Реферат: Психологічні особливості формування та становлення характеру у підлітковому віці

Підлітковий вік пов’язаний з перебудовою всього організму дитини, що зумовлена насамперед статевим дозріванням. Активізація діяльності як статевих, так і інших залоз внутрішньої секреції спричинює інтенсивний психічний, фізичний і фізіологічний розвиток.

Дата добавления на сайт: 29 июля 2024

Скачать работу 'Психологічні особливості формування та становлення характеру у підлітковому віці':

ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретичний аналіз феномену характеру в психології
Визначення сутності поняття характеру
Процес особистісного розвитку підлітка та специфіка формування характеру
Акцентуації характеру у підлітковому віці
РОЗДІЛ 2. Аналіз методик діагностики характеру дітей підліткового віку
Загальна характеристика методів
Опитувальник характерологічних тенденцій Т. Лірі
Методика експрес-діагностики характеру (МРІтест Айзенка
Модифікований опитувальник для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків (О.Є.Лічко -С.І.Подмазін
РОЗДІЛ 3. Психокорекція акцентуацій характеру у підлітковому віці
Загальні рекомендації щодо психокорекції акцентуацій характеру у підлітковому віці
Психокорекційні вправи для роботи з акцентуйованими підлітками
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
особистісний підліток характер акцентуація
ВСТУП
Підлітковий вік пов’язаний з перебудовою всього організму дитини, що зумовлена насамперед статевим дозріванням. Активізація діяльності як статевих, так і інших залоз внутрішньої секреції спричинює інтенсивний психічний, фізичний і фізіологічний розвиток. Підлітковий період - надзвичайно складний етап психічного розвитку, при характеристиці якого слід мати на увазі ряд обставин: з одного боку, по рівню та особливостям свого психiчного розвитку підлітки ще не повністю вийшли з дитинства; з другого - вони вже стоять на порозі дорослого життя, в їх поведінці реально виражається спрямованість на дорослі форми взаємин та ставлень.
Підлітковий період нестабільний, чутливий, важкий і виявляється, що він більше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля. У цьому віці визначаються основні джерела та базиси, що є передумовою всього подальшого становлення особистості. З’являється моральний кодекс, який диктує підліткам стиль поведінки і взаємин з ровесниками. Моральний розвиток набуває суттєвих змін саме у підлітковому віці. Інтелектуальні зміни дозволяють розвиватися власній ієрархії цінностей, яка починає впливати на поведінку підлітка. Розвиток ціннісних орієнтацій підлітка характеризується їх ускладненням, збільшенням лібералізації, зростанням особистісної незалежності. Ціннісні орієнтації починають складатися в складну і стійку систему, яка визначає становлення активної життєвої позиції.
Підлітковий період - сензитивний для розвитку уявлень про свої потреби, спрямованості особистості, оформлення ідеалів. Тому особливо важливим є вивчення даного віку і вироблення заходів для допомоги в розвитку особистості, зокрема характеру.
Спроби дослідження та побудови наукової типології характеру робилися неодноразово впродовж всієї історії психології. Ґрунтовну спробу такого роду зробив німецький психіатр і психолог Е. Кречмер. Його ідеї виявилися вельми плідними. Їх ефективно розвинули П. Б. Ганнушкін, Б. Шелдон, Е. Фромм, К. Леонгард, А.Е.Лічко та інші. Всі типології людських характерів виходили з ряду загальних ідей. Основні з них такі: характер людини формується досить рано в онтогенезі і впродовж решти його життя проявляє себе як більш-менш стійкий. Але розвиток характеру не завжди є рівномірним, спокійним та якісним процесом, тим паче у підлітків. На основі того, що соціальна ситуація дитини є нестійкою та значною мірою стресово впливає на формування особистості, в підлітковому віці мють місце часті прояви агресії, тривожності, конфліктності та протиправної поведінки. Практика виховання показує, що підлітки є найбільш складною для педагогічної роботи віковою групою. В більшості випадків це пов'язано з акцентуйованими рисами характеру.
