Курсовая работа: Формування характеру в підлітковому віці

Зміст

Вступ
Розділ I. Теоретичний аналіз проблеми формування характеру в підлітковому віці
.1 Визначення сутності поняття характеру
.2 Психологічні особливості розвитку особистості у підлітковому віці
.3 Вивчення проблеми формування характеру в підлітковому віці
Розділ II. Експериментальне дослідження проблеми
.1 Опис та процедури дослідження характеру в підлітковому віці
.2 Аналіз та інтерпретація результатів дослідження
.3 Рекомендації щодо впливу психолого-педагогічних умов на формування характеру у підлітків
Висновки
Список використаних джерел
Додатки

Дата добавления на сайт: 10 августа 2024

Скачать работу 'Формування характеру в підлітковому віці':

Формування характеру в підлітковому віці
Зміст
Вступ
Розділ I. Теоретичний аналіз проблеми формування характеру в підлітковому віці
.1 Визначення сутності поняття характеру
.2 Психологічні особливості розвитку особистості у підлітковому віці
.3 Вивчення проблеми формування характеру в підлітковому віці
Розділ II. Експериментальне дослідження проблеми
.1 Опис та процедури дослідження характеру в підлітковому віці
.2 Аналіз та інтерпретація результатів дослідження
.3 Рекомендації щодо впливу психолого-педагогічних умов на формування характеру у підлітків
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
характер підліток особистість психологічний
Вступ
У підлітковому віці відбуваються кардинальні зміни організму дитини на шляху до біологічної зрілості. Перебудова нейрогуморальних співвідношень стає основою загальної неврівноваженості підлітка, вразливості, роздратованості. Відбувається подальша соціалізація „Я" особистості: усвідомлення своїх прав і обов’язків, прагнення завоювати статус дорослого. Підліток залучається до життя дорослих, вступає в різні громадські організації.
Почуття дорослості стає центральним новоутворенням підліткового віку. Воно зв’язано з етичними нормами поведінки. З’являється моральний кодекс, який диктує підліткам стиль поведінки і взаємин з ровесниками. Моральний розвиток набуває суттєвих змін саме у підлітковому віці. Інтелектуальні зміни дозволяють розвиватися власній ієрархії цінностей, яка починає впливати на поведінку підлітка. Розвиток ціннісних орієнтацій підлітка характеризується їх ускладненням, збільшенням лібералізації, зростанням особистісної незалежності. Ціннісні орієнтації починають складатися в складну і стійку систему, яка визначає становлення активної життєвої позиції. Підлітковий період - сензитивний для розвитку потреб, спрямованості особистості, оформлення ідеалів. Тому особливо важливим є вивчення даного віку і вироблення заходів для допомоги в розвитку особистості; це підтверджує актуальність вибраної теми курсової роботи: "Формування характеру в підлітковому віці".
В вітчизняній та зарубіжній теорії та праці цю проблему висвітлювали такі науковці як Ананьєв Б.Г, Божович Л.І., Ковальов А.Г., М’ясищев В.Н., Левітов Н.Д., Леонтьєв А.Н., Лазурський А.Ф., Б. Теплов, О. Ковальов, Г. Костюк, В.О. Моляко, Ф. Гальтон, А.І. Доровской, Б.Г. Чижевський та ін.
Об’єктом дослідження є формування характеру в підлітковому віці.
Предметом дослідження є риси характеру сучасних підлітків.
Гіпотеза: на формування окремих рис характеру сучасних підлітків впливають психолого-педагогічні умови.
Мета роботи полягає у вивченні особливостей формування характеру в підлітковому віці, дослідженні рис характеру сучасних підлітків та передумов їх формування.
Завдання:
Вивчити літературу з питань психолого-педагогічних аспектів проблеми формування характеру в підлітковому віці.
Визначити основні фактори формування характеру у підлітків.
Проаналізувати методики та провести дослідження окремих рис характеру підлітків.
Підібрати рекомендації щодо впливу психолого-педагогічних умов на формування характеру у підлітків.
Методи дослідження:
1. Теоретико-методологічний аналіз відповідних науково-літературних джерел, який використовувався для теоретичного обґрунтування дослідження.
