Реферат: Вплив режиму дня на функціонування кардіо-респіраторної системи підлітків 14-15 років

Посилена увага до впливу режиму дня на кардіо-респіраторну систему підлітків зумовлена тенденцією зростання хвороб та аномалій даної системи у підлітків. Адже, недбале ставлення до свого здоров’я призводить до сумних наслідків: схильність до серцево-судинних захворювань формується з дитинства.

Дата добавления на сайт: 10 июля 2024

Скачать работу 'Вплив режиму дня на функціонування кардіо-респіраторної системи підлітків 14-15 років':

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, молоді та спорту УКРАЇНИ
КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
(КИЇВСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК)
Відділення: біологія
Вплив режиму дня на функціонування кардіо-респіраторної системи підлітків 14-15 років
РОБОТУ ВИКОНАЛА:
Новожилова Марина Андріївна
учениця 9 класу гімназія № 136 м. Києва
науковий керівник Бабінець О.О.
педагогічний керівник
Вишнягова Валентина Олексіївна
Київ- 2014
Вступ
Посилена увага до впливу режиму дня на кардіо-респіраторну систему підлітків зумовлена тенденцією зростання хвороб та аномалій даної системи у підлітків. Адже, недбале ставлення до свого здоров’я призводить до сумних наслідків: схильність до серцево-судинних захворювань формується з дитинства. Основні чинники іх розвитку - малорухливий спосіб життя, емоційні стреси, перевтоми, неправильне харчування, паління та вживання алкоголю.
Тому спираючись на вище сказане, ми можемо припустити, що дослідження впливу режиму дня та способу життя на функціонування кардіо-респіраторної системи підлітків буде актуальним і дасть змогу ефективно корегувати фізичні та розумові навантаження і тим самим зберегти здоров’я підлітків.
До вивчення хвороб кардіо-респіраторної системи вдавалися такі вчені медичних наук, як Рупчева І. Н., Родін С. та інші.
Мета роботи - визначити вплив режиму дня на функціонування кардіо-респіраторної системи підлітків 14 - 15 років.
Мета роботи передбачає розв’язання таких завдань:
1.З’ясувати особливості функціонування серцево-судинної та дихальної системи у підлітків 14 - 15 років.
2.Визначити інформативні показники функціонування кардіо-респіраторної системи.
.Шляхом анкетування визначити режим дня підлітків гімназії №136 паралелі 9 класів.
.З’ясувати, як режим дня підлітків гімназії № 136 впливає на функціонування їх кардіо-респіраторної системи.
Об’єкт дослідження: кардіо-респіраторна система підлітків 14 - 15 років.
Предмет дослідження: Режим дня підлітків 14 - 15 років.
Методи дослідження: Для розкриття теми даної наукової роботи були використано такі методи:
-теоретичний аналіз та узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури;
-спостереження;
анкетування;
фізіологічні методи дослідження, а саме - визначення маси тіла, зросту, частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, екскурсії грудної клітини на вдиху та видиху, час затримки дихання на вдиху та видиху.
методи математичної статистики.
Наукова новизна полягає у тому, що до сьогодні не було проведено анкетування підлітків з метою визначення впливу їх режиму дня на функціонування кардіо-респіраторної системи.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що результати дослідження мажуть бути використані для корекції режиму дня підлітків, які мають певні проблеми з функціонуванням кардіо-респіраторної системи.
Структура наукової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел загальним обсягом 29 сторінок; з них обсяг основного тексту 21 сторінок, список використаних джерел нараховує 8 позицій.
Розділ 1. Особливості стану кардіо-респіраторної системи у підлітковому віці
Історія досліджень серцево-судинної системи та системи дихання