У сучасних умовах доступні величезні обсяги інформації, які забезпечують майже невичерпні можливості для отримання стимульного матеріалу, методик дослідження характеру (бібліотеки, всілякі бази даних, інтернет). Ці дослідження можуть узгоджуватися з результатами аналогічних лабораторних та повторних досліджень, тим самим збільшуючи зовнішню валідність.
Актуальність даної роботи полягає в тому, що діагностика характеру має велике практичне значення. Визначення особливостей характеру, наявності та причин формування акцентуацій є одним з основних орієнтирів для психолого-педагогічних рекомендацій, розробки корекційних програм, консультацій з питань сімейних відносин і професійної орієнтації, дозволяє попередити можливість прояву девіантної поведінки. В цей же час значно полегшує встановлення і налагоджування контактів з підлітками, вибір форм розвивальної чи корекційної роботи. Враховуючи все це важливо правильно підібрати та якісно провести діагностику та визначення особливостей формування та становлення характеру підлітків.
Об`єкт - характер у підлітковому віці
Предмет - особливості формування та становлення характеру в підлітковому віці
Мета роботи полягає у вивченні особливостей формування характеру в підлітковому віці, яскаво виражених рис характеру та акцентуацій.
Завданням роботи є:
Ознайомитися та опрацювати психологічну літературу по даній темі, визначити ступінь розробленості проблеми.
Підібрати методики діагностики характеру та його особливостей у підлітків.
Сформулювати методичні рекомендації щодо роботи з акцентуйованими підлітками.
РОЗДІЛ I. Теоретичний аналіз феномену характеру в психології
Визначення сутності поняття характеру
Термін «характер» - грецького походження, він означає «риса», «ознака», «відбиток». Введений він для визначення властивостей людини Теофрастом. У «Характеристиках» він описав 31 тип людських характерів з погляду мораліста - людей хвалькуватих, балакучих, нещирих, нудних, улесливих тощо. Пізніше філософи і психологи, пояснюючи і класифікуючи людські характери, головними чинниками їх формування вважали особливості будови тіла, функції людського організму, моральні засади людських стосунків або їх розумові здібності і досвід.
Характер - це сукупність постійних індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, ставленні до колективу, інших людей, праці, навколишньої дійсності та до самої себе.
Характер не є вродженим і розвивається під впливом суспільства, батьківського виховання. Також він «дає основу для пристосування індивіда до суспільства. Він формується протягом всього життя людини і визначається певним образом мислення, складом певних рис, потреб, інтересів, переконань, дій людини. Характер дитини - це зліпок з характеру його вихователів, він розвивається у відповідь на їх поведінку та методи виховання. А методи виховання дитини в свою чергу залежать від соціальної структури та культури.
Характер найбільш тісно пов'язаний з темпераментом, що, як відомо, визначає зовнішню, динамічну форму вираження сутності людини. Людина - носій характеру. Риси її характеру впливають на діяльність, стосунки, способи дій у найширшому їх розумінні - в родині, трудовому колективі, в управлінні виробництвом, державою.
Типове та індивідуальне в характері існують в єдності. Типове створює фон для індивідуальних виявів рис характеру, а вияв невластивих більшості членів певної соціальної групи рис характеру викликає заперечення, осуд. Особливості типового характеру виявляють позитивне або негативне ставлення: 1) до праці, 2) до інших людей, 3) до самої себе, 4) до предметів та явищ дійсності. [5]
Ставлення до праці є однією з найістотніших рис характеру людини. Його виявляє повага до праці, працелюбність або ж зневага до праці та працівників. Важливі риси ставлення до праці - акуратність, сумлінність, дисциплінованість, організованість.