2. Основними методами дослідження виступили метод спостереження, бесіди, анкетування, тести "Чи ви розважливі?", "Чи агресивні ви?", "Чи гарний у вас характер?, методики "Вибір", "Характеристика", "Абетка рис характеру" та інше.
3. Основними методами обробки та інтерпретації отриманих даних виступили методи кількісної порівняльної оцінки і якісного аналізу результатів дослідження.
Дослідження проводились із підлітками ЗОШ І-ІІ ступенів. В дослідженні брали участь 7 учнів. Експериментальна робота проводилась протягом 2007 року.
Розділ I. Теоретичний аналіз проблеми формування характеру в підлітковому віці
.1 Визначення сутності поняття характеру
Характер - це сукупність стійких властивостей людини, які виявляються в її діяльності та поведінці, у ставленні до інших людей, навколишньої дійсності та до самої себе.
У вираженні змісту внутрішнього світу людини основне значення має характер, в якому появляється її життєва позиція, саме в ньому сутність особистості знаходить своє яскраве і повне вираження.
Характер формується протягом всього життя людини і визначається певним образом мислення, складом певних рис, потреб, інтересів, переконань, дій людини.
Термін "характер" - грецького походження, він означає "риса", "ознака", "відбиток". Введений він для визначення властивостей людини колегою Арістотеля Теофрастом. У "Характеристиках" він описав з погляду мораліста 31 тип людських характерів - людей хвалькуватих, балакучих, нещирих, нудних, улесливих тощо. Пізніше філософи і психологи, пояснюючи і класифікуючи людські характери, головними чинниками їх формування вважали особливості будови тіла, функції людського організму, моральні засади людських стосунків або їх розумові здібності і досвід.
Кожній людині, крім динаміки дій, що виявляється в темпераменті, притаманні істотні особливості, які впливають на її діяльність та поведінку. Про одних кажуть, що вони працьовиті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, колективісти, а про інших - ліниві, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені, нечесні, егоїсти, боягузи.
Ці й подібні риси виявляються настільки яскраво і постійно, що визначають собою типовий різновид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки.
Такі психологічні особливості особистості називають рисами характеру. Ці риси характеризують і мету, до якої прагне людина, і способи досягнення мети. Знати це важливо, оскільки особистість характеризується не тільки тим, що вона робить, а й тим, як вона це робить.
Сукупність постійних рис становить характер особистості.
Характер - це сукупність постійних індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, ставленні до колективу, інших людей, праці, навколишньої дійсності та до самої себе.
Характер найбільш тісно пов'язаний з темпераментом, що, як відомо, визначає зовнішню, динамічну форму вираження сутності людини.
У структурі характеру потрібно виокремлювати зміст і форму. Зміст характеру особистості визначають суспільні умови життя та виховання. Вчинки людини завжди чимось мотивуються, на щось або на когось спрямовуються.
Але за формою наміри, прагнення реалізуються по-різному. Це залежить і від обставин, ситуацій, в яких перебуває людина, і від властивостей її характеру, особливо від темпераменту.
Людина - носій характеру. Риси її характеру впливають на діяльність, стосунки, способи дій у найширшому їх розумінні - в родині, трудовому колективі, в управлінні виробництвом, державою.
Типове та індивідуальне в характері існують в єдності. Типове створює фон для індивідуальних виявів рис характеру, і вияв невластивих більшості членів певної соціальної групи рис характеру викликає заперечення, осуд.
Особливості типового характеру виявляють позитивне або негативне ставлення: 1) до праці, 2) до інших людей, 3) до самої себе, 4) до предметів та явищ дійсності.