Перші згадки про будову людського тіла зустрічаються у Єгипті. У XXVII столітті до н.е. єгипетський лікар Імхотеп описав деякі органи та їх функції, зокрема головний мозок, діяльність серця, поширення крові по судинах. Грецький вчений Аристотель (322-384 рр. до н.е.) стверджував, що найважливіший орган людського тіла - серце, що утворюється у плода раніше інших органів. Давньоримський лікар Клавдій Гален (131-201 до н.е.) довів, що в артеріях тече кров, а не повітря. З розвитком біологічних наук, в тому числі анатомії, удосконалилися та розширилися області дослідження та застосування знань про серце.
р. вийшла у світ книга видатного англійського вченого У. Гарвея під назвою "Анатомічне дослідження про рух серця і крові у тварин". У ній автор викладав нове струнке вчення про кровообіг, з якого, по суті, і почалася наукова фізіологія. Гарвей стверджував, що серце діє як насос, що нагнітає кров у судини. Існує два кола кровообігу: у великому колі кров іде від серця до голови, до поверхні тіла, до всіх його органів, в малому колі вона рухається між серцем і легенями і насичується киснем.
У 1844 році К. Бернар прокателізував порожнини серця і виміряв в них температуру і тиск крові. У 1851 році він відкрив стимулюючу серцеву діяльність ефект симпатичного нерва. У 1970 році А. Фік на засіданні Вюрцбургского Фізичного і Медичного Товариства повідомив про можливість вимірювання серцевого викиду (метод Фіка). У 1882 році він же встановив, що сила скорочення скелетного м'яза пропорційна її довжині перед початком скорочення, а О.Франк показав, що ця закономірність характерна і для серцевого м'яза. У 1897 році Е. Старлінг в британському журналі «Ланцет» опублікував статтю, в якій сформулював основний постулат кровообігу, названий законом серця: сила скорочення шлуночків серця пропорційна обсягу їх заповнення перед систолою. Робота Е. Старлінга відкрила широкі можливості подальшого вивчення цього закону, з успіхом здійсненого співробітниками лабораторії американського фізіолога А. Гайтона. У 1856 А. Келлікер і Г. Мюллер виявили в скорочуємося міокарді слабкі електричні струми, а А. Уоллеру в 1873 році вперше вдалося записати електричну активність міокарда. У 1903 році Біллем Ейнтховен за допомогою створеного ним струнного гальванометра вперше записав електрокардіограму серця. Їм же була розроблена теорія електрокардіографії, що удостоєна в 1924 році Нобелівської премії.
Такі деякі віхи історії вивчення кровообігу. Вони дозволяють хоча б приблизно оцінити той великий шлях, який пройшла ця наука майже за 400 років. Дивно, що й сьогодні фізіологія кровообігу вивчає ті ж функції (насосна функція серця, артеріальний і венозний тиск, біоелектричні явища в міокарді та ін.), основи яких були закладені ще в далекому минулому.
Отож, можемо побачити, що робота серця та його будова завжди цікавили людство, оскільки серце є одним із найважливіших органів людини.
А що ж можна сказати відносно дихальної системи людини? Протягом усього свого існування люди розуміли ту особливу роль, яку відіграє дихання в житті людини, і шукали способи зміни дихального процесу для поліпшення самопочуття. Позитивний вплив різних обмежень дихального циклу на здоров'я людини відомо з глибокої давнини. Ще Платон у своїх записах зазначав користь від затримки дихання при деяких захворюваннях.
Хатха-йога також активно пропонує різні вправи, що перешкоджають глибокому безконтрольному диханню. У середині XIXст. німець Лео Кофлер розробляє свою дихальну систему, відому як система трифазного дихання. Величезна кількість людей, дихаючи за цією системою, виліковувалося від багатьох легеневих захворювань, в тому числі і від такого смертельного в той час захворювання, як сухоти. На початку XXст. великою популярністю користувалася дихальна гімнастика данчанина І. Мюллера, в якій при уповільненому вдиху і видиху виконуються фізичні вправи, причому в швидкому темпі, що кардинально відрізняється від дихальної гімнастики А.Н. Стрельникова, яка вперше з’явилася у середині XX ст.
Пропонувалися різні прилади, що обмежують глибину дихання і змінюють газовий склад дихальної суміші в порівнянні із звичайним повітрям, наприклад камера Стрелкова, апарат Фролова і т.д. [8].