Ставлення до інших людей виникає в контактах між особистостями і зумовлюється суспільними умовами життя, які складаються історично і виявляються в колективі. Рисам характеру, які виявляють ставлення особистості до інших людей, властиві значна варіативність змісту і форми, залежність від рівня культурного розвитку народу та духовного багатства особистості.
Ставлення до інших людей має оцінний характер, в якому інтелектуальне оцінювання залежить від емоційного ставлення до рис характеру, що виявляються в суспільних контактах. Оцінне ставлення до людей виражається в різному змісті рис характеру та різній формі їх вияву. Схвалення й осуд, підтримка і заперечення можуть бути висловлені у ввічливій, тактовній, доброзичливій формі або ж формально, улесливо, а то й брутально, грубо, іронічно, саркастично, образливо. Ставлення до інших людей виявляється залежно від обставин і характеру оцінювання вчинків як в позитивних, так і в негативних рисах характеру. Серед позитивних рис характеру, притаманних культурній людині, є справедливість, дотримування слова, щедрість, доброзичливість, чесність, принциповість. В їх основі лежать гуманістичні моральні якості людей, ідейні переконання, прогресивні прагнення. До негативних рис характеру належать відчуженість, замкнутість, заздрість, скупість, зневага до інших, хвалькуватість, гордість, схильність до безпідставного кепкування та глузування, прискіпливість, схильність до пустопорожніх суперечок, заперечення істини, дріб'язковість, мізантропія. Негативні риси характеру дуже шкодять позитивному спілкуванню людей, їхньому прагненню до спільної боротьби з несправедливістю, спілкуванню в праці. Так або інакше ставлячись до вчинків і поведінки інших, людина формує власні риси характеру за аналогією або протиставленням. [7]
Ставлення до самої себе - позитивне або негативне - залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе. Такі риси характеру, як скромність, почуття власної гідності, вимогливість до себе, відповідальність за справу, схильність віддавати всі свої сили колективу, державі, свідчать про високий рівень розвитку самосвідомості особистості. Разом з тим деяким людям у ставленні до себе притаманні негативні риси - нескромність, хвалькуватість, кар'єризм, гординя, самовпевненість, безпринципна покора, безпідставна зневага або знецінювання себе тощо.
Серед рис характеру особливо помітні ті, які визначають ставлення людей до речей, до природи. Ощадливість, дбайливість, акуратність, бережливість, дбайливе ставлення до природи підносять особистість.
Характер виявляє себе у зовнішності, в тому числі виразі обличчя. Риси характеру віддзеркалюються у посмішці, у жестах, у одязі… Він повно описує і узагальнює нас, як людей. Часто характер є визначальним у виборі партнера, прийомі на роботу чи просто співбесідника для проведення спільного часу. Риси характеру можна виховувати відповідно до наших потреб чи бажань, але, коли він вже сформувався, для цього треба прикласти чимало вольових зусиль.
Процес особистісного розвитку підлітка та специфіка формування характеру
Формування характеру - це процес становлення стійких психологічних утворень особистості під впливом об’єктивних і спеціально створених для цього умов, коли її дії та вчинки в результаті їх багаторазових повторень стають звичними й визначають типову модель її поведінки. Формування характеру відбувається в різних за своїми особливостями та рівнем розвитку групах (родина, дружня компанія, клас, спортивна команда, трудовий колектив та ін.) У залежності від того, яка група є для особистості референтною, які цінності підтримує і культивує ця група, у людини розвиваються відповідні риси характеру. [19]