Ставлення до праці є однією з найістотніших рис характеру людини. Його виявляє повага до праці, працелюбність або ж зневага до праці та працівників. Важливі риси ставлення до праці - акуратність, сумлінність, дисциплінованість, організованість.
Ставлення до інших людей виникає в контактах між особистостями і зумовлюється суспільними умовами життя, які складаються історично і виявляються в колективі. Рисам характеру, які виявляють ставлення особистості до інших людей, властиві значна варіативність змісту і форми, залежність від рівня культурного розвитку народу та духовного багатства особистості.
Ставлення до інших людей має оцінний характер, в якому інтелектуальне оцінювання залежить від емоційного ставлення до рис характеру, що виявляються в суспільних контактах. Оцінне ставлення до людей виражається в різному змісті рис характеру та різній формі їх вияву. Схвалення й осуд, підтримка і заперечення можуть бути висловлені у ввічливій, тактовній, доброзичливій формі або ж формально, улесливо, а то й брутально, грубо, іронічно, саркастично, образливо.
Ставлення до інших людей виявляється залежно від обставин і характеру оцінювання вчинків як в позитивних, так і в негативних рисах характеру. Серед позитивних рис характеру, притаманних культурній людині, є справедливість, дотримування слова, щедрість, доброзичливість, чесність, принциповість. В їх основі лежать гуманістичні моральні якості людей, ідейні переконання, прогресивні прагнення.
До негативних рис характеру належать відчуженість, замкнутість, заздрість, скупість, зневага до інших, хвалькуватість, гордість, схильність до безпідставного кепкування та глузування, прискіпливість, схильність до пустопорожніх суперечок, заперечення істини, дріб'язковість, мізантропія. Негативні риси характеру дуже шкодять позитивному спілкуванню людей, їхньому прагненню до спільної боротьби з несправедливістю, спілкуванню в праці. Так або інакше ставлячись до вчинків і поведінки інших, людина формує власні риси характеру за аналогією або протиставленням.
Ставлення до самої себе - позитивне або негативне - залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе. Такі риси характеру, як скромність, почуття власної гідності, вимогливість до себе, відповідальність за справу, схильність віддавати всі свої сили колективу, державі, свідчать про високий рівень розвитку самосвідомості особистості.
Разом з тим деяким людям у ставленні до себе притаманні негативні риси - нескромність, хвалькуватість, кар'єризм, гординя, самовпевненість, безпринципна покора, безпідставна зневага або знецінювання себе.
Серед рис характеру особливо помітні ті, які визначають ставлення людей до речей, до природи. Ощадливість, дбайливість, акуратність, бережливість, дбайливе ставлення до природи підносять особистість.
Акцентуація - це загострені риси характеру , які при певних умовах мають схильність перейти в патологічний стан.
АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРИСТИКА
Застрявання В стані збудження людина проявляє впертість та недовірливість, нетерпимість до заперечень у дискусії, В спокійному стані такі люди виявляють відповідальність та розсудливість при розгляді справ.
Педантизм Виявляється в крайньому нічим невиправданому формалізму при вирішенні справи дотримання "букви", хоча це і шкодить справі , міркування типу " чого б не трапилось".
Демонстративний Виявляється амбіційність, хизування та зухвалість. В обставинах коли потрібно погодитися такі люди демонстративно заперечують очевидне "я цього не розумію", часто щоб поставити іншу людину в незручне становище
Екзальтовані особистості Надмірне захоплення і вихваляння того, що на це не заслуговує, легко збуджуються в радощах або сумують аж до розпачу. Їх реакція на свої вчинки та вчинки інших людей може бути загострено емоційною.
Тривожні характери В усьому чекають небезпеку, виявляють підвищену боязливість, сором’язливість, розгубленість.
Інтравертовані особистості Замкнуті, свої думки і переживання спрямовують на самих себе, на свій внутрішній світ. Уникають контактів з іншими людьми, часто непристосовані до обставин.