Як ми бачимо, люди завжди намагалися знайти способи поліпшення свого дихання. Але особливий розвиток ця проблема отримала на Сході, починаючи з найдавніших часів, там розроблялися і удосконалювалися методи управління дихальним циклом. Знання про диханні були поширені по всій Азії та Індії, і всі вони були спрямовані на концентрування і керування особливої внутрішньої енергії, яка давала практикуючому ці навчання величезну силу, витривалість, можливість вилікуватися від різних захворювань.
Отже, можемо побачити, що системою дихання і серцевою системою здавна цікавилися люди, намагалися знайти способи поліпшення їх функціонування, тому що від них залежить наше самопочуття. Разом, ці дві системи становлять кардіо-респіраторну систему, яка є невід’ємною частиною функціонування організму.
Загальна характеристика кардіо-респіраторної системи
Організм людини - відкрита, багаторівнева, біологічна система. Вона складається з систем органів. І однією з цих систем є кардіо-респіраторна. Вона відіграє дуже важливу роль, адже має багато функцій:
)дихання;
)газообмін;
)терморегуляція;
)голосоутворення;
)синтез гормонів та інші.
Кардіо-респіраторна система складається із системи дихання та серцево-судинної системи [8].
Характеристика серцево-судинної системи
Серцево-судинна система складається із серця і кровоносних та лімфатичних судин. Основною її функцією є рух крові по замкнутій системі судинів, який забезпечується скороченням серця.
Серцево-судинну систему можна поділити умовно на два відділи: велике та мале кола кровообігу
Мале коло кровообігу - від правого шлуночка відходить велика легенева артерія, по якій кров прямує до легенів. Вона багаторазово розгалужується і густа мережа капілярів обплітає альвеоли. Рухаючись ними, кров звільнюється від вуглекислого газу і насичується киснем. Збагачену киснем кров називають артеріальною. Капіляри легенів збираються в більші судини, які зливаються у вени. По чотирьох легеневих венах артеріальна кров надходить до серця - до лівого передсердя. Отже, малим колом кровообігу називають систему судин, по яких кров рухається, проходячи легеневими артеріями, капілярами і венами від правого шлуночка до лівого передсердя. Рух крові по малому колу кровообігу триває 4-4,5с.
Велике коло кровообігу: у серці артеріальна кров з лівого передсердя надходить до лівого шлуночка, а з нього - до великої артерії аорти. Аорта розгалужується і артеріальна кров по менших артеріях прямує до всіх частин тіла: голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок. Рухаючись по капілярах, розташованих у тканинах усіх органів, артеріальна кров віддає кисень тканинам і збагачується вуглекислим газом, тобто стає венозною. З капілярів венозна кров надходить до вен. По венах, що містяться в тулубі, нижніх кінцівках, органах черевної порожнини, вона рухається до нижньої порожнистої вени. Венозна кров з вен голови, шиї, верхніх кінцівок потрапляє до верхньої порожнистої вени. Ці дві вени впадають у праве передсердя, а з нього - у правий шлуночок. Так завершується рух крові по великому колу кровообігу, а триває він 20-23с. [1]
Отже, кров циркулює в організмі людини великим і малим колами кровообігу завдяки безперервній роботі серця. По артеріях великого кола кровообігу кров рухається від серця, по венах - до серця, у малому колі кров переміщюється по венах, а до серця - по артеріях.
Функції і будова серця
Серце - внутрішній м’язовий орган кровоносної системи, який закачує кров в артеріальну систему і забезпечує її повернення по венах. Серце людини розташоване в лівій частині грудної клітки, має форму конуса і складається з чотирьох камер: ліве передсердя, праве передсердя, лівий і правий шлуночки. Маса серця дорослої людини - 270-300г. Мережа коронарних судин, яка обплітає серце, постачає кров його тканинам. По цих судинах у дорослої людини протікає близько 500 л крові за добу.
