Реферат: Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітків

Актуальність дослідження. Серед факторів, що обумовлюють формування механізмів саморегуляції, центральне місце належить самооцінці. Самооцінка - це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Від неї залежать взаємини людини з навколишніми, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим вона впливає на ефективність діяльності й подальший розвиток особистості.

Дата добавления на сайт: 30 июля 2024


Скачать работу 'Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітків':


ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ САМООЦІНКИ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
.1 Поняття самооцінки у вітчизняній та зарубіжній психології
.2 Особливості розвитку самооцінки в підлітковому віці
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ САМООЦІНКИ УЧБОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
.1 Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітковому віці
.2 Обґрунтування та теоретичний аналіз методики дослідження
РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ САМООЦІНКИ УЧБОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
.1 Рефлексія здібностей як показник розвитку самооцінки учбових здібностей
.2 Значення соціальної рефлексії для розвитку самооцінки учбових здібностей
.3 Кризові моменти в розвитку самооцінки учбових здібностей
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність дослідження. Серед факторів, що обумовлюють формування механізмів саморегуляції, центральне місце належить самооцінці. Самооцінка - це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Від неї залежать взаємини людини з навколишніми, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим вона впливає на ефективність діяльності й подальший розвиток особистості.
У підлітковий період відбувається найбільш інтенсивне формування самооцінки, бурхливий розвиток самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. Таким чином, самооцінка є найважливішим компонентом цілісної самосвідомості особистості. У підлітковому віці формується уміння оцінювати себе не тільки за допомогою критеріїв авторитетних дорослих, а й за допомогою власних критеріїв.
Питанням вивчення самооцінки займалися у вітчизняній (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, І.О. Кон, М.І. Лісіна, А.І. Ліпкіна, В.В. Столін) та зарубіжній психології (Р. Баумейстер, Р. Бернс У. Джемс, К. Роджерс).
Недостатня розробленість окресленої проблеми у цьому віковому періоді зумовила вибір теми дослідження: «Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітковому віці».
Об'єкт дослідження: самооцінка учбових здібностей.
Предмет дослідження: особливості розвитку самооцінки учбових здібностей у підлітковому віці
Мета дослідження: виявити особливості розвитку самооцінки учбових здібностей залежно від усвідомлення можливостей розвитку власних здібностей.
Гіпотеза дослідження: рівень рефлексії учбових умінь і операцій визначає розвиток учбових здібностей та самооцінки, а усвідомлення розвитку власних здібностей є передумовою розвитку диференційованої самооцінки. Для досягнення мети дослідження та перевірки гіпотези було поставлено такі завдання:
.Проаналізувати наукову літературу з проблеми самооцінки учбових здібностей у підлітковому віці.
.Проаналізувати методи дослідження самооцінки учбових здібностей підлітковому віці.
.Дослідити можливості усвідомлення розвитку власних здібностей у підлітків.
.Виявити особливості розвитку самооцінки учбових здібностей підлітків.
Теоретико-методологічною основою дослідження є загальнотеоретичні положення про розвиток самосвідомості особистості (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн, В.В. Столін); основні теоретичні положення про вікові особливості самооцінки в підлітковому віці (Л.С. Виготський, І.І. Чеснокова); загальнотеоретичні положення про розвиток здібностей та рефлексії (В.М. Дружинін, В.О. Моляко, Г.С.Костюк, В.Е. Чудновський); загальнотеоретичні засади суб’єктно-ціннісного підходу до розвитку здібностей (О.Л. Музика).Методи та організація дослідження: опрацювання наукових джерел, бесіда; для отримання емпіричних даних було використано методику вивчення динаміки здібностей (МВДЗ) О.Л. Музики. Дослідження проводилося впродовж 2013-2014 навчального року в Дрогобицькій СШ I-III ступенів № 16. Загальна вибірка склала 6 осіб - учнів 8 класу.
Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувалися узгодженістю між теоретичним аналізом проблеми та підходами до її дослідження, що забезпечується застосуванням методів, що відповідають меті та завданням дослідження, використанням індивідуально-орієнтованого підходу до вивчення особистості, поєднанням якісного та кількісного аналізу.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження:
. подальший розвиток теоретичного положення про взаємозв’язок розвитку самооцінки залежно від усвідомлення розвитку власних здібностей;
. доведено можливість застосування методики вивчення динаміки здібностей О.Л. Музики для дослідження розвитку самооцінки здібностей у підлітковому віці.
Практичне значення дослідження: отримані в результаті виконання курсової роботи дані можуть бути використані вчителями-предметниками з метою створення сприятливих умов для ефективної організації навчального процесу. Результати також можуть бути корисними для психологів при розробці розвивальних програм, спрямованих на подолання кризових моментів у розвитку самооцінки у підлітковому віці.
Структура курсової роботи: курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків та викладена на 36 сторінках комп’ютерного тексту.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ САМООЦІНКИ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
.1 Поняття самооцінки у вітчизняній та зарубіжній психології
Проблема самосвідомості відноситься до центральних у психологічній науці. Самостійним елементом структури самосвідомості є самооцінка. Аналіз багатьох літературних джерел показав, що проблемі вивчення самооцінки присвячена велика кількість дослідницьких робіт як у вітчизняній (Б.Г. Ананьєв, А.А. Бодалєв, А.І. Ліпкіна) так і в зарубіжній (А.Бандура, Р. Бернс, Р. Баумейстер, Ч. Кулі) психології. Деякі автори під самооцінкою розуміють самоставлення, образ-Я, самосвідомість, самоприйняття, Я-концепцію, самопізнання. Відсутність чіткої термінології призвела до того, що значення цих термінів великою кількістю авторів вважаються синонімами. Проте всі ці поняття мають спільне, вони покликані пояснити механізми самопізнання людини.
Самооцінка є найважливішою складовою «Я-концепції». Вітчизняні психологи (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович) розглядають самооцінку як частину самосвідомості особистості, як продукт її розвитку, що породжується всією життєдіяльністю людини [1; 3].
Самооцінка у вітчизняній психології розглядається як складний конструкт, що пов'язаний з розвитком самосвідомості і проблема самооцінки є предметом дослідження в основному вікової психології. Дослідження самооцінки через аналіз образу «Я» представлено в роботах І.С. Кона, А.В. Петровського. Образ «Я» інтегрує в собі всю інформацію, що отримує індивід про себе із зовнішнього світу. Самооцінка проявляється через співставлення Я-ідеального з Я-реальним, відповідність своїх очікувань до можливості їх реалізації. Тобто, самооцінка базується на системі індивідуальних цінностей особистості [1].
Л.С. Виготський аналізує самосвідомість як безперервний процес, що проходить тривалий шлях розвитку. Це шлях психологічних і соціальних змін, перебудови всього психічного життя, які призводять до виникнення самосвідомості [8].
Вітчизняний психолог І.І. Чеснокова розуміє самосвідомість як сукупність трьох складових:
пізнавальна (самопізнання);
емоційно-ціннісна (самовідношення);
дієво-вольова (саморегуляція).
Самопізнання представляє собою процес, сутність якого складається з сприйняття особистості багатьох образів самої себе в різних ситуаціях і в поєднанні цих образів в єдине ціле утворення - представлення, а потім і розуміння власного Я [28; 16].І.І. Чеснокова розрізняє два рівні самопізнання:
зіставлення «Я» і «іншої людини»;
співвіднесення знань про себе в процесі аутокоммунікації, тобто в рамках «Я та Я».
Через самопізнання людина приходить до певного розуміння себе, знанню про самого себе, тобто результатом процесу самопізнання є цілісний Я-образ [28].
Л.В. Бороздіна включає самооцінку в структуру самосвідомості. Самооцінка визначається як оцінка людиною себе по визначеній якості або оцінці власного потенціалу в цілому [7].
Зарубіжна наукова література надзвичайно багата на теми, що мають відношення до психології самосвідомості. Відтак, один з перших розробкою проблематики «Я» є підхід американського психолога У. Джеймса. На думку дослідника, існують три моменти, суттєві для розуміння ролі самооцінки в становленні особистості:
По-перше, важливу роль у формуванні самооцінки відіграє зіставлення образу реального "Я" з образом ідеального "Я". Близькість або збіг образів сприяє формуванню високої самооцінки. І навпаки, розрив між цими образами призводить до формування низької самооцінки, що негативно позначається на особистісному становленні, спричиняє різного роду деформації. Відповідно самооцінку можна представити у вигляді дробу, у чисельнику якого знаходиться успіх, а в знаменнику - домагання особистості. Отже, рівень самооцінки можна підвищити, або підвищуючи успіх (чисельник дробу), або знижуючи домагання (знаменник).
По-друге, особистість схильна оцінювати себе так, як її оцінюють авторитетні для неї люди.
По-третє, людина оцінює успішність своїх дій, вчинків, результатів крізь призму своєї ідентичності: вона відчуває задоволеність не стільки від того, що просто щось зробила добре, а від того, як їй вдалося те, що вона обрала [1].
Зарубіжний вчений Р.Бернс, розглядаючи проблему сприймання людиною себе, вводить поняття Я-концепція, і наголошує на тому, що Я- концепція є сукупністю установок на себе. Установка на себе має три складові: когнітивну, емоційно - оціночну та поведінкову. Емоційно-оціночну складову Р.Бернс називає самооцінкою, що характеризується складністю емоційних виражень, пов’язаних зі сприйманням конкретних складових образу Я. За Р.Бернсом, самооцінка - це динамічне утворення, що може змінюватися в залежності від обставин та ситуацій в яких опинилася людина.
Як і в теорії У.Джеймса, важливу роль у формуванні самооцінки науковець віддає співставленню між Я-реальним та Я-ідеальним. Високу самооцінку згідно з його твердженням має той, хто досяг в реальності характеристик ідеального Я, або той, хто не вкладає в образ Я-ідеальний недосяжних для себе в реальності висот [2].
К. Роджерс розглядав самооцінку через Я-концепцію особистості, яка формується в процесі соціалізації особистості. Процес формування в основному проходить в дитячому і підлітковому періоді. Сама «Я-концепція» включає в себе крім сприйняття людини того, якою вона є, і той образ, якою, на її думку, вона повинна бути чи хотіла б бути. Не менш важливе значення для самооцінки відіграє оцінка оточуючих, проте спирається лише на заслужену повагу до особистості, завдяки реалістичній оцінці здібностей та досягнень [2].
У вітчизняній та зарубіжній психології самооцінка є основною складовою самопізнання, особливим утворенням самосвідомості особистості. Самооцінка впливає на взаємовідношення людини з оточуючими, її критичність, вимогливість до себе, на відношення до успіхів і невдач в своїй діяльності, на її ефективність [12; 7;21].
.2 Особливості розвитку самооцінки в підлітковому віці
Підлітковий вік (11 - 15 років, за періодизацією Д.Б. Ельконіна) - це перехідний період у процесі розвитку школярів. Він характеризується поступовим переходом від дитинства до зрілості. У цей період відбувається не лише фізичне дозрівання, а й інтенсивне формування його особистості, енергійне зростання моральних та інтелектуальних сил і можливостей. Для підліткового віку характерна своя ситуація розвитку, яку Л.С. Виготський характеризує як сукупність зовнішніх умов, у яких розвивається і формується особистість підлітка [8]. В дослідженнях Л.І. Божович показано процес переходу дитини від орієнтації в своїй поведінці на зовнішню оцінку дорослих до орієнтації на самооцінку [3; 7].
У психології розрізняють такі рівні самооцінки: адекватна (об’єктивна), занижена і завищена. Вона інтенсивно формується у підлітковому віці, і цей процес тісно пов'язаний з розвитком такого новоутворення як рефлексія [6]. Тaк, aдeквaтний рiвeнь сaмооцiнки позитивно впливaє нa формувaння у пiдлiткa впeвнeностi в собi, сaмокритичностi, нaполeгливостi aбо нaдмiрної сaмовпeвнeностi. Пiдлiтки з aдeквaтною сaмооцiнкою мaють ширшe коло iнтeрeсiв, їх aктивнiсть спрямовaнa нa пiзнaння iнших, a рaзом з тим i сeбe в процeсi спiлкувaння. І навпаки, неадекватна оцінка являється причиною конфліктів людини з оточуючими, порушує гармонічний розвиток особистості. [21; 11].
Адекватність та неадекватність самооцінки в підлітковому віці визначається рівнем оцінювання. Р. Бернc пояснює це тим, що підлітки оцінюють себе нижче за тими показниками, які представляються їм самим важливими, і це зниження вказує на їх більший реалізм, тоді як дітям властиво завищувати оцінку власних якостей. Підлітки з адекватною самооцінкою мають велике поле інтересів, їх активність спрямована на різні види діяльності, а також на міжособистісні контакти, які помірні й доцільні, спрямовані на пізнання інших і себе в процесі спілкування [4; 24].
Як вказує В.I.Лубовський, пiдлiтки - сaмооцiнкa яких є зaвищeною, проявляють достaтню обмeжeнiсть у видaх дiяльностi, тaкi пiдлiтки нaдмiрно спрямовaнi нa спiлкувaння, якe є досить мaлозмiстовним. Зaвищeнa сaмооцiнкa вкaзує нa пeвнi вiдхилeння в формувaннi особистостi, a сaмe iгнорувaння влaсних помилок, нeвдaч, зaувaжeнь тa оцiнок оточуючих. Тaкi пiдлiтки нeсaмокритичнi, що зaвaжaє зaмислитись нaд своїми вчинкaми, сaмостiйно прeд'явити собi вимоги, взяти нa сeбe пeнi обов’язки i виконaти їх [26].
Пiдлiтки з зaнижeною сaмооцiнкою зaзвичaй нeзaдоволeнi собою, нeздaтнi постaвити пeрeд собою бiльш високi вимоги, оскiльки брaкує впeвнeностi у собi, у своїх можливостях. Цe уповiльнює розвиток вiдповiдaльностi, тaкi дiти нe виявляють aктивностi, ухиляються вiд виконaння зaвдaнь, нe поклaдaють нa сeбe обов'язкiв, доручeнь [11].
У підлітковому віці формується почуття дорослості. Це відчуття викликає прагнення до самостійності, незалежності. У зв'язку з цим підліток до певної міри емансипується від безпосереднього впливу дорослих, і його поведінка, а тим самим і розвиток починають все більше і більше визначатися внутрішніми умовами: цінностями, які він засвоїв, зразками, на які він орієнтується, що сформувалася самооцінкою [10; 3; 4]. Дорослі повинні не пригнічувати це новоутворення, а намагатися спрямовувати в правильне русло. Повага зі сторони оточуючих почуття дорослості, важлива умова формування і розвитку морально здорової особистості [13].
За А.А. Реаном у самооцінці підлітка відбуваються наступні перетворення: Починаючи з молодшого підліткового віку до старшого змістовний аспект самооцінки підлітків поглиблюється і переорієнтується з навчальної діяльності на взаємини з товаришами і на свої фізичні якості.
У зв'язку зі збільшенням критичності підлітка до себе його самооцінка стає більш адекватною: підліток здатний констатувати як свої позитивні, так і негативні якості.
У самооцінці стають більш виражені моральні якості, здібності і воля.
Відбувається подальша емансипація самооцінки від зовнішніх оцінок, але оцінка значимих інших робить величезний вплив на характер самооцінки підлітка.
Вплив батьків на самооцінку знижується і підвищується вплив однолітків як референтної групи.
Самооцінка впливає на успішність діяльності та соціально-психологічний статус підлітка в колективі, регулює процес спілкування. Неадекватна самооцінка детермінує девіантну поведінку підлітка.
Особистісна самооцінка підлітка значимо корелює з його самооцінкою невротичного стану [24].
Як показав аналіз наукової літератури, формування самооцінки тісно пов'язане з процесом розвитку самосвідомості, яке особливо інтенсивно здійснюється в підлітковому віці. Розвиток самосвідомості і його найважливішої сторони - самооцінки - це складний і тривалий процес, що супроводжується у підлітка цілою гамою специфічних переживань, на які звертали увагу буквально всі психологи, які займалися цим віком [3]. Вiд сaмооцiнки зaлeжaть взaємини особистостi з оточуючими, її критичнiсть, вимогливiсть до сeбe, вiдношeння до успiху тa нeвдaчi.
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ САМООЦІНКИ УЧБОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
.1 Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітковому віці
Вітчизняний психолог Б.М. Теплов, визначаючи зв'язок здібностей з успішністю виконання будь-якого виду діяльності, писав про здібності як про «…індивідуально-психологічні особливості, що мають відношення до успішності виконання однієї або кількох діяльностей» [27, с.224]. Тобто здібності, в тому числі учбові, він не зводив до тих знань, навичок чи вмінь, що вже вироблені в окремої людини, натомість виділяв їх визначальну роль в легкому та швидкому засвоєнні нових вмінь [27].
За С.Л. Рубінштейном, передумовою засвоєння людиною певних знань і способів дій, операцій діяльності є певний розвиток здібностей. В свою чергу, в процесі засвоєння знань розвиваються здібності. Тобто, навчальну діяльність пов'язують з розвитком здібностей людини. Він відмічав, що самооцінка учбових здібностей формується в значній мірі в результаті успішного використання набутих знань та методів вирішення учбових завдань. Однак, готові схеми вирішення задач не забезпечують такої високої самооцінки як знаходження в процесі використання готових схем та методів вирішення учбової задачі, нових способів, нових узагальнень, прийомів та способів здійснення певної задачі [25].
Здібності та особистість знаходяться в складній взаємозалежності. За В.Є. Чудновським, розвинуті здібності суттєво діють на формування особистості, але, в свою чергу, розвиток здібностей суттєво визначається умовами виховання, особливостями сформованої особистості. Автор доводить, що здібності є значимим компонентом самооцінки [17; 29].
Самооцінка здібностей - це ланка в саморегуляції власного розвитку. Складність самооцінки, її диференційованість залежить не тільки від розвитку рефлексивних вмінь людини, а й загалом від рівня її розвитку.
Л.І. Божович, наголошувала на тому, що формування самооцінки здібностей залежить від включеності дитини до різних видів діяльності, в якій вона проявляє різноманітні здібності та вміння [3].
В підлітковому віці для розвитку учбових здібностей, домінуючу роль відіграє самооцінка. Дуже важливо, щоб оцінка і самооцінка співпадали, оскільки тільки в цьому випадку вони посилюють мотивацію навчання, в іншому випадку виникає внутрішній або зовнішній конфлікт [18].
До самооцінки підліток звертається як до засобу, необхідного для організації взаємин і діяльності, для досягнення особисто значущих завдань у теперішньому та майбутньому. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини в підлітковому віці і подальший розвиток її особистості [19].
Для розвитку здібностей дитина повинна відчувати, що оточуючі вірять в її сили, визнають її цінність як члена суспільства. Висока самооцінка, сформована під впливом оцінок результатів діяльності оточуючими стимулює позитивне самосприйняття та саморозвиток. Адекватна самооцінка забезпечує підлітка можливістю усвідомлення власних...

Похожие материалы:

Квалификационная работа: Взаємодія агресивної поведінки з самооцінкою у підлітків

Курсовая работа: Вплив батьківського виховання на становлення самооцінки підлітка

Курсовая работа: Психологічні причини суїцидальної поведінки у підлітків

Курсовая работа: Сімейне неблагополуччя як чинник девіантної поведінки підлітків

Реферат: Психологічні особливості підлітків