У підлітковому віці починають складатися і вже закріплюватися риси характеру. Зрозуміло, формування характеру не починається і не закінчується в цьому віці. Відомо, що характер формується і змінюється протягом всього життя людини. Ще в дошкільному віці намічаються перші контури майбутнього характеру людини, складаються ті чи інші звичні способи і форми поведінки. З іншого боку, і в старшому шкільному віці, віці ранньої юності, триває досить інтенсивне формування характеру. Тим не менше, підлітковий вік, на відміну від дошкільного та молодшого шкільного віку, - це вік, коли формування характеру набуває помітне місце в загальному процесі розвитку.
Однією з найбільш характерних особливостей підлітка, пов'язаних із зростанням його самосвідомісті є яскраво виражене прагнення до самостійності, прагнення показати свою «дорослість». Підліток має деякі підстави вважати, що він вже не маленька дитина. Він відчуває загальне наростання своїх сил і енергії, бачить як швидко збільшується його зростання, витривалість, зауважує появ у себе вторинних статевих ознак, відчуває себе фізично зрілим. Нарешті, підліток відчуває, що його участь у житті дорослих людей стає значно більшою, ніж у молодшому шкільному віці, він надає значну допомогу батькам,часто несе досить відповідальні обов'язки в сім'ї. Значно підвищується участь підлітків суспільному житті. Переоцінюючи значення своїх зростаючих можливостей, підлітки приходять до переконання, що вони по суті вже нічим (або майже нічим) не відрізняються від дорослих людей. Звідси прагнення підлітків до самостійності і відомої «незалежності», звідси - їх хворобливе самолюбство і уразливість, гостра реакція на спроби дорослих недооцінити їх права та інтереси. Здавалось би корисне прагнення до самостійності у підлітків часто ускладнюється, може прийняти негативні форми опору чужому впливу, невизнання авторитету дорослих, ігнорування висунутих до них вимог.
Значний розвиток у підлітковому віці набувають вольові риси характеру. Під впливом підвищених вимог, що пред'являються підліткові, все більш ускладнюється навчальна та трудова діяльності, у нього розвивається здатність тривало переслідувати свідомо поставлені цілі, вміння долати перешкоди і труднощі на цьому шляху. У регуляції поведінки підлітка велика роль належить свідомості, великі значення набувають свідомі вольові зусилля, свідоме керування своєю поведінкою, своїми емоціями. Підліток здатний не тільки до окремих вольових актів, а й до вольової діяльності. Підліток значно частіше сам ставить перед собою певні цілі, сам планує свою діяльність і нерідко виявляє значну наполегливість, витримку, рішучість і навіть мужність у процесі досягнення цих цілей.
Визначеного та стійкого уявлення про себе підлітки часто ще не мають. Саме цим і пояснюється підвищена чутливість оцінці їх вчинків та результатів діяльності з боку старших, до своїх успіхів і невдач. Тому навіть окремі невдачі чи негативні оцінки з боку оточуючих можуть викликати у підлітка невпевненість у своїх силах, нерішучість і сором'язливість, уявлення про власну неповноцінність. Так само і випадковий успіх, похвала, позитивний відгук можуть призвести до переоцінки своїх сил і можливостей,сумнівної самовпевненості.
Для підлітків характерна невичерпна жага діяльності, велика рухливість, прагнення активно брати у всьому участь, інтерес до всього що відбувається. Якщо його енергія, активність не знаходить правильного виходу, то вона виявляється у вигляді пустощів, витівок, ігнорування правил, метушні, нерідко призводить до більш важких випадків порушення дисципліни. Слід зазначити характерну для підліткового віку підвищену збудливість, деяку неврівноваженість характеру, порівняно часті,швидкі і різкі зміни настроїв, форм поведінки. Сміливість і рішучість може швидко зміниться у підлітка боязкістю,сором'язливістю; невпевненість у собі, у своїх силах періодично змінюється переоцінкою своїх сил і навпаки. Підліток то веселий, рухливий і прагне спілкування, то задумливий і замкнутий , то м'який, привітний, ласкавий і ніжний, то різкий, нешанобливий. Без будь-якої серйозної причини він може «зірватися», нагрубити, проявити прискіпливість, зарозумілість, нетерпимість, без будь-яких об`єктивних причин, глибокий, активний, дієвий інтерес може тимчасово поступитися місцем млявості, апатії, байдужості.
Мабуть, ці особливості характеру підлітка багато в чому визначаються тим «внутрішнім переломом», тими змінами в його організмі і, зокрема, в нервовій системі, які пов'язані із статевим дозріванням. Наприклад, у підлітків часто посилюється діяльність щитовидної залози, гормони якої підвищують збудливість нервової системи, має значення нерівномірне кровопостачання мозку, отже, частково можна пояснити підвищену дратівливість та нестриманість підлітка.
У добре організованих колективах, у тому числі у сімейних, з правильним режимом праці та відпочинку, доброзичливими відносинами і твердими вимогами,період статевого дозрівання і пов'язаних з ним змін в організмі підлітків проходить безболісно. Неминуча внутрішня перебудова організму в цих умовах відбувається спокійніше, а її зовнішні зміни малопомітні і несуттєві.
Слід зазначити, що характер не є застиглим утворенням, а формується і трансформується протягом усього життєвого шляху людини. Характер не є фатально зумовленим. Хоча він і обумовлений об'єктивними обставинами життєвого шляху людини, самі ці обставини змінюються під впливом вчинків людини. Успішне формування рис характеру потребує єдності виховних заходів сім’ї, школи та соціального середовища, громадськості.
Акцентуації характеру у підлітковому віці
Саме у підлітковому віці підсилюються акцентуації, які вказують на слабкі сторони характеру, створюють передумови для формування у підлітків девіантної поведінки. Акцентуація характеру, за визначенням К.Леонгарда, О.Є. Лічко та ін., - це дисгармонійність розвитку характеру, підвищена виразність окремих його рис, які зумовлюють вразливість особистості щодо певного виду впливів та ускладнює її адаптацію у деяких специфічних ситуаціях.
У підлітковому віці від типу акцентуацій характеру значною мірою залежать особливості поведінки в різноманітних умовах і під впливом різних ситуацій. Опираючись на знання того чи іншого типу, можна прогнозувати поведінку в певних ситуаціях. Можна передбачити ті психологічні фактори, які швидше всього здатні призвести до саморуйнівної поведінки, а також ті форми, в які вона може перевтілитися.
Класифікація А.Е. Лічко характеризує акцентуації характеру підлітків.
. Гіпертимний тип. Відрізняється рухливістю, схильністю до пустунства, товариськістю. Дуже галасливі, завжди мають добрий настрій. За хороших загальних здібностей одночасно існує велика непосидючість, тому і навчаються нерівномірно. Часто можуть конфліктувати з дорослими. У них багато захоплень, хобі, але вони дуже недовготривалі (поверхневі). Часто такі підлітки переоцінюють свої можливості, занадто впевнені в собі. Для гіпертимного типу акцентуацій об’єктивно саморуйнівною може стати схильність до пригод і ризику, до гострих відчуттів, до незвичайних переживань. Подібна поведінка є саморуйнівною, коли це стосується, наприклад, вибору небезпечної професії. Нерідко зустрічаються прояви адитивної поведінки. Також гіпертими мають схильність до наркоманії.
. Циклоїдний тип. Для них характерна висока дратівливість, схильність до апатії, перевага віддається самотності. Тяжко переживають навіть незначні невдачі, дуже дратуються у відповідь на критику, зауваження. Настрій час від часу змінюється від піднесеного до подавленого з періодами приблизно 2-3 тижня. Особливості саморуйнівної поведінки залежать від фази. В гіпертимній фазі вона нічим не відрізняється від гіпертимів. У...

Похожие материалы:

Курсовая работа: Соціально-психологічні особливості спілкування в підлітковому віці

Курсовая работа: Формування характеру в підлітковому віці

Реферат: ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ ТА ЇХ УРАХУВАННЯ В ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ

Реферат: ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ У ПІЗНЬОМУ РЕПРОДУКТИВНОМУ ВІЦІ: ЕМПІРИЧНИЙ РАКУРС

Курсовая работа: Дослідження механізмів та прояву депрівації в підлітковому віці