Екстравертовані особистості Прагнуть до спілкування, контактів з іншими людьми. Багато говорять про себе, хвалькуваті. Зосереджені переважно на тому, що відбувається ззовні, а не на собі. Схильні погоджуватися з усім, що пропонують інші.
1.2 Психологічні особливості розвитку особистості у підлітковому віці
В цей час проходить багаторівнева перебудова організму, завершується формування особистості. На гормональному рівні відбувається активація роботи гіпофізу, статевих залоз, щитовидної залози. Це приводить до значного збільшення росту й маси тіла, появи вторинних статевих ознак.
У цьому віці відбувається подальший розвиток пам'яті (особливо смислової) довільної уваги, моторики. Активно розвивається логічне й абстрактне мислення. Підліток уже цілком здатний сприймати математичні, фізичні та філософські поняття.
Відбуваються зміни й у мотиваційній сфері особистості - замість навчальної мотивації на передній план починає виступати потреба в спілкуванні з однолітками, засвоєння цінностей і норм підліткового середовища. У ставленні до батьків проявляються ознаки реакції емансипації в діапазоні від відстоювання своєї точки зору з тих чи інших питань до втеч із дому. В цей період водночас із інтенсивним формуванням особистості загострюються особливості характеру.
Провідний вид діяльності - інтимно-особистісне спілкування.
Основні новоутворення: почуття дорослості, потреба в самореалізації та суспільному визнанні, прагнення до самоствердження, самосвідомість набуває морального характеру, вміння підпорядковуватись нормам колективного життя.
Основні протиріччя: прагнення бути дорослим і, разом з тим, відсутність соціального досвіду; відмінності між фізичною і соціальною зрілістю підлітка.
Підлітковий вік характеризується нерівномірністю фізичного і психічного дозрівання. Для кожного із перелічених вище вікових етапів розвитку дітей підліткового віку наявні спільні пункти - вплив однолітків на формування особистості підлітка. Отже, соціальне оточення підлітка є визначним в ході формування стилю поведінки, особистісних рис і якостей.
Головне завдання підліткового віку - знайти "свою власну особистість". Підлітки вчаться робити свій вибір, брати на себе зобов'язання, діяти відповідно до них, а також та ставати незалежними у світі.
У підлітковому віці продовжується інтелектуалізація всіх психічних процесів. Вчителі та батьки більше апелюють до розуму дитини, ніж до почуттів. Продовжує інтенсивно розвиватися теоретичне мислення. Підліток уже вміє оперувати гіпотезами, розвиваються такі мислительні операції, як класифікація, аналогія, узагальнення. Це дозволяє підлітку аналізувати абстрактні ідеї. Проявляється рефлексивний характер мислення. Саме завдяки інтенсивному інтелектуальному розвитку з’являється здатність до самоаналізу. Самостійність мислення проявляється в незалежності вибору способу поведінки, схильності до експериментування.
Активно засвоюються процеси запам’ятовування, оволодіння способами і прийомами учіння. Розвивається логічна пам’ять, у результаті чого вповільнюється розвиток механічної пам’яті. Процес запам’ятовування зводиться до встановлення логічних зв’язків усередині матеріалу.
Сприймання ускладнюється, інтенсивно формується на уроках геометрії та креслення. Розвивається післядовільна увага. Підліток здатний тривалий час утримувати увагу на певному об’єкті.
Зв’язок уяви з теоретичним мисленням сприяє розвитку творчості. Діти починають писати вірші, музику, створюють авіамоделі тощо. Уява в цей період обслуговує бурхливе емоційне життя підлітка. Активно розвивається читання, монологічне і писемне мовлення. Розвиваються комунікативні здібності учнів.
Сфера пізнавальних інтересів підлітків виходить за межі школи і перетворюється в сферу пізнавальної самодіяльності. Незадоволеність собою стає джерелом активності та самоосвіти.
Ставлення до вчителів диференціюються. В свою чергу ставлення до навчального предмета залежить від ставлення до вчителя. Головне для підлітка на уроці - спілкування. Зменшується зануреність у навчання. Зростають індивідуальні відмінності між дітьми.
Спілкування з однолітками є провідним видом діяльності в цьому віці. У процесі спілкування засвоюються норми моралі, соціальної поведінки, в ній створюються стосунки рівності всіх і поваги один до одного.
Для підлітка характерними є дві важливі протилежні потреби:
) потреба бути самому, потреба територіальної автономії;
) потреба приналежності до групи, бути в компанії, бути таким, як усі.
Основна особливість підліткового віку - перебудова взаємин з дорослим, яка пов’язана з появою почуття дорослості. Однією з основних потреб стає потреба у звільненні від контролю і опіки батьків, вчителів, старших. Це період емансипації дитини від батьків. Емансипація може бути емоційною, поведінковою, нормативною. Батьківський приклад вже не сприймається абсолютно і некритично, як у дитинстві.
Серед причин розбіжностей у поглядах між батьками і підлітками найбільш важливими є: різниця у досвіді дорослих і підлітків; відсутність чітких станів переходу від дитячої залежності до дорослої незалежності та певних правил, які сприяють послабленню батьківської влади, що зумовлюється потребами підлітків у автономії.
Такі ж проблеми виникають у взаєминах підлітків з учителями. В деяких школах через зовнішність підлітків виникає дуже багато конфліктних ситуацій з учителями. У підлітків з’являється усвідомлене бажання подобатися протилежній статі, поводитися відповідно до власних вимог. Якщо вчитель робить зауваження підлітку з приводу його зовнішності в присутності дітей, то це призводить до конфліктної ситуації.
Ще одна проблема у спілкуванні з дорослим - це змістовий бар’єр. Він характеризується тим, що дитина ніби не чує, що говорить їй дорослий. Втрачається виховне значення слова. Щоб запобігти утворенню змістового бар’єру не варто багаторазово повторювати одні й ті ж вимоги, на які підліток не реагує. Необхідно, щоб вимога відповідала внутрішній позиції учня. Підлітки виконують усі вимоги вчителя, які роблять їх у своїх очах більш самостійними.
Почуття дорослості стає центральним новоутворенням підліткового віку. Воно зв’язано з етичними нормами поведінки. З’являється моральний кодекс, який диктує підліткам стиль поведінки і взаємин з ровесниками. Моральний розвиток набуває суттєвих змін саме у підлітковому віці. Інтелектуальні зміни дозволяють розвиватися власній ієрархії цінностей, яка починає впливати на поведінку підлітка. Розвиток ціннісних орієнтацій підлітка характеризується їх ускладненням, збільшенням лібералізації, зростанням особистісної незалежності. Ціннісні орієнтації починають складатися в складну і стійку систему, яка визначає становлення активної життєвої позиції.
Підлітковий період - сензитивний для розвитку потреб, спрямованості особистості, оформлення ідеалів.
Основні потреби підліткового віку:
) потреба у самовираженні;
) потреба уміти щось робити;
) потреба щось значити для інших;
) потреба рівноправного спілкування з дорослими;
) посилення статевої ідентифікації.
Підлітковий період - це період інтенсивного формування самооцінки, бурхливого розвитку самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. На межі молодшого шкільного віку і підліткового відбувається криза самооцінки. Помічено різкий зріст незадоволеності собою. Було встановлено, що в підлітковий період формується уміння оцінювати себе не тільки через вимоги авторитетних дорослих, але і...

Похожие материалы:

Реферат: Психологічні особливості формування та становлення характеру у підлітковому віці

Курсовая работа: Акцентуації характеру в підлітковому віці

Курсовая работа: Дослідження механізмів та прояву депрівації в підлітковому віці

Курсовая работа: Вплив соціальних мереж на зміст ціннісних орієнтацій у підлітковому віці

Реферат: Загальна характеристика психічного і особистісного розвитку дитини у підлітковому віці