Аби кров циркулювала кровоносною системою, серце працює як насос. Передсердя і шлуночок кожної частини серця сполучені отворами, у яких є клапани. Клапан у лівій частині серця складається з двох стулок, його називають двостулковим. Клапан у правій частині - тристулковий. Клапани з’єднані з внутрішньою поверхнею шлуночка сухожильними нитками і відкриваються лише в один бік, коли кров із передсердя надходить до шлуночка. В отворах, якими починаються артерії, також є клапани, їх називають пів місяцевими. Вони заповнюються, відкриваючись лише під час скорочення шлуночків. Система клапанів серця перешкоджає зворотньому току крові зі шлуночків до передсердь і з артерій - у шлуночки.
Рух крові виникає завдяки тиску, який, у свою чергу, виникає завдяки скороченню серцевого м’яза - міокарда. Зсередини міокард вистелений епітелієм - ендокардом, що сприяє протіканню крові, а зовні вкритий - епікардом, який виконує захисну функцію. Серце знаходиться у навколосерцевій сумці, яка складається із сполучної тканини - перикарду. Порожнина між ним і епікардом заповнена рідиною, яка перешкоджає тертю під час серцевих скорочень.
Серце знаходиться в лівій частині грудної клітини в так званій околосердечній сумці - перикарді, який відокремлює серце від інших органів. Стінка серця складається з трьох шарів - епікарда, міокарда і ендокарда. Епікардом складається з тонкої пластинки сполучної тканини, ендокард складається з епітеліальної тканини, а міокард складається з серцевої поперечно - смугастої м'язової тканини [2].
Отже, серце розташоване в лівій частині, обплетено мережою судин і складається із чотирьох камер і двох стулок. А також має м’яз - міокард.
Серцевий цикл та його регуляція
Кров рухається судинами завдяки скороченням серця, які чергуються з його розслабленнями. Скорочення серцевого м’язу називають систолою, а розслаблення діастолою. Систола і діастола разом - складають серцевий цикл. У серцевому циклі 3 фази: систола передсердя (0,1 с), систола шлуночків (0,3 с) і спільна пауза - діастола (0,4 с). Один цикл триває 0,8 секунди (за частоти серцевих скорочень 75 уд./хв.).
Серцевий цикл починається систолою передсердь. Скорочення обох передсердь відбувається одночасно: стулкові клапани відкриваються, і кров перетікає до шлуночків. Тиск крові в шлуночках збільшується, стулкові клапани закриваються. Кров відкриває півмісяцеві клапани і прямує в артерії. Тиск у шлуночках падає, а в артеріях зростає. Півмісяцеві клапани закриваються, перешкоджаючи зворотньому руху крові.
Після систоли настає діастола. Розслаблюючись, серцевий м’яз відновлює працездатність. Під час діастоли двостулковий і тристулковий клапани відкриті, і кров повільно тече з вен у передсердя, і частково у шлуночки. За діастолою знову йде систола передсердя, і серцевий цикл повторюється.
Основні показники роботи серця. Частота серцевих скорочень (ЧСС) у дорослої людини в стані спокою становить близько 70 уд./хв.. Об’єм крові, який викидається з кожного шлуночка під час систоли, називається ударним, або систолічним об’ємом крові (СОК). У дорослих він зазвичай дорівнює 60 - 80 мл.
За ЧСС і СОК можна встановити хвилинний об’єм крові (ХОК). У дорослої людини в стані спокою ХОК коливається в межах 4,0 - 5,6 л крові. ХОК є одним із найважливіших показників стану серця. Під час фізичних навантажень у наслідок збільшення ЧСС ХОК зростає в 4 - 5 разів. У людей, що займаються спортом, він досягає 30-40 л/хв. Отже, систематичні тренування підвищують працездатність серця.
Розглянемо роботу серця під час фізичних навантажень. Інтенсивна робота м’язів супроводжується великими енергетичними витратами, отже м’язові клітини потребують більше кисню й глюкози. В наслідок цього, зростає видалення шкідливих продуктів метаболізму. Тому кровотік посилюється, зокрема, і через збільшення ЧСС.
Розглянемо механізм реакції серця на потреби організму: чим інтенсивніше працюють м’язи, тим швидше кров рухається по венах, наповнюючи серце. Що більше крові до нього надходить, то сильніше розтягується і скорочується серцевий м’яз. Так серце самотужки регулює свою роботу. Цей механізм отримав назву «закон серця» [1].
Отже, у роботі серця розрізняють три фази: систола передсердя, систола шлуночків і діастола. Частота і сила серцевих скорочень залежать від фізичного навантаження людини і її психічного стану.
Кровоносні судини. Рух крові по судинах
Кровоносні судини - порожнисті трубки різного діаметра, які пронизують усе наше тіло. За функціями їх поділяють на артерії, вени і капіляри. Артерії - це судини, які несуть кров від серця до органів і тканин. Найбільша артерія в організмі людини - аорта. В артеріях кров рухається під великим тиском, який створює серце завдяки скорочення міокарда. Під час діастоли тиск крові в аорті дорівнює 90 -150 мм. рт. ст. Під таким тиском кров і викидається із серця. Під час просування крові судинами її тиск знижується: в артеріях він становить 120 - 130 мм рт. ст. Стінка всіх артерій складається з трьох шарів різних тканин: внутрішнього (сполучна тканина), середнього (м'язова тканина) та зовнішнього (сполучна тканина). Артерії розгалужуються і переходять у капіляри.
Капіляри - це найдрібніші кровоносні судини, стінки яких утворені ендотелієм. Через нього постійно відбувається обмін речовин між кров’ю і тканинною рідиною. Цей обмін забезпечує безперервний контакт крові з клітинами. (Під час просування крові судинами тиск падає до 30 мм рт. ст.).
З «артеріальної» капілярної стінки вода з розчиненими в плазмі крові речовинами витісняється у міжклітинний простір. «Венозна» капілярна сітка поглинає воду з міжклітинного простору. З «венозної» капілярної сітки капіляри збираються у дрібні судини - венули (найдрібніші вени). Збільшуючись у діаметрі венули перетворюються на вени.
Вени - судини, які несуть кров від органів і тканин до серця. Стінки вен побудовані подібно до стінок артерій, але вони меньш еластичні через тонший м’язовий шар. У просвіті середніх і деяких великих вен є кишенькові клапани, які перешкоджають зворотньому плину крові. Тиск у венах найнижчий.
Артеріальний пульс - ритмічні коливання в стінах артерій, що виникають під час систоли. Пульс можна прощупати там, де артерії лежать ближче до поверхні тіла: на тильній стороні зап’ястка, боковій поверхні шиї. У дорослої людини в стані спокою частота пульсу дорівнює 60 - 70 уд/хв., що є показником частоти скорочень серця.
Отже, серед кровоносних судин розрізняють артерії і вени. Капіляри найдрібніші кровоносні судини, крізь які відбувається обмін речовинами між кров’ю та іншими тканинами.
Юнацька гіпертонія
Артеріальна гіпертонія - це періодично або систематично підвищений тиск, більш ніж 140/90 мм рт. ст. Ще не так давно ця хвороба зустрічалася у людей, переважно, похилого віку. Однак в останні десятки років це захворювання значно «помолодшало». І наразі, діагноз «юнацька гіпертонія» вже не викликає ні у кого здивування. У підлітків 13-17 років артеріальний тиск поводить себе не передбачувано. Не тільки при хвилюванні чи фізичній активності, а також у стані спокою періодично зростає, перевищуючи верхні границі норми (140/80 мм рт. ст.). Причини цього можуть бути різні, наприклад: гормональна перестройка, яка супроводжує підлітковий вік. Як тільки вона доходить до наднирників, щоб змусити їх активно працювати, починають виділятися катіохламіни (вид адреналіну) у хлопчиків, як наслідок, починаються проблеми з тиском. Також. одними з причин даної хвороби у підлітків є спадковість чи наявність шкідливих звичок. Якщо дитина піддається через мірним навантаженням у школі або у позакласній діяльності, на гуртках, це може призвести до хронічного перенапруження центральної нервової системи, що є передумовою для виникнення юнацької гіпертонії [6].
Отже, останнім часом хвороба «юнацька гіпертонія»...

Похожие материалы:

Реферат: Вплив стресових факторів на функціонування нервової системи людини

Курсовая работа: Вплив сімейних відносин на розвиток особистості підлітка

Курсовая работа: Сімейне неблагополуччя як чинник девіантної поведінки підлітків

Реферат: Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітків

Реферат: Психологічні особливості підлітків