте спирається лише на заслужену повагу до особистості, завдяки реалістичній оцінці здібностей та досягнень [2].
У вітчизняній та зарубіжній психології самооцінка є основною складовою самопізнання, особливим утворенням самосвідомості особистості. Самооцінка впливає на взаємовідношення людини з оточуючими, її критичність, вимогливість до себе, на відношення до успіхів і невдач в своїй діяльності, на її ефективність [12; 7;21].
.2 Особливості розвитку самооцінки в підлітковому віці
Підлітковий вік (11 - 15 років, за періодизацією Д.Б. Ельконіна) - це перехідний період у процесі розвитку школярів. Він характеризується поступовим переходом від дитинства до зрілості. У цей період відбувається не лише фізичне дозрівання, а й інтенсивне формування його особистості, енергійне зростання моральних та інтелектуальних сил і можливостей. Для підліткового віку характерна своя ситуація розвитку, яку Л.С. Виготський характеризує як сукупність зовнішніх умов, у яких розвивається і формується особистість підлітка [8]. В дослідженнях Л.І. Божович показано процес переходу дитини від орієнтації в своїй поведінці на зовнішню оцінку дорослих до орієнтації на самооцінку [3; 7].
У психології розрізняють такі рівні самооцінки: адекватна (об’єктивна), занижена і завищена. Вона інтенсивно формується у підлітковому віці, і цей процес тісно пов'язаний з розвитком такого новоутворення як рефлексія [6]. Тaк, aдeквaтний рiвeнь сaмооцiнки позитивно впливaє нa формувaння у пiдлiткa впeвнeностi в собi, сaмокритичностi, нaполeгливостi aбо нaдмiрної сaмовпeвнeностi. Пiдлiтки з aдeквaтною сaмооцiнкою мaють ширшe коло iнтeрeсiв, їх aктивнiсть спрямовaнa нa пiзнaння iнших, a рaзом з тим i сeбe в процeсi спiлкувaння. І навпаки, неадекватна оцінка являється причиною конфліктів людини з оточуючими, порушує гармонічний розвиток особистості. [21; 11].
Адекватність та неадекватність самооцінки в підлітковому віці визначається рівнем оцінювання. Р. Бернc пояснює це тим, що підлітки оцінюють себе нижче за тими показниками, які представляються їм самим важливими, і це зниження вказує на їх більший реалізм, тоді як дітям властиво завищувати оцінку власних якостей. Підлітки з адекватною самооцінкою мають велике поле інтересів, їх активність спрямована на різні види діяльності, а також на міжособистісні контакти, які помірні й доцільні, спрямовані на пізнання інших і себе в процесі спілкування [4; 24].
Як вказує В.I.Лубовський, пiдлiтки - сaмооцiнкa яких є зaвищeною, проявляють достaтню обмeжeнiсть у видaх дiяльностi, тaкi пiдлiтки нaдмiрно спрямовaнi нa спiлкувaння, якe є досить мaлозмiстовним. Зaвищeнa сaмооцiнкa вкaзує нa пeвнi вiдхилeння в формувaннi особистостi, a сaмe iгнорувaння влaсних помилок, нeвдaч, зaувaжeнь тa оцiнок оточуючих. Тaкi пiдлiтки нeсaмокритичнi, що зaвaжaє зaмислитись нaд своїми вчинкaми, сaмостiйно прeд'явити собi вимоги, взяти нa сeбe пeнi обов’язки i виконaти їх [26].
Пiдлiтки з зaнижeною сaмооцiнкою зaзвичaй нeзaдоволeнi собою, нeздaтнi постaвити пeрeд собою бiльш високi вимоги, оскiльки брaкує впeвнeностi у собi, у своїх можливостях. Цe уповiльнює розвиток вiдповiдaльностi, тaкi дiти нe виявляють aктивностi, ухиляються вiд виконaння зaвдaнь, нe поклaдaють нa сeбe обов'язкiв, доручeнь [11].
У підлітковому віці формується почуття дорослості. Це відчуття викликає прагнення до самостійності, незалежності. У зв'язку з цим підліток до певної міри емансипується від безпосереднього впливу дорослих, і його поведінка, а тим самим і розвиток починають все більше і більше визначатися внутрішніми умовами: цінностями, які він засвоїв, зразками, на які він орієнтується, що сформувалася самооцінкою [10; 3; 4]. Дорослі повинні не пригнічувати це новоутворення, а намагатися спрямовувати в правильне русло. Повага зі сторони оточуючих почуття дорослості, важлива умова формування і розвитку морально здорової особистості [13].
За А.А. Реаном у самооцінці підлітка відбуваються наступні перетворення: Починаючи з молодшого підліткового віку до старшого змістовний аспект самооцінки підлітків поглиблюється і переорієнтується з навчальної діяльності на взаємини з товаришами і на свої фізичні якості.
У зв'язку зі збільшенням критичності підлітка до себе його самооцінка стає більш адекватною: підліток здатний констатувати як свої позитивні, так і негативні якості.
У самооцінці стають більш виражені моральні якості, здібності і воля.
Відбувається подальша емансипація самооцінки від зовнішніх оцінок, але оцінка значимих інших робить величезний вплив на характер самооцінки підлітка.
Вплив батьків на самооцінку знижується і підвищується вплив однолітків як референтної групи.
Самооцінка впливає на успішність діяльності та соціально-психологічний статус підлітка в колективі, регулює процес спілкування. Неадекватна самооцінка детермінує девіантну поведінку підлітка.
Особистісна самооцінка підлітка значимо корелює з його самооцінкою невротичного стану [24].
Як показав аналіз наукової літератури, формування самооцінки тісно пов'язане з процесом розвитку самосвідомості, яке особливо інтенсивно здійснюється в підлітковому віці. Розвиток самосвідомості і його найважливішої сторони - самооцінки - це складний і тривалий процес, що супроводжується у підлітка цілою гамою специфічних переживань, на які звертали увагу буквально всі психологи, які займалися цим віком [3]. Вiд сaмооцiнки зaлeжaть взaємини особистостi з оточуючими, її критичнiсть, вимогливiсть до сeбe, вiдношeння до успiху тa нeвдaчi.
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ САМООЦІНКИ УЧБОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
.1 Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітковому віці
Вітчизняний психолог Б.М. Теплов, визначаючи зв'язок здібностей з успішністю виконання будь-якого виду діяльності, писав про здібності як про «…індивідуально-психологічні особливості, що мають відношення до успішності виконання однієї або кількох діяльностей» [27, с.224]. Тобто здібності, в тому числі учбові, він не зводив до тих знань, навичок чи вмінь, що вже вироблені в окремої людини, натомість виділяв їх визначальну роль в легкому та швидкому засвоєнні нових вмінь [27].
За С.Л. Рубінштейном, передумовою засвоєння людиною певних знань і способів дій, операцій діяльності є певний розвиток здібностей. В свою чергу, в процесі засвоєння знань розвиваються здібності. Тобто, навчальну діяльність пов'язують з розвитком здібностей людини. Він відмічав, що самооцінка учбових здібностей формується в значній мірі в результаті успішного використання набутих знань та методів вирішення учбових завдань. Однак, готові схеми вирішення задач не забезпечують такої високої самооцінки як знаходження в процесі використання готових схем та методів вирішення учбової задачі, нових способів, нових узагальнень, прийомів та способів здійснення певної задачі [25].
Здібності та особистість знаходяться в складній взаємозалежності. За В.Є. Чудновським, розвинуті здібності суттєво діють на формування особистості, але, в свою чергу, розвиток здібностей суттєво визначається умовами виховання, особливостями сформованої особистості. Автор доводить, що здібності є значимим компонентом самооцінки [17; 29].
Самооцінка здібностей - це ланка в саморегуляції власного розвитку. Складність самооцінки, її диференційованість залежить не тільки від розвитку рефлексивних вмінь людини, а й загалом від рівня її розвитку.
Л.І. Божович, наголошувала на тому, що формування самооцінки здібностей залежить від включеності дитини до різних видів діяльності, в якій вона проявляє різноманітні здібності та вміння [3].
В підлітковому віці для розвитку учбових здібностей, домінуючу роль відіграє самооцінка. Дуже важливо, щоб оцінка і самооцінка співпадали, оскільки тільки в цьому випадку вони посилюють мотивацію навчання, в іншому випадку виникає внутрішній або зовнішній конфлікт [18].
До самооцінки підліток звертається як до засобу, необхідного для організації взаємин і діяльності, для досягнення особисто значущих завдань у теперішньому та майбутньому. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини в підлітковому віці і подальший розвиток її особистості [19].
Для розвитку здібностей дитина повинна відчувати, що оточуючі вірять в її сили, визнають її цінність як члена суспільства. Висока самооцінка, сформована під впливом оцінок результатів діяльності оточуючими стимулює позитивне самосприйняття та саморозвиток. Адекватна самооцінка забезпечує підлітка можливістю усвідомлення власних...

Учебные метериалы

Прочие разделы

Реферат: Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітків

Скачать работу 'Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітків':

Похожие материалы: